WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Видалення зубів у хворих із соматичними захворюваннями - Лекція

Видалення зубів у хворих із соматичними захворюваннями - Лекція

Лекція

Видалення зубів у хворих із соматичними захворюваннями

П Л А Н

  1. Атипове видалення зубів

  2. Луночкові кровотечі (етіологія, клініка, діагностика, лікування)

  3. Особливості видалення зубів у хворих із захворюваннями крові

Атипове видалення зубів – це метод видалення зубів чи коренів із використанням додаткових інструментів – долота і бору. Застосовується у тих випадках, коли не можливе використання щипців та елеваторів:

    1. при ретенції та дистопії зубів;

    2. при видаленні напівретенованих зубів;

    3. при незавершеному видаленні зуба.

Ретенованими називаються зуби, які є повністю сформованими, але в силу тих чи інших причин своєчасно не прорізались. Напівретенованими є зуби, які своєю коронковою частиною не повністю прорізались через слизову оболонку у зубному ряді. Дистопією називають аномалійне розташування зубів.Нерідко видалення кореня затруднюється в зв'язку з його викривленням, гіперцементозом чи аномалією форми та положення. В таких випадках використовують операцію випилювання кореня. Атипове видалення зубів рекомендовано проводити в лежачому положенні хворого – на операційному столі, або в напівлежачому положенні із злегка відкинутою головою. Операцію здійснює хірург з допомогою асистента. Після знеболення та створення доступу до операційного поля, із зовнішньої сторони альвеолярного відростка проводять розтин слизової оболонки та окістя трапецевидної чи дугоподібної форми. Розтин повинен охоплювати ділянку сусідніх зубів на 0,5-1 см. На нижній щелепі можна зробити кутовий розтин. Після відсепарування за допомогою гладилки чи распатора слизово-окістного клаптя (від ясенного краю до перехідної складки), оголюють зовнішню поверхню альвеолярного відростка. Потім видаляють стінку лунки кістковими кусачками або щипцями з вузькими щічками, що сходяться. Для видалення товстого зовнішнього компактного шару кістки проводять невеликим шаровидним чи конусовидним бором перфораційні отвори по периферії від тієї ділянки кістки, яку необхідно видалити. Ці отвори з'єднують між собою фісурним бором. Кістку видаляють елеватором чи вузьким распатором. Надалі корінь видаляють щипцями чи елеватором або за допомогою бору. При наявності міжкореневої перегородки її усувають фісурним бором і кутовим елеватором виштовхують спершу один із коренів, потім другий корінь.Після видалення кореня із лунки кюретажною ложкою видаляють з неї грануляційну тканину. Фрезою загладжують гострі краї кістки, обробляють рану 3% розчином перекису водню та висушують ватним тампоном. Слизово-окістний клапоть вкладають на місце та фіксують вузловатими швами.Луночкові кровотечі. Видалення зуба, як і інші операції, супроводжується кровотечею. Через декілька хвилин кров у лунці згортається і кровотеча припиняється. Але в деяких випадках вона не зупиняється.Місцеві причини виникнення кровотеч:

  1. розрив та розчавлення ясен і слизової оболонки порожнини рота;

  2. відлом частини альвеоли, міжкореневої чи міжальвеолярної перегородки;

  3. пошкодження гілок нижньої альвеолярної артерії;

  4. наявність запального процесу в ділянці видаленого зуба;

  5. парадоксальна реакція на адреналін (після скорочення стінок артеріол в рані через 1-2 год настає розширення судин, в результаті чого може виникнути кровотеча);

  6. наявність внутрікісткової судинної пухлини.

Вторинні кровотечі виникають внаслідок гнійного розплавлення тромбу, або порушенні рекомендацій лікаря щодо догляду за раною.Загальні причини:

  1. порушення процесу згортання крові через нестачу окремих компонентів згортальної системи крові (гемофілія і гіпофібриногенемія) ;

  2. функціональна чи кількісна нестача тромбоцитів у поєднанні з функціональною нестійкістю капілярів (хвороба Верльгофа); лейкози;

  3. пошкодження судинної стінки без порушення процесу згортання крові (хвороба Шенляйн-Генока чи геморагічний васкуліт), хвороба Ослера; С-авітаміноз;

  4. геморагії гормонального генезу (клімактерична кровотеча).

