WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Реактивність і алергія - Лекція

Реактивність і алергія - Лекція

Патофізіологічна стадія.

Імунні і патохімічні механізми приводять до розвитку функціональних змін, які складають сутність патофізиологічної стадії генералізованої і місцевих форм анафілактичних реакцій.

□ Як відмічалося вище генералізованою формою анафілактичних реакцій є анафілактичний шок, який характеризується наступними проявами:

1) Порушенням загальної геодинаміки, що проявляється насамперед падінням артеріального тиску. В основі цих порушень лежать: а) генералізоване розширення артеріол і пов'язане з цим падіння загального периферичного опору; б) генералізоване підвищення проникності судин, що приводить до виходу рідини із судин у тканину і зменшення обсягу циркулюючої крові.

2) Розладами мікроциркуляції, які виникають в результаті падіння артеріального тиску і згущення крові.

3) Розвитоком гострої недостатності зовнішнього дихання внаслідок спазму бронхів та бронхіол і закупорки слизом дихальних шляхів.

Усі зазначені процеси приводять до розвитку гострої гіпоксії, яка викликає порушення функції (надпорогове гальмування) дихального і серцево-судинного центрів, що веде до смерті.

Місцеві прояви анафілактичних реакцій носять назву атопії.

Розвиваються при поступленні в організм через шкіру і слизові оболонки ефірних масел, домашнього пилу, шерсті тварин, пилку рослин, деяких харчових продуктів і лікарських препаратів. Характерно, що при розвитку атопій , як правило, виявляються ознаки спадкової схильності до алергії, яка обумовлюється: а) дефіцитом імунітету покривних тканин; б) зниженням продукції S-IgA, IgG; в) підвищенням проникності слизових оболонок.

При атопіях спостерігається:

а) спазм гладких м'язів бронхів - приступи задухи (розвивається в результаті дії повільно реагуючої субстанції анафілаксії і гістаміну на гладкі міозити бронхіол);

б) підвищення утворення і виділення слизу у верхніх дихальних шляхах, що супроводжується виникненням алергійного риніту, фарингіту, ларингіту, трахеїту;

в) спазм гладкої мускулатури кишок - проноси (діарея);

г) розширення артеріол - почервоніння, алергійна висипка на шкірі, кон'юнктивіт;

д) підвищення проникності стінок судин - розвиток місцевих набряків, можливий набряк головного мозку;

е) подразнення нервових закінчень - сверблячка, біль.

Такі явища спостерігаються при: а) бронхіальній астмі, б) кропивниці, в) полінозах , г) набряку Квінке.

Кропивниця характеризується швидкою і поширеною висипкою на шкірі, сверблячкою і набряком навколишніх тканин.

Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) є одною із форм кропивниці – це обмежений набряк шкіри і підшкірної клітковини, який найчастіше локалізується в ділянці очей, носа, губ, гортані, кінцівок і геніталій. Набряк розвивається за 4-6 годин і триває 10-12 годин. Характеризується високою смертністю із-за набряку гортані.

Полінози (сінна лихоманка) – сезонні захворюваннях, які викликаються пилком при цвітінні дерев, злакових, різноманітних трав і сорняків.

Алергійні реакції II типу за Кумбсом і Джеллом - цитотоксичні реакції.

Антигени перебувають на поверхні клітин, антитіла у вільному стані. Реакція антиген+антитіло відбувається на поверхні клітини.

З метою відтворення алергійних реакцій II типу використовують цитотоксичні сироватки, що містять антитіла проти антигенів тієї чи іншої тканини.

Такі сироватки одержують шляхом імунізації тварин тканинними антигенами. Подібним чином можна одержати антиміокардіальну, антинефротичну, антиретикулярну та інші цитотоксичні сироватки.

Клінічних форми цитотоксичних реакцій: а) аутоалергічні хвороби, б) ге-мотрансфузіїний шок, який виникає при переливанні несумісної за групою чи резус-фактором крові; в) гемолітична хвороба немовлят (резус-конфлікт); г) алергія на лікарські препарати.

Патогенез алергійних реакцій II типу.

Імунологічна стадія. У розвитку цитотоксичних реакцій беруть участь наступні антигени і антитіла.

Антигени: а) компоненти мембран власних клітин (незмінені і змінені під дією різних факторів); б) фіксовані (адсорбовані) на клітинних мембранах антигени (наприклад, лікарські препарати); в) неклітинні компоненти тканин (колаген, мієлін).

