WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Травматизм і організація медичної допомоги при травмах - Лекція

Травматизм і організація медичної допомоги при травмах - Лекція

Лекція №

Травматизм і організація медичної допомоги при травмах

Однієї з найважливіших соціально-гігієнічних проблем у даний час є травматизм. Протягом усього XX століття актуальність проблеми травматизму росла, причому особливе занепокоєння викликає не просто ріст травматизму в Україні (особливо в останні роки), а та обставина, що відзначається ріст травматизму зі смертельним результатом, з переходом на інвалідність, з тимчасовою втратою працездатності. Сьогодні в економічно розвитих країнах світу травми займають 3-і місце серед причин смерті населення, причому травми несуть життя людей найбільш молодого працездатного віку. Серед чоловіків у вікових групах від 1 року до 44 років смертність від травм займає 1-і місце.

Є дві обставини, що виділяють травми серед інших патологічних станів людини. 1-і зв'язано з раптовістю травм. Ще хвилину, секунду назад людина була здорова й от у результаті впливу якогось фактора здоров'я, а нерідко і, саме життя загублені. Отже, організація медичної допомоги при травматизмі' вимагає якоїсь специфіки, повинна відрізнятися від організації допомоги при більшості захворювань. 2-і обставина зв'язана з тим, що цей фактор несприятливого впливу на організм людини, як правило, стає ясним відразу ж, як тільки відбулася травма.

Боротьба з травматизмом складається з двох частин: профілактики травматизму й організації травматологічної допомоги.

Існує цілий ряд класифікації травм. Розрізняють травматизм виробничий (промисловий" сільськогосподарський) і невиробничий (побутовий, транспортний, вуличний). Виділяють спортивний травматизм. Невиробничі травми поділяють на травми, отримані дорослими і дітьми. У дітей виділяють шкільний травматизм.

У структурі загальної захворюваності на частку травм і отруєнь приходиться 10—15% (у Києві — 12%) і серед знову виявлених захворювань вони займають 2-і місце, уступаючи тільки захворюванням органів дихання. Середній рівень травматизму складає 120—130 випадків на 1000 населення. Травматизм у чоловіків у 1,5—2 рази вище, ніж у жінок. Це пояснюється не тільки професійно-виробничими особливостями чоловіків, тому що невиробничий травматизм також у чоловіків у 2 рази вище, ніж у жінок. Травми й отруєння зустрічаються в будь-якому віці, але найбільш характерна також патологія для особ молодого і середнього, найбільш працездатного віку.

Видне місце травми займають у захворюваності з тимчасовою втратою працездатності: на їхню частку приходиться в середньому близько 15% усіх листків непрацездатності. Зрозуміло, у робочих різних галузей промисловості питома вага травм у захворюваності з тимчасовою непрацездатністю різко коливається. Велике місце займають травми в госпіталізованій захворюваності, займаючи 1-і місце серед усіх госпіталізованих у лікарні, що працюють у режимі лікарень швидкої допомоги. При цьому останнім часом відзначається тенденція до збільшення частки особ, госпіталізованих з важкими комбінованими і множинними травмами, що значною мірою зв'язано з ростом автотранспорту.

У структурі первинної інвалідності, тобто серед причин виходу на інвалідність травми займають 2-і місце після серцево-судинних захворювань, складаючи до 20% усіх причин виходу на інвалідність. У структурі загальної інвалідності, тобто серед особ отримавших інвалідність, як цього року, так і в попередні роки, на долю травм приходиться 8—15%. Серед інвалідів від наслідків травм 60—70% складають чоловіка, причому переважають особи у віці 30—45 років.

Ще більш високу соціально-економічну значимість здобуває травматизм при вивченні причин смертності населення. Частота і питома вага смертності від травм мають в усьому світі тенденцію до збільшення і займають 3-і місце в структурі всіх причин смерті. В останні роки смертність від травм у Росії претендує навіть на 2-і місце, випереджаючи злоякісні новоутворення. Природно, рівень смертності від травматизму відрізняється в особ різного віку. Травми є основною причиною смерті в особ до 30 років. На частку травм і отруєнь у молодих чоловіків приходиться до 60% усіх причин смерті. Тому профілактика травматизму повинна бути предметом пильної уваги, причому не тільки медичних працівників, але і багатьох інших відомств: від служби техніки безпеки і ДАІ до працівників шкіл і дитячих садів.

Крім профілактики травматизму органи охорони здоров'я, лікарі покликані вирішувати і другу сторону проблеми боротьби з травматизмом — раціональну організацію травматологічної допомоги. Перші самостійні травматологічні відділення були організовані в нашій країні в 1919 році з ініціативи А. Л, Полєнова. Як згодом показали спеціальні дослідження в умовах надання спеціалізованої травматологічної допомоги незадовільні, результати лікування ушкоджень складали 3—4%, а при лікуванні в загальних хірургічних відділеннях цей показник доходив до 35%. Організатори травматологічної допомоги цілком обґрунтоване вважають одним з основних принципів правильної організації допомоги при травмах наближення першої допомоги до місця події. Другим принципом можна вважати етапність надання допомоги при багатьох травмах. Можна виділити. 4 етапи: 1-й — це перша допомога" 2-й — лікарська долікарняна допомога, 3-й — стаціонарна і 4-й етап — відбудовне лікування.

З загального числа потерпілих 90"—95% бідують тільки в амбулаторній допомозі, а з числа облич із травмами, що одержали стаціонарну допомогу практично всі після виписки з лікарні направляються на амбулаторне лікування. У залежності від чисельності населення територіальна амбулаторна травматологічна допомога може бути організована по .різному. У містах з невеликою чисельністю населення потерпілі для одержання амбулаторної допомоги звертаються в хірургічні кабінети чи поліклініки в час, коли поліклініка не працює, у прийомне відділення стаціонару. Така організація по цілому ряді причин не є оптимальною. Тому при наявності можливості в поліклініці виділяють окремі травматологічні прийоми — травматологічні кабінети. Правда, і спеціалізовані кабінети працюють тільки під час роботи поліклініки, тобто з 9 ранку до 21 години. Найбільш оптимальною формою організації амбулаторної травматологічної допомоги є організація травматологічних пунктів, що відкривають звичайно при поліклініці, але можуть бути інколи відкриті і поза поліклінікою, у пристосованому приміщенні. Важливо, щоб такий пункт працював цілодобово і цілодобово при ньому діяв рентгенівський кабінет. Часто хворі одержують там першу допомогу і направляються в стаціонар, а велике число потерпілих одержують у травматологічному пункті не тільки першу кваліфіковану допомогу, але і повне лікування — до видужання, причому основна маса лікується від першої допомоги до видужання в того самого лікаря. Організація травматологічних пунктів є найбільш оптимальною формою амбулаторної допомоги потерпілим із травмами. Однак відкривати травматологічні пункти можна лише в досить великих чи містах адміністративних районах міст із населенням 150—200 тис.

Близько 5—10% потерпілих із травмами мають потребу в госпіталізації. Причому в останні роки відзначається чітка тенденція до помітного збільшення цього показника. Це, як правило, найбільш важкі травми. Найбільш оптимальною організацією стаціонарної допомоги травматологічним хворим є госпіталізація їх у спеціалізовані травматологічні відділення. У таких відділеннях, по-перше, працюють фахівці-травматологи, по-друге, такі відділення краще, ніж обще хірургічні оснащені необхідною апаратурою, медичною технікою.

Важливою медико-соціальною задачею є організація відбудовного лікування і реабілітація хворих і інвалідів унаслідок нещасливих випадків.

Loading...

 
 

Цікаве