WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація відновлювального лікування, реабілітація - Лекція

Організація відновлювального лікування, реабілітація - Лекція

На кожного хворого, прийнятого у відділення відновлювального лікування, необхідно заповнити окрему медичну карту амбулаторного хворого, в котру заносяться всі дані щодо лікувальних та оздоровчих заходів, що проводяться, план реабілітації, щоденник лікарських записів, дані функціональних обстежень та оглядів лікарів лікувальної фізкультури, фізіотерапії, трудотерапії. Після закінчення лікування карта закривається виписним епікризом.

Паспортна частина повинна мати інформацію про хворого з відбиттям динаміки працездатності; використовуючи таблицю обліку реабілітаційних процедур та таблицю контролю відвідувань -здійснюється періодичний контроль на всіх етапах лікування та аналіз результатів.

В кожного на руках є процедурний лист, в якому процедурні мед. сестри, інструктори всіх кабінетів в хронологічному порядку відмічають всі види отриманого хворим лікування.

Розподіл часу робочого дня лікаря відділення найбільш доцільно проводити таким чином:

4 години – прийом хворих,

2 години – контроль за виконанням призначень в

лікувальних кабінетах

години – оргметодробота.

Добове навантаження - З хворих на годину. А.Р.Скворцов (1984) рекомендує в період відновлювального лікування вести лікарський прийом хворих, що мають листок непрацездатності, не менше одного разу на 6 днів, що не мають листка непрацездатності - не менше одного разу на 10 днів.

Для травматолога ортопедичного відновлювального лікування широко використовується заняття ЛФК як індивідуальні, так і групові, фізичні вправи на воді, гідрокінезіотерапія, вправи на механотерапевтичних апаратах, медикаментозна терапія.

Важливим методом є фізіотерапія, точковий та звичайний масаж, бальнеотерапія, електросон та голкорефлексотерапія.

Реабілітація неврологічних, хворих являє собою комплексне відновлювальне лікування осіб, що мають функціональні вади, враховуючі особливості людини та соціальний статус працівників.

Вагоме місце в відновлювальному лікуванні таких хворих займає психотерапія, для осіб, що мають порушення вищих психічних функцій (афазія, апраксія, дизартрія та інше) використовується логопедичний кабінет. В комплексному лікуванні велике значення має голкотерапія, електроакупунктура та ряд інших методів.

Реабілітація після гострого інфаркта міокарда в поліклінічних умовах показана хворим після закінчення гострого періоду захворювання. В системі відновлювального лікування цей контингент хворих потребує збереження єдиної тактики, неперервності та преємництва що є запорукою успіху.

В основі програм реабілітації хворих на інфаркт міокарда в умовах поліклініки, як і на будь-якому іншому етапі відновлювального лікування, лежить принцип поступового збільшення фізичних навантажень.

В організації та проведенні відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарда поряд з терапевтом приймає участь лікар функціональної діагностики.

Комплексне обстеження хворих проводиться на протязі всього періода відновлювального лікування та продовжується в період диспансерного спостереження.

Відновлювальне лікування стало ширше використовуватися в діяльності хірургів.

В крупних поліклініках в поліклінічному відділенні відновлювального лікування утворюються оториноларингологічна та сурдологопедична служби.

Головне місце в комплексі відновлювального лікування займає лікувальна фізкультура, механотерапія, фізіотерапія та працетерапія.

Професіональна реабілітація повинна бути орієнтована не лише на відновлення професійних навичок, але й на набуття нової спеціальності, коли хворий не може повернутися до попередньої професії (Шестакова Н.А., Богданов Є.А., І98І).

Таким чином, організація повноцінного відновлювального лікування в позалікарняних умовах - один з найважливіших розділів діяльності поліклініки, а рішення проблеми повкоцінного відновлювального лікування може бути досягнено лише за умови наступництва та етапності, послідовності ранньої стаціонарної та заключної поліклінічної реабілітації.

Разом з тим, відсутність інтенсивного відновлювального лікування сприяє виникненню стадій незворотніх анатомічних та функціональних порушень та призводить до зниження працездатності та інвалідності.

Потреба ж в післялікарняному відновлювальному лкуванні достатньо висока. Вивчення окремих результатів лікування повторно госпіталізованих хворих, проведення через три роки після їх останньої виписки з лікарні, показало, що 28,7 % виписаних продовжували знаходитися на амбулаторному лікуванні. Такий же стан і серед осіб зі стійкою втратою працездатності – приблизно 1/3 інвалідів потребує амбулаторного лікування.

Досвід роботи відділень відновлювального лікування показав,що відновлювального лікування у позалікарняних умовах потребує12 % від загальної кількості первинних хворих, що зверталися втравматологічні пункти, 10 % - із числа хворих, шо знаходятьсяна лікуванні у невропатолога, та всі хворі після виписки ізспеціалізованих відділень лікарень відновлювального лікування.Необхідно створювати відділення відновлювального лікування,забезпечені всіма необхідними консультаціями та лікуваннямспеціалістів (окуліст, отоларинголог, уролог, ендокринолог таінш.).

