WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України - Лекція

Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України - Лекція

На основі узагальнення досвіду війни було підготовлено, захищено велику кількість дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата і доктора медичних наук. До них відносяться наприклад, дисертації М. В. Мухіна по ранній пластиці дефектів і деформації обличчя, Г.М.Іващенко по хірургічній анатомії вогнепальних ран обличчя і інші.

Центральне місце серед всіх робіт цього напрямку займає колективна праця "Вогнепальні поранення і пошкодження обличчя і щелеп", викладені в томі 6-му "Досвід радянської медицини в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.".

Клінічні спостереження по лікуванню травм обличчя і щелеп, значна кількість експерементальних досліджень дозволили прийти до заключення того, що застосування антибіотиків в перші години після поранення дає можливість проводити повноцінну хірургічну обробку вогнепальних ран м'яких і кісткових тканин обличчя в більш пізні сроки, через 3-4 доби і отримувати при цьому хороші результати. Це положення являється важливим на випадок сучасної війни в якій можуть створюватися вимушені умови для проведення пізньої хірургічної обробки пораненних.

Післявоєнні роки отримав розвиток ендотрахеальний наркоз, спочатку в клініці щелепно-лицевої хірургії і стоматології. Воєнно-медичної академії, а потім в інших спеціалізованих установах країни. Розрахунки показали, що серед щелепно-лицевих поранень середньої важкості повинні підлягати 25–30% повинні підлягати хірургічній обробці під ендотрахеальним наркозом.

Технічна сторона ендотрахеального наркозу з інтубацією через рот, ніс і трахеостому скурпульозно розроблені.

Важливим досягненням в щелепно-лицевій травматології після воєнного часу була розробка методів оперативного закріплення уламків щелеп. До них відносяться надкісткові, внутрікісткові і внутрішньонадкіст-кові види остеосинтезу: кістковий шов дротом із танталя, титану і деяких сортів нержавіючої сталі в деяких модифікаціях: внутрішньокісткові спиці, які вводять за допомогою бормашини або спеціальними дрелями; позаротові апарати запропоновані В. Ф. Рудько і Я. М. Збаражом.

Сучасні досягнення щелепно-лицевої хірургії і травматології дозволяють значно успішніше боротися з ускладненням які виникають при вогнепальних пораненнях обличчя і щелеп і їх наслідками. Так в експеременті і клініці детально досліджена проблема травматичного остеомієліту щелеп вогнепального походження і виробленні в відношенні цього частого ускладнення відповідні практичні рекомендації (Лук'яненко В. І.) розроблені більш ефективні методи лікування контрактур і анкілозів скронево-нижньощелепового суглобу і інших ускладнень.

На кафедрі хірургічної стоматології ІФДМА розроблені слідуючі методики, які знайшли своє застосування в військовій медицині мирного часу: мієлоколагенопластика порожнини дефектів кісток щелеп; Пюрик – метод остеосинтезу переломів н/щ в ділянці кута – Кононенко, Чиплик – лікування переломів н/щ пластинками "Блотекс". Рузін Г.П. – Лікування переломів в різних географічних умовах.

Організація етапного лікування і сортування пораненних в ЩЛД.

У військовий час основною формою організації лікувально – організаційних заходів є система етапного лікування з евакуацією по призначенню. Основою цієї системи є своєчасне проведення послідовних і наслідкових лікувальних заходів пораненим (хворим) в поєднанні з евакуацією їх за медичними показаннями у відповідності з бойовою і медичною обстановкою. Враховуючи особливості ведення сучасної війни і можливу необхідність надання допомоги пораненим в різних точках фронтового тилу або навіть тилу країни, в системі оборони доцільно розглядати об'єм і характер лікувальних заходів, які проводяться, пов'язуючи їх тільки з тим етапом, де їх необхідно проводити, і вбачаючи залежність насамперед від того, ким вона проводиться: санінструктором, загальним хірургом або щелепно-лицевим хірургом.

Сучасна система етапного лікування уражених в бою передбачає надання слідуючих видів допомоги і першої медичної допомоги, долікарської, першої лікарської, кваліфікованої і спеціалізованої. Перші чотири види допомоги часто надаються безпосередньо на полі бою

  • перша медична і 2. долікарська), в медичному полковому пункті (3. перша лікарська) і медично-санітарному батальоні (4. кваліфікована медична). П'ятий вид допомоги (спеціалізована допомога) надається в спеціалізованих госпіталях.

