WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. клініка, діагностика, лікування. остеогенні доброякісні пухлини кісток - Лекція

Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. клініка, діагностика, лікування. остеогенні доброякісні пухлини кісток - Лекція

Скарги хворих різноманітні і залежать від локалізації і стадії розвитку пухлини (переважно на наявність асиметрії обличчя внаслідок повільно ростучої пухлини, тільки зрідка болючої). Деколи хворі скаржаться ще й на періодично виникаючий запальний процес в ділянці пухлини, який завершується виникненням гнійної нориці на яснах або на обличчі. При цьому хворі деколи відмічають появу симптому нестійкості і рухомості зубів, які знаходяться в зоні пухлини. Поява запальних нашарувань із нориці є однією із відмінних ознак остеобластокластом щелеп (в трубчатих кістках вони не ускладнюються запаленням). Поява запалення і нориць пов'язана з наявністю каріозного зуба та інфекції порожнини рота. Інфікування пухлини відбувається або маргінальним шляхом через періодонт, або через рану, після видалення зуба чи самовільного випадіння. Якщо пухлина локалізується поблизу висково-нижньощелепового суглоба, хворий може скаржитися на біль при русі щелепи, особливо при жуванні.

Клініка периферичної остеобластокластоми не відрізняється від типових епулідів. Хворі рано звертають увагу на вздуття ясен "дике м'ясо" на них і з цим звертаються до лікаря.

Об"єктивно на яснах визначається блідо-рожева пухлина, розміри її різні в залежності від довготривалості хвороби. Основа, на відміну від звичайного епуліда, широка, захоплює зону декількох зубів, більш чи менш вже рухомих. Внаслідок травмування їжею з'являється звиразкування слизової оболонки над таким епулідом, з'являється регіонарний лімфаденіт, біль, субфебрильна температура тіла і відповідно запаленню – зміни зі сторони крові.

Клініка центральної остеобластокластоми: Встановити початок розвитку центральної форми остеобластокластоми важко, так як захворювання розвивається повільно, непомітно. Тільки у деяких хворих раніше з'являється біль у ділянці пухлини, або зуба, який в ній знаходиться. Загальний стан довго не порошується, лише після досягнення великих розмірів пухлини він порушується через затруднене приймання їжі або інфікування пухлинної тканини.

Центральні остеобластокластоми проявляється у вигляді потовщення або веретеноподібного здуття тіла щелепи, де слизова оболонка в кольорі залишається довго незміненою. За своєю клініко-рентгенологічною симптоматикою, остеобластокластоми поділяються на комірчасті, літичні та кістозні.

Комірчата форма відрізняється повільним ростом, спостерігається вона в зрілому та похилому віці, рідко призводить до стоншення коркової речовини кістки. Зуби в ділянці такої пухлини переважно зберігають своє положення і властиву їм ступінь електрозбудливості.

Літична форма спостерігається найчастіше в ранньому дитячому та юнацькому віці. Відрізняється швидким агресивним ростом, руйнує кістку, зуби розхитуються, поражаються кортикальний шар кістки і періост.

Кістозна форма спостерігається найчастіше в молодому віці. Хворі скаржаться на наявність зубного болю. Розміщується пухлина в щелепній кістці дещо ексцентрично, тіло щелепи здувається зі сторони присінку рота, пальпаторно – симптом "пергаментного хрусту".

При будь-якій формі центрально остеобластокластоми регіонарні лімфовузли не запальюються, колір шкіри не змінений. Однак при гігантських розмірах шкіра звиразковується, з'являються гнійні виділення внаслідок приєднання остеомієліту.

Якщо до остеобластокластоми приєднається одонтогенний чи стоматогенний запальний процес, клінічна картина різко змінюється за рахунок симптомів запалення в слизовій оболонці, періості, кістковій речовині, шкірі і регіонарних лімфовузлах. Може бути підвищення температури тіла, з'явлення значних больових відчуттів. Після утворення норицевого ходу, гострота запалення затихає, залишається пухлина із норицевим ходом на яснах чи обличчі.

Пункція гігантоми дозволяє виявити рідину різних відтінків: від бурого до світложовтого. Деколи можна одержати в невеликій кількості кров. Ніколи не виявляється холестерин.

Рентгенологічна картина. При комірчатій формі відмічається багато дрібних порожнин, відокремлених одна від одної балочками-перегородками різної товщини. Ці балочки пересікаються в різних напрямках, надаючи пухлині дрібнокомірчатий характер. Сама щелепа виглядає веретеноподібною і витонченою, у два рази більша в порівнянні із звичайними розмірами. Для літичної форми характерним являється наявність однорідного дефекту кістки, що нагадує кістку. Однак на відміну від кістозної форми, яка завжди має чіткі контури порожнини, межі при літичній формі виглядають нерівними і змазаними. Нижній край щелепи при кістозній і літичній формі буває різко стоншений і має вигляд скарлупи. Корені зубів, що попали в зону пухлини, як правило, виглядають резорбовані і "усіченими" на 1/3 або більше своєї довжини.

