WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

З метою стимулювання скоротливої здатності пересаджених м'язевих клаптів після знаття швів (звичайно з 10-го дня) назначають міогімнастику (довільні скорочення клаптів) і електростимуляцію, дібазол, вітамін В1. Навчаючись перед дзеркалом хворі тренуються співстявляти скорочення пересаджених клаптів і мімічних м'язів здорової сторони. Відмічено, що при такому комплексі лікування через два - три тижні після операції реакція пересаджених клаптів із скроневого м'язу на гальванічний струм знижується 80-85 мв (на здоровій стороні 30-40. Однак, через рік після операції реакція пересаджених клаптів на струм наближається до нормальної (Є.В.Одинець, 1968). Поряд з цим відмічено що довільне скорочення пересаджених м'язових клаптів досить сильне вже через 3-5 місяців. При необхідності слід застосувати додаткове втручання - внутрішньоротове пересікання черевця скулового м'язу і м'язу посмішки на протилежній стороні (з метою врівноваження інтенсивності зміщення кутиків рота при посмішці.

Міо-алло-дерматопластика дозволяє одномоментно вирішити три задачі: статичне підвішування опушеного кута рота, пересадка активних м'язових клаптів, видалення надлишкової розтягнутої шкіри і підшкірної клітковини.

Порівняна простота техніки операції дозволяє рекомендувати для виконання її в умовах будь-якого стоматологічного стаціонару.

У випадках, коли лобні м'язи і круговий м'яз ока не паралізовані, а параліч поширюється тільки на групу мімічних м'язів, що вплітаються в кут рота, можна викроювати м'язевий клапоть не із скроневого, а із власне жувального м'язу за методикою П.В.Наумова (1960) або резинувати за методом Буриана (1967) вінцевий відросток гілки нижньої щелепи і до нього фіксувати поліамідну нитку, якою підтягують кут рота назовні і доверху.

Міопластика за Мухиним – Ягизаровим відрізняється від вище описаної тим, що м'які тканини підвішуюються не до скулової дуги, а до вінцевого відростку нижньої щелепи (М.Є.Ягізаров, 1968). Операцію починають з висікання м'язевого клаптя і резекції скулової арки за М.В.Мухіним. Потім висікають, шкірний клапоть в ділянці носо-губної борозни за Ягізаровим. Між двома ранами створюють підшкірний тунель, через який спереду-назад і вверх вводять 4 лавсанові нитки, нижні кінці цих ниток фіксовані до тканин кута рота, а верхні кінці обвивають вінцевий відросток. Після зав'язання вузлів ниток через підшкірний тунель проводять зверху-вниз і вверх м'язевий клапоть, кінець якого підшивають до кругового м'яза рота.

Здійснюючи міопластику за Мухіним (1953 рік), Б.Я.Булатовська (1967) розщеплює верхній передній клапоть, який викроєний з передньої частини скроневого м'яза, на дві частини, одну з яких вводять в підшкірний тунель в верхній повіці, а другу - в тунель в нижній повіці. Обидві ці частини м'язевого клаптя підводять до внутрішнього кута ока і там зшивають один з одним. Одночасно для збільшення ваги верхньої повіки вводять гомо- або гетерохрящ (консервований глибоким охолодженням або фіксований в спирті). Хрящ вводять в м'які ткани верхньої повіки нижче проведеного м'язового клаптя, ближче до внутрішньго кута ока. Хрящ вводять у вигляді тонких пластинок або в роздрібленому вигляді.

Що стосується западіння м'яких тканин на місці взяття м'язових клаптів з скроневої ділянки, то його Б.Я. Булатовська усуває в кінці операції шляхом хондро- і остеопластики.

Ізольоване підвішування кута рота

Якщо поруч з паралічом лицевого нерва має місце і параліч трійничного нерва (з атрофією жувальних м'язів) або похилий вік і загальний стан хворого не дозволяють здійснити міопластичний компонент операції, можна обмежитись статичним підвішуванням і дерматопластикою або кінетичним підвішуванням і дерматопластикою за Ягізаровим. За дослідженнями даного автора, ізольоване застосування кінетичного підвішування володіє рядом переваг:

а) досягається рухомість в ділянці кута рота;

б) відстань між двома точками прикріплення нитки (кут рота - вінцевий відросток) не змінюється, що дозволяє уникнути перевантажень, підвішуючи нитки і швидкого прорізування нею тканин в ділянці кута рота;

в) доступ до вінцевого відростка здійснюється через одну рану. З цієї рани тупо прокладається тунель до вінцевого відростка і лігатурною голкою Дешана вводять зсередини назовні лавсанову нитку, складену вдвоє. До кінців нитки підвішують тканини кута рота, обох губ, перегородки носа і підборіддя, що дозволяє рівномірно підтягнути зміщені частини обличчя.

