WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Стандартизовані коефіцієнти - Лекція

Стандартизовані коефіцієнти - Лекція

Лекція

Стандартизовані коефіцієнти

Загальні інтенсивні коефіцієнти (народжуваності, смертності, дитячої смертності, захворюваності і т.д.) правильно відбивають частоту явищ при їхньому зіставленні лише в тому випадку, якщо склад порівнюваних Сукупностей однорідний. Якщо ж вони мають неоднорідний віково-статевий чи професійний склад, розходження по вазі хвороби, по нозологічним формах чи по інших ознаках, то орієнтуючись на загальні показники, порівнюючи їх, можна зробити неправильний висновок про тенденції досліджуваних явищ і точних причин різниці загальних показників порівнюваних сукупностей.

Наприклад, лікарняна летальність на терапевтичному відділенні № 1 у звітному році склала 3%, а на терапевтичному відділенні № 2 у тому ж році — 6%. Якщо оцінювати діяльність цих відділень за загальними показниками, то можна зробити висновок про неблагополуччя на 2-м терапевтичному відділенні. А якщо припустити, що склад лікувавшихся на цих відділеннях відрізняється по нозологічним формах чи по вазі захворювань госпіталізованих, те найбільш правильним способом аналізу є зіставлення спеціальних коефіцієнтів, розрахованих окремо для кожної групи хворих з однаковими нозологічними формами чи вагою захворювань, так званих "повікових коефіцієнтів".

Найчастіше, однак, у порівнюваних сукупностях спостерігаються суперечливі дані. Крім того, навіть при наявності однакової тенденції у всіх порівнюваних групах не завжди зручно користуватися набором показників, а переважно одержати єдину сумарну оцінку. В усіх подібних випадках прибігають до методу стандартизації, тобто до усунення (елімінації) впливу складу (структури) сукупностей на загальний, підсумковий показник.

Отже, метод стандартизації застосовуються тоді, коли наявні розходження в складі порівнюваних сукупностей можуть вплинути на розміри загальних коефіцієнтів.

Для того, щоб усунути вплив неоднорідності складів порівнюваних сукупностей на величину одержуваних коефіцієнтів, їх приводять до єдиного стандарту, тобто умовно допускається, що склад порівнюваних сукупностей однаковий. Як стандарт можна прийняти склад якої-небудь близької власне кажучи третьої сукупності, середній склад двох порівнюваних груп чи, простіше всього, склад однієї з порівнюваних груп.

Стандартизовані коефіцієнти показують, які були б загальні інтенсивні показники (народжуваності, захворюваності, смертності, летальності і т.д.), якби на їхню величину не впливала неоднорідність у складах порівнюваних груп. Стандартизовані коефіцієнти є умовними величинами і застосовуються винятково для аналізу з метою порівняння.

Існують три методи стандартизації: прямий, непрямий і зворотний (Керриджа).

Розглянемо застосування цих трьох методів стандартизації на прикладах, узятих зі статистики злоякісних новоутворень. Як відомо, з віком значно підвищуються коефіцієнти смертності від злоякісних новоутворень. Звідси випливає, що якщо в якому-небудь місті буде відносно висока частка людей літніх віків, а в іншому — переважати населення середнього віку, те навіть при повній рівності санітарних умов життя і медичної допомоги в обох порівнюваних містах неминуче загальний коефіцієнт смертності населення від злоякісних новоутворень у першому місті буде вище, ніж той же коефіцієнт у другому місті.

Для того, щоб нівелювати вплив віку на загальний показник смертності населення від злоякісних новоутворень, необхідно застосувати стандартизацію. Тільки після цього можна буде порівнювати отримані коефіцієнти і зробити обґрунтований висновок про більший чи менший рівень смертності від злоякісних новоутворень у цілому в порівнюваних містах.

Прямий метод стандартизації. У нашому прикладі його можна застосовувати в тому випадку, коли відомий віковий склад населення і є інформація для розрахунку повікових коефіцієнтів смертності населення від злоякісних новоутворень (числа померлих від злоякісних новоутворень у кожній віковій групі).

Методика обчислення стандартизованих коефіцієнтів прямим методом складається з чотирьох послідовних етапів (табл. 23).

Перший етап. Обчислення "повікових" коефіцієнтів смертності від злоякісних новоутворень (окремо для кожної вікової групи).

Другий етап. Вибір стандарту здійснюється довільно. У нашому прикладі за стандарт узятий віковий склад населення в місті "А".

Третій етап. Розрахунок "очікуваних" чисел. Ми визначаємо, скільки б людей умерло від злоякісних новоутворень у кожній віковій групі населення міста "Б" при наявних повікових показниках смертності від злоякісних новоутворень у цьому місті, але при віковому складі міста "А" (стандарт).

Наприклад, у віковій групі "до 30 років":

6 --- 100000

х1 --- 350000

6 х 350000

х1 = -------------------- = 21,0

100000

Чи у віковій групі "40 – 49 років":

140 --- 100000

х3 --- 95000

140 х 95000

х3 = ------------------- = 133,0

100000

і т.д.

Четвертий етап. Розрахунок стандартизованих коефіцієнтів. Суму "очікуваних" чисел (1069.0) ми припускаємо одержати з загальної чисельності населення міста "А" (700000). А скільки ж померлих від злоякісних новоутворень приходиться на 100000 населення?

1069 --- 700000

х --- 100000

1069 х 100000

х = ------------------------ = 152,7 0/0000

700000

З наших результатів можна зробити наступний висновок: якби віковий склад населення "Б" був би такий же, як у місті "А" (стандарт), те смертність населення від злоякісних новоутворень у місті "Б" була б істотно вище (152.7/оооо проти 120.2/оооо).

