WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні пухлини м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки - Лекція

Доброякісні пухлини м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки - Лекція

- пухлини зі сполучної тканини (ліпоми);

- пухлини з судин (гемангіоми, гемангіоендотеліоми доброякісні);

- пухлини з нервової тканини (невріноми)

- пухлиноподібні утворення – ретенційні кісти.

ІІІ. Ураження шкіри і підшкірних м'яких тканин обличчя:

- пухлини з епітелію (папіломи);

- пухлини з сполучної тканини (фіброми і ліпоми);

- пухлини з судин;

- пухлини з нервової тканини;

- пухлини з пігментної тканини

  1. пухлиноподібні утворення: епідермоїдні кісти, дермоїдні кісти, атероми, а також інші утворення – рінофіма, бронхіогенні кісти і тератоми.

Фіброма - це доброякісна пухлина з волокнистої сполучної тканини. Локалізується під шкірою на обличчі, в привушній, підщелеповій, підборідочній ділянках, на шиї, а також в твердому та м`якому піднебінні, на яснах, на щоках і губах, на дні порожнини рота, в товщі язика і на його поверхні. За даними Бернадського, фіброма складає 6,83% від числа всіх доброякісних пухлин м`яких тканин, за даними Солнцева і Колєсова - 14,2%. Розвивається фіброма повільно, інколи створюється враження, що її ріст припиняється. Якихось неприємних відчуттів дана пухлина не виявляє, але при локалізації на губах, щоках її часто прикусують під час змикання щелеп, а при локалізації на альвеолярному відростку її травмує груба їжа. Автори спостерігали фіброму кореня язика на ніжці. Під час ковтання хворий проковтував її разом з слиною або комком їжі, а потім вона знову поверталась на своє місце, викликаючи позиви та блювоту.

При локалізації фіброми в товщі м`яких тканин, пальпаторно визначається щільний, лімфатичний вузол шаровидної форми з чіткими границями, рухомий не спаяний з оточуючими тканинами. Шкіра над ним не змінена. В порожнині рота фіброма може розміщуватися на широкій основі або на ніжці. В цих випадках вона дуже рухома, щільна (щільна фіброма) або м`яка (м`яка фіброма), неболюча з гладкою поверхнею.

Мікроскопічно фіброма складається із зрілих сполучно-тканинних волокон, безсистемне розміщених і переплетених між собою. В м`якій формі є велика кількість клітин-фібробластів, фіброцитів, що розміщені між пучками волокон. В глибині фіброми клітини менші ніж на переферії. У твердій формі фіброми переважають колагенові волокна, що йдуть в різних напрямках. Клітинних елементів значно менше ніж у м`якій формі. В товщі пухлини відмічаються петрифікати, інколи — ділянки кісткоутворення, місцями крововиливи. Сполучнотканинна мембрана добре виражена. При мікроскопічному дослідженні тканини видаленої фіброми інколи виявляють її неоднорідний характер. Фіброзна тканина поєднюється з жировою, судинною, нервовою, мукоїдною тканиною. У відповідності розрізняють фіброліпому, ангіофіброму, фіюроневриному, фіброміксому. Розрізняють і осифікуючу фіброму в якій помимо фіброзної клітинно-волокнистої тканини виявляють кісткові балочки, навколо яких розміщується остеоїдна тканина з наявністю остеобластів.

Лікування фіброми - хірургічне: видалення пухлини в межах здорових тканин. Рецедиви після операції не наступають. За даними Смольяннікова ряд новоутворень відносять до фібром помилково. Вони піддаються склерозу і втрачають паренхіматозні елементи. Деякі фіброми, що розміщуються в товщі тканин можуть прийняти злоякісний перебіг, морфологічно залишаючись доброякісними. Хірургічна тактика в таких випадках визначається не морфологією пухлини, а характером протікання патологічного процесу. Такі новоутвори слід видаляти одним блоком з оточуючими тканинами, шар яких навколо пухлини повинен бути не менше 1 см. Рана ушивається наглухо, а післяопераційне опромінення неефективне. Своєчасне видалення внутрітканинних фібром є профілактичним заходом, що попереджає можливе озлоякіснення.

Фіброматоз – пухлиноподібне пораження із фіброзної тканини. В порожнині рота проявляється як фіброматоз ясен у вигляді дифузного розростання їх основ, зубних сосочків.

Клінічно виявляється валикоподібне збільшення ясен, які покривають коронки зубів. В більшості випадків поражаються ясна із вестибулярної сторони. Поверхня частіше долькова, папіломатозна, частіше гладка, колір слизової оболонки блідий або гіперемований. Пальпаторно щільної консистенції, неболючий.

На рентгенограмі при довготривалому фіброматозі ясен нерідко спостерігається розсмоктування міжзубних перегородок і гребеня альвеолярного відростка. Локалізоване ураження відносно горбика верхньої щелепи з обох сторін виражене більше з піднебінної сторони, носить назву – фіброматоз горбків верхньої щелепи.

Лікування- хірургічне, поетапне висічення патологічної тканини до кістки, включаючи надкістницю, одномоментно в межах 6-8 зубів. Оголену поверхню накривають йодоформною марлею. Інколи виникає рецидив, який потребує повторної операції.

Нейрофіброма – це доброякісна пухлина, що складається з елементів нервових волокон в поєднанні з фіброзною тканиною. Вона може локалізуватися в різних відділах обличчя, шиї, голови, а також одночасно в інших місцях. При цьому захворюванні в патологічний процес помимо м'яких тканин інколи втягується і кісткова тканина. Розміщуючись на обличчі, пухлинні розростання великих розмірів викликають різке обезображення і приводять до розладів ряду функцій. Нерідко спостерігається однобічне порушення зору, слуху, навіть до повної їх втрати. При локалізації в порожнині рота пухлина затруднює жування і мову. Нейрофіброми можна поділити на дві форми: солідно-вузлувату і дифузну.

