WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Бойові пошкодження м’яких тканин обличчя, лицевого скелету. Надання допомоги у воєнний час на етапах медичної евакуації - Лекція

Бойові пошкодження м’яких тканин обличчя, лицевого скелету. Надання допомоги у воєнний час на етапах медичної евакуації - Лекція

Лекція

Бойові пошкодження м'яких тканин обличчя, лицевого скелету. Надання допомоги у воєнний час на етапах медичної евакуації

П Л А Н

  1. Основні принципи хірургічної обробки ран м'яких тканин обличчя.

  2. Обробка ран обличчя, особливості методів ведення пораненого в обличчя. Принципи і профілактика вторинних кровотеч, шоку, пневмоній, травм, гаймориту і остеомієліту при щелепно – лицевих пораненнях.

  3. Організація етапного лікування поранених в ЩЛД.

  4. Перша допомога пораненим.

Вогнепальні рани лицевої ділянки характеризуються тим, що майже завжди супроводжуються значним набряком, крововиливами і кровотечею, мають схильність до нагноєння. За даними М.Б. Швиркова температура кулі на протязі перших 500 м 156 - 126 °, через що при непроникаючих пораненнях навіть до 4-х діб мікробів в рані немає. Разом з тим, залишається справедливим твердження про те, що стерильні тільки операційні рани, а всі інші - інфіковані.У вогнепальних ранах розрізняють три зони:1. Раневий канал, в просвіті якого можна виявити шматки мертвої тканини, тканевий детрит, згустки крові, осколки снарядів, частки одягу та інше.2. Зона травматичного некрозу, прилягає до раневого каналу - наявність некротизованих тканин і великої кількості мікроорганізмів.3. Зона молекулярного струсу, в ній виявляються розриви капілярів, дрібні крововиливи, стази і разлади кровотоку.Досвід II ВВВ та інших воїн показав, що ХО ран будь-якої локалізації, в тому числі ЩЛД, проведена в ранні строки, являється самим надійним засобом попередження розвитку інфекції.При підготовці до ХО рани необхідне добре промивання порожнини рота і раневих каналів. Для цього в приймально -сортувальному відділенні ХГ є тазики, клейончасті фартухи та інші засоби. Шкіру біля ран забруднену мастилами і нафтопродуктами обробляють бензином, потім мильним розчином, попередньо прикривши або затампонувавши рану. При ранах, проникаючих в порожнину рота, і ранах приротової ділянки до туалету шкіри проводять обробку порожнини рота, міжзубних проміжків і раневих каналів 1-2% розчином перекису водню, потім б`ючим струменем КMnO4 (1:1000) або розчином фурациліну (1:5000).Далі йде обробка шкіри навколо рани. Пінцетом і марлевими тампонами, змоченими в 0,25% розчині нашатирного спирту, видаляють засохшу кров, куски грунту, куски шинелі та інш. Рану слід виповнити марлевою салфеткою. Після обробки шкіри приступають до гоління, напрям від рани до периферії, після чого шкіру обробляють спиртом або хлоргексидину біглюконатом. Далі приступають до механічної очистки самої рани (видалення сторонніх тіл), обережно протирають рану тампонами з перекисом водню, мильним розчином або КMnO4 (1:5000). Після чого поранений поступає в перев`язочну або в операційну, його вкривають білизною і проводять знеболення.В період ВВВ всі хірургічні втручання в ЩЛД проводились під місцевим знеболенням. Але, не дивлячись на всі позитивні сторони місцевої анестезії, краще використовувати ендотрахеальний наркоз з інтубацією через рот або ніс.Внаслідок анатомо-фізіологічних особливостей, а також, враховуючи косметичні вимоги, висічення тканин на обличчі повинно бути мінімальним.На сьогоднішній день є можливим значно розширити показання до накладання первинних швів на рани обличчя. Слід пам`ятати, що на інших ділянках тіла вогнепальні рани не зашивають, залишаючи їх широко відкритими. Залишенння на обличчі незашитої рани приводить до утворення грубих рубців і як наслідок вивернення губ, повік, деформаціями носових ходів.У випадках, коли після ХО рани, шви не було накладено, то в подальшому необхідно накласти первинно-відстрочені (24-48 год.) або ранні вторинні (7-8 діб) шви, а при показах приступити до ранньої пластичної операції.Шви на рану слід накладати в чотири шари: спочатку на слизову оболонку ротової порожнини, потім на м`язи, підшкірну жирову клітковину і на шкіру обличчя.Первинно-відстрочені шви накладають через 24-48 год., коли в рані ще немає клінічних ознак запалення і грануляцій.Вторинні шви накладають на рану, яка очистилась від некротичних тканин або на гранулюючу рану.Ранній вторинний шов накладається на гранулюючу рану до утворення помітних рубців, без висічення грануляцій.Пізній вторинний шов накладається на гранулюючу рану після висічення в`ялих грануляцій і мобілізації країв.При ранах обличчя з дефектами м`яких тканин, коли неможливо звести краї рани, необхідно накласти пластиночні шви -можна використовувати гумові корки від пеніциліну. Пластиночні шви можуть використовуватись в наступних випадках:1. Первинних розгрузочних - для зменшення натягу країв рани при зшиванні їх волосом або шовком.2. Первинних направляючих - для тимчасового утримання в правильному положенні шкірно-м`язевих клаптів.3. Зближуючі пластинкові шви - для поступового зближення країв рани з дефектом тканин.4. Ранні вторинні шви - для закриття гранулюючих ран.При обширних наскрізних дефектах м`яких тканин доцільно проводити обшивання рани, тобто з`єднати швами краї шкіри і слизової оболонки. Цим попереджується утворення рубцевих деформацій і контрактур.Кращим шовним матеріалом для вузлуватих і безперервних швів на шкірі є поліамідна нитка діаметром 0,15 мм. Вона легко стерилізується, міцна, не дає нагноєння, не волокниться, легко протягується у вушко голки. Організація етапного лікування і сортування пораненних в ЩЛД.В військовий час основною формою організації лікувально – організаційних заходів є система етапного лікування з евакуацією по призначенню. Основою цієї системи є своєчасне проведення послідовних і наслідкових лікувальних заходів пораненим (хворим) в поєднанні з евакуацією їх за медичними показаннями у відповідності з бойовою і медичною обстановкою. Враховуючи особливості ведення сучасної війни і можливу необхідність надання допомоги пораненим в різних точках фронтового тилу або навіть тилу країни, в системі оборони доцільно розглядати об'єм і характер лікувальних заходів, які проводяться, пов'язуючи їх тільки з тим етапом, де їх необхідно проводити, і вбачаючи залежність насамперед від того, ким вона проводиться: санінструктором, загальним хірургом або щелепно-лицевим хірургом.Сучасна система етапного лікування уражених в бою передбачає надання слідуючих видів допомоги і першої медичної допомоги, долікарської, першої лікарської, кваліфікованої і спеціалізованої. Перші чотири види допомоги часто надаються безпосередньо на полі бою

