WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Знеболення, принципи, види, загальне знеболення - Лекція

Знеболення, принципи, види, загальне знеболення - Лекція

Сомбревін вводять в дозі 3-4 мг/кг, після чого наступає поверхневий наркоз. Необхідний рівень аналгезії може бути досягнений послідовним фракційним введенням сомбревіну з розрахунку 0,5-0,6 мг/кг в 1хв. Через 2-3 хв. після припинення введення сомбревіну наступає пробудження хворого. Через годину після пробудження при нормальному протіканні наркозу хворий в стані йти додому. При цьому виді наркозу не відмічається збудження. Разом з цим слід мати на увазі, що при повторному введенні собревіну збільшується ризик розвитку ускладнень в вигляді порушення гемодинаміки, а саме падіння артеріального тиску по типу гістаміноподібного шоку. Це пояснюється тим, що собревін сприяє однокомпонентному виходу великої кількості гістаміну.

Наркоз кетаміном завжди починають з премедикації: внутрішньовенно вводять 0,1% розчин атропіна сульфата в дозі 0,3-0,5 мг. Довготривалість операційного часу при використанні кетаміна залежить від дози введеного препарату. При одноразовій ін`єкції 1 мг/кг кетаміну, тривалість аналгезії 5-6 хв. Цей час може бути збільшено в 2 рази за рахунок повтрного введення препарату в цій самій дозі. При введенні кетаміну в дозі 2 мг/кг тривалість аналгезії досагає 7-8 хв. Щоб збільшити тривалість наркотичної дії кетаміну до 10-12 хв., його можна використати з сомбревіном і седуксеном. При використанні кетаміна, пробудження наступає через 1-2 год., але відпустити хворого з поліклініки додому можна лише ще через 2 год. в супроводі родичів або медичного персоналу.

Комбіновану анастезію кетаміном і сомбревіном доцільно використовувати в умовах поліклініки, ніж мононаркоз кетаміном, так як при цьому скорочується період післянаркозної депресії і зменшується галюциногенна дія кетаміна (Бажанов Н.Н.,1979).

Після обстеження і підготовки хворого до операції проводять премедикацію 0,1% розчином атропіну сульфата в дозі 0,5 мг. Потім вводять кетамін в дозі 0,5-0,7 мг/кг. Через 1-1,5 хв. настає стадія аналгезії. По мірі її настання вводять собревін в дозі 3-4 мг/кг., в результаті чого настає наркотизація хворого, яка триває 5-6 хв. Цей період може бути збільшений до 7-8 хв. за рахунок повторного введення собревіна в дозі 2-3 мг/кг. Свідомість хворого відновлюється через 5 хв. після наркозу. Через годину йому можна дозволити покинути поліклініку.

Ускладнення при загальній анестезії.

Основною перевагою інгаляційного наркозу, який використовується в поліклінічних умовах, перед неінгаляційним, зокрема перед внутрішньовенним, являється добра керованість і можливість регулювати його глибину. При використанні інгаляційного наркозу в умовах добре оснащеного анестезіологічного відділення і при наявності бригади висококваліфікованих анестезіологів ризик розвитку ускладнень невеликий.

Значно частіше ускладнення під час наркозу зустрічаються при використанні фармакологічних препаратів для внутрішньовенного введення, так як жоден з існуючих препаратів в повній мірі не відповідає вимогам, які пред`являють наркотичним середникам, які використовують в амбулаторних умовах. Найбільш важким ускладненням являється зупинка серця, як результат передозування наркотика, захворювання серцево-судинної системи і т.д. Ознаки зупинки серцевої діяльності:

  1. відсутність пульсу на крупних артеріях

  2. різка блідність шкірних покровів і слизових оболонок

  3. розширення зіниць

  4. відсутність серцевих тонів

  5. припинення дихання.

При розвитку цього ускладнення негайно припиняють введення наркотичної речовини, проводять внутрішньовенні або внутрішньосерцеві ін`єкції серцевих середників, 1 мл адреналіна (в 10 мл ізотонічного розчину ИаСі або 0,5% розчину новокаїну), одночасно здійснюють штучну вентиляцію легень і зовнішній масаж серця.

Пригнічення і зупинка дихання (асфіксія, апное), можуть виникнути в результаті передозування наркотика, (наприклад фторатан), настання паралічу дихального центру ларингоспазма являється наслідком западання язика, попадання в дихальні шляхи блювотних мас і т.д. Перші ознаки асфіксії - ціаноз, потемніння крові в рані. При їх появі необхідно негайно зупинити проведення наркозу, зняти маску, очистити порожнину рота, провірити прохідність дихальних шляхів, дати хворому кисень і приступити до штучної вентиляції легень.

