WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Здоров'я населення і методи його вивчення - Лекція

Здоров'я населення і методи його вивчення - Лекція

Реєстрація дитини в органах загсу виробляється на підставі "Медичного свідоцтва про народження" — ф. № 103/3-84. Медичне свідоцтво про народження видається при виписці матері зі стаціонару всіма установами охорони здоров'я, у яких відбулися пологи, незалежно від того, чи має цю установу акушерське чи ліжко ні, у всіх випадках живородіння. У випадку пологів удома "Медичне свідоцтво про народження" видає ту установу, медичний працівник якого приймав пологи. При багатоплідних родах "Медичне свідоцтво про народження" заповнюється на кожну дитину окремо.

У населених пунктах і медичних установах, де працює не менш двох лікарів, "Медичне свідоцтво про народження" складається обов'язково лікарем. У сільській місцевості в установах охорони здоров'я, у яких немає лікарів, воно може бути видано чи акушеркою фельдшером, що приймали пологи.

У випадку смерті дитини до виходу матері з родильного чи будинку іншої медичної установи "Медичне свідоцтво про народження" також обов'язково заповнюється й установа охорони здоров'я заявляє в органи загсу про народження і про смерть, представляючи крім "Медичного свідоцтва про народження", "Свідчення про перинатальну смерті).

Запис про видачу "Медичного свідоцтва про народження" із указівкою його номера і дати видачі повинна бути зроблена в "Історії розвитку немовляти" (ф. № 097/у), у випадку мертво народження — у "Історії пологів" (ф. № 096/у).

Для обліку народжуваності, розрахунку ряду демографічних показників украй важливо визначити, живим чи мертвої народилася дитина, термін вагітності, доношеність і т.д.

З метою міжнародної порівнянності вітчизняної статистики в області перинатології й у зв'язку з переходом на критерії живородіння і мертво народження, прийняті Всесвітньою організацією охорони здоров'я, варто дотримувати наступних визначень і понять, прийнятих Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я.

Живородінням є повне чи вигнання витяг продукту зачаття з організму матері поза залежністю від тривалості вагітності, причому плід після такого відділення чи дихає виявляє інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація чи пуповини довільні рухи мускулатури, незалежно від того, перерізані пуповина і чи відокремилася плацента. Кожен продукт такого народження розглядається як живонароджений.

Мертво народженням є смерть продукту зачаття до його повного чи вигнання витягу з організму матері поза залежністю від тривалості вагітності. На смерть указує відсутність у плоду після такого відділення чи подиху будь-яких інших ознак життя, таких, як серцебиття, пульсація чи пуповини довільні рухи мускулатури.

Статистика мертвонароджуваності і живонароджуваності має визначені особливості.

Установи охорони здоров'я здійснюють реєстрацію в медичній документації всіх народжених живими і мертвими, що мають масу тіла при народженні 500 м і більш, незалежності від наявності ознак життя, у порядку установленому відповідними наказами.

В органах ЗАГС підлягають реєстрації як живонароджені:

— народжені живими з масою тіла 1000 м і більш (чи, якщо маса при народженні невідома, довжиною тіла 35 см чи більш терміном вагітності 28 тижнів і більш), включаючи немовлят із масою тіла 1000 г при багатоплідних родах;

— усі немовлята, що народилися з масою тіла з 500 до 999 м, також підлягають реєстрації в органах загс як живонароджені в тих випадках, якщо вони прожили більш 168 годин після народження (7 доби).

Для визначення живонароджуваності важливе значення мають термін вагітності і маса тіла дитини. ВІЗ указує, що тривалість вагітності повинна вимірятися з першого дня останнього нормального менструального періоду. Термін вагітності виражається в повних тижнях (наприклад, події, що відбувалися в період між 280-м і 286-м повними днями після початку останнього нормального менструального періоду, вважаються мавшими місце при 40 тижнях вагітності). Термін вагітності, обчислюється по даті останньої нормальної менструації, часто є джерелом статистичних помилок. Для запобігання помилок необхідно пам'ятати, що перший день варто розцінювати як день "0-й", а не "1-й". Дні 0—6 відповідно складають "повний нульовий місячний тиждень", 40-я тиждень вагітності відповідно є синонімом поняття "повні 39 тижнів". Якщо дата останньої нормальної менструації невідома, термін вагітності випливає, визначити на підставі найбільш надійних клінічних даних. Для того щоб уникнути нерозуміння, результати розрахунків у статистичних таблицях необхідно вказувати як у тижнях, так і в днях.

