WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Профілактика і її основні види - Лекція

Профілактика і її основні види - Лекція

1. Забезпечення взаємодії лікувально-профілактичної установи з територіальним Центром, медичної профілактики.

2. Організаційно-методичне забезпечення діяльності медичних працівників лікувально-профілактичної установи по виявленню факторів ризику, корекції способу життя, пропаганді медичних і гігієнічних знань і здорового способу життя.

3. Здійснення інформаційного забезпечення фахівців і різних груп населення з питань охорони здоров'я, у тому числі і через засоби масової інформації.

4. Вивчення й оцінка знань питань профілактики і здорового способу життя в прикріпленого населення відповідно до характеру й особливостей роботи різних відділень і кабінетів лікувально-профілактичної установи.

5. Упровадження наукове обґрунтованих заходів щодо первинної і вторинної профілактики захворювань, медичних проблем формування здоров'я, гігієнічному навчанню і вихованню населення з урахуванням показників захворюваності прикріпленого контингенту.

6. Координація і забезпечення консультативно-оздоровчої діяльності з питань збереження і зміцнення здоров'я прикріпленого населення.

7. Організація, контроль і аналіз діяльності медичних працівників лікувально-профілактичної установи з питань збереження і зміцнення здоров'я, зниження передчасної смертності і виходу на інвалідність, по виявленню факторів ризику, корекції способу життя, пропаганді медичних і гігієнічних знань.

Відповідно до основних задач відділення (кабінет) медичної профілактики здійснює взаємодія з Центром медичної профілактики з питань:

—підготовки співробітників ЛПУ по розділі здорового способу життя і гігієнічного навчання і виховання, а також удосконалення знань і впровадження нових методів профілактики захворювань;

—придбання і поширення інструктивно-методичних документів по збереженню і зміцненню здоров'я, наочних приладдя санітарно-просвітнього характеру (включаючи відеофільми) серед працівників і населення (організованого і неорганізованого);

— організації і проведення акцій профілактичної спрямованості серед прикріпленого населення;

—створення банку санпросвіт. літератури, лекцій, бесід, статей медичного профілю з періодичної преси і т.д. для використання в роботі;

— упровадження нових методів профілактичної спрямованості в діяльність ЛПУ при роботі з населенням;

—організація лекторіїв, шкіл, семінарів для різних груп населення з питань охорони здоров'я;

— резензування текстів лекцій, бесід, вікторин і ін. матеріалів, підготовлених медичними працівниками ЛПУ. Проводить роботу зі співробітниками ЛПУ:

— узагальнює індивідуальні плани роботи з питань, що входять у задачі відділення (кабінету) медичної профілактики;

— робить організаційно-методичну і консультативну допомогу при підготовці радіопередач, лекцій, бесід і т.д.;

— контролює й аналізує діяльність медичних працівників з населенням по розділі гігієнічного навчання, виховання, збереження і зміцнення здоров'я;

— приймає звіти про пророблену роботу, складає зведений статистичний звіт по ЛПУ, результати доводить до відома головного лікаря;

—здає річний звіт у Центр медичної профілактики у встановлений термін.

Проводить роботу з пацієнтами лікувально-профілактичної установи:

— інструментальні дослідження (антропометрія, вимір артеріального тиску, зважування й ін.);

— збір анамнестичних даних для виявлення факторів ризику, а також тестування;

— видачу рекомендацій з корекції здорового способу життя;

—організує облік профілактичних оглядів, а також здійснює облік і контроль за проведенням профілактичних щеплень;

— роз'ясняє доцільність проведення прищеплювальної кампанії;

—організує лекторії, школи, семінари для різних груп населення з питань охорони, збереження і зміцнення здоров'я, забезпечує їхнє проведення як в організаційно-методичному плані, так і санітарно-просвітньою літературою.

