WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пухлини - Лекція

Пухлини - Лекція

Свідченням канцерогенного впливу іонізуючої радіації є трагедія жителів Хіросіми і Нагасакі, жителів забруднених територій після Чорнобильської катастрофи.

При тривалому перебуванні білих пацюків на сонці в них часто розвивається рак шкіри, що пов'язують із впливом ультрафіолетового випромінювання.

Прикладами можливого значення механічних факторів у канцерогенезі є розвиток пухлини в ділянці імплантації тваринам пластинок, виготовлених з хімічно інертного матеріалу ("пластмасовий" канцерогенез - розвивається від тиску на навколишні клітини пластмасових пластинок), виникнення раку в місці тривалого тиску на шкіру кангри (спеціальної сумки, у якій жителі Індії носять вугілля).

Нарешті, часте виникнення пухлин порожнини рота в пастухів гірських місцевостей, що п'ють дуже гарячий чай, наводить на думку про можливу роль високої температури в розвитку пухлин.

М е х а н і з м канцерогенної дії фізичних факторів є таким же, як і при дії хімічних канцерогенів.

Біологічні фактори канцерогенезу.

В 1945р. Зільбер сформулював вірусно-генетичну теорію виникнення пухлинного росту, тим самим в центрі уваги поставив вірус.

Онкогенні в і р у с и класифікуються на: 1) ДНК-вмістні і 2) РНК-вмістні

1) До онкогенних ДНК-вмістних вірусів відносяться:

а) папова-віруси - викликають розвиток у тварин 3-х видів пухлин: папіломи, поліоми і пухлини, що виникає під дією вакуолізуючого вірусу SV-40;

6) аденовіруси: 12, 18 і 31-го типів;

в) герпес-віруси, зокрема, вірус Епштейна-Барр.

Що стосується людини, то в одних випадках доведено, а в інших є підстави думати, що причиною деяких пухлин є: а) вірус Епштейна-Барр (викликає лімфому Беркита, назофарінгеальний рак); б) вірус гепатиту В (може бути причиною раку печінки); в) вірус папіломи людини (викликає доброякісні пухлини шкіри, жіночих геніталій, гортані).

2) РНК-вмістні віруси відносяться до сімейства ретровірусів.

Загальною їх властивістю є наявність у вірусному геномі гена, що кодує структуру ферменту ревертази (відомого під назвою зворотна транскриптаза, або РНК-залежна ДНК-полімераза). Цей фермент забезпечує синтез двохспіральної ДНК на матриці односпіральної РНК ретровіруса. Внаслідок цього утвориться ДНК-копія ретровіруса, що одержала назву ДНК-провіруса.

У залежності від онкогенних властивостей ретровіруси поділяються на 2 групи:

1) Швидкотрансформуючі ретровіруси (віруси гострих лейкозів у птахів і мишей та саркоми Рауса у курей). Надзвичайно онкогенні, викликають розвиток пухлин після короткого латентного періоду. Ці віруси мають у своєму геномі онкоген, тому в основі трансформації клітин у пухлинни лежить епігеномний механізм.

2) Повільнотрансформуючі ретровіруси (віруси лімфолейкозів). Викликають розвиток пухлин після тривалого латентного періоду. Ці віруси не мають у своєму складі онкогена, тому основний механізм їх трансформуючої дії - мутаційний.

Онкогенним ретровірусом людини є вірус Т-клітинної лімфоми-лейкемії. Він передається від людини людині при тривалих інтимних контактах, переливанні крові. Слід зазначити, що цей лімфотропний вірус має велику подібність з вірусами імунодефіциту людини (ВІЛ), які викликають СНІД.

• Е т а п и вірусного онкогенезу: 1) Рецепція вірусу - взаємодія вірусу із визначеними структурами плазматичної мембрани клітини (рецепторами). Відсутністю відповідних рецепторів пояснюється видовий імунітет до вірусної інфекції.

2) Інтерналізація - роздягання і проникнення віруса в клітину.

3) Інтеграція (об'єднання) вірусного генома з геномом клітини. Це центральний і обов'язковий етап вірусного онкогенезу. У випадку ДНК-вмістних онковірусів відбувається вбудовування вірусної ДНК у ДНК клітини, у випадку РНК-вмістних вірусів - вбудовується ДНК-провірус, який утворюється під впливом ферменту ревертази.

4) Персистенція (постійне перебування) вірусу в геномі клітини. При цьому вірус розмножується разом із клітиною. Такий перебіг вірусної інфекції називається абортивним. Абортивний перебіг є неодмінною умовою перетворення нормальної клітини в пухлинну під впливом вірусу.

