WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Предмет, задачі і методи патологічної фізіології - Лекція

Предмет, задачі і методи патологічної фізіології - Лекція

ІІ. За статистичним підходом: норма - це те, що найбільш часто зустрічається в популяції.

За загальнофізіологічним підходом: норма - це біологічний оптимум функціонування і розвитку організму.

ІІІ.Хвороба - головне, ключове поняття нозології і всієї патології. Поняття "хвороба" у медицині використовується в 3-ох значеннях: 1) хвороба як нозологічна одиниця, 2) хвороба як захворювання конкретної людини, і 3) хвороба як філософське узагальнення.

Застосування терміну "хвороба" у першому і другому змісті не викликає значних складностей, тоді як узагальнене філософське поняття хвороби, незважаючи на його фундаментальне значення для медицини, до тепер не одержало однозначного тлумачення і визначення.

Як стверджував К.Маркс, хвороба - це стиснуте у своїй волі життя.

За М.Н.Зайком, хвороба є порушенням нормальної життєдіяльності організму при впливі на нього ушкоджуючих агентів, в результаті чого знижуються його пристосувальні можливості.

Найбільш повне визначення "хвороби" зафіксовано у старому підручнику патофізіології Альперна: хвороба – це складна реакція організму на вплив хвороботворного агента, якісно новий процес життєдіяльності, що виникає внаслідок розладу взаємодії організму із навколишнім середовищем і характеризується: а) обмеженням чи порушенням регуляції функцій, б) пристосування, в) зменшенням працездатності і корисної тудової діяльності.

Існує велика кілька принципів класифікації хвороб, з якими Ви будете знайомитися на практичних заняттях:

ІV.Патологічний процес - це послідовність закономірно виникаючих в організмі реакцій у відповідь на ушкоджуючий вплив патогенного фактора. Патологічний процес поєднує у собі: а) процеси руйнування (ушкодження) і б) захисні компенсаторні реакції, які виникають під дією патогенного фактора на різних рівнях організації організму.

Патологічний процес і хвороба не тотожні поняття, оскільки:

Патологічний процес розвивається на різних рівнях організації організму: а) молекулярному, б) клітинному, в) тканинному, г) органному, д) системному. Хвороба ж - це стан всього організму. Якщо патологічний процес досягає рівня організму в цілому, тобто порушує його життєдіяльність, то він перетворюється в хворобу. Тому патологічний процес – це ще не обов'язково хвороба, однак не може бути хвороби без патологічного процесу.

Розрізняють типові патологічні процеси - це процеси, які розвиваються за однаковими законами, незалежно від причини, локалізації, видових і індивідуальних особливостей організму: а) запалення, б) гарячка, в) пухлинний процес, г) місцеві розлади кровообігу, д) гіпоксія, е) голодування.

V. Патологічний стан - це сукупність патологічних змін в організмі, які виникають внаслідок розвитку патологічного процесу. У вузькому розумінні слова - це стійке відхилення від норми, яке має біологічно негативне значення для організму (стан після ампутації кінцівок, рубець, втрата зубів і ін.).

Патологічний процес і патологічний стан пов'язані між собою.

Можливі наступні варіанти взаємозв'язку цих двох категорій:

1) Патологічний процес без патологічного стану. На початкових етапах дії патогенного фактора патологічний процес може розвиватися, але завдяки захисним компенсаторним реакціям відхилень від норми ще немає.

2) Патологічний процес проявляється патологічними станами. Це найпоширеніший варіант зв'язку.

3) Патологічний стан без патологічного процесу. Патологічний процес уже завершився, а патологічний стан залишається надовго.

VI. Патологічна реакція - це неадекватна і біологічно недоцільна відповідь організму на дію звичайних чи надмірних подразників. Патологічна реакція є проявом руйнівної, власне патологічної сторони патологічного процесу. Приклади: алергія, патологічні рефлекси, неадекватні психоемоційні, вегетативні і поведінкові реакції.

VII. Загальна етіологія. Етіологія - це вчення про причини й умови виникнення хвороб. Причиною хвороби вважають той фактор, без якого вона не може виникнути ні за яких умов.

