WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Знеболення, принципи, види, загальне знеболення - Лекція

Знеболення, принципи, види, загальне знеболення - Лекція

В стоматологічній практиці розрізняють три основних вида знеболення :

  1. місцеве

  2. загальне

  3. комбіноване

Місцева анастезія - це знеболення операційного поля при збереженні свідомості хворого.

Загальне знеболення підрозуміває втрату свідомості; якщо воно досягається використанням одного наркотика, то називається однокомпонентним наркозом. Під комбінованим знеболенням (багатокомпонентний наркоз) розуміють не тільки послідовне використання різноманітних наркотичних речовин, але і їх поєднання з міорелаксантами, анальгетиками, гангліоблокуючими речовинами. Одним із компонентів комбінованого знеболення являється ввідний наркоз. Його використовують для виключення свідомості з метою полегшення процесу засинання і усунення відчуття задухи, а також збудження. Ввідний наркоз завжди недовготривалий. Після ввідного наркозу здійснюється підтримуючий, основний наркоз, який застосовується на протязі всієї операції.

За способом введення наркотичної речовини в організм хворого розрізняють інгаляційний і неінгаляційний наркоз. Інгаляційний наркоз досягається шляхом вдихання парів легких наркотичних речовин або наркотичних газів, неінгаляційний наркоз здійснюється введенням анестетика підшкірно, внутрішньом`язево, внутрішньовенно.

Існують і інші види наркозу, наприклад електронаркоз. Він досягається дією на центральну нервову систему електричним струмом. Вибираючи вид знеболення, лікар повинен враховувати стан хворого, його вік, діагноз захворювання, об`єм ймовірного оперативного втручання.

Загальне знеболення в поліклінічних умовах.

Показанням до загального знеболення в умовах поліклініки є психоемоційна лабільність хворого, або ідіосинкразія до анестезуючих препаратів. Застосування загального знеболення в поліклінічних умовах протипоказано у хворих пневмонією, при катарі верхніх дихальних шляхів, затрудненим носовим диханням, гострих захворювання печінки, декомплексованому діабеті і у всіх випадках коли об`єм оперативного втручання виходить за межі амбулаторних можливостей або загальний стан хворого виключає його проведення в поліклінічних умовах.

Перед застосуванням наркозу необхідно переконатись в тому, що хворий з`явився натще або в крайньому разі приймав їжу не менше 3-4 год. назад. Попередньо повинен бути спустошений сечовий міхур, з порожнини рота необхідно зняти знімні протези. Лікар повинен зібрати анамнез, поміряти артеріальний тиск, визначити характер і частоту пульса, провести дихальні проби. В процесі підготовки хворого до планової операції за 1-2 дні до її початку йому можуть бути призначені малі транквілізатори.

Головна вимога, яка стосується засобів знеболення в умовах поліклініки, - швидкість дії препарата і швидке пробудження хворого після припинення наркозу. Цим пояснюється той факт, що в амбулаторній практиці широко застосовують закис азоту в суміші з киснем. Однак, враховуючи, що при застосуванні цього препарату неможливо досягти необхідного розслаблення жувальних м`язів, дію закису азоту підсилюють фторотаном. Крім того, в якості інгаляційних анестетиків застосовують трихлоретилен (трилен) і метоксифлуран (інелан, пентран). Як неінгаляційні анестетики можуть бути використані пропамідід(самбревін), кетамін (кеталор), дроперідол, діазепам (седуксен), фентаніл (сентоніл), пентазоцим (лексір (В), фортрал), а також їх комбінації.

Для проведення інгаляційного наркозу в умовах поліклініки використовують наркозні апарати "Наркон", "Наркон - 2", "Автонаркон - С1" та інш. Наркоз суміші закису азоту з киснем доцільно застосовувати при нетривалих втручаннях, так як при їх вдиханні хворий блискавично засипає, а при знятті так само швидко просипається. Після накладення маски на протязі 1-1,5 хв. подають чистий кисень, а потім - газову суміш кисню і закису азоту в співвідношенні 1:3. Через 3-4 хв. хірург може приступати до операції. Вдихання суміші не викликає неприємних відчуттів, не подразнює слизових оболонок дихальних шляхів, практично не викликає збудження, так як вона не токсична і, як правило, легко переноситься хворим.

В даний час в умовах стоматологічних поліклінік широко застосовують газо наркотичні суміші, що містять фторотан. Це пояснюється тим, що наркоз закисом азоту з киснем недостатньо ефективний. Введення ж в газонаркотичну суміш фторотану - речовини, що дає потужний, наркотичний ефект, забезпечує швидке введення в наркоз та швидке вивидення з наркозу після припинення його подачі. Крім того фторотан понижує салівацію, покращує коронарний кровообіг, розширює трахеобронхіальне дерево, вибухобезпечний.

