WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Експертиза непрацездатності в охороні здоров'я - Лекція

Експертиза непрацездатності в охороні здоров'я - Лекція

Лекція

Експертиза непрацездатності в охороні здоров'я

ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ЛІКАРСЬКО-ТРУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Лікарсько-трудова експертиза - область медичних і наукових знань, що вивчає працездатність людини при наявності в нього захворювання, травми, каліцтва, анатомічного дефекту, вагітності, а також деяких інших причин, регламентованих законодавством по державному соціальному страхуванню і пренаступних соціально-профілактичні цілі (відхідза хворим членом, родини, санаторно-курортне лікування, стаціонарне протезування й ін.)

Основні задачі лікарсько-трудової експертизи

• науково обґрунтована оцінка працездатності трудящих при різних захворюваннях, травмах, каліцтвах, анатомічних дефектах;

• установлення факту тимчасової непрацездатності і звільнення від роботи в зв'язку з наявністю соціальних і медичних показань, передбачених законодавством;

• визначення характеру непрацездатності (тимчасова, стійка, повна чи часткова);

• установлення причини тимчасової чи стійкої непрацездатності для визначення розмірів посібників, пенсій і інших видів соціального забезпечення;

• раціональне працевлаштування працюючих, що не мають ознак інвалідності, але нужденних по стані здоров'я в полегшенні праці у своїй професії;

• визначення трудових рекомендацій інвалідам, що дозволяють використовувати їхню залишковупрацездатність;

• вивчення причин захворюваності й інвалідності для розробки медичних, соціальних і профілактичних заході;

• визначення різних видів соціальної допомоги працюючим при тимчасовій непрацездатності й інвалідам;

• проведення соціально-трудової реабілітації.

Правильне рішення питань ЛТЕК вимагає знання визначених понять.

Під працездатністю прийнято розуміти такий стан організму, при якому сукупність фізичних і духовних можливостей дозволяє виконувати роботу визначеного обсязі і якості.

Під непрацездатністю варто розуміти стан, обумовлений хворобою, травмою, її чи наслідками іншими причинами, коли виконання професійної праці чи цілком частково, протягом обмеженого чи часу постійно, неможливо.

Непрацездатність може бути тимчасовий і стійкою.

Тимчасова непрацездатність (ТН) — стан організму людини, обумовлена захворюванням, травмою й іншими причинами, при яких порушення функцій супроводжуються неможливістю виконання професійної праці в звичайних виробничих умовах протягом визначеного проміжку часу, тобто носять оборотний характер. Установлення факту ТН є медичною дією, тому що вона спрямоване на усунення несприятливих факторів і означає початок лікування.

Розрізняють повну і часткову тимчасову непрацездатність.

Повна непрацездатність — повна неможливість виконання будь-якої праці на певний строк, що супроводжується необхідністю створення спеціального режиму і проведення лікування.

Часткова непрацездатність — тимчасова непрацездатність у відношенні своєї звичайної професійної роботи при збереженні здатності виконувати іншу роботу з іншим полегшеним чи режимом зменшеним обсягом.

Експертиза тимчасової непрацездатності виробляється в ЛПУ державної, муніципальної і приватної систем охорони здоров'я.

Стійким порушенням працездатності (інвалідністю) називається такий стан, при якому функціональні й органічні порушення, обумовлені захворюванням, чи каліцтвом анатомічним дефектом, носять стійкий чи постійний характер і перешкоджають продовженню роботи з основної професії ( чицілком частково) на тривалий чи термін постійно.

У встановленні факту стійкої непрацездатності беруть участь лікарі лікувально-профілактичних установ (виявляють ознаки інвалідності) і лікарі — експерти медико-соціальних комісій — МСЕК (установлюють факт стійкого порушення працездатності).

З приведених вище основних визначень різних видів непрацездатності випливає, що хвороба і непрацездатність не є поняттями ідентичними. При наявності хвороби людина може бути працездатним, якщо захворювання не перешкоджає виконанню професійної праці, і непрацездатним — якщо виконання роботи утруднене чи неможливо.

