WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Система охорони здоров´я в розвинутих країнах світу. Принципи організації медичної допомоги в економічно розвинутих країнах - Лекція

Система охорони здоров´я в розвинутих країнах світу. Принципи організації медичної допомоги в економічно розвинутих країнах - Лекція

Л Е К Ц І Я

Система охорони здоровя в розвинутих країнах світу. Принципи організації медичної допомоги в економічно розвинутих країнах

Розглядаючи проблеми охорони здоров'я в розвинутих країнах, необхідно відмітити, що існуючі системи медичного обслуговування населення цієї групи країн базуються на принципах страхування на випадок хвороби. Варіанти страхування можуть бути різними і в окремих країнах, а іноді в одній і тій же країні існують різні системи надання медичної допомоги. Але чередуючим у всіх країнах є головний фактор, який полягає в тому, що всі такі системи базуються на приватному підприємництві. В більшості країн принципи страхування несуть в собі ніби два компонента: приватний та державний. В окремих країнвх (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Фінляндія, Норвегія). переважає державний компонент, в інших - в значній мірі приватний компонент страхування (особливо в США). Великобританія займає проміжне положення між країнами страхової та державної системи охорони здоров'я. Разом з тим більш детальний розгляд системи охорони здоров'я дозволяє класифікувати її як державну.

В Великобританії державна система охорони здоров'я існує і практично функціонує з 1948 року, коли була створена національна служба охорони здоров'я.

В 60-і роки в Швеції почала поглиблюватися тенденція, особливості якої були характерні для системи охорони здоров'я державного типу, і фактично в 70-і роки вона набула рис державного характеру.

Зрозуміло, ще державна система охорони здоров'я в Великобританії та Швеції не є високооплачуваною, але переважна більшість населення має можливість отримати медичну допомогу в системі державних служб охорони здоров'я. Система охорони здоров'я цих країн має безперечну перевагу перед іншими системами, ще існують в теперішній час в індустріально розвинутих країнах.

Деякі західні спеціалісти в галузі організації охорони здоров'я вважають, що система охорони здоров'я вважають, що система охорони здоров'я на випадок хвороби не вирішує задовільно програму забезпечення населення медико-санітарною допомогою. Розв'язати її, допомагає на їх думку, державна система охорони здоров'я.

Керівництво охороною здоров'я в розвинутих країнах здійснюється міністерствами або департаментами охорони здоров'я, котрі як правило, об'єднані з такими мствами, як соціальне забезпечення, освіта, із справ молоді та спорту та інш.

Відповідальність за систему охорони здоров'я несуть органи соціального забезпечення та заклади, соціального страхування, і в більшості випадків,програми охорони здоров'я знаходяться в розпорядженні фінансових закладів.

Кількість лікарів розвинутих странах у відношені до країн що розвиваються, порівняно висока. Показники забезпеченя лікарями в цих країнах приблизно однакові. Найнижче співвідношення кількості лікарів до чисельності населення відмічаєтьсяв Японії (15 на 10000 населення). Розподіл лікарів в кожній із розвинутих країн нерівномірний. Професійний рівень лікарів, як правило, достатньо високий. У лікарській практиці широко використовується сучасна медична технологія, що сприяє підвищенню ефективності лікарської діяльності. Робота допоміжного медичного персоналу організована раціонально.

Медична та фармаптична промисловість знаходиться під контролем приватних фірм та корпорацій, забезпечує виробництво та необхідний асортимент лікарських засобів.

В останні роки країни орієнтуються на зміцнення здоров'я населення, а не на лікування хвороб. Зокрема, планування та організація служб охорони здоров'я здійснюється враховуючи збереження здоров'я, а не його відновлення. Вважається, що вперспективі охорони здоров'я в більшій мірі повинна бути пов'язана з охороною та підтримкою здоров'я, а не лікуванням хвороб, що в кінці кінців повинно призвести до підвищенняролі профілактичної діяльності органів та закладів охорони здоров'я. Концепсія "здоров'я здорових" існує як реальна дійсність та отримує свій ровиток в системі охорони здоров'я (приклад - програма США "Здорова нація 2000року").

Охорона здоров'я країн заходу

І. Організація охорони здоров'я у Франції.

У Франції з 1920р. існує Міністерство охорони здоров'я та соціального забезпечення. Деякі питання, що стосується охорони здоров'я, є компетенцією інших міністерств, але відповідальність несе Міністерство охорони здоров'я та соціального забезпечення, а кому надає допомогу генеральний секретар з соціальних справ та реабілітації.