Етіологічні фактори класифікуються на: 1) екзогенні (зовнішні) і 2) ендогенні (внутрішні).

До екзогенних факторів відносяться: а) фізичні - механічний вплив, радіація, висока і низька температури, електричний струм, перевантаження, невагомість і ін.; б) хімічні - неорганічні й органічні сполуки природного і штучного походження; в) біологічні - віруси, рикетсії, бактерії, найпростіші, гельмінти, членистоногі; г) психічні - широко відома здатність слова викликати різноманітні розлади в організмі - так звані "ятрогенні хвороби" (від грецьк. iatros - лікар + генний); д) соціальні - рівень розвитку суспільства, традиції й ін.

Ендогенними факторами є: а) спадковість, б) конституція, в) вік, г) стать, д) реактивність організму.

Якщо мова йде про хворобу як типовий патологічний процес чи як нозологічну одиницю, то зрозуміло, що вона може викликатися багатьма причинами (принцип поліетіологічності). Так, причинами запалення легень як нозологічної одиниці можуть бути віруси, стафілокок, пневмокок, гриби, радіація, отруйні речовини, аспірація й ін.

Коли мова йде про хворобу як захворювання конкретної людини, то принцип поліетіологічності втрачає своє значення. У цих умовах єдино правильним є твердження: одна хвороба - одна причина.

Часто хвороба виникає за певних умов, які являють собою сукупність різних факторів, серед яких жоден не є абсолютно необхідним для її розвитку. За характером впливу на виникнення хвороби всі умови поділяють на 2-і групи:

I) Умови, які підсилюють дію причини і цим самим сприяють розвитку хвороби. Наприклад, причиною гострих респіраторних захворювань є віруси, а сприятливими умовами - охолодження, втома, відсутність імунітету. Іноді умови відіграють вирішальне значення, коли без певних умов хвороба не виникає, навіть при наявності причини, (наприклад, алергія на харчові продукти).

2) Умови, які послабляють дію причини й у такий спосіб перешкоджають розвитку хвороби. До них відносяться: а) раціональне харчування, б) правильна організація режиму дня, в) фізична культура, г) відмова від шкідливих звичок (паління, надмірне вживання алкоголю, вживання наркотиків), д) гарний догляд за хворим. Іноді умови можуть цілком нейтралізувати дію причини (наприклад, наявність природного чи набутого імунітету до тих чи інших збудників інфекційних хвороб).

• Для виникнення захворювання мають значення фактори ризику - сукупність факторів, які збільшують вірогідністьзахворювання визначеною хворобою.

Приналежність тих чи інших умов до факторів ризику визначають за допомогою епідеміологічних методів, які охоплюють великі контингенти людей. Так, відомо, що факторами ризику атеросклерозу є: а) порушення ліпідного складу плазми крові, б) артеріальна гіпертензія, в) вік, г) приналежність до чоловічої статі, д) ожиріння, е) гіподинамія, є) спадкові фактори, ж) стрес.

• На виникнення хвороб впливають соціальні фактори - це фактори, які зв'язані з діяльністю суспільства, рівнем розвитку економіки. Розрізняють "хвороби цивілізації" і "хвороби слаборозвинених країн".

□ У розвитку "хвороб цивілізації" мають значення: а) забруднення навколишнього середовища; б) урбанізація - переміщення великих груп населення із сільської місцевості в міста (неможливість швидкої адаптації викликає стреси і розвиток хвороб); в) гіподинамія; г) зміна характеру харчування - споживання високоенергетичних рафінованих продуктів. Такими хворобами є: а) атеросклероз, б) інфаркт міокарда, в) гіпертонічна хвороба, г) алергія, д) неврози.

□ У слаборозвинутих країнах поширені хвороби, у виникненні яких важливе значення мають: а) погані умови життя, б) недотримання гігієнічних вимог, в) відсутність специфічної профілактики, г) недоїдання. Це інфекційні хвороби, білково-енергетична недостатність і ін. Найбільш уразливим контингентом є діти.

Loading...

 
 

Цікаве