5) Трансформація клітини: а) епігеномна викликається вірусами, які містять онкогени, які порушують регуляцію клітинного поділу і таким чином викликають трансформацію клітини, б) мутаційна, коли онковіруси не містять онкогенів, але самі здатні викликати мутацію (перетворення) клітинного протоонкогена в онкоген, який зумовлює супресію (подавлення) гена-репресора і експресію (активацію) гена-ініціатора трансформованого поділу клітин.

Про таке явище дещо д е т а л ь н і ш е.

Згідно гіпотези Х'югса нормальна клітина трансформується у пухлинну в результаті активації гена-ініціатора поділу клітин (клітина постійно ділиться - ефект "натиснутого дзвоника"). За нормальних умов цей ген гальмується діяльністю ще двох генів: гена-репресора І і гена-репресора ІІ. Зокрема, ген-репресор ІІ відповідає за синтез білка, який є активатором гена-репресора І, під впливом якого синтезується білок, який здатний пригнічувати ген-ініціатор поділу. Таким чином, мутації гена-репресора ІІ ведуть до активації гена-ініціатора..

Ця гіпотеза була взята на озброєння іншими вченими-дослідниками і в 1989 році Бішоп і Вармус отримали Нобелівську премію за встановлення ролі протонкогенів і онкогенів у канцерогенезі.

Протоонкогени - власні гени клітин, які несуть інформацію про структуру білків, які приймають участь у регуляції клітинного поділу. Протоонкогени, які позначаються літерою "С" (від слова cell - клітина)є клітинними аналогами (прототипами) вірусних онкогенів, які позначаються літерою "V" (virus - вірус). Трансформація клітинних протоокогенів в вірусні онкогени відбувається під час перебування останніх у клітинах під час фази персистенції (абортивного перебігу). У цей час вірус "обкрадає" геном клітини. Тому:

а) С-sis - протоонкоген, який кодує фактор росту тромбоцитарного походження, а V-sis - онкоген вірусу саркоми мавп.

б) С-erb-B - протоонкоген, який кодує епідермальний фактор росту, а V-erb-B - онкоген вірусу лейкозу курей.

в) С-scr - протоонкоген, який кодує синтез тирозинспецифічної протеінкінази, а V-scr - онкоген вірусу саркоми Рауса.

г) С-ras - протоонкоген, який кодує структуру білків (G-білків), які переносять інформацію від рецепторів плазматичної мембрани клітини до ядра, а V-ras - онкоген вірусу саркоми пацюків, який несе інформацію про цитоплазматичний ГТФ-пов'язаний білок.

д) C-myc, C-jun, C-fos - протоонкогени клітин, які кодують зміни хромосом під час мітозу за нормальних умов, а V-myc, V-jun, V-fos - онкогени вірусів, які кодують такі зміни під час пухлинного росту.

Клітинні онкогени (трансформуючі гени) - це протоонкогени, які придбали здатність трансформувати клітину - перетворювати її в пухлинну. Перенос таких генів в інші, здорові клітини викликає трансформацію останніх.

• В даний час доведено існування наступних механізмів перетворення протоонкогенів у клітинні онкогени.

Дерепресія протоонкогену, яка відбувається: а) або в результаті порушення структури, а отже, і функції відповідного антионкогена, б) або внаслідок мутацій у генах-репресорах, завдання яких блокувати експресію протоонкогену. Антионкогени - клітинні гени, продукти яких викликають репресію протоонкогенів.

Підвищення експресії протоонкогену, що зумовлюється:

а) ампліфікацією генів (збільшенням кількості їх копій);

6) хромосомними мутаціями, головним чином, транслокацією;

в) впливом вірусних промоторів і підсилювачів (так діють ретровіруси, які не мають у своєму складі онкогена);

г) впливом мігруючих генів самої клітини (транспозонів).

Якісні зміни протоонкогену, обумовлені крапковими мутаціями протоонкогена.

6) Промоція - стимул пухлини до росту.

7) Пухлинна прогресія - набуття пухлиною нових (більш малігнізованих) якостей.

О с о б л и в о с т і росту злоякісних пухлин:

1) Моноклональність походження. Пухлина росте "сама із себе", тобто походить з однієї трансформованої клітини. Інші поруч розташовані клітини в процес пухлинного переродження не втягуються.

2) Автономність росту - незалежність росту пухлини від регуляторних впливів організму (нервової системи, гормонів, факторів росту, інгібіторів проліферації). Для деяких пухлин така автономність не абсолютна, а відносна.

3) Анаплазія - придбання пухлинними клітинами властивостей, характерних для ембріонального етапу розвитку організму. Іншими словами, пухлинні клітини своїми структурними, функціональними, біохімічними, імунологічними властивостями нагадують ембріональні клітини.

Loading...

 
 

Цікаве