  1. перша медична і 2. долікарська), в медичному полковому пункті (3. перша лікарська) і медично-санітарному батальоні (4. кваліфікована медична). П'ятий вид допомоги (спеціалізована допомога) надається в спеціалізованих госпіталях.

Істотньо, що на війні послідовність в наданні перерахованих видів допомоги може порушуватися.

Перша допомога на полі бою і вогнища масових втрат.На полі бою або в вогнищі масових санітарних втрат допомогу пораненому в обличчя може бути надана з різною ефективностю в залежності від умови бойових дій і від того, ким вона надається – в порядку само- або взаємодопомоги, санітаром або санінструктором. Строки надання першої допомоги часто відіграють важливу роль для подальшої долі поранених, в першу чергу тих, у кого є виражена кровотеча з рани або виникає затруднене дихання.Для само- і взаємодопомоги особовий склад постачається індивідуальною аптечкою, індивідуальним протихімічним і перев'язочним пакетами. Санінструктор має спеціальну сумку для надання першої допомоги пораненим.На полі бою передбачається слідуючий об'єм першої допомоги при пораненнях в ЩЛД:

  1. Запобігання безпосередньої загрози смерті пораненого: звільнення з-під завалів, гасіння палаючого одягу, надання пораненому, який втратив свідомість, положення обличям донизу або на боці з головою, повернутою в бік поранення, для попередження дислокаційної (зміщення язика) і аспіраційної асфіксії.

Для попередження асфіксії необхідно насам перед прочистити порожнину рота пораненого від згустків крові і сторонніх тіл.

  1. Накладання пов'язки на рану і обпечену поверхню тіла.