Непрямий метод стандартизації. Застосовується, якщо спеціальні коефіцієнти в порівнюваних групах не відомі чи відомі, але мало достовірні. Це спостерігається, наприклад, коли числа захворілих дуже малі і, отже, що обчислюються коефіцієнти будуть істотно мінятися в залежності від додатка одного чи декількох випадків захворювань.

Обчислення стандартизованих коефіцієнтів непрямим способом можна розбити на три етапи (табл. 24).

Перший етап. Складається у виборі стандарту. Тому що нам звичайно невідомі спеціальні коефіцієнти порівнюваних груп (колективів), те за стандарт беруться спеціальні коефіцієнти якогось добре вивченого колективу. У розглянутому прикладі такими можуть служити повікові показники смертності від злоякісних новоутворень у місті "З".

Другий етап включає обчислення "очікуваних" чисел померлих від злоякісних новоутворень. Допускаючи, що повікові коефіцієнти смертності в обох порівнюваних містах рівні стандартним, визначаємо скільки б умерло людей від злоякісних новоутворень у кожній віковій групі.

На третьому етапі обчислюються стандартизовані коефіцієнти смертності населення від злоякісних новоутворень. Для цього дійсне число померлих відносять до сумарного очікуваного числа, і результат множать на загальний коефіцієнт смертності стандарту:

Дійсне число померлих

----------------------------------- х Загальний коеф. смертності стандарту

"Очікуване" число померлих

Обчислення стандартизованих коефіцієнтів смертності від злоякісних новоутворень проводиться в такий спосіб:

754 х 125

Для міста Н: ---------------------- = 108,7/оооо

866,8

590 х 125

Для міста М: ---------------------- = 125,6/оооо

587,1

Отже, більш низький загальний коефіцієнт смертності населення в місті М (118.0/оооо проти 130.0/оооо в місті Н) пояснюється більш сприятливою віковою структурою населення в цьому місті.

Зворотний метод стандартизації (Керридж, 1958 р.) застосовується при відсутності даних про віковий склад населення, коли маються лише дані про віковий склад хворих чи померлих, тобто дані зворотні тим, що використовувалися при непрямому методі. Метод дає менш точні результати. Вони тим точніше, ніж більш дробові вікові інтервали застосовуються при стандартизації. Важливо також вибрати придатний, близький до порівнюваних контингентів, стандарт. Стандартом у цьому випадку служать вікові коефіцієнти смертності чи захворюваності.

Наприклад, у місті N за останні 10 років трохи збільшилися коефіцієнти смертності населення від злоякісних новоутворень з 115.5/оооо в 1986 р. до 119.0/оооо в 1996 р. За цей час чисельність населення зріс з 800000 до 900000 чоловік і, очевидно, віковий склад був різний у порівнювані роки.

Перший етап складається з вибору стандарту. Приймемо за стандарт повікові коефіцієнти смертності від злоякісних новоутворень на 100000 населення в 1989 р., у рік перепису, коли ці коефіцієнти були визначені з достатньою точністю.

Другий етап містить у собі обчислення "очікуваної" чисельності населення міста, при цьому допускається, що повікові коефіцієнти смертності від злоякісних новоутворень у 1986 і 1989 р. були такими ж, як і в 1989 р.

У графах 25 таблиці — "очікувана" чисельність населення по вікових групах і сумарна в 1986 і 1996 р. Для обчислення "очікуваної" чисельності населення поділяємо число померлих у кожній віковій групі на відповідні повікові коефіцієнти смертності від злоякісних новоутворень прийнятого за стандарт населення, і результат множимо на 100000.

Наприклад, для того, щоб у віці до 30 років коефіцієнт смертності від злоякісних новоутворень складав 4.0 на 100000 при наявності 21 померлого в цьому віці в 1986 р., чисельність населення даного віку цього року повинна складати:

21 х 100000 18 х 100000

---------------- =5255000, а в 1996 р. -------------------------= 450000 чоловік

4,0 4,0

У такий же спосіб визначаємо "очікувану" чисельність населення для всіх інших вікових груп населення. У результаті підрахунку виявилося, що "очікувана" чисельність населення в 1986 році складала 890548 чоловік, а в 1996 році — 840024 чоловік.

Розбіжність "очікуваних" і фактичних чисел населення викликано розходженням дійсних і прийнятихза стандарт повікових коефіцієнтів смертності населення від злоякісних новоутворень.

На третьому етапі стандартизації для усунення зазначеного розходження поділяємо "очікувані" числа населення на фактичні і множимо на прийнятий за стандарт коефіцієнт смертності.

890548

Для 1986 р. це складає -------------------- х 121.0 =134.7/оооо,.

800000

840024

а для 1996 року ------------------х 121.0 = 112.9/оооо

900000

Звідси можна зробити висновок, що деякий ріст загальних коефіцієнтів смертності населення міста N від злоякісних новоутворень був викликаний тільки зміною вікового складу населення. Після застосування стандартизації і елімінації впливу змін вікового складу виявилося, що за минулі 10 років населення міста стало рідше умирати від злоякісних новоутворень.

Необхідно ще раз підкреслити, що вибір конкретного методу стандартизації залежить від того, наскільки повний статистичний матеріал мається в наявності. Прямий метод дає більш надійні результати, але у випадку неможливості його застосування варто використовувати непрямий чи зворотний метод стандартизації: вони досить точні для практичного застосування. Стандартизація дозволяє нам зробити правильний висновок про те, чи мається дійсно різниця загальних інтенсивних коефіцієнтів у порівнюваних чи колективах ці розходження залежать тільки від неоднакової структури порівнюваних сукупностей.

Loading...

 
 

Цікаве