WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Лекція

Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз

П Л А Н:
  1. Нориці слинних залоз і вивідних протоків:

а) етіологія, патогенез;

б) клініка, класифікація;

в) диференціальна діагностика;

г) лікування

  1. Паралічі лицевого нерву:

а) етіологія, патогенез;

б) клініка;

в) лікування

  1. Прогресуюча атрофія обличчя:

а) етіологія, клініка;

б) лікування

Актуальність теми.

Нориці слинних залоз та їх протоків порівняно часто зустрічаються в мирний час внаслідок нагноєння залози, флегмони привушно-жувальної ділянки, ракового чи номатозного процесу, випадкового пошкодження залози, в тому числі під час розкриття гнійників та інфільтратів.

Тому лікування нориць слинних залоз є важким завданням а багаточисельність існуючих методів лікування пояснюється різноманітністю характеру і локалізації норицевих ходів а також важкістю проведення ряду радикальних оперативних втручань

Нориці слинних залоз

Слинні нориці являються результатом поранень залоз як вогнепальних, так і не вогнепальних (різані рани, післяопераційні), а також можуть утворюватися внаслідок гнійних процесів в залозі. Післяопераційні слинні нориці частіше спостерігаються після оперативних втручань з приводу гнійних протоків, але можуть спостерігатися при випадкових пораненнях залози під час операцій в ділянках, межуючих з залозою.

Нориці підщелепової слинної залози спостерігаються досить рідко. Виникають вони, головним чином, у воєнний час, як результат вогнепального поранення слинних залоз внаслідок епітелізації раневого каналу за рахунок клітин слинних протоків і шкірного епітелію.

Нориці привушно-жувальної слинної залози та її протоків зустрічаються порівняно часто і в мирний час в результаті нагноєння залози, флегмони білявушно-жувальної ділянки, ракового або коматозного процесу, випадкового пошкодження залози, в тому числі під час розкриття гнійників і інфільтратів. Особливо часто виникають привушно-жувальної слинної залози тоді, коли вогнепальне поранення ускладнюється неодноразово рецедивуючими флегмонами. Наслідком довготривалого лікування такої рани в ділянці залози являється епітелізація раневого каналу, в який вростає епітелій шкіри обличчя і самої залози. Таким чином, формується щільно епітелізований норицевий хід, зв'язаний з залозою та її протоком.

При наявності нориць слинних залоз хворі пред'являють скарги на постійне виділення слини із нориці на поверхню шкіри обличчя, яке посилюється при прийомі їжі, особливо кислої, гіркої, соленої. Коли хворі не приймають їжі, виділення слини зменшується, або зовсім припиняється. Зимою виділення слини особливо хвилює хворих (слина охолоджує шкіру, змочує комір одягу). Хворі вимушені круглий рік носити пов'язку або безперервно носовою хустинкою витирати слину.

Об'єктивно:

  1. в ділянці рубцево зміненої шкіри є точкова нориця, з якої виділяється прозора, злегка клейка рідина;

  2. коли запальний процес в залозі ще не закінчився, слина має сіроватий відтінок.

Локалізуються нориці на щоці або жувальній ділянці, інколи за кутом нижньої щелепи або в підщелеповому трикутнику. Довжина норицевого ходу дорівнює 10-18 мм.

Слинні нориці поділяються на нориці самої залози і на нориці вивідного протоку.

Нориці вивідного протоку діляться на неповні і повні:

-неповні – пошкдження тільки стінки слинного протоку, коли частина слини попадає через залишки слинних протоків в порожнину рота, а інша частина слини – через норицю;

-повні – при повному розриві протоку переферична частина його облітерується і організовується П/Н – слина виділяється тільки через норицю.

Для встановлення характеру нориці (повна або неповна) використовують такі методи:

1. Оглядають в порожнині рота гирло протоку. Якщо через нього поступає частина слини, то нориця відповідно неповна.

2. Для визначення прохідності протоку, проводять зондування тонким гнучким зондом;

3. Провести контрасну сіалографію норицевого ходу і протоку залози. Відповідно при неповній нориці заповнюється вся залоза і її головний протік, видна смужка контрасної маси, яка з'єднюється з гирлом вивідного протоку. При ПН, коли норицевий хід зв'язаний із залозою, то на сіалограмі видно розгалужену сітку протоків залози;

4. Вводять в норицевий хід 3% водний розчин метиленового синього (1-1,5 мл), якщо нориця нповна, то метиленовий синій з'явиться в порожнині рота або 2% водний розчин бриліантового зеленого;

5. Проводять двохстороннє функціональне дослідження рефлекторного слиновиділення у відповідь на подразник їди або підшкірне введення пілокарпіну (1 мл 1% розчину). При цьому кількість зібраної в капсулу Красногорского слини при неповній нориці на здоровій стороні більше ніж на хворій, а при повній нориці слини на хворій стороні зовсім не буде поступати в капсулу.

