WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Охорона здоров'я в закордонних країнах. всесвітня організація охорони здоров'я - Лекція

Охорона здоров'я в закордонних країнах. всесвітня організація охорони здоров'я - Лекція

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

Конституція Сполучених Штатів не передбачає державного забезпечення медичною допомогою всіх громадян, за винятком окремих груп населення. Для охорони здоров'я США характерна перевага приватнопідприємницької системи з елементами державної і страхової медицини.

У США діє децентралізована система охорони здоров'я. Кожен рівень влади виконує визначену роль у здійсненні загальнонаціональних цілей охорони здоров'я. Формальне керування охороною здоров'я в США здійснює департамент (Міністерство) охорони здоров'я і соціальних служб (МОЗСС), однак функції його дуже обмежені. До складу МОЗСС входить служба суспільної охорони здоров'я (СОЗ). Керівником служби є помічник секретаря даного міністерства по справах охорони здоров'я і медицини, названий головним лікарем.

Основними задачами служби громадської охорони здоров'я є: санітарна охорона кордонів, гігієна навколишнього середовища, санітарна статистика, керівництво національними інститутами охорони здоров'я, медична служба цивільної оборони, а також здійснення зовнішніх медичних зв'язків. Служба громадської охорони здоров'я відає питаннями організації надання медичної допомоги (амбулаторної і стаціонарної) тільки деяким групам населення: а саме, ветеранам війни, морякам торгового флоту, особовому складу збройних сил, державним службовцям, американським індіанцям.

Департамент охорони здоров'я складається з 9 регіональних відділень, очолюваних директорами. У кожен регіон входить кілька штатів. У кожнім штаті мається власний департамент охорони здоров'я. Його функції зводяться, в основному, до питань санітарно-протиепідемічного захисту, тісно зв'язаних з лабораторною службою.

Низовими ланками служби громадської охорони здоров'я є її організації в містах і округах; які ведуть демографічну статистику, реєстрацію і боротьбу з інфекційними захворюваннями, туберкульозом, венеричними захворюваннями і малярією.

США витрачають на охорону здоров'я більше, ніж будь-яка інша країна світу — у середньому на душу населення витрати в 2 рази перевищують витрати в інших країнах, ці витрати фінансуються цілим рядом урядів окремих штатів, місцевою владою, а також з фондів приватного страхування й з індивідуальних коштів. У Сполучених Штатах не існує єдиної національної системи медичного страхування. Уряд в основному покладається на підприємців, що повинні добровільно забезпечити медичну страховку своїм працюючим та утриманцям. Однак тільки 75% працюючих забезпечені медичним страхуванням своїми роботодавцями.

Державні програми зводяться до забезпечення людей похилого та старечого віку, інвалідів і деяких груп бідних. Приватні і державні програми по медичному страхуванню відрізняються кількістю і якістю наданих пільг; мають різні джерела фінансування і забезпечують різні по величині грошові виплати медичним працівникам і установам охорони здоров'я. Приватна і державна програми мало погоджені між собою.

Переважна більшість населень (74%) мають приватну медичну страховку. У тому числі 61% має колективну страховку через своїх роботодавців, а 13% купує індивідуальну страховку. 27% населення мають державну страховку, у тому числі 13% - Медикер, 10% — Медикейд і 4% — з фондів ветеранів армій. 14% населення США не мають ніякої медичної страховки.

Однак особи, що не мають медичного страхування, не зовсім позбавлені медичної допомоги. Хоча їм надається менша кількість послуг, ніж власникам страховки, і організація їхнього обслуговування гірша, багато хто з них одержує медичну допомогу в державних лікарнях і клініках через програми по охороні здоров'я, проведені окремими штатами, місцевою владою чи приватними страховими фірмами, що фінансують медичне обслуговування з коштів добродійності.

У США існує більш 1000 приватних страхових медичних компаній. Найбільш великими з них є "Блакитний хрест" та "Блакитний щит". Федеральний уряд звичайно не займається регулюванням діяльності страхових компаній, цим займаються комісії зі страхування окремих штатів.

У США існує три основних типи страхування здоров'я: основна госпітальна страховка, основна медична страховка і загальна медична страховка.

Основна медична страховка покриває лікарняні витрати, причому найчастіше страхова компанія встановлює межі на тривалість перебування в лікарні і на загальну суму лікування.

Основна медична страховка служить для відшкодування витрат, зв'язаних з послугами лікарів, включаючи візити до лікарів у госпіталі. Виплати по цій страховці також обмежені за часом і по сумі.

