WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Знеболення, принципи, види, загальне знеболення - Лекція

Знеболення, принципи, види, загальне знеболення - Лекція

Лекція

Знеболення,принципи, види, загальне знеболення

План

  1. Історія знеболення.

  2. Види знеболення.

  3. Загальне знеболення в поліклінічних умовах.

  4. Ускладнення при загальній анастезії.

  5. Потенційований наркоз.

  6. Нейролептанальгезія.

На перших етапах хірургії, операції супроводжувались сильними (нестерпними) болями. Для позбавлення хворого від страждань почали застосовувати різні методи: викликали втрату свідомості, застосовували механічне здавлення нервових стовбурів, викликали місцеве охолодження снігом або льодом, кровопускання, введенням хворим велеких доз наркотичних речовин, притисканням кровоносних судин на шиї та інш.

В стародавньому Єгипті, Китаї, Греції, Римі застосовували корінь мандрагори, дурман, індійську коноплю, екстракти беладонни, алкоголь та інш. Ці речовини вживали всередину у вигляді настоїв, відварів, втирали в шкіру, а також вводили за допомогою клізм і так званих наркозних губок.

Під час операції на кінцівках застосовували здавлення нервових стовбурів джгутом. Цим методом широко користувався відомий французький хірург Амбруаз Паре (XVI століття). Авіцена з метою знеболення застосував холод. При ампутації кінцівок холод використовували хірурги наполеоновської армії: Ларрей, Моршо, Бопре та інш.(1807-1812 рр.).

Всі перечислені методи не дають достатній знеболювальний ефект і деколи були небезпечними для життя хворого. З відкриттям наркотичних властивостей ряду хімічних речовин в середині XIX століття почався науковий розвиток знеболення.

В 1844р. Уельс знайшов наркотичні властивості закису азоту - веселячого газу і почав застосовувати його при короткочасних операціях. В 1846р. Мортон, по запропонованому методу хіміка Джексона використав для загального знеболення ефір.

Уоррен вперше в 1846р. здійснив операцію видалення пухлини шиї під ефірним наркозом.

Відкриття ефірного наркозу було великою подією в хірургії.

В Росії знеболення ефіром вперше застосував М.І.Пирогов в грудні 1846р. під час ампутації молочної залози з приводу раку. М.І.Пирогов поглиблено вивчав питання ефірного наркозу і вперше використав його в військових умовах під час Кавказької війни при облозі Салти (близько 700 випадків наркозу).

Велику роль при впровадженні ефірного наркозу в Росії, відіграли такі вчені як Ф.І.Іноземцев (вперше застосував ефірний наркоз в Москві в 1847р.), А.М.Філомафітський, В.А. Караваєв та інш.

В 1847 р. в якості наркотичного середника був запроваджений хлороформ, вперше впроваджений англійським хірургом і акушером Дж.Сімпсоном.

Досвід застосування інгаляційного наркозу показав, що цей вид наркозу має ряд недоліків (відчуття задухи, збудження та інш.), що заставило дослідників шукати нові шляхи введення наркотиків.

Ще в 1848 р. М.І.Пирогов почав вводити ефір внутрівенно, спочатку в експерименті, а потім в клініці, але метод не одержав розповсюдження, так як викликав багато ускладнень і був механічно складний.

В 1902 р. фармаколог Н.П.Кравков запропонував для внутрівенного наркозу гедонал, а в 1909 р. гедоналовий наркоз вперше був застосований в клініці С.П. Федоровим. В літературі внутрівенний гедональний наркоз відомий під назвою "руський наркоз". Але всі ці види загального знеболення залишались небезпечними для хворих.

Недоліки загального знеболення спонукають знаходити методи місцевого знеболення, які передбачали б виключення тільки больової чутливості в операційній ділянці.

В 1879 р. російський вчений В.К. Анреп відкрив анестезуючі властивості кокаїну, і після цього кокаїн почали застосовувати в клініці (І.П. Кацауров, В.К. Анреп, А.І. Лукашевич, М. Оберест, Г. Браун та інш.).

Після введення в хірургічну практику малотоксичного новокаїну (Ейнхорн А., 1905) місцева анастезія швидко одержала широке розповсюдження. Великі заслуги в розробці і застосуванні місцевої анастезії належали А.В. Вишневському і його школі.

Після відкриття місцевоанестезуючих середників були розроблені методи спинномозкової (Бир А., 1898; Зельдович Я.Б., 1899; Томашевський О.Н., 1906; Юдін С.С., 1925) і перидуральної анастезії.

