WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Соціально-гігієнічне значення найважливіших захворювань і організація лікувально-профілактичної допомоги при них хвороби системи кровообігу й організа - Реферат

Соціально-гігієнічне значення найважливіших захворювань і організація лікувально-профілактичної допомоги при них хвороби системи кровообігу й організа - Реферат

Лекція

Соціально-гігієнічне значення найважливіших захворювань і організація лікувально-профілактичної допомоги при них хвороби системи кровообігу й організація медичної допомоги при них

Однієї із самих актуальних проблем наукової медицини і практичної охорони здоров'я 2-й половини XX століття є хвороби системи кровообігу. Соціально-гігієнічне значення цих захворювань визначається не тільки, а точніше не стільки частотою поширення, скільки їхньою вагою. Ці хвороби займають провідне (1-і) місце серед усіх причин смерті в більшості економічно розвитих країн світу, у тому числі й у Україні. У нашій країні хвороби системи кровообігу займають перше місце серед причин інвалідності.

У структурі захворювань, що реєструються в амбулаторно-поліклінічних установах, тобто в структурі загальної захворюваності серцево-судинні захворювання займають видне, але не 1-і місце. Серед усіх зареєстрованих захворювань на їхню частку приходиться 14—16%, а серед уперше виявлених захворювань — тільки 2%, у той Час як на частку хвороб органів дихання приходиться 43%, а травма складає 13% від усіх уперше зареєстрованих захворювань.

Рівень поширеності серцево-судинних захворювань за даними різних авторів має помітні коливання в різних регіонах. Це зв'язано як з наявністю різних факторів ризику, так і з поруч соціально-демографічних показників, що відрізняються на різних територіях. Крім того, як показало спеціальне епідеміологічне дослідження, проведене серед чоловіків 40—59 років у ряді міст, 29% страждаючих артеріальною гіпертонією (АГ) не знали, що вони хворі, а серед хворих ІХС, про своє захворювання не знали від 36 до 61% у різних містах.

Віково-статеві особливості захворюваності хворобами системи кровообігу полягають у тім, що зі збільшенням віку така захворюваність інтенсивно росте. Рівень захворюваності за даними обертаності жінок у 1,4 вище, ніж чоловіків (крім гострого інфаркту міокарда).

Видне місце хвороби системи кровообігу займають у госпіталізованій захворюваності.

З загального числа госпіталізованих на долю таких хворих приходиться 12% і більш, причому — це хворі не із самими короткими термінами госпіталізації, і нерідко вимагають найбільш інтенсивних методів терапії. Однак найбільшу тривогу викликають місце і тенденції серцево-судинних захворювань у смертності населення.

Як установлено численними епідеміологічними дослідженнями, серцево-судинні захворювання з'являються в результаті різних факторів ризику. Хоча деякі з основних факторів ризику (спадковість, вік) не піддаються зміні, інших факторів можна уникнути шляхом зміни звичок і способу життя. Серед основних змінюваних, тобто керованих факторів ризику: табакокуріння, високий рівень холестерину в крові і фізичній бездіяльності. Цукровий діабет, тучність і стрес є обтяжливими факторами ризику, що у сполученні з іншими факторами можуть підвищити імовірність виникнення серцево-судинних захворювань. До речі, 10-літнє спостереження 5000 облич 30—59-літнього віку показало, що ризик занедужати коронарною хворобою серця збільшується при наявності більшого числа факторів. Наприклад, не складає великої небезпеки наявність високого холестерину в сироватці крові літньої людини з невеликою чи вагою "гіпертоніка" і некурящого порівняно з молодим курцем з підвищеним ПЕКЛО і підвищену вагу. Захворюваність серцево-судинним захворюванням при наявності 1-го фактора подвоюється, а 3-х факторів — ризик занедужати зростає в 10 разів. На тлі таких досліджень стають зрозумілими тенденції динаміки смертності від хвороб системи кровообігу в різних країнах. З 70-х років XX століття рівень смертності від таких захворювань у Західній Європі і Північній Америці помітно упав. У США рівень смертності від різних серцево-судинних захворювань знизився на 46% за останні 20 років, у той час як рівень смертності від коронарної хвороби серця й інсульту знизився на 51% і 60% відповідно. На думку фахівців ВІЗ 1/3 зниження смертності від серцево-судинних захворювань у США можна віднесу за рахунок розвитку лікарської терапії і клінічних утручань, у той час як 2/3 відносяться за рахунок змін звичок у способі життя, серед яких можна назвати правильне харчування, контроль гіпертонічної хвороби, фізичні вправи і припинення паління. І все-таки серцево-судинні захворювання залишаються ведучою причиною смертності в розвитих країнах Заходу: на їхній рахунок відноситься 42% усіх смертей у США і 44% у Європейському Союзі.