  2. Давання в середину антибіотиків (якщо поранений може проковтнути таблетку).

  3. Вгамувати по можливості спрагу пораненому (при важких пораненнях – крапельним способом).

  4. Надівання на пораненого противогазу, спеціально призначеного для поранених в голову, і евакуація за межі ділянки, зараженої ОР. Однією з особливостей поранення в обличчя є часте неспівпадіння між зовнішнім виглядом і важкістю поранення, яке виникає внаслідок спотворення обличчя, наявності крововиливів, комків бруду, засохших згустків крові на обличчі і частою втратою свідомості у поранених.

При наданні першої медичної допомоги спочатку необхідно зупинити кровотечу і створити умови для ліквідації явищ асфіксії, якщо вони спостерігаються. Зупинка невеликих зовнішніх кровотеч з ран обличчя проводиться шляхом накладання давлячої пов'язки. При переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду не можна накладати давлячу пов'язку, так як це може викликати зміщення уламків і загрозу асфіксії. В зв'язку з цим для зупинки зовнішніх масивних кровотеч використовуютиь прийом перетискання загальної сонної артерії до відростку хребця С6 або (пальцевий зажим) ПЗ Аржанцева (УОКР – 01). Можна також накласти давлячу пов'язку, але при цьому необхідно захистити сонну артерію не пошкодженного боку від перетискання. При пораненнях шиї необхідно мати на увазі можливість так званого сухого поранення судини, при якому кров з пошкодженної артерії не витікає на зовні, а накопичується в міжфастіальному просторі, в результаті чого тут утворюються гематоми.Накладання асептичної пов'язки попереджує вторинне мікробне забруднення рани і в деякій мірі фіксує уламки щелепи. При опіках обличчя користуються так званими контурними пов'язками. Якщо перша допомога надається санінструктором, то при спостереженні ознак асфіксії внаслідок западіння язика, проводиться фіксація його булавкою з індивідуального пакета.Після надання першої допомоги проводять збір поранених для подальшої евакуації їх з поля бою. Потрібно мати на увазі, що більша половина (2/3) щелепно-лицевих поранених можуть йти самостійно. В цих випадках їх необхідно направляти до посту санітарного транспорту або батальоний, полковий медичний пункти. Для вибору с поля бою і замість збирання поранених (гнізда поранених) використовують спеціальні автомашини (транспортери). Сортування поранених при підготовці їх до евакуації не викликає великих затруднень, тому що важкість стану поранених в обличчя легко визначити за зовнішніми ознаками. В першу чергу евакуюють поранених, у яких може розвинутись артеріальна кровотеча і асфіксія, а також у яких важкість поєднаного поранення визначає важкість його стану. Долікарська допомога.ЇЇ проводить фельдшер батальону або санінструктор. Найбільш сприятливі умови для надання долікарської допомоги тоді, коли він займає стійку оборону. При таких умовах можуть бути виконані слідуючи заходи:

  1. Контроль і виправлення раніше накладених пов'язок, або підбінтовка пов'язки, якщо вона промокла кров'ю. Заміна пов'язки проводиться лише тоді, коли вона перестає виконувати свою захисну дію.

  2. Введення важкопораненим знеболюючих і серцевих середників.

  3. Фіксація язика булавкою, якщо винкикли ознаки дислокаційної асфіксії.

  4. Давання пораненим антибіотиків в таблетках.

  5. Зігрівання поранених з ознаками шоку.

Важливою задачу фельдшеру батальону є евакуаційно-транспортне сортування поранених, тобто встановлення почерговості евакуації і визначення положення поранених під час неї.Перша лікарська допомога на МПП.Перша лікарська допомога – це проведення невідкладних лікувальних заходів спрямованих на боротьбу з кровотечою, асфіксією, шоком, і підготовка поранених до евакуації. Першу лікарську допомогу повинен надавати лікар, не залежно від його спеціалізації.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Кабаков Б.Д.Краткий курс военной стоматологии. Л., 1973. –С.118-120.

  2. Энтин Д.А. Опыт советской медицины в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. М., 1951. т.6. –С.129-177.

  3. Б.Д. Кабаков, В.И. Лукяненко, П.З. Аржанцев "Учебное пособие по военной челюстно-лицевой хирургии, терапевтической и ортопедической стоматологии". М.: Медицина.-1980

Loading...

 
 

Цікаве