WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств - Лекція

Організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств - Лекція

Лекція №

Організація медичної допомоги робітникам промислових підприємств

Робітники промислових підприємств у нашій країні користуються переважним обслуговуванням, що забезпечується медичними установами промислових підприємств і територіальних лікувально-профілактичних установ за місцем проживання. Для цього ланцюга на великих промислових підприємствах з числом працюючих 4000 і більше людей організуються медико-санітарні частини (на підприємствах хімічної, вугільної, гірничорудної, нафтопереробної промисловості з числом робітників 2000 і більш). На підприємствах з числом робітників 1200 і більш створюються лікарські здравпункти, менш 1000 чол. — фельдшерські здравпункти.

Найбільш зробленою формою є медико-санітарна частина (МСЧ). Це комплексна лікувально-профілактична установа закритого чи відкритого типу, організовані для надання медико-санітарної допомоги робітникам великого промислового підприємства. МСЧ закритого типу організуються тільки для робітників закріпленого чи підприємства декількох скооперованих підприємств. Відкриті МСЧ роблять амбулаторно-поліклінічну і стаціонарну допомогу не тільки працюючим на закріплених підприємствах, але і населенню навколишніх територій, у т.ч. родинам робітників. Звичайно частіше вони створюються при великих комбінатах у робочих селищах, коли наявна лікувальна мережа територіальних установ є слабкою. МСЧ заразможе бути самостійною державною установою (федерального, відомчого чи муніципального рівня) із правом юридичної чи особи структурним підрозділом підприємства недержавною організаційно-правовою формою власності, коли юридичний статус і реквізитийого визначаються статутом підприємства.

По діючим нормативних документах (наказ № 130 від 23.06.94 р.) засновниками державних МСЧ є Мінздрав України, інші міністерства і відомства, територіальні органи керування охороною здоров'я і Держкоммайно України (територіальні комітети з керування майном).

Засновниками медико-санітарних частин на підприємствах з недержавними формами власності є самі підприємства і Держкоммайно України з його комітетами на місцях.

Незалежно від форм власності діяльність медико-санітарних частин регламентується законодавчими і нормативними документами з питань охорони здоров'я населення, Статутом підприємства і діючим Положенням про медико-санітарну частину.

Здійснюється вся діяльність відповідно до виданої ліцензії й отриманого сертифіката.

Незалежно від форм власності МСЧ організує облік своєї діяльності і надає статистичні звіти про результати своєї роботи з форм верб терміни, установлені Мінздравом України.

У задачі МСЧ входить надання спеціалізованої кваліфікованої і своєчасної медико-санітарної допомоги робітником при захворюваннях і травмах з метою зниження працевтрат через хворобу й інвалідності, планування і здійснення разом з адміністрацією і санепідемслужбою санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів щодо оздоровлення умов праці, зниженню загальної захворюваності, виробничого травматизму і професійних захворювань, а також здійснення контролю за станом охорони здоров'я працюючих.

Відповідно до задач і функцій, також у залежності від чисельності контингенту робітників, що обслуговується, і за узгодженням із засновником організується, структура МСЧ. У її склад входять: поліклініка, стаціонар з лікувально-допоміжними відділеннями.

До складу МСЧ можуть входити також цехові здравпункти й інші підрозділи (нічні чи профілакторії пансіонати, відділення невідкладної допомоги). Взаємини між структурними підрозділами визначаються Статутом. До складу поліклініки входять типові підрозділи: реєстратура, кабінети для амбулаторного прийому пацієнтів цеховими лікарями-терапевтами й основними фахівцями, у тому числі кабінет підліткового лікаря, акушера-гінеколога. При наявності стаціонару в ньому відкриваються як мінімум два типових відділення — терапевтичне і хірургічне, може організовуватися неврологічне відділення й ін. У цьому випадку лікувально-діагностична частина є загальною для поліклініки і стаціонару, як і кабінет медичної статистики й адміністративно-господарська частина.

Найбільш оптимальною формою є об'єднана МСЧ, що складається з поліклініки і стаціонару, але частіше при підприємствах організуються не об'єднані медичні установи, що складаються з однієї поліклініки. Так у 80-х роках на підприємствах ленінградської промисловості діяла 61 МСЧ, з яких тільки 8 мали стаціонар. Раніш штати медико-санітарних частин визначалися по затверджених нормативах, у даний час вони встановлюються головним лікарем за узгодженням із засновником.

Медико-санітарною частиною може називатися і лікарня і поліклініка, якщо вони обслуговують в основному робітників, а не тільки населення. Організуються вони при підприємствах на визначену кількість працюючих.

На чолі МСЧ коштують, як правило, висококваліфіковані, що мають досвід організаторської роботи -— головні лікарі. Поліклініка очолюється заступником головного лікаря по амбулаторно-поліклінічній роботі, що і вважається завідувачем поліклінікою. Стаціонар відкривається оптимально на 400—600 ліжок на чолі з заступником головного лікаря по стаціонарі, яким звичайно є начмед.

