WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хірургічні методи лікування захворювань скронево-нижньо-щелепового суглобу - Лекція

Хірургічні методи лікування захворювань скронево-нижньо-щелепового суглобу - Лекція

В тих випадках, коли анкілоз зумовлений зрощенням тільки суглобової головки, проводиться кондилектомія, так само, як і в першому варіанті, формується сприймаюче ложе для ліофілізованого аллотрансплантату, щелепа зміщується в правильне положення, а потім здійснюється накісткова і міжщелепова фіксація.

Г.П.Михайлик, Ю.Й.Бернадський /І979/ запропонували новий оригінальний спосіб пластики СНЩ суглобу при анкілозі і мікрогенії. Суть його полягає у збільшенні висоти гілки, зміщенні н/щ донизу і допереду, а також у створенні нового СНЩ суглобу. Для цього ні кісткової пластики, ні підсадки хряща не потребується, що є важливою перевагою методу. При цьому методі проводиться остеотомія біля основи вінцевого паростка, видаляється надлишок конгломерату кістки в ділянці півмісяцевої вирізки і суглобового паростка. Н/щелепа опускається донизу і допереду. Остеотомо-ваний вінцевий паросток фіксується до верхньозаднього краю гілки, він же служить новим суглобовим паростком. Клінічний досвід усунення анкілозу СНЩ суглобу і мікрогенії з застосуванням аутологічноговінцевого паростка і ксеногенної склерокорнеальної оболонки дозволив авторам зробити висновок про доцільність широкого застосування даного методу.

Вивих (luxatio) кістки - таке пошкодження, коли одна з кісток рухомого суглоба виходить з суглобової сумки і, не приходячи в своє природне положення залишається в тканинах, що оточують суглоб. Причиною вивиху в більшості випадків є механічне насильство, причому для розриву суглобової сумки, зв`язок і роз`єднання кінців кісток потрібна велика сила.

Вивихи є вродженні та набуті. Серед набутих вивихів виділяють травматичні і паталогічні, а також окремо виділяють звичні вивихи.

По степені порушення розрізняють повні вивихи, коли суглобові поверхні обох кісток, що утворюють суглоб повністю втрачають сполучення одна із одною; і неповні вивихи (підвивихи), коли суглобові поверхні зміщених кісток залишаються частково сполученими.

Вивихи що супроводжуються пошкодженням шкіри в ділянці суглоба (рана, що проникає в його порожнину), називають відкритими; при збереженні цілісності шкіри вивих є закритим.

Травматичний вивих виникає звичайно від надмірного чи невластивого даному суглобу руху, від удару чи тиску на суглоб. Цей вивих може супроводжуватися стисненням і навіть розривом кровоносних судин і нервів. Вивихи, все-таки, спостерігаються рідше, ніж інші травматичні пошкодження, наприклад переломи кісток, удари і розтягнення, найчастіше вивихів зазнають суглоби кінцівок, як найбільш рухомі і що найбільш зазнають зовнішніх впливів. Випадки вивихів найчастіше відбуваються при провадженні важких робіт, при падінні з висоти; з цієї причини вони зустрічаються частіше у чоловіків, ніж у жінок (за даними київських лікарень на 274 чоловіки довелося 63 жінки); у осіб середнього віку частіше, ніж у дітей і людей старшого віку. Крім травматичного зовнішнього насильства, вивихи відбуваються (але надзвичайно рідко) ще мимовільно при сильних м`язових скороченнях, наприклад, при судомах під час епілепсії. До мимовільних вивихів можуть бути віднесені і вивихи патологічні, що спостерігаються при ураженнях суглоба і навколишніх його частин (водянка суглоба, туберкульозні, фунгозні, каріозні процеси і т.д.). Природжені вивихи, спостерігаються (luxationes congenitae) головним чином в кульшовому суглобі; причина їх - або неправильний анатомічний розвиток, або різні хворобливі процеси на самому початку життя дитини.

Дивлячись за характером вивихів, зміни в суглобі представляються різними. При вивихах від зовнішнього насильства завжди є розрив суглобової сумки; кінець вивихненої кістки, виходячи з суглоба, розриває навколишні суглоб тканини, викликає іноді сильну кровотечу, і трапляється, що розрив тканин буває повний і кінець кістки випинається назовні. Уражені тканини запалюються, кістка, що знаходиться в них, спричиняє в клітинних елементах сильне подразнення, збуджує життєдіяльність, і в результаті - навколо кістки послідовно утвориться справжня волокнисте - сполучна тканина. При тривалому вивиху навколо кістки зростає як би нова суглобова сумка з волокнистої тканини, яка потім настільки ущільняється, що кістка набуває можливість рухатися, знаходячи в ній опору; в кінці вивихненої кістки, в головці, відбуваються також значні зміни, і утвориться так званий "несправжній суглоб". Швидке вправлення вивиху і відновлення нормальних умов суглоба представляється, у вигляду вищезгаданих умов, справою надзвичайно важливою.

