WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості організації медико-соціального забезпечення сільського на-селення - Лекція

Особливості організації медико-соціального забезпечення сільського на-селення - Лекція

Лекція №

Особливості організації медико-соціального забезпечення сільського населення

Серед організаційних принципів сучасної соціальної медицини одним з важливих є дотримання єдності і наступності медичної допомоги населенню в міській і сільській місцевості. Величезна частина населення світу проживає в сільських районах.

Медична допомога сільському населенню будується на основних принципах організації охорони здоров'я. Однак фактори, що визначають розходження між містом і селом, впливають на організаційні форми і методи роботи сільських медичних установ: характер розселення жителів, радіус обслуговування, сезонність робіт, вплив погодних умов при польових роботах, специфічні умови трудового процесу, невпорядкованість господарсько-побутової діяльності і побутових умов, регіонально-національні особливості і звичаї, освітній і культурний рівень і ін. Організація медико-соціальної допомоги на селі, її обсяг і якість залежать від далекості медичних установ від місця проживання пацієнтів, укомплектованості кваліфікованими кадрами й устаткуванням, можливості одержання спеціалізованої медичної допомоги, можливості реалізації нормативів медико-соціального забезпечення. Умовно виділяють 3 етапи надання лікарської допомоги сільським жителям. Основними організаційними формами медичної допомоги є стаціонарна і роз'їзна.

Перший етап — сільська лікарська чи ділянка (з обліком нових організаційних структур) територіальні медичні об'єднання, що включають дільничну лікарню, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, здоровпункти, родильні будинки, ясла-сади й ін. На цьому етапі сільські жителі одержують кваліфіковану медичну допомогу (терапевтичну, хірургічну, акушерську і гінекологічну, стоматологічну й ін.). Ці умови найбільше відповідають дотриманню принципів загальнолікарської практики і сімейного медико-соціального обслуговування.

Сільська лікарська ділянка є ланкою першого контакту пацієнтів у системі медичного обслуговування. Його основна задача — надання населенню ділянки доступної кваліфікованої, наближеної до населення, лікарській допомозі і проведення санітарно-протиепідемічних заходів. Чисельність населення на ділянці — від 5000 до 7000 — 10000 чоловік. Найближчою медичною установою, куди звертається сільський житель, є фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). ФАП організується в населених пунктах з числом жителів від 700 до 1000, а при далекості більш 7 км від населеного до 500 жителів.

Основними задачами ФАП є надання долікарської допомоги і проведення санітарно-оздоровчих і протиепідемічних заходів, спрямованих на профілактику захворювань, зниження захворюваності і травматизму, підвищення санітарно-гігієнічної культури населення. Фельдшер ФАП робить першу медичну допомогу при гострих захворюваннях і травмах, проводить щеплення, фізіотерапевтичні заходи й ін.

Основною медичною установою на сільській лікарській ділянці є дільнична чи лікарня самостійна лікарська амбулаторія (поліклініка). Характер і обсяг медичної допомоги в дільничній лікарні в основному визначаються її потужністю, оснащенням, наявністю лікарів-фахівців. Надання амбулаторної і стаціонарної допомоги терапевтичним і інфекційним хворим, допомога в родах, лікувально-профілактична допомога дітям, невідкладна хірургічна і травматологічна допомога входять у коло прямих обов'язків лікарів дільничної лікарні, незалежно від її потужності. У штаті сільської дільничної лікарні в залежності від її потужності, чисельності населення і відстані до центральної районної лікарні (ЦРБ) можуть бути лікарі по основних спеціальностях (терапія, педіатрія, стоматологія, акушерство-гінекологія і хірургія).

Основними критеріями при організації сільської лікарської ділянки (територіального медичного об'єднання) є кількість населення, радіус обслуговування і характер території.

У різних країнах маються свої особливості в організації первинної медичної допомоги сільському населенню. Загальний принцип їхньої роботи складається в наближенні медичної допомоги до місця проживання і до місця роботи; здійсненні переходу до системи загальнолікарської практики і сімейного обслуговування; наданні амбулаторної допомоги і клінічних лабораторних обстежень; наявності лікарських кабінетів терапевта, хірурга, педіатра, акушер гінеколога, стоматолога й ін. У найбільш віддалених місцевостях можуть бути створені невеликі стаціонари для дорослих і дітей, для надання допомоги при пологах і ін.

У ряді країн при відсутності лікарів-фахівців в амбулаторії педіатрична і гінекологічна допомога виявляється в рамках роз'їзної системи медичної допомоги. На думку експертної Ради ВІЗ дільничні медичні служби повинні розташовувати невеликим числам родильних ліжок і палат для екстреної терапевтичної і хірургічної допомоги, особливо, якщо транспортування хворих з цієї місцевості утруднені. В інших випадках пропонується різноманітна структура сільських медичних установ: від медичного центра без ліжок до цілком; розвитий сільської лікарні у віддалених чи районах лікарні з ліжками для визначених захворювань. Деякі фахівці розглядають можливість перетворення сільських лікарень у стаціонари для реабілітації, відбудовного лікування і тривалого змісту.

