WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Профілактика і її основні види - Лекція

Профілактика і її основні види - Лекція

Лекція

Профілактика і її основні види

ПОНЯТТЯ ПРО ПРОФІЛАКТИКУ. ОСНОВНІ ЇЇ ПРИНЦИПИ І ВИДИ

Профілактика — складова частина медицини. Соціальний профілактичний напрямок у справі охорони і зміцнення здоров'я народу містить у собі медичні, санітарно-технічні, гігієнічні і соціально-економічні заходи. Створення системи попередження захворювань і усунення факторів ризику є найважливішою соціально-економічною і медичною задачею держави. Виділяють індивідуальну і суспільну профілактику. У залежності від стану здоров'я, наявності факторів ризику чи захворювання вираженої патології в людини розглядають 3 види профілактики.

Первинна профілактик-це система мір попередження виникнення і впливи факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, оздоровлення навколишнього середовища й ін.). До первинної профілактики відносять соціально-економічні заходи держави по оздоровленню способу життя, навколишнього середовища, вихованню й ін. Профілактична діяльність обов'язкова для всіх медичних працівників. Не випадково поліклініки, лікарні, диспансери, родильні будинки називаються лікувально-профілактичними установами.

Вторинна профілактика — це комплекс заходів щодо усунення виражених факторів ризику, що за певних умов (зниження імунного статусу, перенапруга, адаптаційний зрив) можуть привести до виникнення, чи загостренню рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, спрямованого лікування, раціонального послідовного оздоровлення.

Ряд фахівців пропонують термін "третинна профілактика" як комплекс заходів щодо реабілітації хворих, що втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальній придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну (відновлення поведінкової активності особистості) і медичну (відновлення функцій органів і систем) реабілітацію.

Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є формування в населення медико-соціальної активності й установок на здоровий спосіб життя.

ОСНОВНІ МЕТОДИ І ФОРМИ ПРОПАГАНДИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Ціль пропаганди здорового способу життя — формування гігієнічного поводження населення, що базується на науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я, забезпечення високого рівня працездатності, досягнення активного довголіття.

Для реалізації цієї мети повинні бути вирішені наступні задачі:

— забезпечення необхідною медико-гігієнічною інформацією про здоровий спосіб життя;

  • стимулювання діяльності державних органів і громадських організацій по створенню умов для здорового способу життя населення;

  • —залучення всіх медичних працівників у санітарно-просвітню роботу і виховну діяльність;

—організація всенародного руху за формування здорового способу життя, об'єднання зусиль з національними рухами такого роду в закордонних країнах.

Підвищення рівня санітарної культури населення, проведення заходів, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, повинні ґрунтуватися на наступних принципах:

— науковість (пропаганда тих зведень, тих положень, що є науковим знанням, міцно встановленим і затвердженим у науці);

— правдивість і об'єктивність;

— диференційованість і цілеспрямованість;

— масовість;

— систематичність і послідовність;

— комплексність (тобто пропаганда здорового способу життя повинна вестися не тільки медиками, але і психологами, соціологами і т.п.);

—зв'язок з життям суспільства, профільність. Найважливішими напрямками виховання санітарно-гігієнічних навичок, пропаганди санітарно-гігієнічних медичних знань, формування здорового способу життя можна вважати наступні:

1. Пропаганда факторів, що сприяють збереженню здоров'я: гігієна праці, раціональне харчування. Гігієна відпочинку, оптимальний руховий режим, фізкультура і спорт, гігієна подружніх відносин, загартовування, особиста гігієна, медико-соціальна активність, психогігієна, гігієна навколишнього середовища.

2. Пропаганда профілактики факторів, що згубно впливають на здоров'я: зловживання спиртними напоями, наркотиками, паління, дотримання деяких етнічних обрядів і звичок, релігійно-культові відправлення.

Санітарна освіта — це роздягнув охорони здоров'я, змістом якого є гігієнічне навчання і виховання населення (Радянський енциклопедичний словник. — М., 1980. —З. 1179).

Формування здорового способу життя, зокрема, здійснення первинної профілактики, вимагає спільних зусиль державних, громадських організацій, медичних установ, самого населення. Саме в такому напрямку повинна діяти державна комплексна програма по зміцненню здоров'я і профілактиці захворювань, розроблена Центром медичної профілактики й інших наукових установ.

Формування здорового способу життя - це основний напрямок первинної профілактики.

Для кожного медичного працівника пропаганда здорового способу життя є важливим і необхідним розділом роботи, його професійним обов'язком (Наказ МЗ № 770 від 14.10.88 і інструктивний лист Мінздраву від 29.06.90).

З 1.01.89 реорганізована служба санітарної освіти і створена служба формування здорового способу життя, а Будинку санітарної освіти перетворені в Центри здоров'я, потім у Центри медичної профілактики.

Пропаганда медичних знань буває трьох типів: 1) масова, 2) групова, 3) індивідуальна.

Усі лікарі, фельдшери, акушерки, медичні сестри, крім повсякденної індивідуальної санітарно-просвітньої роботи з хворими і відвідувачами лікувально-профілактичних установ повинні приділяти щодня частину робочого часу масовій і груповій пропаганді медичних і гігієнічних знань серед населення.

Загальну організацію і керівництво пропагандою здорового способу життя і гігієнічним вихованням населення здійснює МОЗ України, у якому є відділ профілактики і сектор здорового способу життя.

Науково-медичне керівництво здійснює ЦНИИ пропаганди здорового способу життя. Головною задачею його є розробка наукових і організаційно-методичних основ для подальшого розвитку цієї служби в широку міжсекторальну службу формування здоров'я, а в більш широкому змісті в одну зі служб соціальної чи підтримки захисту, що забезпечує людині серед інших соціальних гарантій його невід'ємне право на здоров'я.

В областях і містах маються Центри медичної профілактики. Структурна організація центрів відповідає їх функціям і включає наступні основні відділи: організаційно-методичний, організаційно-пропагандистський, редакційно-видавничий і консультаційно-оздоровчий.

У Центрі медичної профілактики організовані кабінети: раціонального харчування, фізичної культури, психогігієни і гігієни розумової праці, гігієни побуту, профілактики шкідливих для здоров'я звичок, сімейних відносин, генетики (шлюбу і родини), професійного орієнтування, релаксації (аутотренінгу), а також фітологічний кабінет.

У складі територіальних поліклінік, поліклінічних відділень центральних районних (міських) лікарень, медико-санітарних частин організується відділення (кабінет) медичної профілактики.

Організаційно-методичне керівництво діяльності відділення здійснює Центр медичної профілактики разом з головним лікарем лікувально-профілактичної установи.

Відділення очолює лікар (фельдшер), що має відповідну підготовку в області медичної профілактики (бажано на базі Академії пост дипломного чи утворення на курсах у Центрі медичної профілактики), і володіючий організаторськими здібностями.

Завідувач відділенням безпосередньо підлеглий головному лікарю лікувально-профілактичної установи.

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ВІДДІЛЕННЯ (КАБІНЕТУ) МЕДИЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

Loading...

 
 

Цікаве