WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Контроль якості медичної допомоги - Лекція

Контроль якості медичної допомоги - Лекція

• контроль за виконанням установами охорони здоров'я і фізичних осіб ліцензійних умов;

• видачу ліцензій і сертифікатів юридичним особам і громадянам;

• участь у формуванні позавідомчої медичної експертизи і регістра експертів на території суб'єкта Російської федерації.

Компетенцією страхової медичної організації є:

• організація і здійснення в рамках укладених договорів обов'язкового і добровільного медичного страхування контролю якості, обсягу і термінів надання медичної допомоги штатними експертами, а також шляхом залучення позаштатних, вхідних у регістр експертів на договірній основі;

• визначення відповідності виставлених до оплати рахунків за зроблені медичні послуги їхньому щирому обсягу і якості, а для обов'язкового медичного страхування і територіальній програмі ОМС, із правом чи частково цілком не відшкодовувати витрати по наданню медичних послуг;

• пред'явлення претензій і позовів лікувально-профілактичним установам по відшкодуванню збитку, заподіяного застрахованим громадянам;

• інформування органів керування охороною здоров'я, ліцензійно-аккредитаційних комісій про виявлених в ході експертної роботи недоліках у діяльності лікувально-профілактичних установ;

• висновок договорів на виконання медичної експертизи якості з компетентними організаціями і фахівцями;

• участь у розробці тарифів на медичні послуги;

• участь у ліцензуванні й акредитації лікувально-профілактичних установ і фізичних осіб;

• звертання у встановленому порядку в ліцензійно-аккредитаційну комісію з заявою про призупинення чи припиненні дії ліцензії;

• переукладання договору на надання лікувально-профілактичної допомоги (медичних послуг) по медичному страхуванню у випадках виявлення кількаразових і серйозних порушень у наданні медичної допомоги застрахованим.

Компетенцією страхувальника є:

• здійснення контролю за дотриманням умов договору медичного страхування;

• одержання необхідної інформації про наявні на території організацій, наділених правом здійснення експертизи якості медичної допомоги населенню, і порядку їхньої діяльності;

• одержання від страховиків інформації про стан медичної допомоги застрахованим і заходах для її удосконалювання;

• доведення до зведення застрахованих результатів експертної оцінки якості медичної допомоги і вжитих заходів по її поліпшенню;

• переукладання договору медичного страхування у випадках кількаразових і серйозних порушень у наданні медичної допомоги застрахованим.

Компетенцією виконавчих органів Фонду соціального страхування України є:

• здійснення в межах компетенції контролю за обґрунтованістю видачі, продовження, правильності оформлення документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян, у тому числі при виявленні:

• випадків тимчасової непрацездатності з тривалим перебуванням пацієнтів на лікарняному листі, що перевищує середні показники;

• випадків, що закінчуються виходом на інвалідність;

• випадків несвоєчасного напрямку на медико-соціальну експертизу.

Компетенцією професійних медичних асоціацій у межах, визначених установчими документами і Статутом є:

• організація експертизи якості медичної допомоги, що робиться громадянам лікувально-профілактичними установами й обличчями, що займаються приватною практикою членами, що є, цієї асоціації;

• участь у розробці стандартів якості медичної допомоги, програм і критеріїв підготовки підвищення кваліфікації медичних кадрів, угода з тарифів на медичні послуги;

• участь у формуванні регістра експертів;

• участь у роботі комісій з атестації медичних працівників, акредитації і ліцензуванню діяльності установ охорони здоров'я, кваліфікаційних екзаменаційних комісіях.

Компетенцією суспільства (асоціації) захисту прав споживачів є:

• вивчення суспільної думки про якість медичної допомоги, що робиться;

• інформування суб'єктів позавідомчого контролю якості й органів керування охороною здоров'я про дефекти в наданні медичної допомоги;

• захист прав пацієнтів шляхом представлення і захисту їхнього інтересів в адміністративних і судових органах.

Основні причини призначення позавідомчої медичної експертизи.

Для страхових медичних організацій:

• скарги чи пацієнтів страхувальників на якість і культуру надання медичної допомоги;

• несприятливий результат захворювання, прямо зв'язаний з недоліками в проведенні медичних заходів;

• невідповідність рахунків, що представляються, на оплату медичних послуг територіальним медико-економічним чи стандартам включення в рахунок медичних послуг, що не входять у територіальну програму ОМС;

• наявність численних дефектів у наданні медичної допомоги в окремих фахівців, підрозділів, установ;

• невідповідність проведеного лікування діагнозу захворювання, що вплинуло на вартість лікування.