Рвота, як правило, являється результатом неправильної підготовки хворого до наркозу. При рвоті виникає загроза затікання блювотних мас в дихальні шляхи, що приводить до одушення під час операції, і розвитку аспіраційних пневмоній в післяопераційний період. При виникненні рвоти необхідно негайно припинити подачу газонаркотичної суміші, зняти маску відкрити рот хворого, повернути його голову набік і ретельно очистити порожнину рота марлевими салфетками.

Западання язика приводить до порушення дихання, яке раптом стає хриплим. Проявляється асфіксія. Ускладнення розвивається в результаті зміщення нижньої щелепи назад в тому випадку коли язик не фіксований. Його необхідно обережно захватити язикотримачем і витягнути допереду. Особливо часто такі ускладнення виникають у тучних людей з короткою шиєю.

Крім перелічених вище, при проведенні наркозу і в післянаркозному періоді спостерігаються й інші ускладнення, як правило зв`язані з властивостями використаного фармакологічного препарату. Так при використанні фторотана при поглиблені наркозу знижується артеріальний тиск, наростає брадикардія. При використанні кетаміна в післяопераційному періоді можуть спостерігатися головокружіння, маячня, галюцинації, нервово-м`язеве збудження. Сомбревін може сприяти розвитку флебітів, тромбофлебітів і вираженої гіпоксії. При розведенні препарата ізотонічним розчином МаСІ до концентрації 2,5 %, знижується ймовірність розвитку цього ускладнення. При використанні всіх фармакологічних препаратів в післяопераційному періоді може спостерігатися нудота.

Необхідною умовою застосування загальної анестезії в умовах поліклініки є високий професіоналізм анестезіологів. У зв`язку з цим застосування загального знеболення можливе тільки в спеціально організованих центрах при великих стоматологічних поліклініках.

Потенційований наркоз.

Потенційований наркоз - це вид наркозу, при якому основна наркотична речовина вводиться на фоні дії попередньо введених фармакологічних препаратів, що володіють особливістю викликати перерив імпульсів в різних відділах нервової системи. Завдяки дії цих препаратів наркоз можливий при пониженій дозі наркотичної речовини. Нейровегетативна блокада, що викликається препаратами, знижує реактивність організму і зменшує патологічні реакції на операційну травму. При потенційованому наркозі застосовують нейролептичні препарати, в основному похідні фенотіазину у вигляді "літичних сумішей". Методика застосування і дози препаратів індивідуальні. Найбільш поширена наступна методика: напередодні операції, на ніч, хворі отримують снодійне - 0,1 г. фенобарбіталу або 0,1 г. етамінал 0, 025 г. аміназину, 0,025 г. етазину. Це забезпечує спокійний сон.

За 30-45 хв. до операції вводять суміш наступного складу: 2мл 2,5% розчину аміназину (50мг.), 2мл 2,5% розчину діпразилу (50мг), 2мл 5% розчину глюкози, вводять повільно, протягом 15-18 хв. В залежності від показань суміш можна вводити під час операції. Вказану дозу розводять в 200 мл 5% розчину глюкози і вводять краплинно.

Переваги потенційованного наркозу:

  1. зменшується розхід наркотиків і їх токсичний вплив на організм

  2. знижуються надлишкові патологічні реакції організму, що попереджує розвиток шоку

  3. зберігаються енергетичні ресурси організму, що забезпечує сприятливе протікання післяопераційного періоду.

Негативний бік потенційованого наркозу: при великій дозі і невмілому користуванні, препарати можуть зняти фізіологічні компенсаторні реакції, тому їх не можна застосовувати при вже розвитому шоці. При гострих запальних процесах в черевній порожнині до встановлення діагнозу "літичні суміші" вводити не можна, так як вони спотворюють клінічну картину.

Нейролептаналгезія (НЛА).

НЛА - метод загального знеболення, що досягається в результаті введення в організм різних поєднань нейролептичних препаратів (дегідробензоперідол) і потужних анальгетиків (фентаніл).

Вперше метод запропонований де Кастро і Мунденером в 1959 р. Стан нейролептаналгезії характеризується втратою больової чутливості (аналгезія) і втратою психічної активності аж до втрати свідомості (нейролепсія). На відміну від нейролепсії НЛА легко керується, препарати не мають побічної дії.

В даний час метод НЛА застосовується в поєднанні з наркозом, місцевою анестезією, рідше - в чистому вигляді.

Loading...

 
 

Цікаве