Згідно рентгенологічних даних розрізняють 5 фаз протікання остеобластокластоми:

  • фаза початкових проявів пухлинного росту;

  • фаза прогресивного росту і біологічної компенсації;

  • фаза агресивного росту;

  • фаза зворотнього росту;

  • фаза злоякісності.

Діагноз: на основі пункції, рентгенографії, біопсії.

Лікування: хірургічне, поєднання ексхолеації їз вискоблюванням до здорової кістки. Периферичні остеобластокластоми лікуються резекцією альвеолярного паростку із розхитаними зубами в зоні епуліду.

Гемангіома щелепових кісток зустрічається надзвичайно рідко. Вона зустрічається приблизно 0,5 – 1% від чисельності усіх пухлин кісток. Протікає безсимптомно і може бути виявлена випадково в будь-якому віці, як у чоловіків так і у жінок під час рентгенологічного дослідження.

Розрізняють ізольовану гемангіому щелеп і змішану, коли пухлинним процесом ушкоджуються одночасно м'які тканини та кістка. Гемангіоми щелеп обох видів являють велику небезпеку у тих випадках коли виникає необхідність оперативного втручання дуже поширених стоматологічних захворювань: хронічного періодонтиту, періоститу, остеомієліту. Наявність гемангіоми в м'яких тканинах, на шкірі обличчя або на слизовій оболонці ротової порожнини дозволяє уявити про можливість ураження щелепових кісток цією пухлиною. У таких хворих будь-якому оперативному втручанню повинно передувати ретельне рентгенологічне дослідження лицевих кісток з тим, щоб передбачити профузну кровотечу з кісткової тканини, яка виникає під час операції. Окрім звичайного дослідження слід робити томографію та ангіографію, що дозволить скласти повне уявлення про поширеність пухлини і про стан ураженої щелепи.

Незначне вздуття щелепи, невелика рухомість зубів, кровоточивість ясен є першими і часто єдиними симптомами гемангіоми.

Гемангіома щелеп переважно буває кавернозною і пов'язана з патологією венозних судин. З артерій гемангіоми утворюються надзвичайно рідко. Характерні ознаки гемангіоми м'яких тканин: збільшення розмірів пухлини і зменшення її після стискання, пульсація пухлини, яка виходить з артеріальних судин, при кісткових гемангіомах повністю відсутня. Ізольвана гемангіома щелеп може бути виявлена тільки при рентгенологічному дослідженні.

На рентгенограмі щелеп виявляють зміни, які не властиві ні одному патологічному процесу. Відмічається підвищена прозорість кістки, утворення дрібнокоміркових структур у вигляді окремих ділянок просвітлення неправильної форми без чітких меж. На фоні кісткової структури патологічного вогнища розрізняють ділянки розрідження кістки округлої форми діаметром до 0,5 мм.

Вочевидь, вони відсвітлюють хід великих кровоносних судин пухлини, які розташовані паралельно ходу рентгенівських променів. Суцільного остеолізу кістки ніколи не спостерігається, крапчасті склеротичні включення відсутні. Іноді можна спостерігати тіні ангіолітів. Краї дефекту кісткової тканини заключені в склеротичну кайму. Кортикальна пластинка щелепи може бути здута. Окістя залишається інтактним і на рентгенограмі не визначається.

Лікування гемангіоми щелеп слід проводити лише в тих випадках, коли пухлина викликає деформацію обличчя внаслідок здуття щелепи, кровоточивість під час їжі. Найбільш радикальний хірургічний метод, але він може виявитись дуже травматичним при обширному розповсюдженні пухлини в щелепі. Тому застосовують склерозуючу терапію, кріохірургію і електрокоагуляцію.

Тактика при випадковому виявленні при операції видалення зуба:

  • негайно затампонувати лунку воском, стенсом і т.п.

  • госпіталізувати хворого в стаціонар.

Гемангіоендотеліома пухлина походить від ендотелію кровоносних судин щелепи. По ступеню зрілості займає проміжне місце між гемангіомою і гемангіосаркомою.

Спостерігається головним чином у дітей. Відрізняється від ангіом більш швидким ростом і інфільтрацією і проростанням в оточуючі тканини; частіше викликає кровотечу і звиразкування слизового покриву ясни.

Розташовуючись за нижнім зубом мудрості гемангіоендотеліома здатна прорости дозаду і всередину в товщу м'якого піднебіння; при цьому екстраосальна частина пухлини набуває бугристого рельєфу, вона дещо болюча має м'яко-еластичну консистенцію. Регіонарні лімфовузли не збільшені.

Loading...

 
 

Цікаве