У той час, як смертність від серцево-судинних захворювань у Західній Європі і Північній Америці постійно знижується за останню чверть століття, у Центральній і Східній Європі цей рівень зростає. Якщо в 1970 р. рівень смертності від хвороб системи кровообігу на Заході склав 490 на 100000 населення, а в 1990 р. — 310. те на Сході Європи ці показники були відповідно 580 /10000 — 660 /10000. У 1992 р. серцево-судинні захворювання склали 62% усіх смертей у Болгарії, 59% у Румунії, 56% у Чехії і 52% в Угорщині.

По попередній оцінці ВІЗ, половину всіх смертей. викликуваних щорічно серцево-судинними захворюваннями. можна запобігти. Стратегію профілактики серцево-судинних захворювань можна розділити на програми роботи з населенням у цілому і на клінічні втручання, що основна увага приділяють групам високого ризику. Фахівці ВІЗ підкреслюють, що як для економічно розвитих, так і для країн, що розвиваються, самий практичний і найменш дорогий шлях профілактики це не медицина, а здоровий спосіб життя. Серед змін у способі життя, що допомагають у запобіганні основних хвороб системи кровообігу, що випливають:

коронарна хвороба серця — припинення паління, низький зміст солей у харчуванні, знежирене харчування, фізичні вправи, контролювання маси тіла;

інсульт — припинення паління, низький зміст солей у харчуванні, контролювання маси тіла;

підвищений кров'яний тиск — низький зміст солей у харчуванні, фізичні вправи, контролювання маси тіла, обмежена прийом спиртного.

У багатьох країнах до таких рекомендацій відносяться дуже уважно. Наприклад, у Фінляндії з кінця 1994 р. багато пекарень перейшли на випічку хлібобулочних виробів з майже вдвічі меншим змістом солі — 0,7 м на кілограм хліба, замість колишніх 1,2 р. Ця міра приведе, по попередніх підрахунках, до зменшення випадків смертності від інсульту на 2000 і від інфаркту міокарда — на 1600 у рік. Відповідно знизився на $100 млн. у рік витрати на лікування і не менш $40 млн. — на придбання лік.

В організації медичної допомоги хворим серцево-судинними захворюваннями необхідне сполучення лікувальних заходів і профілактики. Щонайкраще такій вимозі відповідає диспансерний метод. У 1977 р. у нашій країні було прийняте рішення: у кожнім обласному центрі відкрити кардіологічний диспансер, у задачу якого входила би організація всієї диспансерної роботи з хворими кардіологічного профілю в області. Однак до 1991 р. у Російській Федерації було організовано лише близько 30 кардіологічних диспансерів. Тому, не заперечуючи важливості діяльності кардіологічних диспансерів і з огляду на велику кількість хворих такого профілю, треба визнати, що основну роль у наданні амбулаторної допомоги кардіологічним хворим грають лікарі поліклінік. У великих міських поліклініках працюють кардіологічні кабінети. У задачи лікарів-кардіологів входить:

1. Надання консультативної допомоги дільничним лікарям-терапевтам по виявленню і лікуванню хворих із серцево-судинними захворюваннями;

2. Диспансерне спостереження найбільш складних хворих;

3. Контроль і аналіз роботи з хворими із серцево-судинною патологією.

Однак, незважаючи на велику роль лікарів-кардіологів у лікуванні і спостереженні кардіологічних хворих, основною фігурою в поліклініці для таких хворих залишається дільничний лікар-терапевт. Так, якщо в поліклініках, де маються кардіологічні кабінети, 44% відвідувань хворі з ІХС виконують до кардіологів, те 56% приходиться на частку відвідувань до дільничних терапевтів. У хворих гіпертонічною хворобою тільки 5% відвідувань приходиться на частку кардіологічних кабінетів, а 91% відвідувань такі хворі виконують до терапевтів (крім того, відвідують окулістів, невропатологів). З розвитком системи лікаря загальної практики його роль у виявленні, спостереженні і лікуванні хворих із захворюваннями системи кровообігу буде ще більше, ніж лікарів-терапевтів. Природно, що робота з такими хворими вимагає відповідного технічного оснащення. Тому офіси лікарів загальної практики (сімейних лікарів) обов'язково повинні мати сучасні електрокардіографи.