В Міністерство охорони здоров'я та соціального забезпечення входять:

1) Управління охорони здоров'я та лікарняною справою, завідує санітарною справою, питаннями інфекційних захворювань, лікарняною справою та її планування. це управління спирається у своїй роботі на Вищу Раду Суспільної гігієни Франції, Вищу лікарняну раду та Державний комітет з організації лікарень.

2) Управління соціальної гігієни займається питаннями бородьби з різними захворюваннями, охороною материнства та дитинства та спирається в своїй роботі на Постійну раду соціальної гігієни.

Під керівництвом міністерства знаходиться центральне фармацевтичне упрвління, Національнийінститут гігієни. Національна школа охорони здоров'я (удосконалення санітарних кадрів всіх рангів), Національний інститут демографічних досліджень і в якійсь мірі французький Червоний Хрест.

В кожному департаменті у профекта є завідуючий відділом охорони здоров'я депертамента з питань санітарії та завідуючий відділом народонаселення та з питань надання грошової допомоги.

Майже всі лікарні належать муніціпалітетам міст та керуються Радами під головуванням мерів.

Фінансове положення лікарень залежить від платні, що відраховується за утримання хворих, а також від дотації та позик держави.

Заклади для туберкульозних або психічних хворих належать департаментам або приватним особам.диспансери створюються за рахунок приватних коштів, а в дуже великих містах і на муніципалітетні кошти - керуються місцевою владою або приватними колективами.

Безкоштовна медична допомога бідним надається вдома або в загальних лікарнях за рахуноксоціальної організації - медична допомога.

Медична допомога для працюючих знаходиться під керівництвом Управління соціального забезпечення.

Робітники сільського господарства охоплені системою медичної допомоги, котра знаходиться під керівництвом Міністерство сільського господарства.

Охорону материнствата немовлят в кожному департаменті здійснює відділ охорони здоров'я. В департаменті є дитячі консультації та консультації для вагітніх та матерів-годувальниць. У випадку необхідності приволікаються консультанти-спеціалісти. Охорона материнства та немовлят дуже добре організована в містах. Матері отримають грошову допомогу, котра видається або Міністерством охорони здоров'я, або касами сімейних дотацій, що знаходяться під керівництвом Міністерства праці та соціального забезпечення.

Департаменти розділені на райони, в кожному з них є центр, що займається охороною материнства та немовлят, та консультація для вагітних та новонароджених, а також для дітей від 3 до 5 років.

Франція - країна з широко розвинутою системою страхової медицини. Існує декілька страхових систем. Найбільша з них - загальна система соціального страхування, що охоплює робочих по найму в промисловості та торгівлі, державних службовців, студентів, інвалідів, вдів та сиріт війни, лікарів що уклали угоду з агенством соціального страхування. Всього цією системою разом з членами родини охоплено 67% населення країни. Поряд з загальною системою страхування функціонують система страхування працюючих по найму в сільськогосподарському секторі (18%населення), особливі системи (5%) населення). Найбільші окремі системи охоплюють Національне суспільство залізниць франції, гірників, торгового флоту, кадрових військових. Одна з систем охоплює селян-господарів, інша - торговців, ремісників та осіб вільних професій (8% населення).

Фінансування соціального страхування на випадок хвороби для працюючих по найму та прирівняних до них осіб здійснюєтьсянаймачами. Держава практично не приймає участі в фінансуванні загальної системи страхування на випадок хвороби, котра оплачується лише 2% випадків. В загальній системі соціального страхування для отримання права на дотацію передбачається робочий стаж (200 робочих годин на протязі останнього місяця). Участь застрахованих в витратах на медичну допомогу встановлюється в слідуючому розмірі: 30 % витрат на медикаменти, лабораторні аналізи, оптику; 25% - на гонорари лікарям; 20% - госпіталізацію; 10% - на незамінні препарати. Під час відвідування лікаря, поступання в лікарню, або під час отримання інших видів медичної допомоги, хворий виплачує всю вартість послуг, а потім страхова організація виплачує йому різницю. В окремих випадках застрахований не приймає участі в витратах на медичну допомогу. Це стосується особливо тяжких захворювань визначеного характеру - всього 21 захворювання (туберкульоз, поліомієліт, захворювання лімфатичної та кроветворної систем, діабет у дитини, злоякісна анемія, гемофілія, психічнізахворювання, хвороби судин головного мозку та інш), що потребують тривалого та дорогокоштуючого лікування.

Loading...

 
 

Цікаве