WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вогнепальні пошкодження кісток щелепно-лицевої ділянки - Лекція

Вогнепальні пошкодження кісток щелепно-лицевої ділянки - Лекція

Надання допомоги при вогнепальних переломах середньої зони обличчя.На полі бою пораненим з пошкодженням верхньої щелепи, при наданні медичної допомоги, в першу чергу, проводяться всі заходи профілактики і усунення асфіксії. Слід пам'ятати, що переломи верхньої щелепи часто супроводжуються струсом головного мозку, а при цьому часто буває блювота. Через те імобілізуючі пов'язки не повинні бути тугими, а лише підтримуючими.На БМП, МедПП і в МедСБ може бути накладено жорстку ращу Ентіна. В МедСБ, особливо при нудоті, імобілізацію верхньої щелепи необхідно здійснювати за допомогою шини-ложки Лімб ерга. Недопустимо для верхньої щелепи використовувати між щелепове лігатурне зв'язування.

Види транспортної імобілізації. Проти покази до лігатурного зв'язування:Основним етапом надання медичної допомоги пораненим з пошкодженням верхньої щелепи є СВПХГ. Наявність в СВПХГ кваліфікованого щелепно-лицевого хірурга, який має необхідний інструментарій (в комплекті УЧ), а також можливість консультації суміжних спеціалістів дозволяє надати спеціалізовану медичну допомогу в повному об'ємі.Хірургічна обробка кісткової рани верхньої щелепи може проводитись після виведення пораненого зі стану асфіксії, шоку і усунення гострої крововтрати.При проникаючому пораненні в гайморову пазуху слід провести її ревізію. Часто гайморова пазуха виявляється заповненою кров'ю, уламками кістки, інколи в ній виявляються металічні сторонні тіла, уламки зубів і навіть цілі зуби. Все це сприяє в подальшому розвитку травматичного гаймориту, деколи остеомієліту стінок пазухи, котрі в переважній більшості протікають в'яло, без вираженого гострого гнійного запалення. В таких випадках слід при ревізії пазухи видаляти з неї сторонні тіла, згустки крові, уламки кісток та ін. Деколи при ревізії гайморової пазухи виявляється пошкодження тих стінок її, які клінічно і рентгенографічно здавались цілими. Ревізію гайморової пазухи проводять під провідниковим знеболенням на фоні передопераційної медикаментозної підготовки.

Види фіксуючої імобілізації:

    1. пращевидна пов'язка (Померанцевої-Урбанської);

    2. шина-праща Ентіна;

    3. між щелепове зв'язування за Айві, Гоцко.

Проти покази до лігатурного зв'язування:

  1. відсутність свідомості пораненого;

  2. при загрозі кровотечі з порожнини рота, через виникнення аспіраційної асфіксії;

  3. при евакуації повітряним або морським шляхом (небезпека виникнення блювоти і пов'язанням з цим асфіксії);

  4. у поранених з диспепсичними явищами через захворювання шлунково-кишкового тракту.

Додатково інфільтруються тканини по ходу їх розсічення. Слизову оболонку порожнини носа на стороні поранення змазують 2-3% розчином дикаїну. Доступ до пазухи вибирається на основі оцінки характеру ушкоджень м'яких тканин лиця. При невеликій рані лиця слід провести операцію Колдуел-Люка. Після видалення вмісту пазухи і висічення розім'ятих ділянок слизової оболонки пазуху промивають розчином фурациліну (1:5000) з гумового балону. Необхідно також провести ревізію раневого каналу і видалення змертвілих тканин. Потім утворюють широке співустя з нижнім носовим ходом, накладають шви в ділянці операційного розтину і зашивають рану на лиці. При кровотечі з судин слизової оболонки пазухи або тканин в ділянці дефекту її стінок, пазуху щільно тампонують йодоформним тампоном, просоченим стерильною вазеліновою олією. Кінець тампону виводять через співустя і нижній носовий хід назовні.Тампонажу пазух доцільно проводити також і при пошкодженні верхньої стінки пазухи, коли можливе зміщення очного яблука донизу. Тампон в таких випадках видаляють через 5-6 днів.При пораненнях верхньої щелепи зі значним пошкодженням м'яких тканин в ділянці передньої або бокової стінок пазухи, обробку її можна провести через рану.В післяопераційному періоді призначають протизапальне лікування, симптоматичні середники, відповідну щелепову дієту, ретельний догляд за порожниною рота.Якщо вогнепальна рана верхньої щелепи поєднується з різким зміщенням великих фрагментів кісток і це виражено в порушенні прикусу, обмеженому відкриванні рота, в косметичних порушеннях, то одночасно проводиться репозиція уламків і фіксація їх за допомогою різноманітних методик.Оперативні методи закріплення уламків щелеп ділять на 2 види: апаратні і неапаратні. До неапаратних методів відносяться всі види остеосинтезу:

