WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню - Лекція

Організація стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню - Лекція

Безпосередньо головному лікарю лікарні підкоряється головний бухгалтер стаціонару. У штаті керування великим стаціонаром мається заступник головного лікаря по цивільній обороні (по спец. роботі), у ряді стаціонарів — заступник головного лікаря по кадрам (начальник відділу кадрів). З 1993 р. у більшості великих стаціонарів у штат керування лікарнею введена посада — заступник головного лікаря по обов'язковому медичному страхуванню й експертизі. У веденні зам. головного лікаря по ОМС звичайно мається страховий відділ. У ряді стаціонарів страховий відділ безпосередньо підкоряється головному лікарю лікарні. Основні функції експертів страхового відділу полягають в аналізі госпіталізації по лінії ОМС (обґрунтованість госпіталізації, аналіз короткострокової госпіталізації — до 5 доби, аналіз усіх випадків госпіталізації "самопливом", тобто без напрямку ЛПУ чи швидкої допомоги; розбір усіх летальних випадків госпіталізації, облік і документальне оформлення усіх випадків госпіталізації іногородніх хворих і т.д.). Важливою функцією страхового відділу є розбір усіх скарг пацієнта і робота з експертами страхових компаній і ТФ ОМС. У ряді стаціонарів страхові відділи керують роботою по організації в стаціонарі платних договірних послуг населенню.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) запропонувала систематизувати функції сучасної лікарні на 4 групи:

— відбудовні (діагностика і лікування захворювань, реабілітація і невідкладна допомога);

— профілактичні, особливо для лікарень, об'єднаних з поліклінікою (лікувально-оздоровча діяльність, профілактика інфекційних і хронічних захворювань, інвалідність і ін.);

—навчальні (підготовка медичного персоналу і їхня післядипломна спеціалізація);

— науково-дослідні.

Виходячи зі структури і виконуваних функцій стаціонарної установи, виділяють наступні характерні риси традиційної моделі сучасної лікарні:

—відповідність структури і функції лікарні сучасному рівню розвитку медичної науки і техніки, задачам охорони здоров'я і потребам населення у висококваліфікованій спеціалізованій допомозі;

— пропорційний розвиток лікарняних і позалікарняних служб, взаємозв'язок і наступність між ними, забезпечення синтезу профілактичної і лікувальної медицини;

— наявність у складі лікарні великих спеціалізованих відділень по основних і вузьких профілях, взаємно зв'язаних один з одним структурних підрозділів, не об'єднаних єдиним профілем хворих (діагностичне, реанімаційне, реабілітаційне відділення й ін.);

— інтеграція лікувально-діагностичних відділень і допоміжних служб,

Виходячи з основних функцій і типових рис традиційної моделі лікарні виділяють наступні основні структурні частини стаціонару: прийомне відділення, профільовані лікувальні відділення, відділення спеціальних видів лікування, окремі діагностичні служби й інші.

Для хворого лікарня починається з прийомного чи відділення прийомного спокою.

Прийомне відділення стаціонару лікарні може бути централізованим (для всієї лікарні) і децентралізованим (для окремих профільних структурних її частин).

Як правило, у стаціонари надходять хворі по напрямку лікарів амбулаторій, поліклінік, диспансерів і інших установ позалікарняного типу, а в екстреному порядку доставляє і направляє їхня швидка медична допомога. Частина хворих (до 5%) надходять у стаціонар "самопливом", тобто звертаються в прийомне відділення, що у разі потреби їхній госпіталізує.

У цілому питанням організації госпіталізації в тім чи іншому районі, місті, області варто надавати особливого значення. При цьому треба враховувати 3 основних моменти:

1 — госпіталізувати треба тільки тих хворих, що дійсно мають потребу в стаціонарному лікуванні і, цілодобовому медичному спостереженні;

2 — стаціонарне лікування найбільш ефективне при ранній, своєчасній госпіталізації;

3 — робота лікарні багато в чому залежить від догоспітального етапу лікування хворого, і а першу чергу від амбулаторно-поліклінічної ланки.

У багатьох стаціонарах має місце необґрунтована госпіталізація — хворого госпіталізували, однак вже в перші дні лікування стає ясно, що він у госпіталізації не має необхідності. Такі хворі звичайно знаходяться в стаціонарі до 5 днів - короткострокова госпіталізація. Безумовно, усі випадки короткострокової госпіталізації повинні бути предметом глибокого аналізу як експертів страхового відділу лікарні (внутрішня експертиза), так і медичних експертів страхових медичних компаній (зовнішня експертиза).

