WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Система охорони здоров´я в розвинутих країнах світу. Принципи організації медичної допомоги в економічно розвинутих країнах - Лекція

Система охорони здоров´я в розвинутих країнах світу. Принципи організації медичної допомоги в економічно розвинутих країнах - Лекція

Застраховані не приймають участі в витратах у випадку госпіталізації, шо перевищує 30 днів. Безкоштовну медичну допомогу отримують також інваліди, потерпілі від нещасних випадків на транспорті. Участь застрахованого у витратах на медичну допомогу, встановлена законодавством, знімається у випадку, якщо він є членом однієї з організацій взаємодопомоги (організація солідарності трудящих), котрі за невиликий внесок беруть на себе частково або повністю витрати на застрахованого. Виплата за дні тимчасової непрацездатності починається з 4-го дня хвороби. Під час виплати по непрацездатності передбачається прибавка на дітей. Тривалість виплати - до 12 місяців, якщо тривалість захворювання - до 3 років.

Окремі страхові системи передбачають надання своїм застрахованим більших пільг, ніж загальна система, але при наявності більшого робочого стажу.

В системах працюючих по найму в сільськогосподарському секторі та системах , що об'днують ремісників та кустарів та інш., відсоток участі застрахованих у витратах на медичну допомогу наближається до встановленого в загальній системі соціального страхування (закон від 1946 року). Медична допомога застрахованим у Франції передбачається на 3-х рівнях:

1 - лікарям загальної практики та спеціалістами працівниками в індувідуальному порядку або шляхом групової;

2 - в диспансерах, щол знаходяться під керівництвом муніципалететів, організаційвзаємного кредиту, профспілкових та філонтропічних організацій.

3. - в державних та приватних лікарнях.

ІІ - В Сканденавських країнах (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція) медичне обслуговування, соціальне страхування та соціальне забезпечення знаходиться на високому рівні.

В керівництві охороною здоров'я велику роль відіграє місцева влада, котра має великі повноваги і фінансуванні, розвитку служб, найманні персоналу, будівництві медичних закладів, профілактичній роботі та інших аспектах медичної допомоги населенню. Міністерство соціальних справ та охорони здоров'я здійснює головним чином функції контролю та нагляду за службами охорони здоров'я, забезпечує виконання медико-юридичних функцій, збір статистичних даних та роботу довгострокових планів охорони здоров'я.

Науковий, общиний рівень має Раду охорони здоров'я, в склад якої входять представники населення. Ця рада несе відповідальність за всі аспекти медичного обслуговування общини, оздоровлення навколишнього середовища.

Швеція представником крайнього ступеня децентралізації. Міністерство соціальних справ, в основному виконує роль координаційно-методичного центра, котрий займається законодавством та частково контролює функції через Управління охорони здоров'я.

Безпосередньо Управлінню підкоряється лише Університетські лікарні.

Скандинавські країни відрізняються високим ступенем забезпечення населення лікарняними ліжками та займають перші місця по цьому показнику серед європейських держав. Кількість сільських лікарень невелика, так як утримання сільських лікарняних ліжок не дешевше міських, а можливостей для спеціалізованої допомоги менше.

Тенденція в організації медичної допомоги населенню така, що все більша кількість лікарів стає державними службовцями, особливо ті, з них, що працюють в лікарнях.

Основною задачею медико-соціальної допомоги населенню є підготовка спеціально вивченого персоналу для роботи не лише з дитячим населенням, вагітними жінками в після пологовомуперіоді, але й з більшою частиною похилого населення.

Скандинавські країни готують допоміжний медперсонал, презначений для роботи в будинках для осіб похилого віку, в інтернатах для розумово неповноцінних, в лікарнях для хронічно хворих, який головним чином здійснює нагляд в закладах відновлення працездатності. Такі форми піготовки персоналу є прогресивними, так як допоміжні робітники звільняютьб кваліфікований персонал від витрати сил на обслуговування контингенту; що потребує лише нагляду.

Постійний ріст вартості медичної та соціальної допомоги впливає на збільшення витрат на охорону здоров'я. Значна частка витрат оплачується самими трудівниками. Централізований бюджет відшкодує витрати на 50%. Частка страхових біля 28%.

В Швеції страхові каси компенсують 75% гонорара лікаря.

В Норвегії соціальне страхування компенсує вартість першого внеска до лікарязагальної практики 55%, другого - на 70%, а третього на 100%. Консультації спеціаліста під час першого візиту 60% та 70% під час наступних. 75% вартості послуг, що надається службами охорони здоров'я матері та дитини, відшкодовуються за рахунок системи національного страхування. Залишкова частина оплачування йде за рахунок споживача або шляхом прямих витрат, або за рахунок додаткових систем страхування.

Данія ввела безкоштовне допологове обстеження жінок, скоротивши кількість відвідування лікаря (14). Всі звертання до лікаря поверх ліміту - платні. Аналогічне правило діє і у відношенні дітей. Заклади по догляду за людьми старечого віку організуються благодійними організаціями та утримуються за рахунок коштів організацій.

ІІІ. УВеликобританії котроль за організацією охорони здоров'я здійснює Міністерство охорони здоров'я, яке було утворене в 1949 році. Законом визначена структура служби охорони здоров'я, яка складається з 3-х частин, що мають окремі адміністрації:

1) служба лікарняної допомоги;

2) служба лікарів загального профілю;

3) служба суспільної охорони здоров'я;

1.Основною структурною одиницею для надання стаціонарної допомоги є районна загальносоматична лікарня, в якій наявні пологове, дитяче відділення, інфекційне, травмологічне та невідкладної допомоги, психіатричне та геріатричне, відділення реабілізації. З 1971 року ведеться будівництво лікарень на 750-1000 ліжок, які на першому етапі можуть мати 300 ліжок. Планується створення суспільних лікарень на 50-150 ліжок для обезпечення 50-100 тис. населення шляхом реорганізації невеликих лікарень. передбачається об'єднання цих лікареньз районними в єдиний комплекс.

2. Служба лікарів загальної практики включає медичне обслуговування лікарями загальної практики (терапевти, хірурги, стоматологи, офтальмологи, акушер-гінеколог). Діяльність даної служби контролюється місцевими виконавчими Радами, в задачі якої входить забезпечення необхідного рівня обслуговування, вивчення потреби в кадрах, розподілу спеціалістів та затвердження їх заробітної плати, а також рівномірного забезпечення населення свого району лікарями.

Лікарі загальної практики (сімейні лікарі) грають виключно значну роль в забезпеченні населення медичною допомогою. Населення має право вільно вибирати лікаря та приписуватись до лікаря загальної практики значно по місцю проживанню. Сімейні лікарі здійснюють амбулаторний прийом та відвідують хворих вдома по виклику. У випадку необхідності лікар направляє хворого на консультацію в лікарню до лікаря - спеціаліста або викликають його додому. Він вирішує питання про госпіталізацію хворого або направляє хворого для амбулаторного лікування до лікаря - спеціаліста. Кожен лікар у відповідності із законом може обслуговувати не більше 3500 чоловік, якщо він не працює в групі з іншими.

Loading...

 
 

Цікаве