Загальна медична страховка служить для покриття додаткових витрат, що виникають у випадку серйозного захворювання і виходять за межі основних: госпітальної і медичної страховок.

Розмір виплачуваної компенсації залежить від типу страхового контракту і від політики компанії. Іноді договір припускає покриття 100% витрат, найчастіше застраховані повинні оплачувати зі своєї кишені додаткові витрати.

Переважна більшість страховок не припускає оплату медичних рахунків, викликаних тими захворюваннями, що були діагностовані до підписання страхового контракту.

Крім перерахованих основних типів комплексного медичного страхування існує ще кілька можливостей застрахувати своє здоров'я. Наприклад, страхування від нещасливого випадку поширюється тільки на обумовлені в контракті нещасливі випадки і на специфічні види втрати працездатності (страховка на випадок втрати ока). Ціна таких страховок порівняно невисока, що пов'язано з невисокою імовірністю подібних випадків. Страховка від конкретної хвороби поширюється на витрати, пов'язані з лікуванням тільки тих захворювань, що обумовлені в контракті (наприклад, раку).

Страхування на випадок додаткової медичної допомоги відшкодовує витрати по медичному догляду протягом тривалого часу. Ця страховка може включати: 1) кваліфіковану медичну допомогу, здійснювану дипломованою медсестрою під керівництвом лікаря. Це найбільш дорогий вид страховки; 2) допомога, що включає в себе збір медичної інформації (вимір температури, тиску і т, п.), загальний догляд, харчування, дієтичний нагляд; 3) піклувальний догляд, тобто допомога в здійсненні щоденних побутових потреб (прийом ліків, вдягання і т.п.). У залежності від умов контракту також види допомоги можуть надатися в лікарні, вдома, в спеціальному пансіоні. Обслуговування може бути цілодобовим чи тільки у визначений час доби (удень, уночі).

Суспільна допомога в оплаті медичних послуг може надходити як від держави, так і від приватних благодійних організацій. Основними державними програмами є "Медикер" і "Медикейд".

Медикер - це єдина загальнодержавна програма медичної допомоги для старих і людей, що втратили працездатність. Право на користування Медикейром мають особи, що досягли 65 років і одержують допомогу по соціальному забезпеченню, і, крім того, ще мають стаж роботи від 5 до 10 років, у залежності від характеру роботи; Одержувати пільги по цій програмі можуть також осби молодше 65 років, що одержували протягом як мінімум 2-х років допомогу по непрацездатності по програмі соціального забезпечення, а також люди що проробили визначене число років на урядовій роботі.

Особи старше 65 років не мають право на Медикейр, але можуть купити цю страховку, виплачуючи щомісяця невеликі суми.

Програма Медикейр складається з 2-х частин А и В. Частина А являє собою страховку, по якій виплачуються рахунки за перебування в лікарні, кваліфікований медичний догляд вдома та у хоспісах. Медикейр оплачує цілком тільки перші 60 днів перебування в лікарні і, так названі, "основні послуги", що включають перебування в палаті на 2—4 особи, стандартне медичне обслуговування, харчування, ліки, необхідні операції і т.д. Додаткові послуги (окрема кімната, телевізор, телефон, персональна доглядальниця і т.д.) хворий оплачує сам.

Частина В програми Медикейра передбачає оплату нестаціонарного лікування. Це послуги лікарів як у медичних установах, так і вдома.

Програма Медикейр є самим розповсюдженим страхувальником у країні, забезпечуючи страховки для 13% населення.

Медикейд — державна програма медичної допомоги родинам з низьким доходом. Вона охоплює 10% населення і субсидіюється федеральними урядами, але регулюється законами штатів. Родина має право на одержання пільг по програмі Медикейд, якщо її доходи нижче визначеного рівня, установлюваного кожним штатом. Право на Медикейд мають бідні люди, що одночасно є або людьми літнього віку, або сліпими, або вагітними, або непрацездатними чи маючими дітей. Тому близько 60% бідняків, що живуть нижче офіційного рівня бідності не охоплені програмою. Медикейд покриває видатки на профілактичне лікування, лікування гострих захворювань і довгострокову медичну допомогу.

Внелікарняна медична допомога майже цілком знаходиться в руках лікарів загальної практики, якою у країні займаються близько 70% лікарів. Це, як правило, лікарі загальної практики чи сімейні лікарі.

Loading...

 
 

Цікаве