При визначенні працездатності необхідно враховувати як медичні, так і соціальні критерії.

Медичні критерії включають вчасно поставлений повний клінічний діагноз з урахуванням виразності морфологічних змін, ваги .і характеру плину захворювання, наявності декомпенсації і її стадії, ускладнень, визначення клінічного найближчого і віддаленого прогнозу.

Соціальні критерії відбивають усе, що зв'язано з професійною діяльністю хворого: характеристику переважного напруги (фізичного чи нервово-психічного), організацію, періодичність і ритм роботи, навантаження на окремі органи і системи, наявність неблагоприятных. умов праці і професійних вредностей.

Установлення факту непрацездатності має важливе юридичне значення, тому що воно гарантує громадянину відповідні права: при тимчасовій утраті працездатності на звільнення від роботи й одержання посібниказа рахунок засобів обов'язкового державного соціального страхування, а при інвалідності на пенсію за рахунок засобів пенсійного фонду.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЕКСПЕРТИЗУ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ В ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ УСТАНОВАХ

Експертиза тимчасової непрацездатності — вид медичної діяльності, основною метою якої є оцінка стану здоров'я пацієнта, якості й ефективності проведеного обстеження і лікування, можливості здійснення професійної .діяльності, а також визначення ступеня і термінів тимчасової втрати працездатності.

Експертиза тимчасової непрацездатності виробляється в зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю, родами, відходом за членом родини, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням і в інших випадках, установлених законодавством. Право на проведення експертизи тимчасової непрацездатності і видачу документів, що підтверджують тимчасову втрату працездатності, мають лікуючі лікарі лікувально-профілактичних установ державної, муніципальної і приватної систем охорони здоров'я на підставі отриманої установою ліцензії на проведення експертизи тимчасової непрацездатності. Лікарі, що займаються приватною медичною практикою поза установою, повинні мати ліцензію на основний вид медичної діяльності і проведення експертизи ВН, а також посвідчення (свідчень) про закінчення курсу підвищення кваліфікації по експертизі тимчасової непрацездатності.

В окремих випадках (у важкодоступних віддалених районах, у районах Крайньої Півночі й ін.) за рішенням органа керування охороною здоров'я проведення експертизи тимчасової непрацездатності може бути дозволено середньому медичному працівнику.

Не мають права на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність медичні працівники:

•станцій (відділень) швидкої медичної допомоги;

• станцій переливання крові;

• установ судово-медичної експертизи;

• бальнео- грязелікарень і міських курортних водо- грязелікарень;

• будинків відпочинку і туристичних баз;

• установ санепіднагляду.

Контроль за дотриманням інструкції про експертизу тимчасової непрацездатності в державних, муніципальних і часток лікувально-профілактичних установах, а також частнопрактикующими лікарями здійснюється органом керування охороною здоров'я відповідного рівня, професійною медичною асоціацією, виконавчим органом Фонду соціального страхування України. У здійсненні контролю можуть брати участь комісії з акредитації і ліцензування медичної і фармацевтичної діяльності і підрозділи територіальних фондів обов'язкового медичного страхування.

Рівні проведення експертизи тимчасової непрацездатності:

перший — лікуючий лікар;

другий — клініко-експертна комісія (КЕК) лечебно-профилактичес-ких установ;

третій — КЕК органа керування охороною здоров'я території;

четвертий — КЕК органа керування охороною здоров'я суб'єкта федерації;

п'ятий — головний фахівець з експертизи тимчасової непрацездатності Мінздраву України.

Організація і порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності будуються виходячи з функцій кожного з перерахованих рівнів. Функції лікуючого лікаря:

• визначає ознаки ТН на основі оцінки стану здоров'я, характеру й умов праці, соціальних факторів;

• у первинних медичних документах фіксує дані, необхідні для постановки діагнозу, формулює діагноз захворювання з урахуванням ступеня функціональних порушень, ускладнень і ступеня їхньої ваги;

• призначає додаткові дослідження і консультації, лікувально-оздоровчі заходи;

Loading...

 
 

Цікаве