Для здійснення своїх задач медсанчастина організує і проводить наступні розділи своєї діяльності зі звичайним порядком організації роботи відповідних структурних підрозділів:

1. Надання лікувальної поліклінічної і стаціонарної медичної допомоги по основних лікарських спеціальностях.

2. Планування разом із санепидслужбой і здійснення трьох основних видів профілактичних медичних оглядів відповідно до наказу (попередніх при надходженні на роботу, періодичних для робочих важких і шкідливих професій і цільових).

3. Медичну експертизу тимчасової втрати працездатності.

4. Диспансеризацію робітників, особливо часто і довгостроково хворіють (ЧДБ), до яких відносять що хворіють 4 рази в році і більш із загальною тривалістю понад 40 днів по одному захворюванню і раз, що хворіли більш б, із тривалістю більш 60 днів по різних захворюваннях.

5. Контроль за санітарним станом і умовами праці працюючих. Для цього цехові лікарі-терапевти періодично за графіком роботи виходять у цехи на виробничі ділянки і там безпосередньо на місцях здійснюють організаційно-методичну роботу по цьому раз справі.

6. Санітарна освіта і гігієнічне виховання робітників по всіх аспектах формування здорового способу життя трудящих.

7. Складання і реалізація єдиного комплексного плану оздоровчих заходів і взагалі планування оздоровчої роботи з усіх можливих варіантів і напрямків: заходу, що вимагають великих капітальних витрат, звичайно відбиваються в колективних договорах, у планах по техніці безпеки, у планах соціального й економічного розвитку колективів підприємства, вони як правило затверджуються директором заводу, мають діючий характер, носять силу закону для виконавців, тобто. обов'язкові для виконання. У комплексному ж плані медико-санітарної частини знаходять висвітлення розділи оздоровчої роботи, що вимагають менших витрат і стосуються в основному діяльності медиків. Ці плани розробляються співробітниками медсанчастини під керівництвом головного лікаря, узгоджуються з адміністрацією і затверджуються директором підприємства на черговий календарний рік. По основних розділах того плану і проводиться вся робота медико-санітарної частини по зниженню захворюваності і травматизму. Звичайно в планах відбиваються обов'язково чотири групи заходів:

—організаційно-методичного характеру (рішення питань по охороні здоров'я робітників на різних нарадах адміністрації підприємства в директора, головного інженера, на зборах робітників з іншими інстанціями);

— санітарно-технічного напрямку по автоматизації виробничих процесів, механізації трудомістких робіт, герметизація технологічних операцій, огородження деталей, що рухаються, і ін.;

— санітарно-гігієнічні заходи щодо зниження запиленості і загазованості робочих зон, по утепленню і висвітленню цехів, по водопостачанню, каналізації, зниженню шуму і вібрації і т.д., а також, лікувально-профілактичні заходи суспільно-профілактичного значення: проведення профілактичних медичних оглядів, вакцинації робітників при погрозі поширення інфекційних захворювань, диспансеризації й ін.

8. Підготовка санітарного активу, навчання робітників само- і взаємодопомоги, організація медичних аптечок на робочих місцях та інші заходи щодо профілактики травматизму.

9. Підвищення кваліфікації лікарів і середнього медперсоналу в області гігієни праці, санітарно-протиепідемічної справи, сучасних методів діагностики, лікування і профілактики захворювань. Вивчення і поширення передових форм і методів роботи, передового досвіду.

10. Організація обліку і медичної звітності з метою аналізу, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, оцінки якості й ефективності проведеної роботи.

11. Медико-санітарна частина розробляє і повинна мати аварійний план з обов'язковим непорушним запасом лікарських засобів і необхідного медичного устаткування на випадок аварій і стихійних лих.

Усі ці й інші розділи роботи проводяться медсанчастиною в тісному контакті з адміністрацією підприємства, з фабрично-заводським комітетом профспілок, відділом техніки безпеки й інших установ поза підприємством (із санепідслужбою, органами й установами охорони здоров'я).

Діяльність будується на основі договорів про надання медичної допомоги з засновником, територіальним фондом обов'язкового медичного чи страхування страховими медичними організаціями, органами керування охороною здоров'я. У своїй діяльності МСЧ використовує принципи господарського розрахунку, тобто здійснює самостійну господарську діяльність у межах, установлених Статутом, у якому визначаються майнові права й інші обов'язки підприємства. Усі взаєморозрахунки за надання медичної допомоги здійснюються в затвердженому законодавчому порядку.

Фінансування діяльності виробляється:

1. З засобів підприємства-засновника на капітальне будівництво, зміст приміщень; включаючи оплату комунальних послуг, ремонт, оснащення й експлуатацію медичного устаткування і транспорту, зміст Медичного персоналу цехових лікарських ділянок, лікарських і фельдшерських здравпунктів, понад штатні нормативи визначених в індивідуальному порядку.

2. З засобів державного бюджету (федерального, галузевого чи місцевого) — при реалізації цільових територіальних і федеральних програм, на зміст здравпунктів, організованих у межах рекомендованих штатних нормативів.

Loading...

 
 

Цікаве