WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення системи лейкоцитів - Лекція

Порушення системи лейкоцитів - Лекція

Лекція

Порушення системи лейкоцитів

Лейкоцити містяться в організмі в трьох "відсіках": 1) червоний кістковий мозок, 2) периферична кров, 3) периферичні тканини.

У червоному кістковому мозку лейкоцити складають 4 пули: 1) пул стовбурових клітин (І-ІІ класи), які перебувають у стані спокою, - є резервом кровотворення; 2) мітотичний пул (ІІІ-ІV класи) - клітини, які перебувають у стані мітотичного поділу. Від стовбурової клітини до утворення клітин, що дозрівають, проходить від 4 до 11 поділів; 3) дозріваючий пул (V клас) - містить клітини, дозрівання яких продовжується в середньому 3-5 діб; 4) резервний пул (VІ клас) - утворений зрілими лейкоцитами, які переходять в кров.

Периферична кров містить: 1) пул циркулюючих лейкоцитів (близько 50%); 2) пристінковий (маргінальний) пул (близько 50%).

Периферичні тканини містять: 1) мігруючі лейкоцити; 2) лейкоцити в стані спокою.

Для характеристики стану лейкоцитів використовують наступні показники:

1) Вміст лейкоцитів в одиниці об'єму крові. У нормі цей показник складає 4,0-9,0•109 /л. Збільшення вмісту лейкоцитів у крові одержало назву лейкоцитозу, зменшення - лейкопенії.

2) Лейкоцитарна формула - кількісне співвідношення різних форм лейкоцитів у периферичній крові. Для норми характерні наступні значення: базофіли - 0-1%, еозинофіли - 2-4%, мієлоцити - 0%, метамієлоцити (юні нейтрофіли) - 0-1%, палочкоядерні нейтрофіли - 3-5%, сегментоядерні нейтрофіли - 50-70%, лімфоцити - 20-35%, моноцити - 2-8%.

3) Абсолютний вміст кожної форми лейкоцитів в одиниці об'єму крові.

4) Якісні характеристики лейкоцитів - визначають у мазках периферичної крові (при патології появляються різні дегенеративні форми лейкоцитів).

5) Мієлограма - показник, який характеризує кількісний і якісний склад клітин червоного кісткового мозку.

Важливою, з клінічної точки зору, особливістю є відношення кількості нейтрофільних гранулоцитів до кількості лімфоцитів у периферичній крові протягом усього періоду дитинства. Так, при народженні у периферичній крові є 60-65 % нейтрофільних гранулоцитів і 25-З0 % лімфоцитів, але вже починаючи з 2-го дня життя кількість нейрофільних гранулоцитів зменшується, а кількість лімфоцитів збільшується. На 4-5-й день життя спостерігається так званий перший перехрест, коли кількість нейтрофільних гранулоцитів і лімфоцитів є однаковою і складає у середньому 40-45 %.

До кінця 1-го місяця життя кількість нейтрофільних гранулоцитів зменшується до 25-З0 %, а кількість лімфоцитів збільшується до 60-65 %. Згодом спостерігається поступове зниження кількості лімфоцитів і збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів. У 4-5-річному віці настає "другий перехрест", коли кількість нейтрофільних гранулоцитів і лімфоцитів вирівнюється і складає у середньому 40-45%. Після цього лейкоцитарна формула поступово наближається до формули дорослих людей і відповідає такій у 12-14-річному віці.

Патологічні процеси в організмі проявляються кількісними і якісними змінами лейкоцитів: 1) Лейкоцитозом. 2) Лейкопенією. 3) Порушенням співвідношення зрілих і незрілих форм лейкоцитів (зрушенням лейкоцитарної формули). 4) Дегенеративними змінами лейкоцитів.

Лейкоцитоз- збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові понад 10,0•109 /л. Лейкоцитоз - є лише симптомом, який супроводжує розвиток багатьох захворювань.

Класифікація лейкоцитозів.

I. У залежності від причин розвитку виділяють: а) фізіологічний і б) патологічний лейкоцитози.

II. Лейкоцитоз може бути: а) абсолютним (збільшення абсолютної кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові) і б) відносним (збільшення вмісту окремих форм лейкоцитів у периферичній крові).

III. За механізмом розвитку лейкоцитоз буває: а) реактивним; б) перерозподільним; в) пухлинного походження.

IV. У залежності від видів лейкоцитів, вміст яких у крові збільшений, виділяють: а) нейтрофільний лейкоцитоз (нейтрофілія); б) еозинофільний лейкоцитоз (еозинофілія); в) базофілъний лейкоцитоз; г) лімфоцитарний лейкоцитоз (лімфоцитоз); д) моноцитарний лейкоцитоз (моноцитоз).

Фізіологічний лейкоцитоз є фізіологічною реакцією організму на ті чи інші впливи: а) емоційнийлейкоцитоз - виникає під час сильних емоцій; б) міогенний - розвивається під час інтенсивної фізичної роботи; в) статичний - характерний для переходу людини з горизонтального у вертикальне положення; г) аліментарний - розвивається після прийому їжі; д) лейкоцитоз у вагітних; е) лейкоцитоз у немовлят.