Недонесеними вважаються пологи при терміну вагітності менш 37 повних тижнів (менш 259 днів), доношеними вважаються пологи при терміну вагітності від 37 повних тижнів до менш чим 42 повних тижнів (259—293 дня), переношеними вважаються пологи при терміну вагітності в 42 повні чи тижні більш (294 дня і більш).

Всесвітня асамблея охорони здоров'я визначила, що для живонароджених визначення маси тіла повинне бути проведене протягом першої години життя, до того як у постнатальному періоді відбудеться значна втрата маси. Прийняте в статистику групування по масі тіла при народженні з використанням 500-грамових інтервалі застосовувати не слід. Фактична маса повинна бути зафіксована з тим ступенем точності, з який вона була обмірювана. Малою масою тіла при народженні вважається маса менш 2500 м (до і включаючи 2499 г), дуже малою масою тіла при народженні вважається маса менш 1500 м, украй малою масою тіла при народженні вважається маса менш 10000 р.

СМЕРТНІСТЬ

Для оцінки соціального, демографічного і медичного благополуччя тієї чи іншої території необхідно враховувати не тільки показники народжуваності, але і показники смертності. Взаємодія між показниками народжуваності і смертності, заміна одних поколінь іншими забезпечує безупинне відтворення населення.

Першу наближену Оцінку смертності можна дати на основі загального показника смертності, що розраховується в такий спосіб:

Загальне число померлих за рік

Загальний коефіцієнт смертності:---------------------------------------------------х1000

Середньорічна чисельність населення

Однак загальний коефіцієнт смертності мало придатний для яких-небудь порівнянь, тому що його величина в значній мірі залежить від особливостей вікового складу населення. Так, ріст загального коефіцієнта смертності, відмічуваний в останні роки в деяких економічно розвитих країнах, не стільки свідчить про дійсний ріст смертності, скільки відбиває ріст питомої ваги обличчя літнього віку у віковій структурі населення.

Значно більш точними є показники смертності окремих статево-вікових груп населення, що розраховуються в такий спосіб:

Число осіб даної статі, що вмерли

у даному віці за рік,

Смертність осіб даного _

віку і даної статі ----------------------------------------------------------х1000

Середньорічна чисельність осіб

даного віку і статі

Специфіку в розрахунках і аналізі мають показники дитячої смертності, перинатальної і материнської смертності (див. далі). На статево-вікові показники смертності вікова структура населення майже не впливає.

Важливе значення в боротьбі за зниження смертності і поліпшення здоров'я населення мають показники смертності від визначених захворювань і структура причин смерті.

Число померлих від даного

захворювання за рік

Смертність від даного захворювання----------------------------------------- х1000

Середньорічна чисельність

населення

Структура причин смерті:

усі померлі за рік — 100%.

Померлі від I класу хвороб — Х1%

Померлі від II класу хвороб — Х2%

Померлі від N класу хвороб — Хn.

Джерелом інформації про Причини смерті в Україні є записи в "Лікарських свідченнях" чи "Фельдшерських довідках про смерть", заповнюваних лікарем (фельдшером).

Відповідно до законодавства смерть підлягає реєстрації в державних органах запису актів цивільного стану за місцем проживання померлого чи по місцеві настання смерті на підставі висновку медичної установи не пізніше 3 доби з моменту настання чи смерті виявлення трупа.

Для забезпечення реєстрації смертності затверджене "Лікарське свідчення про смерть" — ф. № 106/У и "Фельдшерська довідка про смерть" — ф. № 106-1/у.

"Лікарське свідчення про смерть" видається всіма установами охорони здоров'я, у яких працює не менш 2-х лікарів. У сільській місцевості, що має в установі охорони здоров'я тільки одного лікаря, у випадку його відсутності (відпустка, хвороба і. т. д.), а також в установах, де немає лікаря, фельдшером видається "Фельдшерська довідка про смерть" фельдшерам забороняється видавати "Лікарське свідчення про смерть".

"Лікарське свідчення про смерть", як і "фельдшерська довідка", видаються під розписку на корінці відповідного документа, що залишається в установі охорони здоров'я. Видача трупа без "Лікарського свідчення" чи "фельдшерської довідки про смерть" забороняється. У випадку, коли поховання померлого виробляється установою охорони здоров'я, останнє обов'язково заповнює "Лікарське свідчення про смерть" і представляє його в 3-денний термін в органи загс для реєстрації.

"Лікарське свідчення про смерть" видається лікуючим лікарем установи охорони здоров'я на підставі спостережень за хворими і записів у медичній документації, що відбивають стан хворого до його смерті, чи патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розкриття.

Патологоанатомічне розкриття виробляється лікарями з метою одержання даних про причини смерті і діагноз захворювання.

Loading...

 
 

Цікаве