Антитіла: IgG1, IgG2, IgG3. За походженням вони можуть бути: а) природними (ізоантитіла до антигенів груп крові) та б) імунними, тобто такими, котрі утворюються в організмі внаслідок їх контакту з антигенами.

Для розвитку цитотоксичних реакцій мають значення наступні властивості антитіл: а) здатність зв'язувати комплемент; б) ефект опсонізації; в) здатність проникати в тканини.

При алергійних реакціях ІІ типу відбувається руйнування (цитоліз) клітин.

Серед механізмів, які забезпечують руйнування клітин (цитоліз) розрізняють:

1) Комплементзалежний цитоліз. Після того, як антитіла зв'язуються з антигеном на поверхні клітини, відбувається фіксація комплементу до Fc-фрагменту імуноглобулінів. В результаті активації комплементумембрана антигеннесучої клітини перфорується (у ній утворяться отвори), клітина ушкоджується і гине.

2) Антитілозалежний фагоцитоз. Пов'язані з антигенами антитіла викликають ефект опсонізації, тобто полегшують фагоцитоз антигеннесучої клітини макрофагами.

3) Антитілозалежна клітинна цитотоксичність.Знищення антигеннесучої клітини, пов'язаної з антитілами, може бути здійснено К-лімфоцитами (натуральними кілерами), що відносяться до О-лімфоцитів і мають рецептори до Fс-фрагменту антитіл.

Патохімічна стадія цитотоксичних реакцій характеризується:

1) активацією комплементу: а) утворенням проміжних (СЗb) і б) побічних (СЗа, С5а) продуктів його активації;

2) генерацією вільних радикалів і пероксидів активованими макрофагами і К-лімфоцитами;

3) звільненням макрофагами лізосомальних ферментів.

Під час патофізіологічної стадії цитотоксичних реакцій відбуваються наступні процеси:

1) Активований комплемент, вільні радикали, пероксиди і лізосомальні ферменти ушкоджують клітини і викликають їхню загибель, що є причиною розвитку запалення.

2) Якщо кількість антитіл, які реагують з антигеном, невелика і є недостатньою щоб викликати ушкодження клітини, то може спостерігатися ефект стимуляції їх функціональної активності.

На цьому, зокрема, заснована стимулююча дія невеликих доз антиретикулярної цитотоксичної сироватки (сироватки О.О.Богомольця) і розвиток автоімунного тиреотоксикозу.

АЛЕРГІЯ (продовження)

Алергійні реакції III типу за Кумбсом і Джеллом - імунокомплексні реакції.

Антиген і антитіло перебувають у вільному стані (не фіксовані на поверхні клітин). Їхня взаємодія відбувається в крові та інших рідинах організму.

Відтворення імунокомплексних реакцій в експерименті.

При одноразовому введенні тварині великої дози чужорідної сироватки може розвиватися сироваткова хвороба. Перші її морфологічні і клінічні ознаки з'являються на 8-у добу і досягають максимуму на 12-14-у добу після введення сироватки.

В експерименті можна моделювати і місцевий імунокомплексний процес - феномен Артюса. Кроликам підшкірно з інтервалами у 5 діб вводять кінську сироватку. Починаючи з 3-го введення з'являється набряк, який збільшується після кожного наступного введення сироватки. Після 6-го введення виникає центральний геморагічний некроз.

Клінічні форми імунокомплексних реакцій можна виділити у наступні групи:

1) Захворювання, обумовлені екзогенними антигенами: а) сироваткова хвороба, б) деякі форми алергії на лікарські препарати, в) алергійний альвеоліт.

2) Аутоалергічні хвороби: а) системний червоний вовчук, б) ревматоїдний артрит, в) вузликовий периартеріїт, г) тіреоїдит Хашімото.

3) Інфекційні хвороби: а) гепатит В, б) стрептококові інфекції.

Імунологічна стадія імунокомплексних реакцій.

У розвитку імунокомплексних реакцій беруть участь антигени і антитіла, які повинні мати наступні характеристики: 1) Антигени повинні бути розчинними. 2) Антитіла повинні бути преципітуючими. До них належать IgM, IgG1, IgG2, IgG3. При взаємодії зантигеном вони: а) утворять преципітати і б) здатні зв'язувати комплемент.

Loading...

 
 

Цікаве