WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств - Лекція

Організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств - Лекція

Л Е К Ц І Я

Організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств

Робітники промислових підприємст в нашій країні користуються переважним обслуговуванням, яке забезпечується медичними закладами промислових підприємств та теріторіальними лікувально-профілактичними закладами по місцю проживання. Для цієї цілі на великих промислових підприємствах з кількістю працюючих 4000 і більше організуються медико-санітарні частини (на підприємствах хімічної, вугільної, гірнично-рудної, нафтопереробної промисловості з кількістю працюючих 2000 і більше). На підприємствах з кількістю працюючих 1200 і більше створюються лікарські здравпункти, менше 1000 чоловік – фельдшерські здравпункти.

Найбільш досконалою формою є медико-санітарна частина (МСЧ). Цей комплексний лікувально-профілактичний заклад закритого чи відкритого типу, що створюється для надання медико-санітарної допомоги робітникам великого промислового підприємства. Відкриті МСЧ надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу не лише працюючим на закріплених підприємствах, а й населенню навколишніх територій, в т.ч. сімям робітників. Звичайно, частіше, коли наявна лікувальна мережа територіальних закладів є слабою. МСЧ тепер може бути самостійним державним закладом (федерального, відомчого або муніципального рівня) з правом юридичної особи або структурним підрозділом підприємства, недержавною організаційно-правовою формою власності, коли юридичний статус та реквізити його визначаються статусом підприємства.

Згідно з діючими нормативними документами (Наказ № 130 від 23.06.94р.) організаторами державних МСЧ є Міністр охорони здоровя України, інші міністерства та відомства, територіальні органи управління охороною здоровя та Держкоммайно України (територіальні комітети по управлінню майном).

Засновниками МСЧ на підприємствах з недержавними формами власності є самі підприємства з Держкоммайном України та його комітетами на місцях.

Незалежно від форми власності діяльність МСЧ регламентується законодавчими та нормативними документами з питань охорони здоровя населення, статусом підприємства та діючим Положенням про медико-санітарні частини.

Здійснюється вся діяльність у відповідності з виданою ліцензією та отриманим сертифікатом.

Незалежно від форми власності МСЧ організовує облік своєї діяльності та надає статистичні звіти про результати своєї роботи згідно з формами та в строки, встановлені Міністерством охорони здоровя України.

В задачі МСЧ входить надання спеціалізованої кваліфікованої та своєчасної медико-санітарної допомоги робітникам під час захворювань та травм з метою зниження працевтрат із-за хвороб по інвалідності, планування та здійснення разом з адміністрацією та сан-епід. службою санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів щодо оздоровлення умов праці, зниження загальноїзахворюваності, а також здійснення контролю за станом охорони здоровя працівників.

У відповідності із задачами та функціями, а також в залежності від чисельності контингенту працівників, що обслуговуються, та по узгодженню з засновниками створюється створюється структура МСЧ. В її склад входять: поліклініка, стаціонар з лікувально-допоміжними відділеннями.

В склад МСЧ можуть входити також цехові здравпункти та інші підрозділи (нічні санаторії профілакторії або пансіонати, відділення невідкладної допомоги). Взаємовідносини між структурними підрозділами визначаються статусом. До складу поліклініки входять типові підрозділи: регістратура, кабінети для амбулаторного прийому пацієнтів цеховими лікарями-терапевтами та основними спеціалістами, в т.ч. кабінет підліткового лікаря, акушера-гінеколога. При наявності стаціонару в ньому відкриваються як мінімум два типових відділення – терапевтичне та хірургічне, може відкриватись неврологічне відділення тощо. В цьому випадку лікувально-дівгностична частина є загальною для поліклініки та стаціонару, як і кабінет медичної статистики та адміністративно-господарча частина.

Найбільш оптимальна форма – обєднана МСЧ складається з поліклініки та стаціонару, але частіше підприємствах створюються необєднані медичні заклади, що складаються з однієї поліклініки. Так в 80-х роках на підприємствах Ленінградської промисловості діяла 61 МСЧ, з яких лише 8 мали стаціонар. Раніше штати медико-санітарних частин визначалися затвердженими нормативами, в теперішній час вони встановлюються головним лікарем по узгодженню з засновником.

МСЧ може називатися і лікарні, і поліклініка, якщо вони обслуговують головним чином робітників, а не лише населення. Створюються вони на базі підприємств на визначену кількість працівників.

На чолі МСЧ стоять, як правило, висококваліфіковані, що мають досвід організаторської роботи – головні лікарі. Поліклініка очолюється замісником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи, який і вважається завідуючим поліклінікою. Стаціонар відкривається оптимально на 400 – 600 ліжок на чолі з замісником головного лікаря по стаціонару, котрим в основному є начмед.

Для здійснення своїх задач медсанчастина створює та проводить слідуючі розділи своєї діяльності із звичайним порядком організації роботи відповідних структурних підрозділів:

  1. Надання лікувальної поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги з основних лікарськіх спеціальностей.

