WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Розлади рухової і трофічної функції нервової системи - Лекція

Розлади рухової і трофічної функції нервової системи - Лекція

- Синкінезія - мимовільні співдружні рухи, які виникають у паралізованій кінцівці при здійсненні будь-яких довільних рухів іншою кінцівкою або іншою частиною тіла. Наявність синкінезій, поряд з іншими проявами центрального паралічу, дозволяє діагностувати органічні ушкодження нервової системи, оцінювати динаміку виниклого в ній патологічного процесу (травми, пухлини, порушення мозкового кровообігу, запалення і т.п).

Периферичний (млявий, атрофічний) параліч (парез) виникає при ушкодженні периферичних мотонейронів (клітин передніх рогів спинного мозку і рухових ядер черепних нервів), а також передніх корінців спинного мозку, нервових сплетень і периферичних нервів. П р и ч и н а м и його розвитку можуть бути: а) травматичні ушкодження, б) інфекційні, в) інфекційно-алергічні процеси, г) дегенеративні процеси, д) деякі інтоксикації.

О з н а к а м и периферичного паралічу (парезу) є: а) зниження м'язового тонусу, б) арефлексія, в) фібрилярні і фасцикулярні посмикування м'язів, г) порушення електрозбудливості м'язів, д) атрофія м'язів.

При такому паралічі атонічні м'язи на дотик в'ялі, мляві; при обстеженні у паралізованій кінцівці відзначається надмірність пасивних рухів.

- Арефлексія характеризується відсутністю або зниженням сегментарних рефлексів (сухожильних, періостальних, шкірних і ін).

- М'язова атрофія формується не тільки внаслідок тривалої бездіяльності м'язів, але й у результаті випадіння нервово-трофічних впливів на них. У м'язах розвивається дегенеративний процес із заміщенням м'язових волокон жировою і сполучною тканиною.

Для периферичного паралічу характерні порушення збудливості ушкоджених м'язів ("реакція переродження"), яке проявляється у перекрученні (у порівнянні з нормою) інтенсивності так званих катодзамикального і анодзамикального скорочень м'яза при подразненні його гальванічним або фарадичним струмом.

Екстрапірамідний параліч (парез) виникає при ушкодженні стріопалідарної системи (х-ба Паркінсона) внаслідок порушень корково-підкорково-стовбурових міжнейронних взаємодій. Це параліч ригідного типу: м'язовий тонус підвищується за пластичним типом. Опір м'язів при їх дослідженні залишається рівномірно підвищеним у всіх фазах руху внаслідок одночасного збільшення тонусу в згиначах і розгиначах, пронаторах і супінаторах. Нерідко спостерігаються зупинка тулуба або кінцівки в наданому положенні (каталепсія). На відміну від центрального паралічу при екстрапірамідному паралічі або парезіпатологічні рефлекси не виникають і не відзначається різкого підвищення сегментарних рефлексів. Разом з тим характерна поява постуральних (від лат. positura - положення) рефлексів. У нормі ці рефлекси, які забезпечують збереження пози, чітко виражені лише в перші місяці життя. З віком вони пригнічуються діяльністю кори великого мозку, що регулює довільну позу.

У п а т о г е н е з і х-би Паркінсона провідна роль, як вважають, належить недостатності дофамінергічних систем головного мозку, що є наслідком руйнування патологічним процесом чорної субстанції, де утворюється дофамін. У нормі дофамін з чорної субстанції по нігростріатних шляхах надходить у хвостате ядро, де пригнічує діяльність нейронів, які гальмують, затримують рухові акти (гальмування гальмування). В результаті руйнування чорної субстанції і зменшення утворення дофаміну, розгальмовуються нейрони хвостатого ядра, в результаті збільшується їх гальмівний ефект - розвивається гіпокінезія.

ІІ. Гіперкінезії - тип рухових розладів, який характеризується надлишковими мимовільними рухами, виникає в основному при ушкодженні головного мозку.

Розрізняють: а) первинні і б) вторинні фактори виникнення гіперкінезів.

Першопричиною гіперкінезів є збудження окремих ділянок ЦНС, найчастіше екстрапірамідноїсистеми, що трапляється при:а) набутих (травматичної, запальної, судинної, аутоалергічної, пухлинної природи), б) спадкових захворюваннях (хорея Гентінгтона, епілепсія, есенціальний тремор і ін.).

Вториними факторами розвитку гіперкінезів є патологічні процеси і захворювання, які супроводжуються розвитком: а) гіпоглікемії, б) гіпокальціємії, в) гіпомагніємії, г) алкалозі.