Для виконавчих органів Фонду соціального страхування України:

• представлення до оплати документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оформлених з порушенням установленого порядку;

• сумніву в обґрунтованості видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, термінах тимчасової непрацездатності, термінах напрямку на медико-соціальну експертизу.

Для ліцензійно-аккредитаційних комісій:

• необхідність проведення ліцензування й акредитації юридичних і фізичних осіб і сертифікації фахівців із залученням позаштатних експертів;

• забезпечення контролю за виконанням ліцензійних умов із проведенням відомчої і позавідомчої експертизи.

Таким чином, страхові медичні організації покликані здійснювати контроль усіх трьох компонентів якості медичної допомоги своїм застрахованої. Контроль структурної якості медичної допомоги, що робиться ЛПУ і контроль професійних якостей медичних працівників — сфера діяльності ліцензійно-аккредитаційних комісій і професійних медичних асоціацій. Останні, крім того, мають право на оцінку якості технології лікування пацієнтів у членів асоціацій. У той же час компетенція страхувальників і, головне, суспільних об'єднань споживачів необґрунтовано звужена і недостатньо конкретизована.

Проблему дублювання функцій учасників позавідомчої ланки необхідно вирішувати в такий спосіб:

1. всіх учасників системи забезпечення якості медичної допомоги варто поєднувати в ланки, виходячи не з відомчої приналежності, а з погляду спільності інтересів;

2. кожна ланка системи повинна контролювати усі компоненти якості медичної допомоги;

3. якщо відповідне ланка представлена декількома суб'єктами — кожний з них повинний контролювати відповідний компонент, з метою виключення дублювання.

З погляду спільності інтересів, переслідуваних у процесі контролю якості медичної допомоги, всіх учасників системи можна об'єднати в 3 ланки:

• контроль з боку виробника медичних послуг (внутрішній контроль якості);

• контроль з боку споживача медичних послуг (споживчий контроль якості);

• контроль з боку організацій, незалежних від споживачів і виробників медичних послуг (зовнішній контроль якості).

Важливо підкреслити, що не кожен учасник системи повинний бути зв'язаний із усіма трьома компонентами якості, а саме кожна ланка. Але оскільки, внутрішня ланка представлена медичними установами, а споживча ланка — суспільними об'єднаннями споживачів, тобто кожне з цих ланок формується тільки одним учасником, поділяти повноваження випливає між суб'єктами зовнішньої ланки. Розмежування повноважень виробляється на основі багато мірності категорій якості медичної допомоги.

Ліцензійно-аккредитаційні комісії повинні займатися насамперед контролем структурної якості ЛПУ в цілому, професійні медичні асоціації — оцінкою професійних якостей кожного медичного працівника, страховики — контролем якості результату стосовно конкретною застрахований і оцінкою якості технології. Органи керування охороною здоров'я повинні здійснювати контроль якості результату медичної допомоги населенню території і якості результату стосовно всім пролікованим у ЛПУ за звітний період. Безумовно, між названими учасниками повинний існувати взаємообмін інформацією, що дозволяє уточнювати прийняті управлінські рішення, при цьому правила взаємодії повинний формувати територіальний фонд обов'язкового медичного страхування. Іншими словами, суб'єктам зовнішньої ланки варто контролювати не кожний з компонентів якості медичної допомоги, а тільки відповідний. По інших компонентах необхідно користатися результатами аналізу, проведеного іншими учасниками контролю.

В даний час використовується більш десятка різних методів і відповідних їм засобів контролю якості медичної допомоги. Основними засобами контролю варто визнати:

• медичні стандарти;

• показники діяльності ЛПУ;

• експертну оцінку,

Стандарти — це нормативно-технічні документи, що регламентують норми, правила, обов'язкові вимоги до об'єкта стандартизації і затверджені компетентним органом. Варто виділяти наступні види медичних стандартів.

1. По адміністративно-територіальному розподілі:

• міжнародні,

• національні,

• територіальні,

• локальні.

2. По об'єктах стандартизації:

Результат лікування конкретного хворого

• структурно-організаційні стандарти,

• професійні стандарти,

• технологічні .(медико-економічні) стандарти.

3. По механізму використання:

• прості,

• групові.

Національні стандарти затверджуються на федеральному рівні й обов'язкові для виконання на всій території країни.

Територіальні стандарти розробляються суб'єктом Федерації на основі уточнення національних стандартів (якщо такі прийняті). У випадку відсутності національних стандартів суб'єкт Федерації може розробляти стандарти самостійно.

Loading...

 
 

Цікаве