В результаті крововтрати загальний стан хворого погіршується, з'являються слабкість, головокружіння, блідість шкірних покривів; акроціаноз; зниження артеріального тиску, прискорення пульсу.Лікування.Необхідно висушити рану тампонами, оглянути її і встановити джерело, інтенсивність та характер (венозна чи артеріальна) кровотечі. Якщо кровотеча відбувається із судини, яка зіяє в стінці лунки чи в міжкореневій перегородці, то проводять здавлення судин щипцями, тугу тампонаду лунки за допомогою вузького марлевого тампону, просоченого йодоформом. Поверх тампону слід накласти 1-2 шви поліамідною ниткою на краї м'яких тканин рани, зверху – марлевий тампон, який хворий прикушує. Тампон утримують в лунці 4-5 днів, так як передчасне видалення його може привести до повторної кровотечі. Для профілактики запального процесу призначають антибіотики та сульфаніламідні препарати.Тампонування лунки можна провести:

    1. марлею, просоченою розчином тромбіну, епсілон-амінокапроновою кислотою, препаратом аміфером;

    2. введенням в лунку біологічних гемостатичних препаратів (гемостатична губка, фібринна плівка);

Кровоспинною дією володіють такі препарати як:

    1. гемостатична колагенова губка (із крові і тканин тварин);

    2. желатинова губка "Кровостам" (містить фурацилін);

    3. антисептична губка з канаміцином чи з амбеном;

    4. фібринна ізогенна губка (пористий фібрин, який отримують із плазми крові людини);

    5. гелевін (порошок полівінілового спирту, не розчинений у воді);

    6. хонсурід (стерильний ліофілізований порошок);

    7. "оксицелодекс" (кровоспинна марля);

    8. стоматологічний штифт "Траумацеп" (містить в собі гемостатичний і антимікробний компоненти);

    9. середники рослинного походження – листя кропиви, кора калини, квіти арніки, трава тисячолисника.

В екстренних випадках, до отримання коагулограми, довенно вводять 10 мл 10% розчину хлориду кальцію чи 10 мл 10% глюконату кальцію; 1% розчин амбену – 10 мл. Одночасно з цими препаратами вводять 5% розчин аскорбінової кислоти 2-4 мг. Надалі загальну гемостатичну терапію проводять ціленапрямлено, виходячи із показників коагулограми.Лейкоз – злоякісна хвороба кровотворної тканини з первинною локалізацією патологічного процесу в кістковому мозку і вогнищами лейкемічної метаплазії в різних органах.В залежності від форми клітин, які уражаються, виділяють лімфобластний і мієлобластний лейкози, промієлоцитарний та моноцитарний лейкози.Клінічна картина гострих лейкозів:

    1. хвороба починається із незначних скарг на біль у кістках і суглобах, втомлюваність, підвищення температури тіла;

    2. шкіра і слизова оболонка ротової порожнини бліді, воскоподібні;

    3. геморагічний синдром у вигляді точкових петехій чи крововиливів у слизові оболонки і під шкіру;

    4. кровотечі з ясен, носа;

    5. лейкемічні інфільтрати ясен, рухомість зубів, кровоточивість з ясенних сосочків;

    6. у разі приєднання фузоспірилярної інфекції можливий ареактивний виразковий гінгівостоматит;

    7. збільшення лімфатичних вузлів, гіперплазія лімфоїдного апарату язика і м'якого піднебіння; іноді виявляється синдром Мікуліча. Картина крові характеризується змінами якісного складу лейкоцитів (виникнення незрілих патологічних форм), лейкемічним провалом, анемією, тромбоцитопенією, підвищенням ШОЄ.

Loading...

 
 

Цікаве