  2. Планування разом з санепідслужбою медичних оглядів у відповідності з наказом (попередніх під час вступу на роботу, періодичних для робітників важких та шкідливих професій та цільових).

  3. Медична експертиза тимчасової втрати працездатності.

  4. Диспансеризація робітників, особливо тих, хто часто та довго хворіє, до них відносять робітників, що хворіють 4 рази на рік та більше з загальним протіканням більше 40 днів по одному захворюванню, а також тих, хто хворіє більше 6 раз з тривалістю захворювання більше 60 днів по різним захворюванням.

  5. Контроль за санітарним станом та умовами праці робітників. Для цього цехові лікарі-терапевти періодично згідно запланованого графіка роботи виходять в цехи на виробничі дільниці і там безпосередньо на місцях здійснюють організаційно-методичну роботу по цьому розділу.

  6. Санітарна освіта та гігієнічне виховання робітників з усіх аспектів формування здорового способу життя працівників.

  7. Складання та реалізація єдиного комплексного плану оздоровчих заходів і взагалі планування оздоровчої роботи по усіх можливих варіантах та направленнях: заходи, що потребують великих капітальних витрат, звичайно відбиваються в колективних угодах, в планах з техніки безпеки, в планах соціального та економічного розвитку колективів підприємства, вони, як правило, затверджуються директором заводу, мають діючий характер, носять силу закону для виконавців, тобто обовязкові для виконання. В комплексному ж плані МСЧ знаходять відображення розділи оздоровчої роботи, що потребують менших витрат та торкаються в основному діяльності медиків. Ці плани розробляються співробітниками МСЧ під керівництвом головного лікаря, узгоджуються з адміністрацією та затверджуються директором підприємства на черговий календарний рік. По основним розділам цього плану і проводиться вся робота МСЧ по зниженню захворюваності та травматизму. В планах відзначаються обовязкові чотири групи заходів:

  • організаційно-методичного характеру (вирішення питань з охорони здоровя робітників на різних нарадах адміністрації підприємства у директора, головного інженера, на зборах робітників з іншими інстанціями);

  • санітарно-технічного направлення з автоматизації виробничих процесів, механізації тяжких робіт, герметизації технологічної операції, відгородження рухомих деталей, тощо;

  • санітарно-гігієнічні заходи по зниженню запилення та забрудненності робочих зон, по утепленню та освітленню цехів, по водозабезпеченню, каналізації, зниженню шуму та вібрації, тощо;

  • а також лікувально-профілактичні заходи суспільно-профілактичного значення: проведення профілактичних медичних оглядів, щеплення робітників під час загрози розповсюдження інфекційних захворювань, диспансеризації.

  1. Підготовка санітарного активу, навчання робітників само- і взаємодопомоги, організація медичних аптечок на робочих місцях та інші заходи профілактики травматизму.

  2. Підвищення кваліфікації лікарів та середнього медичного персоналу в галузі гігієни праці, санітарно-протиепідемічної справи, сучасних методів діагностики, лікування та профілактики захворювань. Визначення та розповсюдження передових форм та методів роботи, передового досвіду.

  3. Організація облку та медичної звітності з метою аналізу захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, оцінки якості та ефективності роботи, що проводиться.

  4. МСЧ розрбляє та повинна мати аварійний план з обовязковим недоторканим запасом лікарських засобів та необхідного медичного обладнання на випадок аварій та стихійних лих.

Всі ці та інші розділи роботи проводяться МСЧ в тісному контакті з адміністрацією підпрємства, з фабрично-заводським комітетом профспілок, відділом техніки безпеки та іншими закладами поза підприємством (з санепідслужбою, органами та закладами охорони здоровя). Діяльність будується на основі угод про надання медичної допомоги з засновником, територіальним фондом обовязкового медичного страхування, або страховими медичними організаціями, органами керівництва охороною здоровя. В своїй діяльності МСЧ використовує принципи господарчого розрахунку, тобто здійснює самостійну діяльність в межах, встановлених Стандартом, в якому визначаються майнові права та інші обовязки підприємства. Всі взаєморозрахунки та надання медичної допомоги здійснюються в затвердженому законодавством порядку.

Фінансування діяльності проводиться:

  1. З коштів підприємства-засновника накапітальне будівництво, утримання приміщень, включаючи платню за комунальні послуги, ремонт, забезпечення та експлуатацію медичного обладнання та транспорту, утримання медичного персоналу цехових лікарських дільниць, лікарських та фельдшерських здравпунктів, зверх штатних нормативів, визначених в індивідуальному порядку.

  1. З коштів державного бюджету (федерального, галузевого або місцевого) – на реалізацію цільових територіальних та федеральних програм, на утримання здравпунктів, організаційних в межах рекомендованих штатних нормативів.

Loading...

 
 

Цікаве