В солідно-вузловатій нейрофібромі на розтині тканина щільна, з вираженою волокнистою будовою білуватого або блідо-рожевого кольору. Мікроскопічно пухлина має пучковидну будову з великою кількістю клітин витягнутої форми. При значному колагеноутворенні пухлина стає морфологічно подібною до фіброми. Коли є велика кількість судин, говорять про ангіонейрофіброму. Вираженої капсули навколо пухлини немає, але інколи нейрофіброма чітко відмежовується від оточуючих тканин.

Дифузна нейрофіброма має м'яку консистенцію. На розтині тканина білуватого кольору, інколи з жовтим відтінком, нагадує набряклу жирову клітковину. Мікроскопічно: велика кількість клітин з м'якими ядрами. Часто тканина пухлини має рихлий вигляд із-за серозного набряку.

В дифузній нейрофібромі завжди визначається велика кількість кровоносних і лімфатичних судин: в одних випадках переважає тканина, багата капілярами і посткапілярними м'якими кровоносними судинами, в інших – відмічається велика кількість більш крупних артерій і вен. В товщі тканини пухлини є тонкостінні порожнини, що з'єднюються між собою. В них впадає багато дрібних артерій і вхідних вен, що нагадує собою артеріовенозні анастамози з розвитком ендотелізованих лакун, що мають вигляд кавернозних гемангіом.

Солідно-вузлувата нейрофіброма має округлу форму, горбисту поверхню і відносно чіткі границі. Шкірні покриви над пухлиною нерівномірно пігментовані, інколи не змінені. При локалізації пухлини в порожнині рота на слизовій є ділянки венозного застою, що чергуються з ділянками анемізації. Інколи на поверхні пухлини є папіломатозні розростання. Пальпаторно пухлина неболюча, м'якої еластичної консистенції.

Дифузні нейрофіброми досягають великих розмірів, захоплюючи половину обличчя, голови, опускаючись на шию і тулуб. Форма і розміри різноманітні, але всім дифузним новоутворенням притаманні такі риси: відсутність чітких границь, м'яка желеподібна консистенція з наявністю щільних вузлів, тяжів в товщі тканини.

Інколи в нейрофібромі переважає судинний компонент і пухлина містить кавернозні порожнини, наповнені кров'ю. В таких випадках хірургічне втручання стає важким. Якщо пухлина не може бути видалена радикально в силу її поширеності, слід розсікати безпосередньо тканину пухлини, то під час операції може виникнути профузна кровотеча. Зупинити кровотечу в рані шляхом перев'язки судин не вдається, так як вона походить з кавернозних порожнини, тонкі стінки яких легко пошкоджуються.

Лікування нейрофіброми хірургічне. Солідно-вузловаті форми видаляють радикально в межах здорових тканин. Рецидиви не виникають. Дифузні нейрофіброми також слід видаляти повністю. Але для зменшення понівечення обличчя застосовують висікання по частинах. Але вже через кілька місяців пухлина може знову набувати попередніх розмірів і форми. Повторні оперативні втручання можуть привести до озлоякіснення нейрофіброми.

Ліпома – це доброякісна пухлина з жирової тканини. Середній вік хворих 41-42 роки. Ліпома локалізується у всіх відділах обличчя і шиї, значно рідше в товщі язика, під слизовою присінку рота і порожнини рота. Розвивається вона повільно, безсимптомно.

Мікроскопічно ліпома складається з дольок неоднакового розміру. Кожна долька покрита сполучною тканиною, товщина якої варіабельна. Оболонка відмежовує ліпому від оточуючої жирової клітковини. Ліпома має будову звичайної жирової тканини і відрізняється від неї неодинаковими розмірами дольок і клітин – від дуже маленьких до гігінтських. В ліпомі добре виражена капілярна сітка, що оточує жирові клітини. Кількість волокнистої сполучної тканини між жировими дольками різна, що впливає на консистенцію пухлини.

Крім звичайних вузловатих ліпом виділяють кільцеву ліпому шиї – жирну ліпому Маделунча. Розміри ліпоми різні. Ліпома розміщується під шкірою або під слизовою, не проростаючи і не змінюючи їх вигляду. На дотик ліпома м'яка, дольчата, неболюча. Границі при наявності добре розвинутої сполучнотканинної капсули досить чіткі, але інколи визначаються важко. Ліпома рухома, не спаяна з оточуючими тканинами.

Лікування ліпоми хірургічне: видалення пухлини разом з капсулою. Рецидиви після операції не наступають.

Хондрома – м'яких тканин – це доброякісна пухлина, не спаяна з кісткою. Виникає з гіанілового хряща, має вигляд дольчатого вузла, росте повільно, неболюча. Виявляють її випадково в товщі тканини прощупують поодинокий вузол, невеликих розмірів, щільний з чіткими границями. Шкірні покриви над пухлиною не змінені.

Лікування хондроми м'яких тканин хурургічне – видалення пухлини в межах здорових тканин. Враховуючи можливість озлоякіснення пухлини і появи рецедивів при відсутності морфологічних ознак злоякісного росту, необхідне спостереження після хірургічного лікування.

Література:

  1. Лекції.

  2. В.И.Заусаев, П.В.Наумов. Хирургическая стоматология.

  3. Ю.И.Бернадський. Основы хирургической стоматологии.

  4. Т.Г.Робустова. Хирургическая стоматология.

Loading...

 
 

Цікаве