WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. клініка, діагностика, лікування. остеогенні доброякісні пухлини кісток - Лекція

Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. клініка, діагностика, лікування. остеогенні доброякісні пухлини кісток - Лекція

Лекція

Доброякісні пухлини кісток лицевого черепа. клініка, діагностика, лікування.остеогенні доброякісні пухлини кісток

П Л А Н

  1. Топографо – анатомічні особливості кісток обличчя.

  2. Класифікація пухлинних уражень кісток ЩЛД.

  3. Остеогенні пухлини кісток ЩЛД.

  4. Остеодистрофії і остеогенні пухлиноподібні утвори ЩЛД.

  5. Особливості заміщення залишкових кісткових порожнин.

  6. Вклад співробітників кафедри і медичної академії у вирішенні даної проблеми.

Актуальність даної теми визначається поширеністю доброякісних пухлин, складністю діагностики та лікування.

Топографо-анатомічні особливості кісток обличчя. До кісток обличчя відносять верхню і нижню щелепи, піднебінну, виличну і під'язикову кістки. Верхня щелепа утворена парними верхньощелеповими кістками. В середині тіла щелепи розташована гайморова пазуха, вистелена слизовою оболонкою. Ця пазуха з'єднується з середнім носовим ходом отвором, розміри якого можуть зменшуватись при ринітах і пухлинах, розташованих на носовій поверхні верхньої щелепи. Пухлини такої локалізації заважають вільному проходженню повітря через відповідний носовий хід.

Пухлини верхньої щелепи локалізовані в гайморовій пазусі, довший час можуть розвиватись безсимптомно. Внаслідок появи запального процесу виникає типова картина гаймориту, що заставляє хворого звернутись до лікаря. При Rtg-логічному дослідженні верхньощелепової пазухи виявляють пухлину.

Пухлини з локалізацією на очній поверхні верхньої щелепи можуть призводити до зміщення очного яблука і до диплопії. Здавлення носослізного каналу призводить до сльозотечі.

Дуже скрито розвиваються пухлини з локалізацією на підскроневій поверхні верхньої щелепи. Деколи першою ознакою пухлини є відчуття перешкоди при відкриванні рота внаслідок того, що вінцевий паросток впирається в пухлину. Болі при цьому немає.

При ураженні пухлиною лобного відростка верхньої щелепи деформація виникає біля основи носа чи медіальної стінки очниці. Ці пухлини деколи нагадують мозкові грижі. При ураженні пухлиною виличного паростка верхньої щелепи легко виявити його розрушення на Rtg-грамі, зробленій в передній прямій (носопідборідковій) чи напіваксіальній (потиличнопідборідковій) проекціях.

Пухлини, які виникли в виличному паростку і поширені на горб верхньої щелепи, можуть значно послаблювати його міцність. По цій причині під час оперативного втручання, навіть такого, як видалення одного з зубів верхньої щелепи може наступити відлом частини альвеолярного паростка.

В товщі альвеолярного паростка розташовані зуби, верхівки коренів яких нерідко розташовані в порожнині гайморової пазухи. В ділянці альвеолярного паростка виникають самі різноманітні доброякісні пухлини: остеоми, одонтоми, остеобластокластоми, фіброми. Під час їх оперативного видалення можна проникнути у верхньощелепову пазуху. Тому необхідно перед операцією виготовити захисну пластинку, яка після ушивання рани буде фіксувати пов'язку і захищати раневу поверхню від травм під час їжі. При операціях на передній ділянці альвеолярного паростку верхньої щелепи можна проникнути в порожнину носа. Виникаючі при цьому нориці з великим трудом піддаються лікуванню. Цю обставину також необхідно враховувати під час операції.

Виличні кістки дуже рідко вражаються доброякісними пухлинами. Але в ділянці виличної кістки можуть розташовуватись вроджені пераурикулярні кісти, які деколи помилково вважають пухлиною. Цю обставину слід враховувати при диференціальній діагностиці новоутворів виличної кістки.

Нижня щелепа – єдина рухома зі всіх лицевих кісток. Вона складається з тіла і двох гілок, на яких рорзташовані вінцеві і суглобові паростки. З зовнішньої і внутрішньої сторони нижньої щелепи є добре виражена компактна пластинка, в якій розташована губчаста кістка з незначною кількістю кісткового мозку. В товщі тіла нижньої щелепи і частково в нижній половині гілок розміщений канал нижньої щелепи, в котрому проходять судинно-нервовий пучок і лімфатичні судини. В ділянці зубів (2-х і 3-х молярів) канал розташований близько до верхівок їх коренів, внаслідок чого видалення пухлини, розташованої в цій ділянці щелепи може супроводжуватись пораненням судинно-нервового пучка, що призводять до парестезії ділянки підборіддя, нижньої губи, а також до травматичного невриту.

