WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України - Лекція

Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України - Лекція

Лекція

Предмет та задачі стоматології екстремальних ситуацій. організація стоматологічної допомоги у збройних силах України

П Л А Н

  1. Місце воєнно-польової щелепово-лицевої хірургії серед інших дисциплін.

  2. Штатні укладки, призначенні для надання медичної допомоги щелепно-лицевим пораненним у воєнний час.

  3. Орагнізація етапного лікування і сортуваня пораненних щелепно-лицевої ділянки.

  4. Вклад співробітників кафедри у вирішенні проблеми.

Серед військово-медичних дисцеплін воєнній стоматології належить важливе місце. Коло проблем, які вирішує цей розділ медичної науки доволі широкий, а значення стоматологічної допомоги для армії та флоту виключно велике. Про це говорить хоча б цей факт, що від 30 до 40% всіх що звертаються за амбулаторно-поліклінічною допомогою у військах складають хворі з захворюваннями зубів, органів порожнини рота та щелепно-лицевої ділянки. Велика кількість осіб потребує і стаціонарної стоматологічної допомоги. Добре відомо, як збільшується значення спеціалізованної допомоги щелепно – лицевих пораненних під час війни.

Спеціалізація хірургічної допомоги на війні власне почалась з виділення потерпілих щелепно-лицевого профілю під час І Світової війни 1914-1918 р.р. і організація спеціальних щелепових назаретів.

Розвиток вітчизняної воєнної стоматології.

В розвитку воєнної стоматології чітко простежуються дві тенденції. Перша - пов'язана з організацією і лікуванням щелепно-лицевих поранених і вона довший час розвивалась в рамках загальної воєнно-польової хірургії. Друга – лікування стоматологічних захворювань зубними лікарями. Ідея сумісної роботи хірурга і зубного лікаря поступово перетворилась в оформлення спеціальності щелепово– лицевого хірурга. До цього заставило життя.

В 1907 р. депутат фок – Зоненберг заявив в німецькому рейхстазі, що англійські війська під час Бурскої війни втратили більше солдат від захворювань зубів, ніж від кульових поранень. Англійський воєнний міністр повідомив в парламенті що 2451 солдат по тій же причині стали в Африці небоєздатними.

Аналогічне спостерігалось і в царській армії в період Російсько –Японської війни. Професор Н.І. Камаєв писав, що якщо японські солдати не знали, що таке зубний біль, завдячуючи добрій організації зуболікарської допомоги в їхній армії, то російські солдати вибували з строю нерідко цілими десятками тільки з причини сильного зубного болю і відсутності спеціаліста на театрі військових дій. В ряді випадків зуболікарську допомогу надавали ротні фельдшера, які в кращому випадку могли провести видалення ураженного зуба.

З кінця минулого і початку 20-го сторіччя зуболікарські кабінети в армії починають створюватись лише при крупних шпиталях і окремих лазаретах. В цих кабінетах допомога надавалась виключно приходящим хворим і зводилась в основному до видалення ураженних зубів. В багатьох таких кабінетах працювали не спеціалісти а лікарі загального профілю або хірурги, які не мали ні відповідних знань, ні практичних навичок по зуболікарській справі.

В період І світової війни, вперше в російській армії відбулось замітне зближення діяльності хірургів і зубних лікарів по наданню допомоги і лікуванню пораненних в обличчя і щелепи, що без сумніву сприяло взаємному збагаченню знаннями і покращенню постановки лікувальної справи. В 34 зуболікарських кабінетах працювали 39 зубних лікарів, що було явно замало.

На доброчинні кошти були створені спеціалізовані лікувальні установи для даного контингенту поранених в Петербурзі, Києві, Харкові і інших містах. Перший щелеповий лазарет в Сан-Петербурзі під керівництвом старшого лікаря Г.А. Єфрона був відкритий 1-го листопада 1914 року при Свято-Троїцькій общині Червоного Хреста на кошти Сан-Петербурського одонтологічного товариства.

В 1918 р. при Головному воєнно-санітарному упрвлінні Червоної Армії була створена Воєнна зуболікарська колегія, яка зіграла в період громадянської війни велику роль.

Накопичувався досвід по організації першої допомоги і спеціалізованому лікуванню щелепно-лицевих поранень. Цей досвід був узагальнений в виданій в 1919 р. книзі Московського зубного лікаря Г. І. Вільга "Допомога на фронті пораненним в щелепу".

