WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Здоров'я населення і методи його вивчення - Лекція

Здоров'я населення і методи його вивчення - Лекція

На рівень фізичного розвитку впливає комплекс соціально-біологічних, медико-соціальних, організаційних, природно-кліматичних факторів. Мали місце розходження у фізичному розвитку населення, що проживає в різних економіко-географічних зонах, обличчя різних національностей. Під впливом довгостроково діючих несприятливих факторів рівень фізичного розвитку знижується, навпаки, поліпшення умов, нормалізація способу життя сприяють підвищенню рівня фізичного розвитку.

Основними ознаками фізичного розвитку є:

1. Антропометрична, тобто засновані на зміні розмірів тіла кістяка людини і що включають:

а) соматометричні — розміри тіла і його частин;

б) остеометричні — розміри кістяка і його частин;

в) краніометричні — розміри черепа.

2. Антропоскопічні, засновані на описі тіла в цілому й окремих його частинах. До антропоскопічних ознак відносяться: розвиток жирового шару, мускулатури, форма грудної клітки, спини, живота, ніг, пігментація, волосяний покрив, вторинні полові ознаки і т.д.

3. Фізіометричні ознаки, тобто ознаки, що визначають фізіологічний стан, функціональні можливості організму. Звичайно вони виміряються за допомогою спеціальних приладів. Зокрема, до них відносяться: життєва ємність легень (виміряється за допомогою спірометра), м'язова сила кистей рук (виміряється за допомогою динамометра) і т.д.

Оцінка фізичного розвитку має важливе значення для багатьох областей медицини.

Клініко-діагностичне значення оцінки фізичного розвитку знайшли своє місце в так називаній конституціональній діагностиці, тобто визначенні конституціональної схильності і конституціональних особливостей плинів захворювання. Показники фізичного розвитку використовуються для виявлення антропометричних маркерів (ознак) ризику ряду захворювань і патологічних станів. В акушерстві вимір таза жінки дозволяє визначити тактику ведення пологів.

Антропометричні показники використовуються для контролю за фізичним розвитком дітей і оцінки ефективності проведених оздоровчих заходів. Вони необхідні для визначення режиму життя і фізичного навантаження дитини.

Оцінка біологічного віку важлива для визначення шкільної зрілості, спортивних можливостей дитини, використовується в судово-медичній практиці.

У статистику ряд антропометричних показників є найважливішими критеріями для) визначення таких понять, як "живонароджуваність", "мертвонароджуваність", "недоношеіність", "маса тіла при народженні" і т.д.

У гігієні ознаки фізичного розвитку допомагають визначити придатність до військової служби і роду військ.

Фізичний розвиток має важливе медико-соціальне значення. Рівень фізичного розвитку населення багато в чому говорить про соціальне благополуччя в суспільстві. Порушення фізичного розвитку можуть свідчити про несприятливі умови і спосіб життя дитини і повинні бути одним із критеріїв для визначення рівня соціального ризику родини, виділення соціального неблагополуччя родин, що вимагають заходів медико-соціального впливу.

Вивчення фізичного розвитку містять у собі: 1) вивчення фізичного розвитку і його закономірностей у різних віково-статевих групах населення і зрушень за визначені проміжки часу; 2) динамічне спостереження за фізичним розвитком і здоров'ям у тих самих колективах; 3) розробку мір регіональних віково-статевих стандартів для індивідуальної і групової оцінки фізичного розвитку дітей; 4) оцінку ефективності оздоровчих заходів.

У залежності від мети дослідження програми оцінки фізичного розвитку варіюють у широких межах — від оцінки маси, довжини тіла й окружності грудей, до аналізу 60 вимірювальних і описових ознак. Однак незалежно від обсягу ознак для одержання точних результатів необхідно дотримувати ряд стандартних умов, а саме: оцінка повинна проводитися в ранковий час, при оптимальному висвітленні, наявності справного інструментарію, використанні уніфікованої методики і техніки виміру.

Антропометрія проводиться за допомогою спеціальних інструментів: антропометра, ростоміра, сантиметрової стрічки, товстостних і ковзних циркулів, і т.д. Для антропоскопії використовуються шкали, муляжі, схеми. Фізіометрію проводять на спеціальних приладах. Для оцінки фізичного розвитку може бути використана фотографія (т.зв. метод стереофотограммометрії).

Спостереження за фізичним розвитком дітей починається з моменту народження і регулярно продовжується в дитячих поліклініках, дитячих дошкільних установах, школах у терміни встановлені спеціальними наказами. Результати оцінки вносяться в "Історію розвитку немовляти" (ф. 097/у), "Медичну карту дитини" (ф. 025/у). У дорослого населення регулярної оцінки фізичного розвитку не виробляється.

