WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню - Лекція

Організація стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню - Лекція

1. Історія хвороби має велике практичне значення — у ній зосереджена основна лікувально-діагностична інформація про хворого. У ній відбивається динаміка плину захворювання.

2. Історія хвороби має педагогічне значення для навчання студентів, ординаторів, аспірантів, медичних сестер.

З. Цей документ має також і величезне наукове значення. Багато наукових клініко-статистичних висновків ґрунтуються на даних історій хвороб.

4. Юридичне значення історії хвороби полягає. у тім, що вона в ряді випадків служить основним документом, що є головним свідком обвинувачення чи захисту лікаря, медичного персоналу, коли виникає необхідність судово-медичного наслідку. Юридичне значення історії хвороби в умовах страхової медицини, ринкових, договірних відносин, безумовно, буде зростати.

Історію хвороби потрібно вміти писати чітко, коротко, необхідно викладати головне, але в стиснутій формі. Те ж відноситься і до інших документів, що заповнюють лікарі.

При виписці хворих ординатор складає епікриз — короткий висновок про плин захворювання і стан до моменту виписки. З історією хвороби виписаних, а також померлий ординатор знайомить завідувача відділенням.

У стаціонарах лікарень, об'єднаних з поліклініками, епікриз заноситься в амбулаторну історію хвороби. При виписці хворого, спрямованого самостійною поліклінікою, в останню посилається відповідне висновок (виписка) з історії хвороби стаціонару з указівкою рекомендацій з. подальшому лікуванню і спостереженню за хворим у поліклінічних умовах. Продовження в поліклініці лікування, початого в стаціонарі, закріплює його ефективність.

При добре організованій наступності в спостереженні за хворими між стаціонаром і поліклінікою, стаціонаром і лікарем загальної практики можливе скорочення терміну лікування в стаціонарі, що сприяє раціональному використанню ліжкового фонду й у зв'язку з цим — розширенню госпіталізації. Можливо в цілому скорочення терміну непрацездатності і найбільш швидке повернення до праці.

У нічний час поряд із середнім медичним персоналом чергують лікарі. Чергування організуються або одним лікарем по лікарні невеликої потужності, або по великих профільних відділеннях, наприклад один черговий лікар для відділень терапевтичного профілю, один для відділень хірургічного профілю.

Чергові лікарі до початку чергування одержують зведення від завідувачів відділеннями об важкохворих, потребуючих особливого спостереження. Під час чергування вони відповідають за стан усіх хворих, що знаходяться в стаціонарі, відвідує хворих для надання допомоги по екстреному виклику медичних сестер, приймають хворих, що надходять.

У відділеннях стаціонару лікарні встановлюється звукова чи світлова сигналізація, який користається хворий для виклику чергового персоналу" Однак неї варто вважати допоміжної. Спостереження за важкохворими повинно проводитися активно, тобто медична сестра і черговий лікар зобов'язані без виклику періодично бувати в постелі таких хворих. У розпорядження чергового персоналу виділяються медикаменти і білизна.

Відхід за хворими. Успіх лікування хворих у стаціонарі значною мірою залежить від якості відходу за ними — гігієнічного режиму, оптимальних умов навколишнього середовища. Загальновизнано, що режим хворого є могутнім лікувальним і профілактичним фактором, що сприяє ефективному лікуванню і попередженню можливих ускладнень. Це особливо відноситься до немовлят і дітей раннього дитячого віку, хворим з інфекційними і серцево-судинними хворобами, хворим у післяопераційному періоді. Безпосередній відхід за хворими вимагає медичних знань і здійснюється підготовленими медичними сестрами.

Система відходу, при якій безпосереднє відношення до хворого мають тільки лікарі і медичні сестри, зветься двоступеневої. Молодший персонал лікарні, що іменувався раніше "няньки" чи "санітарки", несе обов'язку по збиранню приміщення, допомагає сестрам -у створенні належного санітарно-гігієнічного режиму у відділенні. У 1968 р. у лікарнях уведена посада молодшої медичної сестри.

В останні роки широке поширення в стаціонарах одержала бригадна форма організації праці медичного персоналу, насамперед, з метою медичного відходу.

Трудовим законодавством тривалість робочого дня встановлена для лікарів і медичних сестер у 6,5 ч, а для молодшого персоналу — 7 ч. Тривалість робочого дня, робота в нічних змінах і під час чергувань в умовах 5-денного тижня може бути більшої. Загальна ж кількість годин роботи за визначений період повинне відповідати встановленим для кожної групи фахівців нормам. Виходячи з цього складають графік роботи.

