WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Амбулаторно-поліклінічна допомога населенню - Лекція

Амбулаторно-поліклінічна допомога населенню - Лекція

Лекція

Амбулаторно-поліклінічна допомога населенню

Ведучою ланкою вітчизняної охорони здоров'я є амбулаторно-поліклінічна допомога. Це самий масовий вид медичної допомоги, що забезпечує висококваліфіковане медичне обслуговування населення. У країні постійно росте мережа амбулаторно-поліклінічних установ. Щорічно в них лікуються 80% усіх хворих. Амбулаторно-полікліничі установи є головною ланкою в диспансеризації населення, усіх профілактичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності і поліпшення здоров'я громадян. Рівень роботи установ, амбулаторно-поліклінічної допомоги багато в чому залежить від правильної, науково обґрунтованої і раціональної організації їхньої діяльності.

До амбулаторно-поліклінічних установ відносяться всі поліклініки, різні види диспансерів, жіночі консультації, амбулаторії, здравпункти.

В останні роки в зв'язку з впровадженням в охорону здоров'я нового господарського механізму відбулися деякі зміни в структурі амбулаторної ланки. Визнано раціональним створення Територіальних медичних об'єднань -ТМО, причому найбільш оптимальним вважається об'єднання поліклініки для дорослих, дитячої поліклініки і жіночої консультації зі створенням акушерско-терапевтичних, педіатричних комплексів, де сім`ю будуть обслуговувати лікар-терапевт, педіатр і акушер-гінеколог. ТМО не виключає й інші види об'єднань зі стоматологічними поліклініками, шкірно-венерологічними диспансерами, стаціонарами. Кожне ТМО в житлових мікрорайонах повинне мати медичні пункти (приміщення) для організації прийомів хворих дільничними терапевтами, педіатрами й акушерами-гінекологами.

Усі хворі, що не вимагають спеціального обстеження можуть звертатися за місцем проживання до свого лікаря без відвідування поліклініки. При необхідності дільничний лікар сам направляє хворого в поліклініку на прийом до фахівців для обстеження. ТМО забезпечують населенню усі види медичної допомоги — поліклінічну, невідкладну медичну допомогу, лікування в лікарнях. Головною ланкою ТМО є поліклініка.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПОЛІКЛІНІКИ

В основу діяльності поліклініки покладений територіально-дільничний принцип, тобто надання медичної допомоги населенню, що проживає на закріпленій території. Цей принцип збережений і в роботі окремих лікарів: дільничний принцип для терапевтів і бригадний метод для інших фахівців, що, так само як і дільничні лікарі закріплюються за конкретним населенням.

Таке закріплення дає багато переваг в організації медичного обслуговування населення, головним з який є повна проінформованість поліклініки й окремих лікарів про населення, тобто про демографічну ситуацію, захворюваність, умови життя, праці й ін. Першорядне місце в підвищенні якості поліклінічної допомоги займає продумана науково обґрунтована система керування. Науково обґрунтоване керування завжди повинне починатися зі збору інформації і складання поточних і перспективних планів, що повинні бути в основі його керування.

Постійне вивчення потреби населення у позалікарняному обслуговуванні є важливим моментом у розвитку амбулаторно-поліклінічної допомоги.

Основним плановим показником у поліклініках є відвідуваність (кількість, відвідувань у розрахунку на 1 жителя в рік).

Розміщення поліклінік у місті повинне бути засноване на принципі ступінчастості з обліком медико-санітарного зонування території міста.

Рекомендуються три основних рівні: загальноміський — для надання вузькоспеціалізованої медичної допомоги населенню всього міста в поліклінічних установах міського значення (консультативні поліклініки медичних вузів, науково-дослідні інститути, міські диспансери); у великих містах рівень медико-санітарних зон — для надання спеціалізованої допомоги населенню декількох адміністративних районів (консультативні поліклініки при багатопрофільних лікарнях); районний рівень — для надання медичної допомоги по основних медичних спеціальностях населенню одного адміністративного району. На цьому рівні повинне бути два типи поліклінік: в одному мікрорайоні поліклініка, що робить медичну допомогу по основних спеціальностях (терапії, хірургії, неврології, офтальмології, оториноларингології, кардіології, ревматології), в іншому базова поліклініка, де крім прийому по основних спеціальностях організуються прийом і консультації хворих по деяких вузьких спеціальностях, не представленим у звичайних поліклініках.