Для вивчення, аналізу й оцінки фізичного розвитку застосовуються генералізуючий і індивідуалізуючий методи спостереження.

Генералізуючий метод являє собою спостереження за визначеної, досить великою групою дітей, у якій індивідуальні антропометричні дані сумуються і при обробці одержують середні дані фізичного розвитку на визначений момент, що характеризують дану групу.

Метод, що індивідуалізує, являє собою тип "подовжнього" тривалого спостереження за розвитком кожної окремої дитини.

Для одержання середніх показників фізичного розвитку проводиться обстеження великих груп практично здорових людей різного віку і підлоги. Отримані середні показники є стандартами фізичного розвитку відповідних груп населення.

Загальноприйнятих стандартів фізичного розвитку не існує. Різні умови життя в різних клімато-географічних зонах, у містах і сільській місцевості, етнографічні розходження обумовлюють різний рівень фізичного розвитку населення. Відповідно до цього визначаються місцеві чи регіональні стандарти фізичного розвитку. Місцеві стандарти повинні уточнюватися приблизно через 5 років у зв'язку з постійно мінливими умовами і способом життя.

Оцінка фізичного розвитку індивідуума здійснюється шляхом порівняння його показників зі стандартами і визначення ступеня відхилень від середніх величин.

Антропометричні показники, узяті окремо, не можуть повно охарактеризувати рівень фізичного розвитку організму. Оцінка фізичного розвитку повинна здійснюватися по сукупності всіх морфологічних і функціональних ознак з урахуванням інших показників здоров'я.

СТАТИКА НАСЕЛЕННЯ

Основним, найбільш достовірним джерелом зведень про чисельний склад населення служать регулярно проведені в нашій країні перепису.

Одна з перших відомих спроб обліку наділення була проведена в Китаї в 238 р. до н.е. Аналогічні зведення відносно Палестини неодноразово зустрічаються в Старому Завіті. Перший перепис, що відповідає науковим принципам обліку населення (одноденна і поіменна), була проведена в Бельгії в 1846 році.

На Русі в основному проводився господарський облік населення (по "будинках", по "дворах", по "сохах") з метою раціонального оподатковування. З 1718 по 1860 р. у Росії пройшло десять "ревізій".

Перший загальний перепис населення України був проведений у 1924 році.

Протягом нинішнього сторіччя в нашій країні пройшло 8 загальних переписів: у 1924, 1926, 1937, 1959, 1970, 1979, 1989 і в 2001 роках.

Поряд із суцільним обліком населення, проведеним у період переписів, здійснюються вибіркові соціально-демографічні обстеження, що дозволяють простежити зміни в складі населення країни в меж переписний період, одержати необхідні дані для перспективного планування економічного і соціального розвитку. Вибіркові соціально-демографічні обстеження проводяться по широкій програмі і є коштовним джерелом інформації для вивчення стану здоров'я населення і планування різних служб охорони здоров'я.

Поточна оцінка чисельності населення в роки між переписами виробляється на підставі підсумків останнього перепису населення, до яких щорічно додаються числа народжених і прибулих на дану територію і віднімаються числа померлих і вибулих з даної території. При цьому також враховуються зміни чисельності населення в результаті адміністративно-територіальних перетворень. Поточні оцінки чисельності населення уточнюються на підставі підсумків чергового перепису.

Дані про загальну чисельність населення звичайно приводяться по наявному населенню, а зведення, що характеризують статево-віковий склад, — по постійному населенню. Крім того, розраховується середня чисельність населення.

До наявного населення відносяться обличчя, що знаходяться на момент перепису на даній території, включаючи тимчасово проживаючих. До постійного населення відносяться обличчя постійно проживаючі на даній території, включаючи тимчасово відсутніх. Середньорічна чисельність населення розраховується як середнє арифметичне з чисельності на початок і кінець відповідного року за результатами поточних оцінок і використовується при розрахунках показників відтворення населення.

На підставі розрахунку питомої ваги обличчя у віці 0—14, 15—49, 50 років і більше визначається віковий тип населення. По віковому складі розрізняють прогресивний, регресивний і стаціонарний типи населення.

Прогресивним вважається тип населення, а якому частка дітей у віці 0—14 років перевищує частка населення у віці 50 років і більше. Регресивним типом прийнято вважати населення, у якому частка облич у віці 50 років і більше, перевищує частку дитячого населення. Стаціонарним називається тип, при якому частка дітей дорівнює частці облич у віці 50 років і більше. Прогресивний тип народонаселення забезпечує подальше збільшення чисельності населення, регресивний тип загрожує нації вимиранням.

Loading...

 
 

Цікаве