Патологічний лейкоцитоз зв'язаний із наявністю в організмі патологічного процесу і розвивається при: а) інфекційних захворюваннях; б) запальних і алергічнихпроцесах; в) екзо- і ендогенній інтоксикації.

Реактивний лейкоцитоз, виникає як реакція червоного кісткового мозку на патогенні впливи (інфекційні захворювання, запалення, дію низьких доз токсичних речовин). В основі розвитку реактивного лейкоцитозу лежать 2-а механізми: I) Посилення проліферації і дозрівання лейкоцитів у червоному кістковому мозку, як прояв активації в організмі лейкопоетинів і пригнічення вмісту інгібіторів лейкопоезу. Серед лейкопоетинів найбільш вивченим є колонієстимулючий фактор, який секретується активованими макрофагами. Серед інгібіторів лейкопоезу: кейлони,лактоферин. 2) Збільшення переходу резервних лейкоцитів з червоного кісткового мозку в кров, чому сприяють інтерлейкін-1 і бактеріальні ендотоксини, які підвищують проникність стінки кровоносних судин червоного кісткового мозку.

Перерозподільний лейкоцитоз виникає в результаті переходу лейкоцитів із пристінкового пула в циркулюючий. Його особливостями є: а) короткочасний характер (кількість лейкоцитів швидко повертається до норми після закінчення дії причини); б) збереження нормального кількісного співвідношення різних видів лейкоцитів (лейкоцитарна формула не міняється); в) відсутність дегенеративних змін лейкоцитів. Більшість форм фізіологічного лейкоцитозу за механізмами свого розвитку є перерозподільними.

Нейтрофільний лейкоцитоз характерний для: а) гнійно-запальних процесів (абсцеси, флегмони, сепсис); б) важкого кисневого голодування (масивна гостра крововтрата, гострий гемоліз); в) ендогенні інтоксикації (уремія).

Еозинофільний лейкоцитоз розвивається при: а) алергійних реакціях I типу за Кумбсом і Джеллом; б) гельмінтозах; в) хронічному мієлолейкозі.

Базофільний лейкоцитоз буває дуже рідко. Він може супроводжувати розвиток: а) хронічного мієлолейкозу; б) гемофілії; в) хвороби Вакеза (поліцитемії).

Лімфоцитарний лейкоцитоз часто буває при: а) гострих інфекційних захворюваннях (коклюш, вірусний гепатит); б) деяких хронічних інфекційних хворобах (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз); в) хронічному лімфолейкозі.

Моноцитарний лейкоцитоз характерний для: а) хронічних інфекцій (туберкульоз, бруцельоз); б) інфекційного мононуклеозу; в) інфекцій, викликаних рикетсіями і найпростішими (висипний тиф, малярія).

Лейкопенія - зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові нижче 4,0•109/л. Лейкопенія часто виступає симптомом якого-небудь захворювання. Однак є нозологічні одиниці, при яких лейкопенія є провідною ознакою хвороби.

Класифікація лейкопеній.

I. За походженням розрізняють: а) набуті - обумовлюються дією фізичних (іонізуюча радіація), хімічних (бензол, цитостатики, лікарські препарати), біологічних (віруси гепатиту, інфекційного мононуклеозу) і імунних факторів та б) спадково обумовлені: нейтропенія Костмана, синдром "ледачих лейкоцитів", циклічна нейтропенія.

II. За видом лейкоцитів, кількість яких зменшується, виділяють: а) нейтропенію; б) еозинопенію; в) лімфопенію.

III. За патогенезом розрізняють: а) лейкопенії, обумовлені порушенням надходження лейкоцитів з червоного кісткового мозку в кров; б) лейкопенії, зв'язані із скороченням часу перебування лейкоцитів у периферичній крові; в) перерозподільні лейкопенії.

IV. Клініко-гематологічні синдроми, для яких лейкопенія є провідною ознакою. Серед них: а) агранулоцитоз, б) гіпопластична анемія, в) геморагічна алейкія.

Механізми розвитку лейкопеній, зв'язаних з порушеннями надходження лейкоцитів з червоного кісткового мозку в кров.

1) Ушкодження кровотворних клітин. Виділяють 3-и основних механізми: а) цитолітичний - зв'язаний з дією на клітини іонізуючої радіації, цитостатичних препаратів, імунних факторів (антитіл, Т-лімфоцитів); б) антиметаболічний – обумовлюється дією агентів, які втручаються в обмін пуринових і піримідинових основ, порушуючи при цьому процеси поділу стовбурових клітин (так діють деякі протипухлинні препарати і антибіотики /левоміцетин/); в) ідіосинкразійний - реалізується при повторному введенні лікарських препаратів, чутливість організму до яких підвищена (ідіосинкразія).

Loading...

 
 

Цікаве