Слід відмітити, що як ізольоване статичне, так і кінетичне підвішування доцільно поєднувати з міотомією (міорезекція) на здоровій стороні (частіше скулового і щічного м'язу, тим самим поперджується швидке прорізування пластмасових ниток і досягається більш близька симетрія половин обличчя в стані спокою і під час посмішки.

Первагами ізольованого статичного підвішування поліамідними нитками за нашим методу є те, що його можна здійснювати навіть через порівняно невеликий розтин по носо-губній борозні, а значить можна застосовувати тоді, коли необхідно дотримуватись принципу мінімальної травматизації хворого.

Паралітичний лагофтальм краще всього усувати не зарахунок пересадки м'язового клаптя із скроневого м'язу, а шляхом склероблефароррафії за Ягізаровим або підшивання нижньої повіки, введення в неї пластмасового імплантанту, або шляхом створення "раковини" нижньої повіки.

Склероблефароррафія, тобто фіксація нижньої повіки до склери, основана на використанні особливостей феномена Белла, описаного вище, і зокрема руху очного яблука вверх при закриванні ока. Нижня повіка, фіксована до очного яблука, рухається при цьому разом з ним і тому щільно змикається з верхньою повікою, а при відкриванні ока вона опускається.

Техніка операції: в середній третині нижньої повіки і склери створюють симетричні серповидні раневі поверхні шляхом висікання півмісяцевого клаптя кон'юктивальної слизової (довжиною дещо більше діаметра рогівки) в ділянці лімба під рогівкою з оголенням склери. Відповідне розсікання здійснюють і на кон'юктиви нижньої повіки для створення раневої поверхні по можливості ближче до краю повіки. Накладають три епісклеральних кетгутових шви (№ 00 або № 000). В кінці швів, які проведені через епісклеру, виводять назовні через раневу поверхню нижньої повіки. Краї раневого дефекти кон'юктиви на склері зшивають з краями дефекту на нижній повіці. Епісклеральні шви на шкірі повіки можна занурити через невеликі насічки на шкірі. Після операції накладають давлячу бінокулярну пов'язку.

В післяопераційний період для імобілізації очного яблука використовують окуляри-консерви з одною прозорою ділянкою в центрі скла для здорового ока,а опероване око на проятзі 7-10 днів знаходиться під пов'язкою.

Показана склероблефарорафія за М.Є. Ягізаровим тіьки при першому варіанті феномена Белла.

Підвішування нижньої повіки з введенням "раковини" (в модифікації М.Є.Ягізарова), в товщу повіки вводять серповидний імплантат із пластмаси ЕГМАСС – 12. Цей імплантат готують перед операцією по попередньо відмодельованому і ретельноприпасованому восковому шаблоні. Найбільш високою частиною імплантата є його внутрішний полюс, що дозволяю звузити ділянку сльозного озера. Імплантат підвішується з деякою гіперкорекцією тонкими лавсановими нитками до надкісниці зовнішнього краю орбіти і до внутрішньої зв'язки повік. В результаті вдається, по-перше підняти нижню повіку рівномірно на всьому її протязі, що вигідно відрізняє цей метод від інших методів підвішування нитками і полосками. По –друге введений в стоншену повіку імплантат покращує її косметичний вигляд і створює щільне прилягання до очного яблука.

Корекція брові і надбрівної ділянки. За М. Є. Ягізаровим, цю операцію здійснюють шляхом прошивання за допомогою товстої лавсанової нитки (№ 2,3) підшкірної клітковини в ділянці брови і підтягнення окремими нитками (№ 3,4) до апоневрозу і надкісниці в ділянці волосяної частини голови. При проведенні нитки більш поверхнево захвачуються ділянки шкіри, що відповідають борознам ( зморшкам) лоба. Це створює симетрію надочної ділянки. У випадку необхідності рівномірного підтягування всієї брови, (а не тільки окремих її ділянок) рекомендують попередньо фіксувати в товщі брови тонкий щільний пластмасовий імплантат, вигнутий за формою брови. Окремими нитками підтягують імплантат до апоневрозу.

Прогресуюча атрофія обличчя

В літературі це захворювання відоме під двома термінами: половинна прогресуюча і двостороння прогресуюча атрофія обличчя.

Етіологія і клініка.

Етіологія вивчена недостатньо. Вважають, що хвороба може бути викликана травмою черепа або обличчя, загальною або місцевою інфекцією, сифілісу, ураження V або VII пари черепно-мозкових нервів, екстерпацією або ушкодженням шийного симпатичного стовбура.

Loading...

 
 

Цікаве