Більш благоприємні умови для роботи хірурга можуть бути досягнуті при використанні газонаркотичної суміші фторотану, закису азоту та кисню. Для введеня в наркоз використовують речовини в пропорції: одна частина кисню і дві частини закису азоту при загальному потоці газів 9л/хв. через ротоносову маску. Поступово збільшують концентрацію фторотану у вдихувальній суміші від 0,5 до 2-2,5% по об`єму. Збудження, що може виникнути в перехідній стадії наркозу, спостерігається дуже рідко та зустрічається в осіб, що страждають алкоголізмом або дуже фізично розвинутих. Через 2-3 хв. після початку вдихання газової суміші закінчується початкова та перехідна стадії наркозу і хворий втрачає свідомість: наступає перший ступінь хірургічної стадії, що співпадає з появою релаксації жувальної мускулатури. На цій стадії наркозу фторотану знижують до 0,5 - 1% по об`єму, а ротову маску міняють на носову. Між зубами вставляють роспорку, і виконують тампонаду зіву вологим марлевим тампоном, а висунуту вперед нижню щелепу постійно підтримують для попередження порушення дихання. Хірург дістає доступ до операційного поля в порожнині рота. Тривалість наркозу не повинна превищувати 1,5 години. Після закінчення оперативного втручання припиняють подачу анестетиків: до пробудження хворий продовжує отримувати киснево-повітряну суміш. При появі ознаків свідомості із зіву витягують тампон, видаляють міжзубну роспорку. По мірі повернення до свідомості знімають носову маску і хворого переводять в переднаркозну кімнату під спостереження медичного персоналу. Через годину хворий може йти додому без супроводу.

Крім наркозу суміші кисню, фторотану і закису азоту, приміняють комбінований наркоз сумішю фторотану, трилену, закису азоту і кисню.

Ця газонаркотична суміш забезпечує швидке введення в наркоз і хорошу аналгезію.

Як правило, наркоз легко переноситься хворими і забезпечує достатнє знеболення в ранньому післяопераційному періоді Введення в наркоз здійснюють через ротоносову маску і напротязі 2 хв. подають кисень, після чого добавляють закис азоту в співвідношенні 1:2, при загальному потоці газів 8-9л/хв. Поступово збільшують концентрацію фторотану до 2,5% за об`ємом і трилену до 0,5% за об`ємом. Наркоз підтримують на першому ступені хірургічної стадії газорнаркотичною сумішю кисню і закису азоту (співвідношення 1:2), фторотану (0,5-1% за об`ємом) і трилену (0,3-0,5% за об`ємом). За 1-2 хв. До закінчення операції припиняють подачу фторотану і трилену, а потім і закису азоту.

Киснево-повітряну суміш подають до повного повернення свідомості у хворого.

В якості загального знеболення в умовах поліклініки може бути використаний внутрішньовенний наркоз, для здійснення якого непотрібна спеціальна апаратура. Цей вид наркозу характеризується швидким введенням в наркоз і відсутністю у хворого стадії збудження. Для внутрівенного наркозу в поліклінічних умовах найбільш доцільно використовувати сомбревін, кетамін, їх комбініції з седуксеном і деякі інші препарати.

При застосуванні сомбревіну досягається гарний наркотичний ефект і знеболення, а також швидко відновлюються вихідні функції організму хворого в післяопераційному періоді. Довготривалість наркозу 3-4 хв. Внутрішньовенному наркозу сомбревіном повинна передувати атропінізація хворого. Наркоз дають натще. Хворий знаходиться в стоматологічному кріслі в положенні сидячи. Перед введенням препарату між зубами вставляють розпорку. Препапат вводять у вену на згині передпліччя у вигляді 2,5 % розчину з розрахунку 5-7 мг. на 1 кг. маси тіла. Через 30-40 с. наступає наркотичний ефект. На першому ступені хірургічної стадії наркозу, коли спостерігається релаксація жувальної мускулатури, проводять рихлу тампонаду зіва вологим марлевим тампоном. По закінченню операції здійснюють туалет порожнини рота: ретельно видаляють слину і кров. Після пробудження хворого видаляють міжзубну розпорку і тампон.

Використання комбінації сомбревіну і седуксену - малого транквілізатора і загального анестетика - по принципу збалансованої анестезії дозволяють збільшити операційний час до 15 хв. Після пункції вени і закріплення в ній ін`єкційної голки, хворому, який знаходиться в положенні сидячи, вводять 0,5% розчин атропіну сульфату в дозі 0.5 мг/кг, вводять седуксен з розрахунку 0,2-0,24 мг/кг. При цьому відбувається розслаблення, знімається нервове напруження, наступає емоційний спокій, хворі втрачають відчуття страху перед операцією.

Loading...

 
 

Цікаве