WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення системи лейкоцитів - Лекція

Порушення системи лейкоцитів - Лекція

2) Порушення мітозу - неефективний лейкопоез. Найчастіше його причиною є: а) дефіцит необхідних для клітинного поділу речовин (вітаміну В12, фолієвої кислоти); 6) порушення регуляції мітозу - дефіцит лейкопоетинів.

3) Порушення дозрівання лейкоцитів - зумовлюється генетично обумовленими дефектами як самих кровотворних клітин (нейтропенія Костмана), так і клітин "мікрооточення", коли дозрівання клітин крові досягає визначеної стадії (наприклад, промієлоцитів) і зупиняється.

4) Порушення виходу лейкоцитів з червоного кісткового мозку в кров - часто зв'язане із генетичними дефектами рухливості лейкоцитів: синдром "ледачих лейкоцитів", нейтропенія "єменських євреїв".

5) Зменшення плацдарму лейкопоезу – обумовлюється заміщенням кровотворної тканини лейкозними клітками, метастазами пухлин і ін.

Механізми розвитку лейкопеній, зв'язаних із скороченням часу перебування лейкоцитів у периферичній крові.

1) Руйнуваннялейкоцитів - обумовлюється: а) аутоімунними механізмами (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчук); 6) гаптеновими механізмами (амідопіринова гостра нейтропенія); в) гіперспленізмом (підвищенням фагоцитарної активності макрофагів селезінки).

2) Посилене використання лейкоцитів - прискорений вихід лейкоцитів із крові в тканини в умовах хронічного рецидивуючого запалення.

3) Посилене виведення лейкоцитів з організму - виражена хронічна втрата нейтрофілів спостерігається у курців (під час ранкового кашлю з мокротинням губиться 0,5-2,0•108 гранулоцитів і 0,8-1,6•108 макрофагів).

Агранулоцитоз - клініко-гематологічний синдром, який характеризується різким зменшенням вмісту нейтрофілів нижче 0,75•109/л при зменшенні загальної кількості лейкоцитів нижче 1,0•109/л. В основі розвитку цього явища лежать 2-а механізми: а) мієлотоксичний (ушкодження червоного кісткового мозку); б) імунний (руйнування клітин гранулоцитарного ряду антилейкоцитарними антитілами). В зв'язку з виключенням захисної функції лейкоцитів агранулоцитоз супроводжується ослабленням реактивності організму .

Алейкія – ураження кісткового мозку з різким пригніченням і навіть повною відсутністю мієло- і лімфопоезу. Аліментарно-токсична форма алейкії розвивається внаслідок харчування зерном, яке перезимувало на полі і заражується плісеневими грибками, які синтезують токсичні речовини.

Лейкемоїдні реакції – різке збільшення у крові кількості незрілих форм лейкоцитів, чим вони подібні до лейкозу. Проте відрізняються від нього: а) етіологією (причина відома - часто інфекційні хвороби); б) патогенезом (немає злоякісної трансформації); в) мають зворотний характер.

Зсув лейкоцитарної формули - порушення співвідношення між незрілими і зрілими формами нейтрофілів. Збільшення вмісту в крові молодих форм нейтрофільних гранулоцитів (мієлоцитів, метамієлоцитів, палочкоядерних нейтрофілів) свідчить про ядерне зрушення вліво, перевага зрілих нейтрофілів з великою кількістю сегментів (5-6) на фоні зникнення більш молодих клітин - про ядерне зрушення вправо.

Виділяють наступні різновиди ядерного зрушення вліво. 1) Регенеративне зрушення є показником реактивної активації гранулоцитопоезу. 2) Гіперрегенеративне зрушення відображає надмірну гіперплазію лейкопоетичної тканини з порушенням дозрівання клітин і вираженим омолодженням складу крові. 3) Дегенеративне зрушення свідчить про пригнічення і глибокі порушення лейкопоезу, коли на фоні загальної лейкопенії в лейкограмі збільшується число палочкоядерних нейтрофілів з дегенеративними змінами в їхній цитоплазмі і ядрі при зменшенні кількості сегментоядерних форм і відсутності метамієлоцитів. 4) Регенеративно-дегенеративне зрушення спостерігається при гіперпродукції в кістковому мозку патологічно змінених лейкоцитів і порушенні їхнього дозрівання (відзначається лейкоцитоз із зростанням числа палочкоядерних гранулоцитів, метамієлоцитів і мієлоцитів з ознаками дегенерації.

Дегенеративні зміни лейкоцитів проявляються у вигляді: а) аніоцитозу, б) наявності в цитоплазмі вакуолей, базофільно пофарбованих грудочок (тільця Князькова-Деле), великої азурофільної зернистості, зникнення звичайної зернистості, в) пікнозу чи набрякання ядра, його гіпер- і гіпосегментації, г) каріорексису, цитолізу.