В 1922 р. в Воєнно-медичній академії затверджено самостійний курс одонтології, керівником якого був назначений У.А.Пашутін, а з 1924 р. за конкурсом вибраний Д.А.Ентін. В 1929 р. самостійний курс одонтології перейшов на положення кафедри з своєю клінічною базою, яка стала в подальшому центром научних досліджень з різних питань воєнної стоматології і всієї методичної стоматологічної роботи в армії.

До 1936 р. колектив кафедри стоматології Воєнно-медичної академії розробив спрощенний спосіб шинування (М. К.Гейкін), моделі стандартних транспортних пов'язок для верхніх і нижніх щелеп, інструкції по зубопротезуванню в Червоній Армії, по наданню першої допомоги пораненим в обличчя і щелепу, по харчуванню поранених і догляду за ними. Крім того, були скаладені табелі лікувальних установ в військових, армійських і фронтових районах.

Всі елементи цієї системи були провірені під час боїв біля озера Хосан, у районі Халхін – Гол, в період советсько-фінляндського збройного конфлікту і послужили основою тієї системи організації допомоги і лікування щелепно-лицевих поранених, яка була принята в період ІІ Світової війни.

Досвід, накопичений перед ІІ Світовою війною по лікуванню щелепно-лицевих поранень отримав відображення в книзі Д. А. Ентіна "воєнно-щелепово - лицева хірургія" (1940 р.). Цей досвід обговорювався на зібранні щелепно-лицевої хірургії в 1940 році. Але рекомендації зібрання організаційно не були реалізовані. Їх прийшлось здійснювати вже в ході війни.

В 1942 р. вводяться спочатку позаштатні, а в 1943 р. штатні посади фронтових стоматологів, потім позаштатні посади армійських стоматологів, укомплектовуються посади стоматологів в окремих ротах медичного підсилення (ОРМП), а також щелепно-лицевих відділеннях госпіталей фронту і тилу країни. Проводиться робота по виданю інструкцій про порядок і об'єм спеціалізованої допомоги на етапах медичної евакуації (Ентін Д.А., 1942 р.), по організації прикомандирування лікарів спеціалістів до щелепно-лицевих відділень шпиталів госпітальної бази армії (ГБА) і госпітальної бази фронту (ГБФ) для освоєння методики хірургічної обробки ран обличчя і раціонального шинування.

В 1942 році були розроблені і введені на обезпечення спеціальної пайки дієтичного харчування щелепно-лицевих поранених, більш чітко відпрацьовані питання догляду за ними.

До початку 1943 р. система спеціалізованої допомоги щелепно-лицевих поранених і хворих була вже добре відпрацьована і діяла чітко.

В основі організації лікувально-евакуаційного забезпечення на фронті і в тилу лежало проведення єдиної системи етапного лікування з евакуацією за назначенням з сортуванням, послідовністю і черговістю медичної допомоги на кожному етапі. Число основних етапів по мірі удосконалення цієї системи скоротилось для найбільш важко поранених до 4-х по 1-му військовому, армійському, фронтовому і внутрішньому в регіонах країни. Це було безумовно досягненням.

Основними етапами стали медикосанітарний батальон, щелепно-лицеві відділення СХППГ шпитальної бази армії, фронту і накінець поранені які вимагають довгого лікування евакуювалися за межі фронту.

В період ІІ Світової війни проводились велика і різнобічна наукова раціоналізаторська і дослідницька робота з актуальних питань воєнної стоматології, в першу чергу по щелепно-лицевій хірургії.

Коротко можна згадати лише деякі з виконаних робіт. Восени 1941 р. вийшла масовим тиражем ІІ видання книги Д.А.Ентіна "Воєнна щелепно-лицева хірургія", яка на фронтах являлась практичним посібником для багатьох спеціалістів які були вимушені під час війни лікувати щелепно-лицеві поранення.

Великим досягненням щелепно-лицевої хірургії в період ІІ Світової війни була публікація А.А.Лімберга з математичних основ лицевої пластики, які дали можливість об'єктивно планувати пластичні операції. Його книга "Математичні основи місцевої пластики на поверхні людського тіла" (1946 р.) була нагороджена Державною премією. А.А.Лімберг в 1943 році запропонував використовувати для кісткової пластики нижньої щелепи розщеплений відрізок ребра. Цей метод отримав широке застосування в щелепово-лицевій хірургії.

Була переглянута також застаріла установка відносно часу проведення кістково-пластичних операцій на нижній щелепі при її дефектах. Замість рекомендованого раніше 6-12 місячного вичікування після травми доказана можливість і доцільність проведення кісткової пластики нижньої щелепи через 2-4 місяці, а інколи і скоріше, після загоєння ран і зникнення ознаків запалення.

Loading...

 
 

Цікаве