  1. внутрікісткове з'єднання уламків за допомогою кісткового шва (металевий дріт, пластикова нитка, хромовенний кетгут);

  2. внутрікістковий остеосинтез металічним стержнем (за Макієнко) або через шкіру;

  3. накістковий остеосинтез за допомогою металічних рамок (Павлов);

  4. накістковий хімічний остеосинтез (склеювання) – остеобласт Новожилова;

  5. фіксація за допомогою різних металевих пластинок зараз широко використовуються міні-плaстини (зарубіжні фірми);

  6. підвішування уламків верхньої щелепи до нерухомих кісток лицевого скелету (методика Адамса, Фідоршпіля).

З апаратних методів на сьогоднішній день використовується при переломах верхньої щелепи тільки апарат Л.М.Збаржа. Випускається серійно, у вигляді комплектів. Комплекси складаються з назубної шини з поза-ротовими стержнями, опорної головної пов'язки з боковими металічними планками.Фіксацію уламків верхньої щелепи бажано проводити ортопедичними чи консервативними заходами (назубні шини, лабораторні і позалабораторні шини і апарати). І тільки при неможливості добитись достатньої фіксації застосовують остеосинтез. Протипоказами до остеосинтезу є шоковий стан, а також період розгару променевої хвороби при комбінованих ураженнях.Вогнепальні ураження виличної кістки і дуги під час ІІ Світової війни складали біля 4,1% від загальної кількості поранених в обличчя та щелепи, і 6,9% по відношенню до пошкоджень тільки кісток лицевого скелету.Вогнепальні переломи виличних кісток нерідко супроводжуються пошкодженням жувальних м'язів, орбіти, лицевого і трійчастого нерва, а також очей, вуха, носа і стінок гайморової пазухи. Клінічна картина таких вогнепальних поранень важча в порівнянні з невогнепальними ураженнями. Ранні симптоми вогнепальних переломів виличної кістки виражаються в затрудненому відкриванні рота, носовій кровотечі, головній болі, болючості при змиканні зубних рядів, шумі у вухах, головокружінні, деколи в зниженні слуху і зору на стороні поранення.При огляді, поміж рани м'яких тканин в ділянці виличної кістки, часто відзначається набряк і крововиливи в клітковину повік. Очна щілина при цьому закрита. Часто крововиливи поширюються на ближні ділянки і в товщу щоки. Разом з тим, при незначному пошкодженні покровів обличчя і різкому набряку розпізнавання вогнепального перелому становить значні труднощі. В діагностиці може допомогти рентгенографія.Пораненим з пошкодженням виличних кісток і дуг на полі бою накладається стерильна пов'язка на рану і надається положення, при якому не буде затікання крові в дихальні шляхи, тобто сидячи з нахиленою вперед головою або лежачи обличчям донизу.На БМП фельдшер може достроково провести передню тампонажу носа.На МедПП стоматолог при необхідності може провести задню тампонажу носа. Об"єм допомоги в МедСБ може бути доповнений кінцевою зупинкою кровотечі шляхом перев'язки кровоточащої судини.Радикальна, вичерпна хірургічна обробка вогнепальної рани з переломом виличної кістки можлива і повинна проводитись лише в умовах СВПХГ щелепно-лицевим хірургом і при реальній можливості консультацій суміжними спеціалістами (невропатолога, окуліста, ЛОР-спеціаліста).Хірургічна обробка подібних ран мало чим відрізняється від обробки ран верхньої і нижньої щелеп. Сприятливою обставиною є поверхневе розташування ран і можливість їх огляду. При необхідності проводиться ревізія гайморової пазухи, вправляються уламки виличної кістки і дуги. Вправлення фрагментів виконують будь-яким методом:

  1. пальцевий;

  2. прямим елеватором;

  3. гачком Лімберга;

  4. щипцями Чхоларія.

В післяопераційному періоді хворим з травмою лиця і переломами виличних кісток показана протизапальна терапія, симптоматичні середники, фізіотерапія та ЛФ з механотерапією.Наслідком поранень ЩЛД є не тільки анатомічні дефекти і порушення функцій, але і важкі психічні розлади. Лицем індивідуум представлений в суспільстві з втратою тонких мімічних рухів лиця людини позбавлена важливих засобів спілкування та інших функцій.Для профілактики психічних розладів застосовуються:

  • транквілізатори;

  • консультація психіатра;

  • раннє планування пластичних операцій і роз'яснення потерпілому перспективи.

Loading...

 
 

Цікаве