WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Контроль якості медичної допомоги - Лекція

Контроль якості медичної допомоги - Лекція

Лекція №

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

В останні роки питання контролю якості медичної допомоги є найбільш гострими для російської охорони здоров'я. У числі основних причин підвищення їхньої актуальності можна вказати три обставини. Перше полягає в появі медичних установі недержавних форм власності. Стосовно них стара система контролю стала неефективної. Друге: проведені у вітчизняній охороні здоров'я реформи були спрямовані насамперед на економічні аспекти. Галузь у цілому і кожне ЛПУ окремо зайняті не тільки пошуком додаткового фінансування, але і шляхів зниження витрат на надання медичної допомоги, що у свою чергу може несприятливо позначитися на якості медичної допомоги. Третя обставина полягає в невідпрацьованості правової бази контролю якості медичної допомоги. Тут можна виділити два аспекти:

• у нормативних документах не дається визначення поняттю "якість медичної допомоги", що не дозволяє належною мірою використовувати положення Закону "Про медичне страхування...", інших підзаконних актів;

• останні роки характеризуються появою значного числа суб'єктів, у задачі яких віднесений контроль якості медичної допомоги. При цьому недостатньо чітко визначений розподіл повноважень між ними, що веде до невиправданого дублювання їхніх функцій.

У літературі зустрічається безліч формулювань поняття "якість медичної допомоги". Це зв'язано з тим, що якість медичної допомоги є складною, багатокомпонентною категорією. У більшості розвитих країн використовується формулювання Всесвітньої організації охорони здоров'я. Виходячи з цього формулювання якість медичної допомоги можна визначити як оцінку медичної діяльності стосовно хворого з 4-х позицій:

1. приступності медичної допомоги;

2. безпеки медичної допомоги;

3. оптимальності медичної допомоги;

4. задоволеності пацієнта.

Як відзначалося, якість медичної допомоги є багатокомпонентною категорією. Прийнято виділяти 3 компоненти якості медичної допомоги і відповідно три підходи до забезпечення й оцінки Якості:

• структурна якість (структурний підхід);

• якість технології (процесуальний підхід);

• якість результату (результативний підхід).

Структурна якість — це компонентів якості медичної допомоги, що описують умови її надання. У поняття "умови" включаються: кваліфікація кадрів, наявність і стан устаткування, раціональність використання устаткування, стан будинків і приміщень, лікарське забезпечення в медичній установі, наявність і поповнення, видаткових матеріалів і т.д. Структурна якість може визначатися як стосовно медичної установи в цілому, з його матеріально-технічною базою, кадровим забезпеченням, організацією роботи, сервісними умовами (у цьому випадку говорять про можливості ЛПУ робити медичні послуги належного рівня), так і кожному медичному працівнику окремо. В останньому випадку оцінюються його професійні якості, тобто сума умінь, знань, навичок виконання конкретних лікувально-діагностичних маніпуляцій.

Якість технології — це компонентів якості медичної допомоги, що описує наскільки комплекс лікувально-діагностичних заходів, зроблених конкретному хворому, був оптимальний.

Важливий принцип, що лежить в основі процесуального підходу до системи забезпечення якості — це створення таких умов, коли помилка конкретного чи виконавця випадкове відхилення від нормального процесу виконання медичної технології не приводять до погіршення результату медичної допомоги.

Якість результату — це компонентів якості медичної допомоги, що описує відношення фактично досягнутих результатів з реально досяжними (планованими). У залежності від оцінюваного об'єкта під планованими результатами можна розуміти:

• динаміку стану здоров'я конкретного пацієнта;

• результати лікування усіх хворих в.ЛПУ за звітний період;

• стан здоров'я населення території. У свою чергу система забезпечення якості медичної допомоги складається з 3-х елементів. До них відносяться:

1. учасники контролю (тобто хто повинний здійснювати контроль);

2. засобу (за допомогою чого здійснюється контроль);

3. механізми контролю (яким образом здійснюється контроль, послідовність дій).

Законодавча база до числа учасників контролю якості медичної допомоги відносить:

1. медичні установи;

2. суспільні об'єднання споживачів;

3. органи керування охороною здоров'я;

4. ліцензійно-аккредитаційні комісії;

5. страхові медичні організації;

6. професійні медичні асоціації;

7. фонди обов'язкового медичного Страхування;

8. державні медичні освітні установи; медичні науково-дослідні установ, що здійснюють післявузівське чи додаткове професійне утворення фахівців;

9. страхувальники;

10. Держстандарт України і його територіальні органи;

11. Державний комітет з антимонопольної політики і його територіальні органи;

12. органи державної санітарно-епідеміологічної служби;

13. органи державного пожежного нагляду;

14. державна інспекція по охороні праці;

15. комітети з керування державним майном.

