WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Другою умовою – є висікання рубцевої тканини на всю глибину з переміщенням навколишніх тканин над пошкодженою ділянкою залози. Якщо нориця включена в порівняно невеликий рубець, із нього виділяється небагато слини – використовують самий простий метод: висікають норицевий хід з рубцем і утворюють зустрічні трикутні клапті шкіри. Після висікання рубця проводять переміщення зустрічного трикутника клаптя під кутом 450 із м'яких тканин щоки або викроюють язикоподібний клапоть в ділянці здорових тканин під кутом 450 до рубця з нориць. В нижньому куті рани залишають вільний відтік для слини.

(мал.1, А, Б).

Якщо нориця розміщена під мочкою вуха в ділянці широкого рубця, де можливо без зусиль перемістити зустрічні трикутні клапті, то висікають ділянку з норицею за формою трикутника (мал. 1В). Утворену при цьому раневу поверхню закривають шкірою, переміщеною за методом Burov (мал. 1 Г), в куті рани залишають щілину для відтоку слини.

Описані методи найбільш ефективні при свіжих травматичних норицях при відсутності гострих запальних процесів. Найбільш простими і доступними методами закриття слинних нориць вивідних протоків є операції по створенню нового відтоку слини в порожнину рота.

Під інфільтративною анестезією 0,5%-ним розчином новокаїну висікають овальними розрізами норицевий хід зрубцевими тканинами. Із глибини рани вузьким скальпелем роблять прокол в порожнину рота. Через цей отвір в порожнину рота вводять вузьку дренажну трубку. Зовнішню рану закривають переміщенням зустрічних трикутників за Лімбергом. Трубку в порожнині рота фіксують шовковими швами до країв рани слизової оболонки, яку залишають в рані до 2-х неділь. За цей час штучна внутрішня нориця епітелізується, після чого трубку забирають.

Для лікування застарілих повних нориць, для ліквідації нориць вивідного протоку з великими рубцевими змінами використовують методи пластичного створення нової перефиричної частини вивідного протоку.

Метод Васілєва

Положення хворого – на спині, голова повернута в сторону, протилежну операції.

Під інфільтраційною анестезією 0,5% -ним розчином новокаїну отвір норицевого ходу окаймляють дугоподібними розрізами в горизонтальному напрямі відповідно ходу вивідного протоку так, щоб передній полюс операційної рани розміщувався на 1 см допереду від переднього краю жувального м'язу. Розсікання тканини вигідно проводити при введенні в норицевий хід і вивідний протік тонких очних зондів.(мал. 2, 2А)

Відпрепаровують від навколишніх тканин центральну ділянку протоку, відсікають прилягаючу до нього ділянку шкіри з проходячим норицевим ходом. Потім дугоподібним розтином зі сторони порожнини рота, проведеним через слизову оболонку і щічний м'яз, утворюють язикоподібний клапоть шириною 1-2 см. Основа цього клаптя повинна находитися на рівні переднього краю жувального м'язу, вище лінії змикання зубів. (мал. 2, 2 Б).

Після утворення клаптя роблять невеликий вертикальний розтин біля його основи, через м'які тканини за напрямом до відпрепарованого центрального кінця вивідного протоку. Через утворений тунель між краєм жувального м'язу і жировим комком щоки клапоть виводять назовні. Центральний кінець відпрпарованого вивідного протоку розсікають на протязі 3-5 мм і кінець клаптя слизової оболонки щоки підшивають тонким кетгутом до стінки протоку. (мал. 2, 2 В).

По ходу епітелізованої поверхні клаптя слизової оболонки в порожнину рота проводять вузьку гумову смужку, яку підшивають кетгутом до слизової оболонки щоки. (мал. 2, 2Г).

Дефект слизової оболонки щоки, утворений після викроювань язикоподібного клаптя, закривають шляхом зближення країв рани і накладанням кетгутових швів. (мал 2, 2Д).

Зовнішню рану ушивають пошарово наглухо. Навколо рани вводять антибіотики, до яких чутлива мікрофлора порожнини рота. Гумову смужку через рот відповідно на 12-14 днів. До цього часу навколо неї утворюється епітеліальна вистилка із клаптя слизової оболонки.

З метою секреторної функції слинної залози після операції рекомендовано назначати всередину по 8-10 капель 1% пінокарпіну з рази на день, а перед їдою протягом 3 днів проводити легкий масаж залози, щоб звільнити її від секрету.

Метод А.В.Климентова: (в перфораційний отвір вводять гумову трубку);

Метод Ю.І.Бернадського: схожий на метод А.В.Климентова, але на дренажну гумову трубку клеолом наклеюється тонкий епідермальний клапоть з живота або руки хворого.