Короткі терміни стаціонарного лікування хворих бувають і при спізнілій госпіталізації, коли захворювання закінчується летальним результатом. Усі летальні випадки також підлягають ретельній експертизі.

Особливу небезпеку несвоєчасна госпіталізація представляє при гострих хірургічних захворюваннях, травмах, серцево-судинних захворюваннях, онкологічних хворобах і в педіатричній практиці. Так, за даними вибіркового дослідження, проведеного в ряді стаціонарів Київ за кілька років (1988—1993 р.) до 57,5% негайно госпіталізованих хірургічних хворих направлялися в лікарні пізніше 1 доби (24 годин) від початку захворювання. (У 1974 р. частка екстрених хірургічних хворих, доставлених у стаціонари Києва пізніше доби, складала лише 33%). Причини спізнілої госпіталізації не тільки в пізній обертаності самих хворих за медичною допомогою, але й у недостатній кваліфікації ряду лікарів до госпітальної ланки, у незадовільній санітарно-просвітительській роботі серед населення і т.д.

При організації планової госпіталізації хворих особлива роль приділяється амбулаторно-поліклінічним установам, тому що від підготовки хворого до госпіталізації на до госпітальному етапі багато в чому залежить ефективність роботи стаціонару. Однак, на думку експертів, лише 46—60% планово госпіталізованих хворих одержують повноцінне обстеження на догоспітальному етапі.

З метою більш кваліфікованого, спрямованого добору хворих на стаціонарне лікування, а також з метою підвищення рівня спеціалізованої медичної допомоги на догоспітальному етапі визнане доцільним, економічно вигідним створення в міських лікарнях амбулаторних відділень спеціалізованої консультативно-діагностичної допомоги. У таких відділеннях повинні вести амбулаторний прийом до визначеному годинник по заздалегідь складеному графіку роботи усі ведучі лікарі-фахівці лікарні. На консультацію, діагностичне обстеження, а в ряді випадків — для лікування в такі відділення звертаються хворі по напрямках, насамперед лікарів-терапевтів, педіатрів, лікарів загальної практики (сімейні лікарі). Таке відділення от уже тривалий час функціонує в міській дитячій лікарні Києва. З 1998 р. відкриття амбулаторних консультативно-діагностичних відділень планується здійснити в ряді великих лікарень. Безумовно, така реформа спеціалізованої медичної допомоги на догоспітальному етапі дозволить істотно підвищити рівень цієї допомоги всім амбулаторним хворим, упорядкує потоки хворих, що вимагають стаціонарного лікування, дозволить виключити необґрунтовану госпіталізацію серед планових хворих.

Разом з тим, при організації подібних відділень у стаціонарах варто враховувати такий важливий фактор як приступність спеціалізованої медичної допомоги на до-госпітальному етапі. У ряді районів, де немає лікарень, висококваліфікована спеціалізована амбулаторна допомога повинна бути організована в консультативно-діагностичних центрах (КДЦ).

Для більш раціонального використання ліжкового фонду лікарень у великих містах країни створені центральні для всього міста бюро госпіталізації, у які надходять зведення про вільні ліжка в стаціонарах лікарень міста. У таких випадках госпіталізація проводиться у напрямку центропункта.

Які ж задачі вирішує прийомне відділення лікарні? Їх трохи, але головні з них можуть бути сформульовані в такий спосіб:

1. Прийом хворих, постановка діагнозу і рішення питання про необхідність госпіталізації.

2. Реєстрація хворих і облік їхнього руху в стаціонарі.

3. Медичне сортування хворих.

4. Надання при необхідності невідкладної медичної допомоги.

5. Санітарна обробкахворих (у ряді випадків).

6. Виконання функцій довідкового центра про стан хворих.

Які ж штати прийомного спокою?

Самостійні штатні посади чергових лікарів прийомних відділень встановлені в лікарнях, що мають 500 ліжок і більш, а в лікарнях з меншим числом ліжок чергують по черзі всі ординатори лікарні. У лікарнях на 250 ліжок і більш у штаті прийомного спокою мається лікар - завідувач приймальням відділенням, а також середній і молодший медичний персонал. При наявності самостійних штатних посад лікарів у прийомному відділенні вірніше було б використовувати на цих посадах штатних ординаторів відділень лікарні для того, щоб робота в прийомному відділенні не була, як писав ще в 1960 р. С. Я. Фрейдлін, долею спеціальних лікарів — "дежурантів". Хворих, що надходять у годинник роботи лікарів відділень, крім лікаря прийомного відділення, оглядають ординатори відповідних відділень.

Loading...

 
 

Цікаве