Нормативна база поділяє всіх перерахованих учасників контролю на 2 ланки. Прийняте виділяти відомча і позавідомча ланки якості медичної допомоги. При цьому до відомчої ланки відносять медичні установи й органи керування охороною здоров'я. До позавідомчого — всіх інших.

У відомчій ланці, на рівні ЛПУ контроль якості медичної допомоги є функцією:

• завідувачів підрозділами (перша ступінь експертизи);

• заступників керівників установ по клініко-експертній роботі, лікувальній допомозі й ін. (друга ступінь експертизи);

• клініко-експертних комісій установи (третя ступінь експертизи).

На рівні органа керування охороною здоров'я контроль якості здійснюється:

• клініко-експертними комісіями органів керування всіх рівнів;

• головними штатними і позаштатними фахівцями органів керування всіх рівнів.

У необхідних випадках для проведення експертизи можуть залучатися і співробітники вузів, НДІ й інших установ на договірній основі.

Учасниками відомчої ланки здійснюється контроль усіх компонентів якості медичної допомоги, що випливає зі змісту задач цієї ланки.

Система відомчого контролю якості медичної допомоги покликана здійснювати:

1. оцінку стану і використання кадрових і матеріально-технічних ресурсів ЛПУ (тобто контроль структурної якості допомоги, що робиться медичними установами в цілому);

2. оцінку професійних якостей медичних працівників, шляхом здійснення атестації персоналу;

3. експертизу процесу надання медичної допомоги конкретним пацієнтам (тобто контроль технологічного компонента якості медичної допомоги);

4. виявлення й обґрунтування дефектів, лікарських помилок і інших факторів, що зробили негативну дію і призвівших до зниження ефективності медичної допомоги;

5. підготовку рекомендацій для керівників ЛПУ й органів керування охороною здоров'я, спрямованих на попередження лікарських помилок і дефектів у роботі і сприятливих підвищенню якості й ефективності медичної допомоги;

6. вивчення задоволеності пацієнтів від їхньої взаємодії із системою охорони здоров'я;

7. розрахунок і аналіз показників, що характеризують якість і ефективність медичної допомоги;

8. вибір найбільш раціональних і управлінських рішень, проведення оперативних коригувальних впливів і контроль за реалізацією управлінських рішень.

Нормативні документи недостатньо чітко регламентують розподіл об'єктів контролю між медичною установою й органами керування охороною здоров'я. Однак на практиці, у більшості випадків такий розподіл сформований, Структурні утворення, що формують у ЛПУ першу, другу і третю ступіні експертизи, акцентують своя увага на контролі технологічної якості і результатах лікування конкретних хворих. Контроль цих же компонентів здійснюють і головні фахівці органів керування охороною здоров'я.

Керівники лікувально-профілактичних установ і посадові особи органів керування роблять оцінку і контроль якості результату лікування усіх хворих, що зверталися в ЛПУ за рік.

Контроль якості результату медичного обслуговування населення здійснюють посадові особи органів керування всіх рівнів.

Оцінкою структурної якості допомоги що робиться ЛПУ також займаються головні лікарі установ і посадові особи органів керування. Однак до дійсного моменту не сформульовані ефективні механізми забезпечення цього компонента.

Контролем професійних якостей, медичних працівників займаються атестаційні комісії, формовані органом керування охороною здоров'я суб'єкта федерації.

Позавідомчий контроль якості медичної допомоги включає:

• аналіз результатів надання медичної допомоги населенню;

• підготовку рекомендацій з удосконалювання організації і підвищенню якості медичної допомоги і контролю за їхнім виконанням;

• вивчення задоволеності пацієнтів зробленою медичною допомогою;

• перевірку виконання договірних зобов'язань між страхувальником і страховиком;

• перевірку виконання договірних зобов'язань між установами охорони здоров'я і страхових медичних організацій;

• контроль дотримання інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян;

• оцінку можливостей установ охорони здоров'я гарантувати необхідний рівень якості медичної допомоги;

• контроль правильності застосування тарифів і відповідності пропонованих до оплати рахунків виконаному обсягу медичної допомоги;

• інші види контролю, здійснювані суб'єктами в межах своєї компетенції.

Важливою проблемою забезпечення якості медичної допомоги, що вимагає негайного рішення, є множинність числа суб'єктів позавідомчої ланки, відсутність чіткого розмежування їхніх функцій і, як наслідок — дублювання останніх.

Нормативна база передбачає, що компетенцією ліцензійно-аккредитаційної комісії буде:

• контроль за безпекою медичних послуг для пацієнта і персоналу і їхньою відповідністю встановленим стандартам при проведенні ліцензування й акредитації установ охорони здоров'я і сертифікації фахівців;

Loading...

 
 

Цікаве