WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи управління (менеджменту) в охороні здоров´я - Лекція

Основи управління (менеджменту) в охороні здоров´я - Лекція

Мікропроцесор являє собою носій інформації (розміром з 15 – 20 копійкову монету), який дозволяє записати інформацію в обємі 8 сторінок друкованого тексту (його рекомендується носити з собою вмонтованим в пластикову карточку прав водія).

Інформація, записана на мікропроцесорі, ділиться на 3 частини:

1 – необхідна для екстренної допомоги по вітальним показникам (для її одержання на екрані досить встановити мікропроцесор в будь-яку ІВМ – сумісну ЕОМ);

2 – використовується лікарем загальної практики (особистим лікарем). Вона

захищена кодом, відомим особисто лікарю і може бути отримана іншими тільки з його дозволу (це основна інформація в обємі, приблизно, карти амбулаторного хворого);

3 – інформація інтимного характеру. Вона захищена особистим кодом пацієнта і може бути одержана тільки з його безпосередньої згоди.

В систему автоматизованого робочого місця лікаря загальної практики входить персональний компютер, який дозволяє одержати різноманітні види інформації, необхідної в роботі, допомагає в постановці діагноза і в виборі лікування по 600 найбільш поширеним захворюваням.

Види інформації, необхідні лікарю для прийняття обґрунтованих рішень:

1 – статистична;

2 – науково-технічна;

3 – економічна;

4 – інформація про лікарське забезпечення;

5 – інформація про матеріально-технічне забезпечення.

Інформція в управлінні використовується для:

1 – прийняття рішень;

2 – оцінки стану обєкту (системи) і прогнозування його розвитку;

3 – для контролю і зворотнього звзку.

Для здійснення діяльності охорони здоровя наряду з іншими ресурсами (матеріальними) необхідна інформація.

Для управління в першу чергу необхідна інформація про проблемну ситуацію в оточуючому середовищі.

До інформації предявляються слідуючі вимоги:

1 – достовірність;

2 – своєчасність;

3 – адекватність (достатність);

4 – ціленаправленість.

В якості основної причини, з якою повязані недоліки в управлінні, автори підручника для менеджерів США, Г.Кунц і С.О.Донеля (1981) "Управление, системный ситуационный анализ управленческих функций", приводять невизначеність (інформаційну незабезпеченість прийнятих рішень). Інформація розглядається як засіб зняття невизначеності.

V. Системний аналіз – методологія комплексного вивчення обєкту як системи, його мети, функції, структури, організації і інформації, виявлення і аналіз проблеми управління і розробки заходів по вирішенню даних проблем на основі використання досягнень різних наук, математичних методів і обчислювальної техніки.

Методологія системного аналізу включає в себе визначення концепції, має свій понятійний аппарат, методи і етапи аналізу і синтезу системи. Систематичний аналіз допомагає особі, що приймає рішення, в даному конкретному випадку більш строго підійти до оцінки можливих варіантів рішення, предявити наслідки рішень, оцінити їх кількісними, медичними, планово-економічними, соціальними, психологічними і іншими критеріями.

Для проведення системного аналізу необхідно декілька умов:

І. Першою умовою є наявність "проблемної ситуації".

Про виникнення "проблемної ситуації" судять по таких "симптомах" як:

  1. наявність поганих показників здоровя населення чи діяльності служб охорони здоровя;

  2. поява несприятливих тенденцій в динаміці показників здоровя населення чи діяльності служб охорони здоровя;

  3. відсутність суттєвих результатів в покращенні показників здоровя населення.

ІІ. По-друге, проблемна ситуація може виникнути в результаті різних адміністративних рішень при реорганізації лікувально-профілактичних установ і служб охорони здоровя в звязку з обєднанням установ, закриттям обєктів, створенням нової служби охорони здоровя та інше.

Проведення системного аналізу в охороні здоровя вимагає сумісної роботи представників різних спеціальностей. В залежності від проблеми, мети і специфіки дослідження проблеми управління – склад даної робочої групи може бути різним по кількості і по списку спеціальностей.

Методологія системного аналізу передбачає розгляд проблеми чи обєкту з допомогою методів, запозичених з філософії, соціології, психології, математики, економіки, кібернетики та ін. В останній час визначився круг методів, які найчастіше використовуються при вирішенні складних міждисциплінарних проблем з позиції системного підходу. Їх можна розділити по 2 ознакам:

  1. по змісту:

а) вербальні методи (на основі філософії, соціології та ін.);

б) графічні методи (графік);

в) експертні оцінки;

г) математичні методи.

  1. по меті:

а) методи декомпозиції (системи, мети, розєднання);

б) методи спрощення систем скорочення;

в) методи композиції (обєднання);

г) методи оцінки структурноїадекватності (відповідності);

д) методи оцінки взаємодії елементів;

е) методи оцінки стійкості системи (в часі і просторі)

(ретро – сучасне – майбутнє).

В даний час уже визначені основні напрямки примінення соціально-медичних і організаційних проблем:

1) розробка і реалізація цільових комплексних програм по профілактиці, кардіології, онкології, охороні материнства і дитинства, гематології, пульмонології; (слайд 4)

Процес співставлення програм в охороні здоровя.

2) Розробка довгострокових прогнозів і планів розвитку установ, служб

охорони здоровя і систем в цілому.

  1. Реорганізація системи охорони здоровя (створення нових спеціалізованих служб, обєднання і розподіл установ).

  2. Розробка автоматизованих систем управління охороною здоровя.

  3. Розподіл ресурсів охорони здоровя по території (слайд 5).

  4. Оцінка діяльності установ і служб охорони здоровя.

  5. Розробка комплексної оцінки стану здоровя.

  6. При розробці приказів, інструкцій, рекомендацій.

  7. Вияснення причин різних порушень в забезпеченні наступності, етапності, обґрунтованості лікувально-профілактичних заходів.

Основна література:

  1. Кунц Г., Донель С.О. Управление, системный и ситуационный анализ. Учебник для менеджеров США. М., Наука, 1981 г.

  2. Галкин В.А. От выбора не уйти. О проблеме внедрения новой системы управления, планирования и финансирования в здравоохранении // Мед. газета, 1990 г., 21 ноября.

  3. Лещенко М.Н. Менеджер в больнице //Мед. газета 1990 г. 6 июня.

  4. Спиженко Ю.П. Станет ли врач бизнесменом: беседа с Министром здравоохранения Украины //Мед. газета 1991 г. 1 февраля.

  5. Царегородцев Г.И., Кузьмин К.К. Новый хозяйственный механизм в управлении здравоохранением. Социально-экономические аспекты // Сов. Здравоохранение 1990, № 6. С. 8 – 14.

  6. Чеченин Г.И. с соавт. Управление учреждением здравоохранения в новых условиях хозяйствования на примере больницы и здравоохранения Российской Федерации 1991 г. № 6. С. 6 - 7.

Loading...

 
 

Цікаве