Висловлюються сумніви в доцільності існування малих дільничних лікарень. Доведено, що в більш великих лікарнях менше засобів (у розрахунку на ліжко-місце) приходиться витрачати на опалення, зміст обслуговуючого персоналу, господарсько-технічні нестатки, харчування, інженерно-технічна облаштованість і ін. У силу цих розумінь сільські дільничні лікарні залишаються потужністю не менш 25—35 ліжок, а менші перетворені в лікарські амбулаторії і центри загальнолікарської практики.

Наступним (другим) етапом забезпечення сільського населення медичною допомогою є центральне (районне) територіальне медичне об'єднання на чолі з центральною районною лікарнею (ЦРБ), що маються у всіх районних адміністративних територіях. У кожнім районному центрі функціонує центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду (ГСЭН).

Можуть бути міжрайонні спеціалізовані центри, диспансери, центри здоров'я й ін. Керівником служби охорони здоров'я є головний лікар району (чи районного медичного об'єднання), що очолює і центральну районну лікарню. Санітарно-протиепідемічною службою району керує головний державний лікар району, що є головним лікарем ГСЭН. На рівні району визначаються районні фахівці, в обов'язок яких входить лікувально-консультативна й організаційна робота зі спеціальності.

У районну лікарню звертаються сільські жителі по напрямках медичних установ сільської ділянки (територіальної медичної установи) при необхідності спеціалізованої медичної допомоги, функціонального обстеження, консультації в лікарів-фахівців. Категорії районних лікарень визначаються чисельністю населення району, числом ліжок (з обліком сільських дільничних лікарень), чисельністю лікарських кадрів і ін. Штатний розклад районних лікарень дозволяє мати лікарів усіх спеціальностей. Незалежно від категорії всі районні лікарні можуть мати найсучасніше лікувально-діагностичне устаткування. Центральне районне територіальне медичне об'єднання є головною ланкою в охороні здоров'я сільської адміністративної території, що здійснює спеціалізовану, кваліфіковану медичну допомогу по основних її видах. Крім того, фахівці центральної районної лікарні (ЦРБ). Здійснюють організаційно-методичне керівництво всіма медичними установами району. У своєму складі ЦРБ має наступні структурні підрозділи: стаціонар з основними спеціалізованими відділеннями, поліклініку з консультативними прийомами лікарів-фахівців, лікувально-діагностичні відділення, організаційно-методичний кабінет, відділення швидкої і невідкладної медичної допомоги та інші структурні підрозділи (морг, харчоблок, аптека й ін.). Для організації лікувально-профілактичної допомоги, надання методичної і консультативної допомоги лікарям сільського (дільничного) територіального медичного об'єднання по різних лікарських спеціальностях районна лікарня виділяє так званих районних фахівців. Це, власне кажучи, завідувачі відділеннями центральної районної лікарні, найбільш досвідчені по своїй спеціальності лікарі. Кожний з них очолює всю лікувальну справу в районі в рамках своєї спеціальності, виїжджає для консультацій, проводить показові операції, обстеження і лікування хворих, направляє бригади лікарів-фахівців у медичні установи сільської ділянки, заслуховують звіти лікарів дільничних лікарень, завідувачів фельдшерсько-акушерськими пунктами, аналізує плани робіт, зі статистичні звіти, проводить наукові конференції, семінари, підвищення кваліфікації на робочому місці й ін.

З метою кращого забезпечення спеціалізованою медичною допомогою створюються міжрайонні спеціалізовані центри (відділення), оснащені сучасним устаткуванням. Міжрайонні спеціалізовані центри здійснюють лікарську і консультативну допомогу, здійснюють організаційно-методичну роботу, підвищують кваліфікацію медичного персоналу районних і дільничних лікарень і поліклінік, аналізують показники здоров'я і фактори ризику, що визначають захворюваність по визначеній спеціальності. Важливим структурним підрозділом центральної районної лікарні є організаційно-методичний кабінет, робота якого спрямована на забезпечення методичного керівництва, аналіз діяльності медичних установ, здійснення заходів щодо підвищення якості лікувально-профілактичної роботи, підвищення кваліфікації фахівців, організацію роботи з медичної статистики й оцінки здоров'я населення, вивчення і поширення нових сучасних форм роботи з медичного обслуговування, перспективне планування розвитку охорони здоров'я району; організацію роботи з позабюджетної комерційної діяльності і медичного страхування.

Оргметодкабінет повинний бути укомплектований найбільш досвідченими лікарями-фахівцями. Для правильної організації роботи і здійснення організаційно-методичного керівництва кабінети повинні мати у своєму розпорядженні дані про економіку і санітарний стан району, про мережу й укомплектованість медичних установ кадрами, про забезпеченість населення різними видами медико-соціального забезпечення. Очолює організаційно-методичну роботу заступник головного лікаря районного територіального медичного об'єднання.

Loading...

 
 

Цікаве