Вивихи, що систематично повторюються в одному і тому ж суглобі, називають звичними. Це в загальному відбувається внаслідок помилок, що припущені при лікуванні першого по рахунку травматичного вивиху (невміле, проведене не спеціалістом вправлення, недостатність іммобілізації після вправлення, надто рано розпочаті рухи щелепи), а також в зв`язку із пізнім зверненням до лікаря, коли вправити суглоб важко вдалося, але це буває рідко. Вивих, що супроводжується значним пошкодженням зв`язок суглоба, може стати звичним навіть при правильному лікуванні. В усіх цих випадках після першого вивиху залишається недостатність зв`язкового апарату суглоба, яка і веде до повторення вивихів, не рідко від самих незначних причин.

Загальні ознаки вивиху нижньої щелепи наступні:

  1. зміна в формі суглоба;

  2. значне ускладнення і навіть повна неможливість активного руху;

  3. сильний біль;

  4. припухлість оточуючих суглоб частин, іноді синці.

Уражений суглоб виявляється, звичайно, товстішим і ширшим, ніж здоровий; на ньому видні заглиблення і виступи там, де на здоровому суглобі їх немає.

Розрізнюють передній і задній вивихи нижньої щелепи. Частіше відбувається передній вивих, коли головка нижньої щелепи переміщається допереду і зісковзує на передній скат суглобового горбика. Вкрай рідко виникає задній вивих. Передній вивих нижньої щелепи може бути результатом надмірного відкривання рота (при позіханні, під час видалення зуба, коли лікар не підтримує нижню щелепу), травми, нанесеної в ділянку підборіддя зверху вниз, розгризанні горіха. Розрізнюють однобічний, двобічний, а також звичний вивихи нижньої щелепи.

При звичному вивиху хворі самі легко вправляють його, переміщуючи нижню щелепу.

При передньому двобічному вивиху у хворих з`являються болі в ділянці суглобів; рот не закривається, мова невиразна, розжовування їжі неможливе. При огляді вигляд хворого своєрідний: рот відкритий, підборіддя висунуте вперед, передні зуби не змикаються, з рота витікає слина. Щоки сплощені, напружені, відсутні бокові рухи нижньої щелепи. При пальпації із переду від козелка вуха відчувається западання (відсутність головки, яка легко прощупується в нормі), а під виличною дугою, в передньому відділі визначається вибухання (зміщена головка).

При однобічному вивиху рот пацієнта привідкритий і ніби перекошений.

У випадках складних, коли разом з вивихом є перелом кістки, або удар з сильною припухлістю або напруженням м`язів і т.п., визначити вивих вдається не легко. Головними при розпізнаванні ознаками вивиху від перелому є крепітація, тобто шум, що утворюється при терті один об інший кінців переломаних кісток, і ненормальна, легка рухливість в переломаній кістці і зворотно обмеження рухів і наполегливе збереження прийнятого положення, навіть неприродного, у випадку вивиху.

Лікування гострих вивихів повинно перебувати в негайному їх вправленні неодмінно особою досвідченою. Вправлення здійснюється легше, якщо є вивих неповний (subluxatio). Особливо важке вправлення при ускладненні переломом кістки або попаданні м`яких тканин між роз`єднаними кістками. При вправленні кістки звичайно застосовується противитягання. Великі пальці обох рук, обвернуті невеликим шаром марлі чи бинта, необхідно покласти на великі нижні кутні зуби пацієнта, інші пальці розміщують із зовні під нижньою щелепою. Великими пальцями необхідно тиснути на нижні моляри вниз і одночасно інші пальцями рухати нижню щелепу вперед і вверх. Потім, після щолчка, різко перемістити великі пальці на передні зуби, щоб запобігти їх прикушуванню зубами пацієнта.

На сьогоднішній день експериментальним методом лікування запропоновано проведення двохбічної провідникової анестезії по Берше. Голку вколюють перпендикулярно шкірним покривам під нижній край виличної кістки, відступивши до переду від козелка вушної мушлі на два сантиметри. Голку просовують горизонтально до середньої лінії на глибину 2 - 2,5 см через напівмісяцеву вирізку. Вводять 3 - 5 мл анестетика. Ефект анестезії настає через 5-10 хвилин і виражається в виключенні рухових нервів (жувального, глибоких скроневих/, внутрішнього і зовнішнього криловидних). Це характеризується розслабленням м`язів, що піднімають нижню щелепу. Це дозволяє пацієнту самотужки закрити рот. Вправленим кісткам дається на деяке час (до 2 тижнів) спокійне положення, для чого накладається пращевидна м/яка пов`язка Помаранцевої-Урбанської. При запальних явищах кладеться лід. При лікуванні звичних вивихів, а особливо застарілих вивихів, в свій час не вправлених, потрібне іноді значне хірургічне втручання: вирізання сполучної тканини, що розрослася і послідовне вправлення або навіть видалення самої головки кістки. Лікування мимовільних вивихів складається передусім у вправленні і в проведенні щелепи в належний стан.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В.А.Семкин, Н.А.Рабухина "Дисфункция височно-нижечелюстных суставов" .

2. Лукиных Л.М., //Актуальные аспекти стоматологии .

3. Вагнер. "Пособие по стоматологии".

4. Д.А.Фэлэйс "Экстренная помощь в стоматологии".

5. Мешков А.П. "Диагностика болезней суставов".

Loading...

 
 

Цікаве