WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України - Лекція

Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України - Лекція

Долікарська допомога.

ЇЇ проводить фельдшер батальону або санінструктор. Найбільш сприятливі умови для надання долікарської допомоги тоді, коли він займає стійку оборону. При таких умовах можуть бути виконані слідуючи заходи:

  • Контроль і виправлення раніше накладених пов'язок, або підбінтовка пов'язки, якщо вона промокла кров'ю. Заміна пов'язки проводиться лише тоді, коли вона перестає виконувати свою захисну дію.

  • Введення важкопораненим знеболюючих і серцевих середників.

  • Фіксація язика булавкою, якщо винкикли ознаки дислокаційної асфіксії.

  • Давання пораненим антибіотиків в таблетках.

  • Зігрівання поранених з ознаками шоку.

Важливою задачу фельдшеру батальону є евакуаційно-транспортне сортування поранених, тобто встановлення почерговості евакуації і визначення положення поранених під час неї.

Перша лікарська допомога на МПП.

Перша лікарська допомога – це проведення невідкладних лікувальних заходів спрямованих на боротьбу з кровотечою, асфіксією, шоком, і підготовка поранених до евакуації. Першу лікарську допомогу повинен надавати лікар, не залежно від його спеціалізації.

ШТАТНІ УКЛАДКИ:

Лікар-стоматолог користується слідуючими комплектами:

Б-1 (перев'язочні матеріали, стерильні)

Б-2 (транспортні шини)

В-2 (перев'язочне мало)

В-5 (дизінфекція)

СМВ (сумка медична військова)

3В (зуболікарський) з комбінов. бормашиною і зуболік. кріслом складним

Для надання спец. допомоги (переважно у фронтовому стоматолог. загоні

зуботехнічні ЗТ – 1 (обладнання)

ЗТ – 2 (інструментарій)

ЗТ – 3 (матеріали)

ЗП – зубопротезний

УЧ (підсилена щелепова) – стоматол. набір.

Відразу при поступлені в МПП після проведення попередньої санітарної обробки необхідно зареєструвати пораненого в спеціальному журналі і заповнити первину медичну карту.

На МПП знаходиться лікар стоматолог, який має в своєму разпорядженні комплект (зубний кабінет) с комбінованою бормашиною для надання необхідної зуболікарської допомоги. В період бойових дій при поступленні на МПП поранених і уражених лікар стоматолог надає їм допомогу, в першу чергу пораненим в щелепно – лицеву ділянку.

Основна задача першої лікарської допомоги щелепно-лицевим пораненим на МПП – боротьба з шоком, кровотечою і асфіксією. Протишокові міроприємства за загальноприйнятими правилам воєнно-польової хірургії і установленому для конкретної обстановки об'єму. Якщо у пораненого спостерігається сильна кровотеча, або зростаюча затруднене дихання, то його направляють у перев'язочну і на операційному столі проводять необхідні невідкладні заходи. Боротьба з кровотечою проводиться шляхом лігування судин в рані або тугою томпонадою її. При кровотечі обмежуються зупинкою кровотечі в рані, як правило, не використовуючи перев'язку судин (сонної артерії) на протязі. При цьому достатньо провести перетискання судини, яка кровоточить кровозупинним зажимом, і перев'язати або прошити її.

Залишати зажим в рані, як це іноді рекомендують, не можна, так як при транспортуванні пораненого затискач буде зірваним змістившоюся пов'язкою і кровотеча поновиться, але надати допомогу в дорозі не буде кому і нічим. В деяких випадках кровотеча може бути зупинена тугою тампонадою рани з послідуючим накладанням бинтової пов'язки.

При пошкоджені кореня язика і бокових відділів глотки іноді не вдається захопитити кровоточиву судину, а тампонада може викликати задушшя. В цьому випадку проводиться екстрине накладання трахеостоми з послідуючою тампонадою рани і глотки. Так як після цього поранений не має можливості нормально харчуватися, перед тампонадою глотки необхідно ввести через носовий хід шлунковий зонд.

Якщо є затруднення зовнішнього дихання внаслідок присутності в порожнині рота згустків крові і стороніх тіл (обтураційна асфіксія), то їх необхідно видалити, забезпечивши оптимальні умови для вільного дихання.

Поскільки при пораненнях кореня язика і бокових відділів глотки нерідко затікає в дихальні шляхи (аспіраційна асфіксія), зразу після трахеотомії необхідно очистити її для згустків за допомогою катетера.