Гемобластози - пухлинні захворювання системи крові, тобто злоякісні пухлини, які ростуть із кровотворних клітин.

Гемобластози поділяються на 2-і великі групи: 1) лейкози - злоякісні пухлини, які виникають із кровотворних клітин, і 2) гемобластози, які первинно локалізуються поза червоним кістковим мозком (у лімфатичних вузлах).

Про пухлинну природу лейкозів свідчать наступні фактори: 1) При лейкозах, як і при злоякісних пухлинах, відбувається безмежний і нерегульований поділ клітин. 2) Лейкоз, як і будь-яка злоякісна пухлина, виникає з однієї первинно зміненої, трансформованої клітини. 3) Для лейкозів, як і для інших злоякісних пухлин, характерне явище катаплазії. 4) Для лейкозів, як і для інших злоякісних пухлин, характерна пухлинна прогресія. 5) Спільність причин розвитку лейкозів і злоякісних пухлин, які викликають виникнення як лейкозів, так і інших злоякісних пухлин.

• Таким чином, причиною лейкозів можуть бути усі фактори, які здатні викликати розвиток злоякісних пухлин узагалі. До них відносяться: 1) фізичні фактори (іонізуюча радіація); 2) хімічні агенти (хімічні канцерогени); 3) фактори біологічного походження (онкогенні віруси).

В розвитку лейкозів відіграє роль спадковий фактор, про що свідчать наступні дані: 1) У людей із хромосомними хворобами істотно збільшується частота виникнення лейкозів (у людей із хворобою Дауна частота розвитку гострих лейкозів зростає в 18-20 разів). 2) Майже при усіх видах лейкозів в пухлинних клітинах виявляються ознаки хромосомних аберацій: делеція, транслокація, інверсія. Дуже характерною ознакою хронічного мієлолейкозу (92% хворих) є поява так званої "філадельфійської" хромосоми (одна із хромосом 22-ї пари, у якій відбулася делеція приблизно половини довгого плеча, дуже часто цей фрагмент приєднується до 9-ої хромосоми). 3) Описані випадки так званої сімейної форми хронічних лейкозів. 4) Виведено чисті лінії мишей, у яких спостерігається висока вразливість спонтанними лейкозами.

Відмічено, що виникненню лейкозів сприяють стани імунологічної недостатності. Так, при спадково обумовлених імунодефіцитних станах, пов'яза-них з ушкодженням В- і Т-лімфоцитів (синдроми Брутона, Луї-Бар, Віскотта-Олдріча), значно зростає частота розвитку гострого лімфобластного лейкозу і лімфосарком.

Застосування цитостатиків, що викликають розвиток імунодепресивного стану (вторинних імунодефіцитів), супроводжується збільшенням частоти виникнення ракових пухлин у 2,5 рази, а лімфоцитарних пухлин - у 35 разів.

Тим не менше, лейкози відрізняються від інших злоякісних пухлин наступним: 1) У випадку лейкозу неможливо встановити первинну локалізацію пухлини, а отже, радикально видалити її вже на ранніх етапах розвитку. 2) Лейкози - пухлини, які із самого початку метастазують, оскільки лейкозні клітини легко проникають у кров і розносяться по всьому організмі, заселяючи усе нові і нові ділянки, де виникають вторинні лейкозні інфільтрати. 3) Для лейкозів характерна системність ушкодження. У зв'язку з раннім метастазуванням ушкоджується вся система крові: червоний кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка, печінка. 4) При лейкозах пригнічується нормальне кровотворення, що пов'язано з витісненням нормальної кровотворної тканини лейкозними клітинами та токсичною дією продуктів лейкозних клітин на клітини гемопоезу. 5) Лейкози характерні переважно для дитячого і молодого віку.

Класифікація лейкозів.

I. У залежності від патогенезу розрізняють: а) гострі і б) хронічні.

II. У залежності від клітин, які втягуються у пухлинний процес, розрізняють: а) лімфолейкози (ушкоджується лімфоцитарнийй паросток), б) мієлолей-кози (ушкоджується гранулоцитарнй паросток), б) еритромієлози й ін.

III. У залежності від вмісту лейкоцитів у периферичній крові лейкози бувають: а) лейкемічні (виражений лейкоцитоз - 20-100•109/л), б) сублейкемічні (помірний лейкоцитоз до 20•109/л), в) алейкемічні (вміст лейкоцитів не міняється), г) лейкопенічні (кількість лейкоцитів зменшується).

• При гострих лейкозах пухлинні клітини тільки поділяються і не дозрівають, а при хронічних - поділяються і дозрівають. З урахуванням цієї обставини гострі лейкози варто вважати більш злоякісним видом захворювання.

Loading...

 
 

Цікаве