Параліч лицевого нерву

Із пошкоджень лицевого нерву в клініці найчастіше зустрічаються неврити різної етіології без порушення цілісності нерва і травматичні пошкодження з порушенням його цілості. В результаті виникають рухові розлади в виді паралічу мімічної мускулатури.

Вийдучи із лицевого каналу основи черепа, лицевий нерв дає задній вушний нерв для потиличного і вушного м'язу, нерв до заднього брюшка двобрюшного м'язу, нерв до слино-під'язичного м'язу. В привушній залозі лицевий нерв ділиться на два стволи: скронево-лицевий і шийно-лицевий. Ці стволи розпадаються на багато гілок, які утворюють привушне сплетення у вигляді гусиної лапки. Від сплетення відходять: скроневі, шийні, скулові, краєві, шийні гілки.

Етіологія стійких паралічів лицевого нерва різноманітна: неврити неспецифічного і специфічного походження; пошкодження основи черепа при випадкових травмах (за даними ряду авторів вони зустрічаються у 17-44% потерпілих); запальні захворювання середнього вуха, пошкодження вуха і щелеп; оперативні втручання в ділянці мосто-мозочкового кута, на середньому і внутрішньому вусі, в привушній ділянці (головним чином в зв'язку з новоутворами); параліч Белла; зустрічаються і вроджені паралічі.

Клінічна картина паралічів лицевого нерва різноманітна в зв'язку з різним ступенем порушення його провідності. Чим більше гілок втягнено в патологічний процес, тим важча клінічна картина. Однак майже у всіх випадках основні скарги хворих пов'язані з наявністю асиметрії обличчя і скарги на сльозотечу, в яскраво виражених випадках до основних додаються скарги на затруднений прийом їжі, яка застрягає в передсінку рота і без підштовхування пальцем не потрапляє в ротову порожнину. Деякі хворі скаржаться на затруднення вимови деяких звуків, особливо губних, тому що неможливо втримати повітря в роті і створити повітряний струмінь необхідного тиску. В ряді випадків з'являється заїда на стороні ураження. В деяких хворих проявляються вторинні деформації із сторони щелеп, носа, вушної раковини.

Об'єктивно: в тій чи іншій степені виражено заніміння ураженої половини обличчя. При тотальному ураженні всіх гілок лицевого нерва кут рота опущений, носо-губна борозда згладжена, щока потовщена, відвисла і пастозна. Нижня повіка і брова опущені, горизонтальні складки на лобі згладжені (на стороні ураження), крило носа трохи зміщене вниз, ніздря сплющена, кінчик носа зміщений в здорову сторону.

Як відмічає М.Е.Ягізаров (1965, 1968), у випадку, коли параліч лицевого нерва відмічається ще з дитинства, в зрілому віці можуть бути зубо-щелепові деформації в вигляді односторонньої прогенії (латерогнатія), співставлена з відкритим прикусом. Це пояснюється нерівномірним тиском щік і губ паралізованої і здорової половини обличчя на щелепові кістки, які ростуть і розвиваються. До того ж хворий жує переважно здоровою стороною, де проходить більш інтенсивний ріст і її латеральне зміщення. При цьому очна щілина на стороні паралічу зіяєнавіть в стані спокою, так як нижня повіка опущена і залишає не прикритою широку смужку склери під рогівкою. Іноді повіка буває різко вивернутою, дряблою і витонченою (внаслідок витончення шкіри до товщини папірусного паперу). Це також пояснюється атрофією і дисфункцією кругового м'язу ока і трофічними порушеннями в нижній повіці. Вільний край верхньої повіки іноді має не звичайну дугоподібну, а аркоподібну форму, що викликається тяжінням непошкодженого піднімача верхньої повіки, іннервуючого біляруховим нервом і прикріпленого до середньої третини верхньої повіки. По тій же причині товщина верхньої повіки не змінюється. Брова на стороні паралічу опущена, що надає хворому насуплений і відчужений вигляд, обмежує верхнє поле зору.

При паралітичному лагофтальмі характерним є симптом Белла: при намаганні хворого закрити око повіки на хворій стороні не змикаються, і через відкриту очну щілину видно, що рогівка очного яблука закочується вверх; при цьому залишається видимою тільки склера. Симптом такого закочування очних яблук і "зникнення" зрачка являється фізіологічним, але в здорових людей він не помітний під щільно зімкненими повіками.

М.Е.Ягізаров відмічає три варіанти симптоми Белла при паралічі лицевого нерва: 1) яблуко відхиляється вверх і злегка дозовні (зустрічається найбільш часто); 2) яблуко відхиляється вверх і значно дозовні; 3) яблуко відхиляється по одному з наступних окремих варіантів - вверх і досередини; тільки досередини; тільки дозовні; відхиляється вверх, але потім маятникоподібно коливається; дуже повільно відхиляється дозовні або досередини.

Loading...

 
 

Цікаве