Хворі із серцево-судинними захворюваннями нерідко є важкими хворими. Тому в організації медичної допомоги таким хворим велику роль грають стаціонари. У стаціонарах розгорнута широка мережа спеціалізованих кардіологічних відділень і відділень для хворих гострим інфарктом міокарда, у яких організовані палати реанімації й інтенсивної терапії. Практика показала, що на госпітальному етапі організація спеціалізованої й вузькоспеціалізованої допомоги дозволяє одержати значно більш кращі результати лікування кардіологічних хворих, чим у відділеннях загальтерапевтичних. З огляду на, що серед причин смерті особливе місце займає гострий інфаркт міокарда, при якому спостерігається висока летальність, у нас розроблена чітка етапна система надання допомоги таким хворим. I етап — догоспітальний. На цьому етапі допомога може бути зроблена лікарями швидкої медичної допомоги, до складу якої входять спеціалізовані кардіологічні бригади, лікарями невідкладної допомоги поліклінік, дільничними чи терапевтами лікарів загальної практики. II етап — стаціонарний. Як було відзначено вище оптимальним є госпіталізація в спеціалізовані відділення. Більш десяти років тому спеціально проведене дослідження показало, що в таких відділеннях навіть у групах найбільш важких хворих летальність помітно нижче 05%), чим у відділеннях загальтерапевтичних (22%). III етап — відділення відбудовного лікування, що розгорнуті в ряді лікарень, а за показниками – кардіологічний санаторій.

До кінця XX століття великих успіхів у світі досягла серцево-судинна хірургія. У нашій країні також практично для усіх видів хвороб серця і судин розроблені операції, що дозволяють чи врятувати продовжити життя хвор. Розгорнуто мережу відповідних відділень у стаціонарах і науково-дослідних інститутах. Однак, у силу ряду причин, насамперед економічного характеру, серцево-судинна хірургія в нашій країні досягла незначних масштабів використання, результативність її низка, у силу цього незначний вплив на здоров'я населення, що не відповідає можливостям цієї галузі і не відповідає потребам країни. Операції на серці, аорті і її галузях виконують у Росії в 100 лікувально-профілактичних установах, у тому числі в 13 науково-дослідних інститутах і 40 вузах. Операції на серце виконують у 66 установах. Однак, ці установи розподілені вкрай нерівномірно по країні і працюють не дуже інтенсивно. Якщо в європейському регіоні на 1000000 жителів виконується в рік у середньому близько 1000 операцій на серці і судинах, то в Україні було виконано в 1992 році — 49,9, у 1993 р. — 48,6, у 1994 р. — 5Е;2. Таким чином, вплив серцево-судинної хірургії на здоров'я населення поки ще дуже мало.

Струнка система кардіологічної допомоги була створена в нашому місті. Кардіологічна служба представлена: 9 бригадами спеціалізованої кардіологічної швидкої допомоги, 2 дистанційними діагностичними центрами, 79 кардіологічними кабінетами в поліклініках і медико-санітарних частинах, 6 кабінетами амбулаторного відбудовного лікування для хворих, що перенесли гострий інфаркт міокарда, 41 кардіологічним відділенням стаціонарів більш, ніж на 3000 ліжок (у тому числі 27 кардіологічними відділеннями, 2 відділеннями для лікування хворих з порушеннями ритму, 10 відділеннями для лікування хворих гострим інфарктом міокарда, двома відділеннями для відбудовного лікування хворих, що перенесли гострий інфаркт міокарда), міським антиаритмічним центром і 4 стаціонарними відділеннями.

Допомога хворим: серцево-судинними захворюваннями вдома, у поліклініці й у стаціонарі передбачена гарантованим переліком видів медичної допомоги, тобто програмою по обов'язковому медичному страхуванню. Серед обмеженої групи заходів щодо профілактики захворювань по цьому переліку і програмам обов'язкового медичного страхування відноситься диспансеризація хворих, що перенесли гострий інфаркт міокарда і гострі порушення мозкового кровообігу.

Loading...

 
 

Цікаве