Трахеотомію проводять також при асфіксії, яка розвивається внаслідок стиснення дихальних шляхів гематомою, емфіземою, або запальним інфільтратом (стенотична асфіксія). При пораненнях, які супроводжуються утворенням м'якотканиних клаптів, може розвинутися клапанна асфіксія, коли над входом в дихальні шляхи утворюється "клапан". Пошкоджені тканини в цьому випадку повині бути фіксовані швом в положені, яке забезпечує вільне дихання; в крайньому випадку дозволяється висічення цього "клапану".

При пошкоджені тканин дна порожнини рота, язика і нижньої щелепи відбувається зміщення тканин, яке приводить до закритя входу в гортань (дислокаційна асфіксія). В цьому випадку вдається уникнути трахіотомію і обмежитись накладанням лігатури на язик. За допомогою лігатури кінчик язика утримують на рівні зубів.

Засобом транспортної імобілізації переломів щелеп є підборідочна праща Д.А.Ентіна з матерчатою шапочкою Збаржа. Ця пов'язка в той же час служить надійним засобом профілактики шоку, так як створює надійну імобілізацію уламків, дозволяє зменшити або повністю виключити потік больових імпульсів з рани. Два комплекта стандартних транспортних пов'язок для поранених з пораженням щелеп вложені в комплекти Б2 (шини), якими забезпечені всі польові лікувальні установи.

Звичайні побутові пов'язки, які були раніше накладені при наданні медичної допомоги, не змінюються. Їх необхідно лише закріпити і поправити.

Пораненим дають антибіотики і проводять ряд спеціальних заходів при комбінованих радіаційних і хімічних ураженнях.

В умовах сучасної війни має велике значння медичне сортування. В першу чергу евакуюють з МПП поранених в ЩЛД, яким необхідна кваліфікована медична допомога, особливо за житєвими показниками. В ряді випадків можна проводити сортування на машинах.

Кваліфікована хірургічна допомога.

Кваліфіковану хірургічну допомогу пораненим і пораженим надають в ОмедБ (МСБ), де є лікар - стоматолог. При поступлені в ОмедБ виділяють групу поражених ОР або радіоактивними речовинами, яких направляють в відділення спеціальної обробки. Всі щелепно-лицеві поранені і уражені незалежно від їх вигляду і загального стану повинні бути оглянуті лікарем стоматологом в перев'язочній при знятті пов'язок, при цьому він виділяє групу тимчасово не транспонтабельних (шок, кровотеча, асфіксія) і групу легкопоранених. Кваліфіковану хірургічну допомогу надають в першу чергу тим щелепно-лицевим пораненим, які потребують її по житєвим показникам. Лікування шоку проводять за загальними правилами воєнно-польової хірургії. Інші ускладнення (асфіксія, кровотеча) лікуються в перев'язочній або в операційній. При тривалих або великих на даному етапі кровотечей з крупних судин ЩЛД, якщо неможна перев'язати судину в рані проводять перев'язку зовнішньої соної артерії на даній стороні. Іноді виникає необхідність в двобічній перев'язці цієї артерії. Перев'язка загальної і внутрішньої соних артерій проводиться тільки за житєвими показникам і тільки в тих випадках, зупинити кровотечу іншими засобами або судиним швом.

При огляді інших хворих, стоматолог оцінює важкість пораження, уточнює діагноз, проводить туалет рани очищує ротову порожнину.

Порядку підготовки хворих до евакуації проводять накладання бинтових пов'язок і стандартної транспортної пов'язки (при переломах щелеп). При великій рухомості уламків нижньої щелепи і непошкодженої верхньої, а також в умовах, коли евакуація поранених затримується, проводиться лігатурне зв'язування зубів за допомогою дрота. Цей метод протипоказаний при загрозі кровотечі з порожнини рота і блювоті. При наявності клаптевих ран на обличчі, якщо дозволяють обставини, необхідно клапоть покласти в правильне положення і край рани зблизити пластинчатими швами. На цьому етапі проводять прошивання поромивання рота різними дизенфікуючими розчинами, вгамовують спрагу, годують. Всім пораненим при наявності підвищеного слиновиділення можна ввести 1 мм 0,1 % розчину атропіну.

З метою евакуації всі поранені поділяються на дві групи (транспортабельні):

  • легкопоранені – 30% від кількості поранених направляється в госпіталі для легкопоранених.

  • поранені середньої важкості і важкопоранені – 60 – 65 % - евакуюються в спеціалізовані госпіталі.

Loading...

 
 

Цікаве