Великим досягненням в проблемі знеболення є введення в хірургічну практику курареподібних препаратів, які володіють здатністю викликати розслаблення (релаксацію) скелетних м`язів та позволяють проводити наркоз при мінімальній затраті наркотичної речовини. Крім того, включають природне дихання, внаслідок чого можливо здійснювати так зване кероване дихання. Вперше при наркозі курареподібні препарати були застосовані канадським анестезіологом Гріффітом в 1942 р, а в СРСР - П.А.Купріяновим в 1947 р.

В даний час практично ні один метод знеболення в чистому виді не застосовується.

Основою сучасної анестезіології є комбіноване знеболення, основним принципом індивідуальність вибору методу.

За місцем дії на нервову систему розрізняють наступні види знеболення:

  1. Загальне знеболення.

  2. Спинномозкова анестезія.

  3. Перидуральна анестезія.

  4. Провідникова анестезія.

  5. Ромбовидна анестезія.

  6. Місцеве знеболення.

Кожний з цих методів має різні методики, які відрізняються одна від одної. Неболюче лікування - один з основних принципів деонтології. Забезпечнення анестезіологічного посібника має виняткове значення для подальшого розвитку стоматології*. Середники знеболення необхідно застосовувати щоразу, коли біль сильніша, ніж больові відчуття при проведенні знеболення.

Знеболення слід розглядати не тільки як прояв гуманності і елемент оберігаючої терапії, але і як патогенетичну ступінь, яка застосовується до протікання захворювання, особливо запального і травматичного походження, що розвивається в шокогенній зоні - в тканинах щелепно-лицевої ділянки. Необхідно звернути увагу ще на один важливий аспект значення анастезіологічного посібника в стоматології: очікування болі і страх перед можливістю її появи залишається в даний час основною перешкодою для надання вчасної допомоги хворим, що потребують санації порожнини рота, а отже і для всієї профілактичної роботи в стоматології.

Метою анестезіологічного посібника є забезпечення неболючості і безпечності оперативного втручання для хворого, створення оптимальних умов для роботи лікаря.

Досягнення ефекту анестезії і тимчасової втрати свідомості, а також реакції організму на больові і інші подразнення складають суть сучасного анестезіологічного посібника, яке включає в основному шість елементів, що складають комплекс заходів, направлених на забезпечення життєво-важливих функцій організму в період проведення втручання та після нього.

  1. Аналгезія, тобто переривання доцентрово спрямованих імпульсів з вогнища больового подразнення; припинення в організмі патологічних, що розвиваються у відповідь на больовий подразник. Припинення імпульсів може бути здійснено на різних рівнях і досягається дією фізичних методів (електроаналгезія) або введенням в організм хворого різних аналгезуючих середників, які за механізмом дії розділяють на наркотичні і ненаркотичні.

  2. Захист організму від агресії, тобто нормалізації або стабілізації функції вегетативної нервової системи. Існують різні види агресії: психологічна (страх перед агресією, очікування болі, невпевненість в успішному завершенні втручання), травматична (біль, крововтрата), бактеріальна (інфікування та мікробне забруднення) і токсична (результат всмоктування продуктів тканинного і бактеріального розпаду, бактеріальних ядів, хімічних продуктів при введенні медикаментозних середників і т.п.). Захист організму від агресії може бути забезпечений в тій або іншій мірі ефективним знеболенням, оптимальними умовами газообміну, збереженням електролітного балансу, зниженням

  3. психотропних і вегетотропних реакцій, поверхневим наркозом, адекватним кровозаміщенням, дезінтоксикаційною терапією і т.п.

  4. Наркоз - штучно викликаний стан, що характеризується зворотньою втратою свідомості, больової чутливості, пригніченням деяких рефлексів. Для досягнення ефекту наркозу використовують фармакологічні речовини, які по силі наркотичної і анальгезуючої дії можуть бути поділені на 3 види: сильні наркотики і слабі анальгетики (гексенал та інші

  5. барбітурати), слабі наркотики та сильні анальгетики (закис азота) і, накінець, сильні наркотики і виражені анальгетики (фторотан, ефір).

  6. Нормалізація водно-сольового балансу і доставка енергетичних ресурсів здійснюється з метою підтримки гомеостазу, тобто відносної динамічної стабільності внутрішнього середовища і основних життєво важливих функцій організму людини. Цим досягається, зокрема, збереження стабільності осмотичного тиску, що має першочергове

  7. значення для нормалізації водного обміну і підтримання іонної рівноваги в організмі.

  1. Регуляція вентиляції легень з метою нормалізувати газообмін, тобто забезпечити тканинне дихання. Поряд з буферною і видільною системами дихальна система підтримує відносну постійність концентрації водневих іонів в організмі, зокрема рН крові.

  2. Міорелаксація - зниження тонусу скелетної мускулатури із зменшенням рухової активності аж до повного знерухомлення в умовах обов`язкового забезпечення штучної вентиляції легень.

Loading...

 
 

Цікаве