Істотньо, що на війні послідовність в наданні перерахованих видів допомоги може порушуватися.

Перша допомога на полі бою і вогнища масових втрат.

На полі бою або в вогнищі масових санітарних втрат допомогу пораненому в обличчя може бути надана з різною ефективностю в залежності від умови бойових дій і від того, ким вона надається – в порядку само- або взаємодопомоги, санітаром або санінструктором. Строки надання першої допомоги часто відіграють важливу роль для подальшої долі поранених, в першу чергу тих, у кого є виражена кровотеча з рани або виникає затруднене дихання.

Для само- і взаємодопомоги особовий склад постачається індивідуальною аптечкою, індивідуальним протихімічним і перев'язочним пакетами. Санінструктор має спеціальну сумку для надання першої допомоги пораненим.

На полі бою передбачається слідуючий об'єм першої допомоги при пораненнях в ЩЛД:

  • Запобігання безпосередньої загрози смерті пораненого: звільнення з-під завалів, гасіння палаючого одягу, надання пораненому, який втратив свідомість, положення обличям донизу або на боці з головою, повернутою в бік поранення, для попередження дислокаційної (зміщення язика) і аспіраційної асфіксії.

Для попередження асфіксії необхідно насам перед прочистити порожнину рота пораненого від згустків крові і сторонніх тіл.

  • Накладання пов'язки на рану і обпечену поверхню тіла.

  • Давання в середину антибіотиків (якщо поранений може проковтнути таблетку).

  • Вгамувати по можливості спрагу пораненому (при важких пораненнях – крапельним способом).

  • Надівання на пораненого противогазу, спеціально призначеного для поранених в голову, і евакуація за межі ділянки, зараженої ОР. Однією з особливостей поранення в обличчя є часте неспівпадіння між зовнішнім виглядом і важкістю поранення, яке виникає внаслідок спотворення обличчя, наявності крововиливів, комків бруду, засохших згустків крові на обличчі і частою втратою свідомості у поранених.

При наданні першої медичної допомоги спочатку необхідно зупинити кровотечу і створити умови для ліквідації явищ асфіксії, якщо вони спостерігаються. Зупинка невеликих зовнішніх кровотеч з ран обличчя проводиться шляхом накладання давлячої пов'язки. При переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду не можна накладати давлячу пов'язку, так як це може викликати зміщення уламків і загрозу асфіксії. В зв'язку з цим для зупинки зовнішніх масивних кровотеч використовуютиь прийом перетискання загальної сонної артерії до відростку хребця С6 або (пальцевий затискач) ПЗ Аржанцева (УОКР – 01). Можна також накласти давлячу пов'язку, але при цьому необхідно захистити сонну артерію не пошкодженного боку від перетискання. При пораненнях шиї необхідно мати на увазі можливість так званого сухого поранення судини, при якому кров з пошкодженної артерії не витікає на зовні, а накопичується в міжфастіальному просторі, в результаті чого тут утворюються гематоми.

Накладання асептичної пов'язки попереджує вторинне мікробне забруднення рани і в деякій мірі фіксує уламки щелепи. При опіках обличчя користуються так званими контурними пов'язками. Якщо перша допомога надається санінструктором, то при спостереженні ознак асфіксії внаслідок западіння язика, проводиться фіксація його булавкою з індивідуального пакета.

Після надання першої допомоги проводять збір поранених для подальшої евакуації їх з поля бою. Потрібно мати на увазі, що більша половина (2/3) щелепно-лицевих поранених можуть іти самостійно. В цих випадках їх необхідно направляти до посту санітарного транспорту або батальоний, полковий медичний пункти. Для вибору с поля бою і замість збирання поранених (гнізда поранених) використовують спеціальні автомашини (транспортери). Сортування поранених при підготовці їх до евакуації не викликає великих затруднень, тому що важкість стану поранених в обличчя легко визначити за зовнішніми ознаками. В першу чергу евакуюють поранених, у яких може розвинутись артеріальна кровотеча і асфіксія, а також у яких важкість поєднаного поранення визначає важкість його стану.

Loading...

 
 

Цікаве