У складі таких поліклінік організуються спеціалізовані діагностичні відділення чи кабінети (электрофізіологічні, радіоізотопні, фібрагастроскопічні, біохімічної); відділення, кабінети відновного лікування.

У разі потреби хворі з базових поліклінік можуть направлятися для консультації в спеціалізовані центри багато профільних зональних лікарень у консультативні поліклініки науково-дослідних інститутів, та ВУЗів.

Уся спеціалізована служба повинна бути призначена, насамперед, для допомоги дільничному лікарю в його діагностичній і лікувальній роботі. Диференціація медичних спеціальностей сприяє значному підвищенню якості медичної допомоги населенню. Це, безсумнівно, прогресивне явище. Однак в умовах амбулаторно-поліклінічної допомоги тут ще багато дискусійних моментів.

Досвід показує, що організація так званих мікро спеціалізованих прийомів на півставки не виправдана. І навпаки, зосередження фахівців в одному місці в сполученні з належною матеріально-технічною базою значно піднімає рівень медичної допомоги. Щоб уникнути помилок необхідна єдина система планування спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної допомоги в місті. З появою значної кількості різноманітної дорогої медичної техніки організація нових видів спеціалізованої медичної допомоги в поліклініках на сучасному етапі не може звужуватися; однією установою у відриві від інтересів району і міста. Тому перспективні плани розвитку амбулаторно-поліклінічної допомоги по окремих районах з адресною програмою будівництва нових поліклінік складаються на загальноміському рівні. У них же визначаються основні напрямки і шляхи розвитку спеціалізованих видів допомоги. У планах же району вже більш конкретно визначаються, де і які спеціалізовані кабінети передбачається відкрити на планований період.

Такі плани складаються з обов'язковою участю головних лікарів поліклінік і з урахуванням можливостей окремих медичних установ. При складанні проекту плану важливо враховувати ініціативу "знизу", що виходить від колективів медичних працівників. З цією метою проект плану повинний детально обговорюватися з медичним активом району. Кожна поліклініка складає свій перспективний план розвитку. У ньому враховуються контрольні показники районного плану і задачі, що стоять перед поліклінікою, а також можливості, якимі вона має. Такий план складається спеціальною комісією під головуванням головного лікаря й обговорюється з колективом поліклініки.

В основу планування діяльності поліклініки і її штатів повинна бути покладена чисельність населення, що обслуговується поліклінікою, його віковий і статевий склад, рівень і специфіка захворюваності. З цією метою потрібно силами дільничних медичних сестер періодично проводити перепис населення ділянок, дільничним лікарям вивчати захворюваність населення своєї ділянки. Крім надання допомоги населенню, в обов`язки поліклініки входить обслуговування працівників промислових підприємств, що знаходяться на її території і не мають медико-санітарних частин. Тому дуже важливо знати чисельність і склад контингенту, рівень захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. У перспективному плані поліклініки повинні бути враховані всі можливі зміни чисельності населення, особливо якщо в районі ведеться нове будівництво житлових будинків, розширюються промислові підприємства.

При формуванні терапевтичних ділянок варто враховувати їхню довжину, відстань від поліклініки, наявність автотранспорту. Виходячи з цього чисельність населення на ділянці може трохи коливатися.

При плануванні діяльності поліклініки повинна враховуватися потреба населення в поліклінічній допомозі, що обчислюється на основі звертання населення в поліклініку, тобто по кількості відвідувань на 1 жителя в рік. Крім відвідувань із приводу захворювань, необхідно враховувати і профілактичні відвідування, число яких у зв'язку з розширенням диспансеризації поступово буде збільшуватися.

Профілактичні відвідування складають приблизно 30—35% від загального числа відвідувань. План відвідувань визначається по кожній спеціальності, по всіх допоміжних відділеннях і кабінетах. Планується обсяг роботи кожного допоміжного відділення чи кабінету: у лабораторії — кількість аналізів, у рентгенівському кабінеті — кількість рентгеноскопії і рентгенографії, у фізіотерапевтичному — обсяг процедур і т.д. Необхідно також дотримувати чітке, планування штатів поліклініки. Важливим розділом плану є організація лікувально-діагностичної діяльності поліклініки. Враховується освоєння нових методів діагностики, упровадження сучасних досягнень медичної науки в обстеженні і лікуванні хворих у різних фахівців.

Loading...

 
 

Цікаве