У залежності від рівня його ушкодження розрізняють гіперкінези: а) переважно кіркового, б) підкіркового, в) стовбурового походження.

За поширеністю розрізняють: а) локальні і б) генералізовані гіперкінези. При локальних розладах відзначаються мимовільні, насильницькі скорочення окремих м'язових волокон або м'язів, а при генералізованих - у процес скорочення втягуються групи м'язів.

За характером розладів розрізняють наступні форми гіперкінезів: а) судоми, б) хорея, в) атетоз, г) тремор, д) тік, е) епілепсія і ін.

Судоми - раптово виникаючі приступоподібні мимовільні скорочення м'язів різної інтенсивності, тривалості і поширеності. Вони бувають: а) клонічними, б) тонічними і в) змішаними (клонічно-тонічними і тонічно-клонічними).

- Клонічні (від грецьк. clonus - безладний рух) судоми являють собою короткочасні скорочення окремих груп м'язів, які швидко слідують одне за одним. Такі судоми найчастіше спостерігаються при подразненні кори великого мозку і ушкодженні пірамідної системи.

- Тонічні судоми характеризуються тривалими (до декількох десятків секунд) м'язовими скороченнями, у результаті яких відбувається "застигання" тулуба або кінцівок у різних вимушених положеннях. Такі судоми зазвичай розвиваються при надмірному подразненні підкіркових структур. До розвитку тонічних судорог можуть призвести різні екзогенні інтоксикації: а) алкогольна, б) окисом вуглецю, в) правцева.

- Судоми змішаного типу з перевагою в м'язових скороченнях тонічного або клонічного компонентів можуть виникати при коматозних і шокових станах (при діабетичній, печінковій або уремічній комі, опіковому або анафілактичному шоку).

Хорея (від грецьк. chorea – танець, танець Вітта) характеризується швидкими, безладними, неритмічними, нестереотипними насильницькими скороченнями різних груп м'язів. Цей вид розладів виникає при ушкодженні екстрапірамідної системи, зокрема: а) атеросклеротичному ушкодженні судин підкоркових ядер, б) ревматичному енцефаліті, в) черепно-мозкових травмах, г) патологічній вагітності, д) має спадкове походження (хорея Гентінгтона).

Атетоз (від грецьк. athetos - нестійкість) являє собою гіперкінез, який характеризується мимовільними стереотипними ритмічними черв'якоподіб-ними вигадливими рухами, найчастіше пальців рук і, рідше, стоп. Іноді цей розлад носить генералізований характер. Атетоз виникає при ушкодженні стріатної системи (хвостатого ядра, шкарлупи): а) в умовах розвитку енцефалітів, б) розладів кровопостачання головного мозку, в) черепно-мозкових травм, г) пухлинах мозку.

Тремор – тремтіння пальців рук і кистей, нижньої щелепи, яке спостерігається переважно при ушкодженнях стовбура мозку. Тремор дуже часто є ознакою органічних ушкоджень головного мозку: а) розсіяного склерозу, б) гепатоцеребральної дистрофії, в) енцефалітів, г) порушень мозкового кровообігу, д) а також екзогенної інтоксикації організму (хронічне отруєння алкоголем, ртуттю, морфіном).

Тік - рухові розлади у вигляді швидких мимовільних стереотипних скорочень м'яза або групи м'язів, при яких виникають насильницькі рухи, які нерідко імітують довільні рухи (мигання повік, жестикуляція і ін.). Розрізняють: а) енцефалічні, б) токсичні, в) лікарські (при вживанні різних психофармакологічних засобів), г) а також психогенні тіки.

Епілепсія - хронічне захворювання, яке характеризується повторними судомними і психопатологічними приступами, які нерідко ведуть до зміни особистості. Етіологія і патогенез епілепсії цілком не з'ясовані.

ІІІ. Атаксії - локомоторні розлади, які характеризуються порушенням часової і просторової координації рухів, виникають переважно при ушкодженні: а) шляху пропріоцептивної чутливості (сенситивна атаксія) і б) мозочка (мозочкова атаксія).

Сенситивна атаксія виникає при недостатності або відсутності сигналів ("зворотної аферентації") від пропріорецепторів (чутливих нервових закінчень у м'язах і сухожиллях) про положення окремих частин тіла в просторі, ступеня скорочень м'язів, швидкості рухів, опору цим рухам. При вираженій сенситивній атаксії затруднене виконання навіть найпростіших побутових дій, затруднюється ходьба: а) стає безладною і б) різко погіршується при вимиканні зорового контролю за пересуванням. Сенситивна атаксія спостерігається: а) при сухотці спинного мозку, б) поліневритах, в) сирінгомієлії.

Loading...

 
 

Цікаве