У центрах державного санітарно-епідеміологічного нагляду санітарно-просвітню роботу з питань гігієни й епідеміології проводить кожен медичний працівник. Відповідальний за цей розділ роботи (лікар чи середній медичний працівник) здійснює організуючу, координуючу і контролюючу функції в області пропаганди здорового способу життя. Санітарна освіта в діяльності центрів госсанепіднагляду включає організаційну, методичну і масову роботу.

У плані організаційної роботи здійснюється перспективне й оперативне планування пропаганди здорового способу життя, її матеріальне забезпечення і контроль за виконанням намічених заходів.

Методична робота включає вивчення рівня санітарної культури населення, проведення методичних нарад, розробку програм гігієнічної підготовки окремих груп населення, методичних матеріалів, підготовку медичного персоналу, зайнятого курсовим гігієнічним навчанням професійних груп населення.

Основними формами масової роботи є: курсова гігієнічна підготовка, народні університети здоров'я, школи здоров'я й ін. При цьому використовуються засоби масової інформації й усна пропаганда.

У стаціонарах з ліжковим фондом менш 100 роботу з пропаганди може проводити лікар-терапевт. За виконання зазначеної роботи лікарю-терапевту може встановлюватися надбавка за інтенсивність праці. Облік роботи з пропаганди ЗОЖ проводиться в кожнім відділенні у відповідній формі № 038/У-90.

З метою поліпшення стану роботи з пропаганди ЗОЖ серед населення адміністрація може матеріально стимулювати діяльність медпрацівників за її якісне проведення.

Медичні працівники повинні кваліфіковано використовувати всі доступні і необхідні методи і засоби пропаганди здорового способу життя. Під словом "методи" у даному випадку розуміють три основних способи ведення пропаганди: усний, друкований, образотворчий (наочний) і їхньої комбінації, і відповідно позначають: метод усної пропаганди, метод друкованої пропаганди і т.д.

Термін "засобу" (чи форми) поєднує всю сукупність конкретних прийомів ведення роботи, інструментарій (публікації в печатці, кінодемонстрації, плакати й ін.), використовуваний у процесі масового, групового й індивідуального впливу на населення. Вони входять до складу кожного з методів, відбиваючи головну його характерну рису.

До засобів методу усної пропаганди відносяться: популярна лекція (епізодична, циклова), агітаційно-інформаційний виступ, бесіда (групова, індивідуальна), вечір (година) питань і відповідей, дискусія, вікторина, конференція, заняття (курсове, гурткове), інструктаж вступний. Таким чином, до засобів усної пропаганди відносяться засоби, при використанні яких мається безпосередній контакт з аудиторією (лекція, бесіда, вечір питань і відповідей, диспут, агітаційні чи інформаційні виступи) і засобу, при використанні яких безпосередній контакт з аудиторією відсутній (радіовиступ, виступу по телебаченню, запис виступів, лекцій на плівці, пластинці).

Лекція — найбільш розповсюджений засіб усної пропаганди, що висвітлює яку-небудь одну тему, одне питання у визначений відрізок часу, що має форму монологу. Лекція складається з трьох частин: уведення, викладу основного матеріалу і висновку.

Бесіда — ефективний засіб усної пропаганди. Дозволяє установити тісний контакт з аудиторією за рахунок невеликого числа учасників (до 25—30 чоловік). У процесі бесіди в обговорення теми утягує можливо більше число слухачів.

Вечір питань і відповідей - це та ж бесіда, але тут задає питання аудиторія, а ведучий відповідає. Успішне проведення вечора залежить від ступеня підготовленості ведучого. Питання або збираються заздалегідь, або задаються на самому вечорі.

Дискусія — активне пророблення теми в достатня підготовленій групі. Може бути проведена гурткова підготовка з аудиторією, що цікавиться окремими питаннями. Вона пропонує поглиблене вивчання матеріалу на визначену тему.

Пропаганда здорового способу життя здійснюється також за допомогою програм на центральному і місцевих радіомовленні і телебаченні (це лекції, бесіди, виступу, година "питань і відповідей" і т.д.). Такі передачі, як правило, проходять у визначені дні і годинник.

Loading...

 
 

Цікаве