WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Реактивність і алергія - Лекція

Реактивність і алергія - Лекція

Лекція

Реактивність і алергія

Реактивність- це здатність організму реагувати зміною життєдіяльності на різні впливи навколишнього середовища. Вона формується в процесі філо- і онтогенезу та відображає видові, групові та індивідуальні особливості реагування. Реактивність - одна з основних форм взаємозв'язку і взаємодії організму як єдиної системи із середовищем переважно захисного, пристосувального характеру.

Найбільш загальною формою реактивності є біологічна, або видова, реактивність, яка визначається насамперед спадковими факторами і виражає здатність організму реагувати на різноманітні впливи навколишнього середовища (токсини, гіпоксію, ультрафіолетове випромінювання) зміною життєдіяльності захисно-пристосувального характеру. Таку реактивність називають ще первинною. Видові особливості реактивності визначають видовий імунітет проти інфекційних захворювань. Так, видовим імунітетом пояснюється несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби. Прикладом видових змін реактивності є зимова сплячка тварин, сезонна міграція риб і птахів.

На основі видової реактивності формується: 1) групова та 2) індивідуальна.

Індивідуальна реактивність зумовлена спадковими і набутими факторами і залежить від тих умов середовища, в яких організм розвивається, - характеру харчування, кліматичного поясу, вмісту кисню в атмосферному повітрі, тощо. Така реактивність залежить від статі, віку. Так, ранній дитячий вік характеризується низькою реактивністю, що визначається незавершеним розвитком нервової, ендокринної, імунної систем, недосконалістю зовнішніх та внутрішніх бар'єрів.

Індивідуальна реактивність може бути: а) специфічною і б) неспецифічною.

Специфічна реактивність виражається у здатності утворювати антитіла на антигенні подразнення, забезпечує несприйнятливість до інфекційних хвороб.

Неспецифічна реактивність виявляється під час дії на організм факторів зовнішнього середовища і реалізується за допомогою таких механізмів як стрес, зміна функціонального стану нервової системи, парабіоз, фагоцитоз, біологічні бар'єри.

Специфічна і неспецифічна реактивність може бути: а) фізіологічною і б) патологічною.

Фізіологічна реактивність охоплює реакції здорового організму у сприятливих умовах існування.

Патологічна реактивність виявляється у разі впливу на організм хвороботворних факторів і виражається в обмеженні пристосувальних можливостей організму. Прикладом такої реактивності є алергія (від грец. allos - інший, ergon - дію).

Алергія - це імунна реакціяорганізму на речовини антигенної природи, яка супроводжується ушкодженням клітин, тканин і органів із порушенням їх функції.

Вперше поняття "алергія" застосував Пірке в 1906 році.

Виникає питання: чим же відрізняється алергія від імунітету і що є між ними спільного?

Основу, як алергії, так і імунітету складають імунні реакції гуморального і клітинного типів, які забезпечують захист організму від антигенів. Однак в умовах імунітету знищення антигену відбувається без ушкодження власних тканин, тоді як при алергії таке ушкодження завжди має місце, тобто алергія є патологічною формою імунної реактивності.

Алергію викликають речовини антигенної природи, які називаються алергенами. У залежності від будови алергени можуть бути повними і неповними (гаптенами).

• У залежності від походження розрізняють: 1) екзогенні і 2) ендогенніалергени.

І. Екзогенні алергени розрізняють:

- За походженням: 1) Харчові (аліментарні): часто окремі складові компоненти їжі є факторами алергійної і токсичної агресії.

2) Лікарські: безконтрольне, а нерідко і невиправдано широке застосування лікарських препаратів (особливо антибіотиків, вакцин), приводить до розвитку алергійних ускладнень і захворювань, починаючи від шкірної сверблячки, кропивниці і закінчуючи смертельним анафілактичним шоком.

3) Пилкові. Пилок багатьох рослин викликає алергійні захворювання - полінози, які характеризуються ушкодженням переважно дихальних шляхів і слизової оболонки очей.

4) Побутовий і виробничий пил. До складу побутового пилу входять залишки органічних речовин тваринного, рослинного, мікробного походження, синтетичних речовин, продукти органічних та неорганічних сполук. Одним з найбільш активних алергенів домашнього пилу є мікроскопічні кліщі.