Робота медичних сестер. При складанні графіка роботи медичного персоналу необхідно приймати в увагу інтереси хворого, зокрема дотримання принципу безперервності в спостереженні за хворим тим самим обличчям. Визначаючи тривалість зміни, важливо також мати на увазі, що тривалі зміни стомлюючі, при них можливе зниження якості відходу. У табл. 2 приводиться найбільш раціональний для медичних сестер графік роботи.

Таблиця 2

Графік роботи медичних сестер при трьох змінах

Годинник роботи

Дні тижня

З 9 ч до 15 ч 30 хв.

З 15 ч до 21 ч 30 хв

З 21 ч до 9 ч 30 хв.

* Передбачається час по 30 хв. для передачі чергувань, інформації про виконання і невиконані призначення, медичного оснащення.

З урахуванням вихідних Днів при трьохзмінному графіці роботи для обслуговування 20—25 хворих (одна посада) потрібно 5 ставок медичних сестер.

Можливий графік, при якому одні медичні сестри працюють тільки в ранкові і денні зміни, інші — у нічні, користаючись після нічних чергувань двома вихідними днями. Однак не допускається тривала робота в нічній зміні, тому що відривши від спілкування з лікарями не сприяє кращої організації відходу за хворими. Щодня спілкуючись з лікарями, медичні сестри знають стан хворих, одержують указівки лікарів у випадках, що вимагають індивідуального відходу.

Розпорядок дня. Лікувально-охоронний режим. Для хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, установлюється розпорядок дня, яким забезпечується своєчасне і правильне харчування, відпочинок і спокій, нормальна тривалість сну. Хворі мають постійний зв'язок з родиною і близькими.

Особливої уваги вимагає впровадження у відділеннях лікарень системи мір, що одержали назву лікувально-охоронного режиму, в основі яких лежить насамперед увага до хворого, турбота про нього всього медичного персоналу, чітке дотримання медичними працівниками дисципліни і правил внутрішнього розпорядку. У цих умовах зміцнюється віра хворих у колектив лікарні, що сприяє якнайшвидшому їхньому видужанню.

До лікувально-охоронного режиму відносяться міри, що сприяють підвищенню загального нервово-психічного тонусу хворих, усуненню факторів, що можуть негативно впливати на їхнє самопочуття (незручна постіль, погане висвітлення, низька чи зайво висока температура в палатах, дурні запахи, чи стогони лементи інших хворих, несмачно приготовлена і несвоєчасно подана їжа й ін.).

Важливими елементами лікувально-охоронного режиму в лікарнях є боротьба з болем і страхом перед болем, відволікання хворого від відходу в хворобу і перебільшення можливих її наслідків. Досягається це різними засобами, у їхньому числі психологічна підготовка до операції, використання болезаспокійливих засобів, уселяння віри в ефективність лікування й іншими.

Для відволікання хворих від страждань необхідно забезпечити стаціонари художньою літературою, настільними іграми, телевізорами. Треба створити можливість хворим займатися корисним для них справою. У дитячих лікарнях організується виховно-педагогічна робота.

Одним з найсильніших подразників, здатних зробити значний вплив на плин хворобливого процесу і його результат, є слово. Воно може ранити, порушити спокій, знизити волю до боротьби з недугою і, навпаки, мобілізувати на зміцнення опірності організму. "Якщо хворий після розмови з лікарем стало не легше, те це не лікар", — говорив видатний вчений-невропатолог і психіатр В. М. Бехтерєв.

Система лікувально-охоронного режиму, що включає питання поводження персоналу з хворими і їх близькими, повинна здійснюватися на всіх етапах лікування, у відділеннях стаціонару, включаючи прийомне відділення, у поліклініках і вдома, у лікувально-допоміжних кабінетах.

Спеціальні види лікування. До них відносяться лікувальне харчування, лікувальна фізкультура й ін.

Лікувальне (дієтичне) харчування розроблене на наукових основах відповідно захворюванню і стану хворого.

Лікувальна фізкультура на сучасному рівні медицини має велике значення в комплексі відбудовної терапії (реабілітації). Застосування її постійне розширюється, особливо у відділеннях хірургічного і терапевтичного профілю. У стаціонарі лікарень, у поліклініках організуються спеціальні кабінети відбудовного лікування (лікувальна фізкультура) і ін. Проводиться це лікування чи фахівцями по їхньому призначенню — медичними сестрами.

Loading...

 
 

Цікаве