Доброякісні пухлини щелепових кісток розвиваються із різних тканин і клітин, що утворюють кістку. Всі доброякісні пухлини щелепових кісток можна розділити на одонтогенні, остеогенні, неостеогенні, неодонтогенні пухлини і пухлиноподібні утвори, остеогенні пухлиноподібні утвори і остеодистрофії, одонтогенні пухлиноподібні утвори.

Остеогенні доброякісні пухлини щелеп:

Остеома (os – кістка) – порівняно рідкістна пухлина щелеп, побудована із відносно зрілої кісткової тканини, міститься у губчатій або кортикальній речовині щелепи. Частіше локалізується на нижній щелепі, але може бути і на внутріній стінці верхньо щелепової пазухи, в порожнині носа, а також в товщі привушної залози. Виявляється у 2,73 % хворих із доброякісними пухлинами. Росте дуже повільно, тривалі роки не даючи про себе знати. Перші скарги хворого залежать від локалізації і об"єму пухлини: виникнувши у товщі нижньої щелепи, пухлина викликає невралгічний біль у нижньолуночковому нерві і асиметрію нижньої половини обличчя; локалізуючись на вінцевому паростку, викликає поступово наростаюче обмеження рухів нижньої щелепи а, проростаючи в порожнину носа - затруднює дихання через відповідну половину носа. Найпізніше проявляє себе остеома, яка вросла в верхньощелепову пазуху і поступово заповнює її. При цьому остеома набуває форму порожнини і виявляється випадково при рентгенологічному обстеженні додаткових пазух носа або верхньої щелепи з іншого приводу, або в результаті поступового наростання асиметрії оличчя, або розвитку контрактури нижньої щелепи. Контактура буває пов'язана з деформацією і зміщенням горба верхньої щелепи пухлиною дозовні.

Розміри остеоми залежать від того, на якому році росту пухлини проводиться обстеження. Остеоми маленького розміру не спричиняють ніяких функціональних чи косметичних розладів, вони розвиваються безболісно. Однак, досягнувши великих розмірів, можуть не тільки деформувати обличчя і викликати обмеження відкривання рота, але і змістити очне яблуко.

Гістологічно остеоми поділяються на компактні, губчасті і м'які. Перші відрізняються від нормальної компактної кістки порушення архітектоніки і вузькими судинними каналами. Губчата остеома має губчату, порзну речовину, м'які остеоми складаються із кісткової речовини, яка відрізняється наявністю великих кістковомозкових порожнини.

Діагностика компактних остеом не представляє труднощів: чіткий рентгенографічний симптом симптом "плюс-тканина" свідчить про наявність щільної остеоми, що виділяється на фоні більш рентгенпроникливої кістки.

Губчаті та м'які остеоми потрібно відрізняти від остеобластокластом, солідних адамантином, кісткових дисплазій, а також остеофітів, екзостозів, хронічних періоститів.

Особливі труднощі можуть бути при диференціюванні остеоми з остеодисплазіями. Останні відрізняються незрілістю кісткової тканини, яку виявляють при гістологічному дослідженні. При дослідженні шматочків кістки, взятих з поверхні вогнища пораження, можна виявити ділянки зрілої кістки з явищами розсмоктування і формуванням своєрідних. структур. Саме ці структури деколи помилково сприймаються як губчата остеома.

Лікування остеом тільки хірургічне – радикальне видалення пухлини при функціональних і косметичних порушеннях, а також в зв'язку із майбутнім зубним протезуванням.

Прогноз – сприятливий.

Остеоїд-остеому (м'яку остеому) деякі автори відносять не до істиних пухлин, а до проявів реактивного запалення. Зустрічається рідко (0,5% хворих з пухлинами). Локалізується в губчатій або короковій речовині кістки або субперіостально. Розміри 5 – 20 мм в діаметрі. Проявляється ниючим, періодично загострюваним болем, особливо в нічний час. Характерною є болезаспокійлива дія аспірину. Локалізуючись поверхнево викликає асиметрію обличчя. На Rtg визначається окреслена зона просвітлення по периферії і підвищена рентгенпроникність пухлини в центральній частині. Поставити діагноз без патогістологічного дослідження практично неможливо.

Лікування: ретельне вискоблювання.

Прогноз: можливі рецидиви.

Остеобластокластоми.

Серед первинних пухлин щелепних кісток остеобластокластоми складають приблизно 65%. Із них центрально розміщенні: 17% і периферичні - 48%.

Мікроскопічна будова остеобластокластом характеризується наявністю основних типів пухлинних клітин:

а) багатоядерних гігантських клітин, які приймають участь в розсмоктуванні кісткових балочок (остеокласти);

б) одноядерних гігантських клітин остеобластичного ряду, тобто, які приймають участь в побудові кісткових балочок.

Уражають остеобластокластоми в основному молодих жінок (вік 11– 20 років). Локалізуються в основному на нижній щелепі в ділянці великих корінних зубів, на верхній щелепі – в ділянці премолярів.

Loading...

 
 

Цікаве