Диференціальна діагностика.

Якщо нориця локалізується попереду вушної раковини, то диференціюють її з рудиментальним зовнішнім слуховим проходом, який, як правило, сліпо закінчується на глибині 3-5 мм, з нього не виділяється слина.

Якщо нориця в нижньому вдділі привушно-жувальної ділянки, її диференціюють від вродженої бокової нориці жаберної щілини. Із цієї нориці слина також не виділяється.

Контрастна рентгенографія при вроджених захворюваннях показує відсутність зв'язку між ними і слинними залозами.

Лікування слинних залоз

І. Консервативні

1) Пригнічення секреторної функції залози шляхом введення під шкіру 0,1% розчину атропіну по 0,5 мл 2-3 рази на добу. Одночасно призначається щадлива дієта;

2) Ін'єкції в норицевий канал спирту, йодної настійки (5% розчин спиртового йоду) або діатермокоагуляція норицевого ходу. В результаті цього в каналі гине епітелій, навколо норицевого ходу розвивається асептичне запалення, і як результат, зростаються його стінки. Припікання норицевого каналу необхідно поєднувати з назначенням атропіну.

ІІ. Оперативні:

1) методи механічного закриття отвору норицевого ходу;

2) методи створення нового відтоку слини в порожнину рота;

3) методи пластичного відновлення периферичної частини вивідного протоку.

Деякі рекомендуючі методи лікування нориць

привушних залоз (Ю.И.Бернадський, 1985-1998)

Характер нориці
Метод лікування

Застаріла неповна нориця

привушного протоку

Консервативне лікування.

Операція за методом К.П.Сапожнікова

Застаріла нориця окремої частки залози

Такий же

Свіжа травматична неповна нориця привушного протоку або окремих часток залози

Один із двох варіантів операції А.А.Лімберга

Застаріла повна нориця привушного протоку

Операція за методом Г.А.Васильєва

Операція за методом А.В.Климентова

Операція за методом Ю.И.Бернадського

Свіжа повна травматична нориця привушного протоку (в результаті травми ріжучим інструментом)

Операція за методом Kazanjan-Converse

Методи механічного закриття отвору норицевого ходу

Із великої кількості запропонованих методів механічне закриття отвору вивідного протоку найбільшого розповсюдження отримали методи, запропоновані К.П.Сапожковим (1926), М.П.Жаковим (1943), А.А.Лімбергом (1943). Операції проводять під інфільтраційною анестезією 0,5% розчином новокаїну. Положення хворого – на спині, голова повернута в сторону протилежну операції.

Метод Сапожкова К.П.

Проводять овальний розтин шкірних покровів навколо гирла нориці. В норицю вводять тонкий пуговчатий очний зонд і по зонду виділяють норицевий хід на максимальну глибину, відсікають норицевий хід разом з шматочком шкірних покривів. Відступивши від рани вверх і вниз на 2-3 см, проводять насічки шкірних покривів до апоневрозу. Через насічки проводять шов навколо апоневротичного гирла нориці і туго зав'язують. Рану ушивають пошарово кетгутом на шкіру накладають глухі шви.

Метод Жакова М.П.

Отвір нориць обмежують двома розтинами, які утворюють овал з східними під гострим кутом кінцями, довжиною 3-4 см, висікають норицевий хід на всю глибину разом з рубцевою тканиною. Утворений дефект стягують пластиночним швом, а на краї рани – глухі шви поліамідною ниткою Шви з шкірних покривів знімають на 5 день. Пластиночний – 8-10 день.

Після операції назначають рідкий неподразнюючий стіл і препарати для слиновиділення (атропін, настій беладонни).

Метод Лімберга А.А.

Першою умовою цього методу є збереження в післяопераційному періоді тимчасового відтоку слини із рани, що запобігає роз'єднання слиною раневих поверхонь і забезпечує гладке загоєння.

Loading...

 
 

Цікаве