WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організаційно-правові основи медичної діяльності - Лекція

Організаційно-правові основи медичної діяльності - Лекція

ПРАВОВІ ОСНОВИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДПРАЦІВНИКІВ. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ПРАВА

Відповідно до Конституції кожен громадянин має право на працю, що він вільно вибирає чи на яку вільно погоджується, право розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати професію і рід занять, а також право на захист від безробіття. Трудове право є самостійною галуззю в правовій системі нашої держави і являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють трудові відносини всіх працівників, діяльність яких заснована на трудовому договорі (контракті).

Трудове законодавство надає кожному працівнику право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни; на відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю в зв'язку з роботою; на рівну винагороду за рівну працю без якої дискримінації і не нижче встановленого законом мінімального розміру; на відпочинок, забезпечуваний встановленням граничної тривалості робочого часу, наданням щотижневих вихідних днів, святкових днів, а також оплачуваних щорічних відпусток; на об'єднання в професійні союзи; на соціальне забезпечення; на судовий захист своїх трудових прав.

Трудове право має безліч нормативних актів неоднакової юридичної чинності і з різноманітною сферою застосування. Нормативні акти про працю поділяються на: закони (Конституція); підзаконні акти (постанови Уряду, накази і положення, інструкції міністерств і відомств); локальні нормативні акти (рішення адміністрації конкретної установи, прийняті, як правило, спільно чи за узгодженням із профспілковим комітетом).

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ВИДИ, ФОРМИ І ПОРЯДОК ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Трудовий договір (контракт) є угода між працівником і роботодавцем, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу з визначеної спеціальності, кваліфікації чи посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективною договором і угодою сторін. Умови трудового договору, що визначаються угодою сторін, прийнято підрозділяти на обов'язкові (необхідні, основні) і додаткові.

Обов'язкові — це умови, без яких трудовий договір не може бути укладено: місце роботи, трудова функція (спеціальність, кваліфікація, посада), оплата праці і час початку роботи.

Додаткові умови, що уточнюють, розвивають і доповнюють умови конкретного трудового договору: про іспит, про неповний робочий день, про звільнення від відряджень, про сумісництво професій і ін. Включені в трудовий договір, вони стають обов'язковими для сторін. При цьому навіть при наявності угоди сторін у трудовий договір не можуть включатися умови, що погіршують положення працівника в порівнянні з чинним законодавством про працю чи суперечні йому.

Трудові договори (контракти) укладають: на невизначений термін; на певний строк не більш 5 років; на час виконання визначеної роботи. Трудовий договір оформляється письмово. Заключення трудового договору вважається фактичним допуском до роботи, незалежно від того, чи був прийом на роботу належним чином оформлений. Працівнику, запрошеному на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, не може бути відмовлене у заключенні трудового договору. Забороняється необґрунтоване відмовлення в прийомі на роботу. Не допускається пряме чи непряме обмеження прав (установлення прямих чи непрямих переваг) при прийомі на роботу, не пов'язане з якостями працівниками.

ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙОМІ НА РОБОТУ

При заключенні трудового договору угодою сторін може бути обумовлений іспит з метою перевірки відповідності робітника роботі, що доручається йому. Іспит не встановлюється при прийомі на роботу:

— особам, що не досягли 18 років;

— молодим робітникам по закінченні середніх професійних навчальних закладів;

— молодим фахівцям по закінченні вищих і середніх навчальних закладів.

Іспит не встановлюється при прийомі на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Так, не встановлюється іспит для тимчасових і сезонних працівників, виборних і обраних по конкурсу; для осіб, що закінчили аспірантуру без відриву від виробництва і направлених на роботу.

Термін іспиту не може перевищувати 3 місяці, а в окремих випадках, за узгодженням із профспілковим комітетом, — 6 місяців. Якщо працівник у період іспиту був відсутній на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю чи по інших поважних причинах, термін іспиту може бути йому продовжений на число днів, протягом яких він був відсутній. Якщо термін іспиту минув, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав іспит і наступне розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах. Спеціального наказу (розпорядження) про остаточне прийняття на роботу осіб, що пройшли іспит, не потрібно.

ЗМІНА ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ.

УМОВИ І ПОРЯДОК ПЕРЕВОДУ ПРАЦІВНИКА НА ІНШУ ПОСТІЙНУ ЧИ ТИМЧАСОВУ РОБОТУ

Роботодавець не вправі жадати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (контрактом). Перевід на іншу роботу — це зміна в трудовій діяльності працівника, у результаті якої змінюється одна з обов'язкових умов трудового договору; місце роботи, професія, спеціальність, кваліфікація, посада.

У залежності від причини переводу підрозділяють на:

—переводи на іншу постійну роботу;

—тимчасові переводи.

Трудове законодавство знає 3 види постійних переводів:

- перевід на тім же підприємстві, в установі та організації на іншу роботу;

- перевід на інше підприємство;

- перевід в іншу місцевість.

Тимчасовий перевід — це перевід робітника чи службовця на іншу роботу на обмежений, законодавчо визначений термін. При цьому за працівником зберігається постійна робота, але тимчасово, на певний строк (не більш передбаченого законом), змінюються спеціальність, кваліфікація, посада.

Перевід на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Про зміну існуючих умов праці (системи і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи й ін.) працівник повинен бути повіломлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір підлягає припиненню.

У випадку виробничої необхідності адміністрація має право переводити працівників на термін до одного місяця на не обумовлену трудовим договором роботу з оплатою праці по виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку по колишній роботі. Адміністрація має право перевести працівника на іншу роботу для заміщення відсутнього працівника на термін до одного місяця протягом календарного року. У випадку простою працівники переводяться з урахуванням їх спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тім же підприємстві на увесь час простою або на інше підприємство, але в тій же місцевості на термін до одного місяця.

ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ. ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ І З ІНІЦІАТИВИ АДМІНІСТРАЦІЇ

Працівник має право розірвати трудовий договір (контракт), укладений на невизначений термін, попередивши про це адміністрацію письмово за 2 тижні. Після закінчення терміну попередження про звільнення працівник вправі припинити роботу, а адміністрація зобов'язана видати працівнику трудову книжку і зробити з ним розрахунок. За домовленістю між сторонами трудовий договір може бути розірваний і до закінчення терміну попередження про звільнення.

Трудовий договір може бути розірваний адміністрацією тільки у випадках, передбачених законом. Розірвання трудового договору у випадках скорочення штатів або чисельності працівників, виявлення невідповідності працівника займаної посади чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, неявки на роботу протягом більш 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності здійснюється з попередньої згоди відповідного виборного профспілкового органу. В інших випадках згоди профспілкового комітету на звільнення не потрібно.

Loading...

 
 

Цікаве