Виробничий пил здобуває алергенні властивості за рахунок бактеріального і особливо грибкового вмісту, а також домішок пестицидів, гербіцидів, мінеральнихдобрив, часток комах і ін. Пил викликає алергійне ушкодження переважно органів дихання.

5) Епідермальні: рогові лусочки шкіри, пір'я птахів, частки вовни тварин.

6) Побутові хімічні сполуки: різні барвники, пральні порошки, креми, косметичні засоби, дезодоранти й ін.

7) Сироваткові: препарати крові тварин і людини.

8) Інфекційно-паразитарні: патогенні і сапрофітні мікроорганізми, віруси, грибки, паразити і т.д.

9) Фізичні фактори: висока чи низька температура, ультрафіолетове та радіаційне опромінення і т.ін.

- У залежності від способу проникнення в організм екзогенні алергени класифікують на: 1) інгаляційні (пилок, пил, аерозолі, епідермальні алергени, деякі лікарські препарати), 2) аліментарні (окремі продукти харчування), 3) контактні (мазі, барвники, смоли, креми, лаки, пральні порошки), 4) ін'єкційні (препарати крові, лікарські препарати, отрути бджіл, комарів, павуків і т.ін.), 5) трансплацентарні (деякі лікарські і білкові препарати, навколоплідні води та ін.).

ІІ. Ендогенні алергени (аутоалергени) класифікуються на 2-і групи:

1)природніі2) набуті.

1)Природні ендоалергени - це компоненти так званих забар'єрних органів, які за нормальних умовзахищаються гістогематичними бар'єрами (гематоенцефалічним, гематоофтальмічним, гематотестикулярним, гематотіреоїдним, гематокохлеарним та ін), що унеможливлює контакт імунокомпетентних клітин із антигенними властивостямитканин: а) головного мозку, б) ока, в) сім'яників, г) щитовидної залози, д) внутрішнього вуха в період ембріогенезу, коли відбувається становлення імунологічної толерантності до власних білків. Оскільки у цих органів відсутня імунологічна толерантність, то в організмі існують клони лімфоцитів, які здатні вступати у імунну реакцію із тканинами цих органів при порушеннях цілісності вищезгаданих бар'єрів.

2) Набутіендоалергени (власні білки організму, які змінюють свою структуру під впливом дії на них факторів зовнішнього середовища).

У залежності від природи цих факторів набуті ендоалергени можуть бути: а) неінфекційними (опікові, холодові, променеві) та б) інфекційними - власні білки організму, змінені під дією інфекційних чинників (мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності), які в свою чергу бувають простими і комплексними (тканина-мікроб, тканина-токсин).

Алергійні реакції класифікуються наступним чином:

1) За походженням алергенів: а) алергійні реакції, викликані екзогенними алергенами; б) аутоалергічні реакції.

2) За клінічними ознаками (класифікація Кука):

а) алергійні реакціїнегайного - проявляються відразу ж або через 15-20 хв після контакту алергену із сенсибілізованим організмом (анафілактичний шок, бронхіальна астма, алергія на пилок рослин і т.ін).

б) алергійні реакціїсповільненого типу - проявляються через 24-48 годин після контакту алергену із сенсибілізованим організмом (туберкулінова проба, реакція відторгнення трансплантату).

3) За характером місцевої взаємодії алергену з ефекторами імунної системи (класифікація Кумбса і Джелла: 1963 р.)

- I тип - анафілактичні реакції,

- II тип - цитотоксичні реакції,

- III тип - імунокомплексні реакції,

- IV тип - гіперчутливість сповільненого типу,

- V тип - виділений А.Ройтом (1991 р.) і носить назву: рецепторно-опосередковані або "стимулюючі" реакції.

4) За патогенезом: а) алергійні реакції гуморального типу (I, II, III і V типи реакцій); 2) алергійні реакції клітинного типу (IV тип реакцій за Кумбсом і Джеллом).

Алергійні реакції є однією з дуже розповсюджених форм патології у людини. В даний час важкі алергійні захворювання зустрічаються в 10-20 % населення.

Loading...

 
 

Цікаве