Реабілітація хворих та інвалідів в поліклінічних умовах -новий напрямок вітчизняної медицини потребує кардинальної організації та діяльності відновлювального лікування.

Вірна організація відновлювального лікування хворих в умовах поліклініки відкриває реальні можливості стійкої зміни більшості з них та зниження до мінімальних випадків інвалідності. Здійснення цієї важливої задачі можливо лише за умови поєднання системи відновлювального лікування з побутовою, соціальною та професіонального реабілітацією, що направлена на відновлення здоровя та працездатності хворого та повернення його до суспільно-корисної праці.

Критерії для визначення якості реабілітаційних заходів:

1) візуальна оцінка (стан, хода, поведінка, стан шкіри та слухових оболонок);

2) дані антропометрії (амплітуда рухів в суглобах, наявність ригідності, динаміка обєму мускулатури кінцівок);

3) фізіологічні показники (пульс, тиск, дихання);

4) клінічні показники (зникнення патологічних симптомів);

5) функціональні показники окремих органів та систем (ортопедичні та функціональні проби, реабілітаційні проби з навантаженням та без навантаження);

6) стан мязів, рухових та чутливих розладів (види чутливості, рефлекси, тонус та сила мязів);

7) вегетосудинні та вазомоторні реакції в процесі реабілітаційних заходів (потовиділення, стан шкіри та слизових оболонок);

8) лабораторні дані (кров, сеча, протромбін та інш.);

9) інструментально-апаратні показники (динамометрії, рентгенографії, динаміки консолідації та структури електрокардіографії, пневмотахометрії, осцилографії, енцефалографії, міографії та інш.);

10) ступінь адаптації до виконання побутових та фізичних навантажень.

Останні оцінки є основними критеріями завершення реабілітаційних заходів та визначення результатів лікування.

Відому зацікавленість з точки зору планування відділення відновлювального лікування поліклінік є дані про строки лікування в цих відділеннях.

49,7 % хворих травматологічної та неврологічної груп лікувалися у відділенні відновлювального лікування менше 30 днів, 29,3 % - від 1 до 2 місяців, 16,6 % - від 2 до 3 місяців, 10,4 % - від 3 до 4 місяців, 4 % - більше 4 місяців.

ІІІ. Шляхи удосконалення медичної реабілітації

хворих, інвалідів

Досвід обєднаної роботи вищих та первинних ЛТЕК та ЛКК закладів охорони здоровя показав, що статистика інвалідності дає змогу виявити як позитивні результати медичної та соціальної реабілітації, так і її відємну динаміку. Повна, часткова та сумарна реабілітація, показники стабільності та ускладнення групи інвалідності – всі ці дані наявні по окремих експертних комісіях як загального профілю, так і спеціалізовані.

Але ці комісії обслуговують від 2-3 до 12-20 адміністративних районів. Це знижує інформативність органів охорони здоровяокремих територій з питань стану рівня інвалідності.

У наявній системі статистичного звіту органів та закладів охорони здоровя діяльність медичних працівників ніяким чином не оцінюється під час підведення результатів соціалістичного змагання, при наданні матеріальної допомоги колективам медичних працівників та їх керівникам.

Необхідно в статистичних формах річних звітів органів та закладів охорони здоровя ввести розділ показників медичної реабілітації інвалідів.

Головним розділом системи реабілітації інвалідів вважається раціональне їх працевлаштування.

Контролювання раціонального працевлаштування є одним з важливих розділів діяльності експертних комісій, на проведення якого витрачається до 15 % фонду робочого часу. Цей контроль здійснюється кожного тижня виходами на промислові підприємства, в заклади та організації, де працюють інваліди.

Більша половина цих перевірок повинна проводитися разом з цеховими терапевтами або в складі лікарсько-інженерних бригад.

Виходячи з даних літератури, біля 70 % інвалідів потребують змін умов праці і, звичайно, силами лише лікарів-експертів та інженерів міських та районних відділів соціального забезпечення здійснити контроль за виконанням адміністративних рекомендацій ЛТЕК неможливо.

Виникла необхідність визначити порядок взаємної інформації органів соціального забезпечення та закладів охорони здоровя про трудові рекомендації інвалідам та про їх реабілітацію цеховою службою.

Аналіз дефектів заповнення посильних листів по ЛТЕК та питань отриманих від лікарів в ході семінарів на курсах підвищення кваліфікації, показує недостатнє знання випускниками медичних інститутів основ лікарсько-трудової експертизи, особливо – стійкої її втрати.

Однаково неповні знання як інструктивних, так і законодавчих документів з ЛТЕК, так і принципів клініко-експертного мислення, покладеного в основу рішення окремих питань експертизи працездатності.

Виникла необхідність створення у всіх медичних інститутах курсів лікарсько-трудової експертизи, як це зроблено в ПММІ ім. М.І. Пирогова, необхідно переглянути існуючі учбові програми та плани в бік підвищення питомої ваги інформації з тимчасової трудової експертизи на клінічних кафедрах.

Loading...

 
 

Цікаве