WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Методи вивчення захворюваності населення - Лекція

Методи вивчення захворюваності населення - Лекція

При вивченні загальної захворюваності по звертанням за одиницю обліку приймаються перш за все звертання до лікаря по даному захворюванню в календарному році.

Діагнози гострих захворювань реєструються при кожному їх новому виникненню, хронічні захворювання враховуються тільки 1 раз в році, загострення хронічних захворювань в цьому році повторно як захворювання не враховуються.

І. Показники загальної захворюваності:

  1. Показники частоти захворювань:

а) заново виявлених хвороб (первинна захворюваність).

Число заново виявлених захворювань * 1000

Середня чисельнысть населення

б) всіх захворювань, що мали місце (розповсюдженість):

Число захворювань, що мали місце за рік * 1000

Середня чисельність населення

2. Спеціальні показники частоти захворювань по групам

Число захворювань осіб у віці 20-30 р. * 1000

Чисельність населення в віці 20-29 р.

3. Структура захворюваності (питома вага кожного захворювання серед інших захворювань):

Число захворювань ангіною * 100

Число заново виявлених захворювань протягом року

4. Число ні разу не хворівших:

а) відсоток осіб, практично здорових під час медогляду:

Число осіб, визнаних практично здоровими * 100

Число оглянених

б) відсоток осіб, що не хворіли протягом року гострими захворюваннями (аналогічно);

в) відсоток осіб, що ні разу не зверталися в медичний заклад протягом року:

Число ні разу не звертавшихся в поліклініку * 100

Число випадків даного захворювання

5. Тривалість захворювання:

а) з моменту виникнення захворювання;

б) з моменту початку даного випадку (загострення хронічного захворювання);

в) госпіталізація;

г) тимчасова непрацездатність.

Число днів лікування у хворих з даними захворюваннями

Число випадків даного захворювання

В одному із докладів ВООЗ вказувалось, що любий показник захворюваності повинен відповідати слідуючим вимогам:

  1. він повинен бути надійним (вимірювати те, що повинен вимірювати);

  2. обєктивним (показувати одні й ті ж величини при вимірюванні різними людьми);

  3. чутливим (реагувати на зміни);

  4. точним (відображати зміни в ситуації, конкретних умовах).

ІІ. Інфекційна захворюваність

Основою здійснення контролю за інфекційними захворюваннями є реєстрація кожного випадку виявленого інфекційного захворювання і повідомлення районної санепідстанції в вигляді обовязкового екстренного повідомлення (ф. № 058/у).

Термінове повідомлення про випадок виявленого інфекційного захворювання (ф. № 058/у) або підозрі на нього повинен зробити лікар поліклініки, іншого лікувального закладу, виявивший хворого, незалезно від того, є він мешканцем району обслуговування або живе і іншому районі або місті.

Інформація направляється в медичну СЕС персоналом територіальних лікувально-профілактичних закладів, медсанчастин та інших закладів МОЗ України.

Для обліку і контролю руху повідомлень в лікувально-профілактичних закладах і санепідстанціях є спеціальні журнали (ф. № 060/у), в яких ведуться записи відправлених і отриманих повідомлень.

Крім оперативних цілей, повідомлення і журнали використовуються для підготовки звіту "Про рух інфекційних захворювань" (ф. № 85-інф.), який складається санепідстанціями.

Лікувально-профілактичні заклади представляють тільки звіт про захворюваність грипом і гострими респіраторними захворюваннями по ф. № 85-грип.

ІІІ. Важливі неепідемічні захворювання

Спеціальному обліку підлягають: туберкульоз, венеричні захворювання, мікози (тріхофітія, мікроспорія, фавус, короста), трахома, рак та інші злоякісні новоутворення, психічні захворювання.

Лікарі, які виявили ці захворювання в будь-яких лікувальних закладах, повинні заповнити повідомлення про таких хворих з вперше в житті встановленим діагнозом (ф. № 089/у), а при раку або іншому злоякісному новоутворенні – ф. № 090/у).

В медичних диспансерах уточнюється діагноз; заново виявлені хворі, у яких підтвердується захворювання беруться на облік і за ними ведеться спостереження.

ІV. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності

Одиницею обліку захворюваності з тимчасовою втратою працездатності є випадок втрати працездатності з приводу захворювання.

Загострення одного хронічного захворювання може дати декілька випадків втрати працездатності протягом року.

Листок непрацездатності видається лікарем лікувально-профілактичного закладу хворому, який після закінчення захворювання здає його адміністрації закладу, а потім цей документ переходить в ведення профспілкових органів для складання звіту по ф. № 16-ТВ.

Для поглибленого вивчення захворюваності з ТВП все частіше використовується поособовий метод – метод вивчення по контингенту хворівших осіб, з заповненням спеціальної карточки.

Основними показниками захворюваності з ТВП є випадки і дні на 100 працюючих, середня тривалість одного випадку, структура днів і випадків, відсоток непрацездатності, частота довго і часто хворіючих.

V. Госпіталізація. Госпіталізована захворюваність

Одне із важливих місць займають дані про склад госпіталізованих хворих, які широко використовуються як для планування, так і для організації лікарської допомоги.

Сучасна система обліку госпіталізованої захворюваності основана на реєстрації кожного випадку госпіталізації хворого в стаціонар. При виписці хворого заповнюється "Статистична карта вибувшого із стаціонару" (ф. № 066/у).

Звіт лікувально-профілактичного закладу також вміщує дані про розподіл хворих, які знаходяться в стаціонарі, по захворюваннях, місцю проживання, тривалості лікування і кінцевому результаті хвороби.

Одиницею спостереження являється випадок госпіталізації хворого з приводу захворювання в будь-якій лікувальний заклад.

Питання про кратність госпіталізації і повторності її при одному й тому ж захворюванні потребує спеціальної розробки "Карт вибувших із стаціонару", а також і спеціального дослідження.

В багатьох зарубіжних країнах (Англія, Данія, США та ін.) проводиться вибіркове вивчення госпіталізованих хворих (як правило 10% госпіталізованих).

Статистичними показниками госпіталізованого захворювання є:

1) частота госпіталізованих на 100 населення з приводу окремого захворювання;

2) погрупові показники госпіталізованих (стать, вік, місце проживання, професія);

3) структура госпіталізованих по захворюваннях.

Дані про госпіталізовану захворюваність дозволяють судити про характер і обєм лікарняної медичної допомоги, тривалості ліквання і летальності.

Показники дають уявлення про характер патології, визначають вибір на госпіталізацію і відображають організацію стаціонарної допомоги.

Література:

  1. Лисицин Ю.П. Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения. 1987, т. І, гл. 5, разд. 2. Методика изучения заболеваемости и инвалидности.

  2. Социальная гигиена и организация здравоохранения. Под. ред. Серенко А.Ф., Ермакова В.В. Медицина, 1984, стр. 232 - 252.

  3. Керівництво до практичних занять по соціальній гігієні і організації охорони здоровя. Під ред. Ліпіна Ю.П. М., Медицина, 1984, стор. 153–157.

  4. Дагле Н.В., Юркевич А.Я. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. М., Медицина, 1984, с. 183.

  5. Методичні рекомендації по обчисленню і оцінці демографічних показників і показників захворюваності на практичних заняттях по темі "Вивчення стану здоровя населення". Київ, 1980, 35 с.

  6. Статистика захворюваності. Львів, 1981, 31 с.

Loading...

 
 

Цікаве