WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патологічна фізіологія нервової системи. Порушення сенсорної функції нерво-вої системи - Лекція

Патологічна фізіологія нервової системи. Порушення сенсорної функції нерво-вої системи - Лекція

◦ Ушкодження задніх корінців спинного мозку викликає втрату або зниження усіх видів чутливості в ділянках шкіри, які інервуються відповідними сегментами. При цьому ділянки порушення чутливості утворюють характерні смуги: кругові на тулубі і видовжені - на кінцівках. Подразнення корінців спинного мозку супроводжується болями, парестезіями. Якщо разом з корінцями в патологічний процес втягуються спинномозкові вузли, розлади чутливості супроводжуються герпетичними висипаннями у відповідних ділянках інервації.

◦ При локалізації патологічного процесу в задніх рогах спинного мозку виникають розладу чутливості за сегментарним типом, як і при ушкодженні задніх корінців. Розвивається температурна і больова анестезія. Однак на відміну від ушкодження корінців глибока чутливість зберігається, оскільки її провідники перериваються не в сірій речовині задніх рогів, а вище - у довгастому мозку. Такий розлад чутливості називається дисоційованим.

Дисоційовані розлади чутливості (збереження пропріоцептивної чутливості при випаданні больової і температурної) розвиваються при ушкодженні передньої білої спайки спинного мозку, на рівні якої перехрещуються волокна спинно-таламических шляхів.

◦ Ушкодження задніх канатиків спинного мозку приводить до порушення пропріоцептивної чутливості на стороні ушкодження в дистальному напрямку від рівня ушкодження. Порушення пропріоцептивної чутливості супроводжується виникненням сенситивної атаксії.

◦ Ушкодження бічних кнатиків спинного мозку характеризується порушенням больової і температурної чутливості на протилежній стороні нижче місця ушкодження. При ушкодженні половини спинного мозку розвивається синдром Броун-Секара: випадіння пропріоцептивної чутливості на стороні ушкодження і зникнення больової і температурної чутливості на протилежній стороні.

Центральниймеханізм розладів чутливості обумовлений ушкодженням відповідних структур таламуса і кори великого мозку.

◦ Ушкодження таламуса характеризується перехресним випадінням або зниженням усіх видів чутливості (геміанестезія). Внаслідок втрати пропріоцептивної чутливості розвивається контралатеральная сенситивна атаксія. Ушкодження зорового бугра нерідко викликає так звані таламічні болі в протилежній половині тіла, які вирізняються високою інтенсивністю, погано локалізуються хворим і є резистентними до аналгезующих засобів.

◦ Ушкодження чутливих ділянок кори великого мозку (задньої центральної звивини і верхньої тім'яної частки) викликає перехресне випадання або зниження усіх видів чутливості на протилежній стороні. При ушкодженні задньої центральної звивини порушується больова, температурна і частково тактильна чутливість. Ушкодження верхньої тім'яної частки викликає розвиток астереогнозії (аморфосинтезу).

У людини (правші) аморфосинтез проявляється після видалення кори правої півкулі великого мозку. При цьому втрачається уява про просторове розташування частин тіла на протилежній стороні. Людина не може одягнути одяг або привести його до порядку на лівій половині, не може поголити ліву половину обличчя чи причесати волосся.

Якщо ж у правшів ушкоджена тім'яна частка лівої сторони мозку, то до аморфосинтезу приєднується агнозія - нездатність впізнавати частини тіла, предмети, їх зображення і розташування в просторі.

Патофізіологія болю.

Біль - неприємне сенсорне і емоційне відчуття, пов'язане із загрозою або самим ушкодженням тканин.

Особливості болю як виду чутливості:

1) Біль дає мало інформації про навколишній світ, проте інформує про небезпеку, яка може виникнути або уже виникла внаслідок дії ушкоджуючих факторів - захисна функція болю.

2) На відміну від інших видів чутливості до болю не розвивається адаптація. У зв'язку з цим біль може бути причиною страждань хворого.

3) Біль супроводжується складними емоційними, вегетативними і руховими реакціями.

4) Біль може бути патогенетичним механізмом розвитку генералізованих патологічних процесів, зокрема шоку.

Класифікація болей.

1) За клінічною характеристикою (суб'єктивним відчуттям) біль може бути: а) гострим і тупим, б) локалізованим і дифузійним, мати характер пощипування, поколювання, жару і т.п.

2) У залежності від тривалості больових відчуттів розрізняють біль: а) гострий - швидко проходить після припинення дії больових стимуляторів, б) хронічний – тривалий біль, який викликає страждання хворого.

3) За значенням для організму біль може бути: а) фізіологічним і б) патологічним.

Фізіологічний біль має захисне значення - сигналізує про ушкодження або його можливість, сприяє включенню визначених поведінкових реакцій, спрямованих на усунення ушкодження, обмежує функції ушкодженого органа.

Патологічний біль не несе сигнальної функції, він стає механізмом порушення життєдіяльності того чи іншого органа (у тому числі мозку), приводить до розладів функції різних органів і систем.

4) За місцем виникнення розрізняють: а) соматичний (поверхневий і глибокий) і б) вісцеральний біль.

Соматичний поверхневий біль - виникає у шкірі. Розрізняють його 2 види: а) раннійі б) пізній біль.

Ранній біль - гострий, різкий, добре локалізований біль, який виникає відразу ж після нанесення ушкодження і швидко проходить після завершення дії патогенного фактора. Характеризується: а) низьким порогом больового відчуття, б) градуальністю (ступінь болю зростає із збільшенням інтенсивності ушкодження), в) проводиться мієлінізованими волокнами групи А із швидкістю 10-25 м/с, г) проводиться пердньо-латеральним неспинно-таламічним шляхом, д) формується в сенсорних центрах кори великого мозку, е) вегетативним компонентом є порушення симпатичної нервової системи, є) є засобом попередження про ушкодження, і) має захисне значення - включає захисні рефлекси і реакції, к) є епікритичною (еволюційно більш молодою).

Пізній біль - тупий, ниючий, дифузний, виникає через певний час (0,5-1с), зникає поступово. Характеризується: а) високим порогом больового відчуття, б) відсутністю градуальності - закон "все або нічого", в) проводиться немієлінізованими волокнами групи С із швидкістю 0,5—1 м/с, г) проводиться екстралемнісковим шляхом, д) формується у таламічних сенсорних центрах, е) вегетативним компонентом є порушення парасимпатичної нервової системи, є) є засобом нагадування про ушкодження, і) відіграє патогенну роль - викликає афективні (емоційні) реакції, загальне нездужання, хворобливий стан, к) є протопатичною (еволюційно більш давньою).

Соматичний глибокий біль - виникає в глибоких тканинах. До нього відноситься: а) головний біль, б) зубний біль, в) біль у м'язах і суглобах.

Має багато спільного з пізнім соматичним поверхневим болем: а) часто тупий, б) не має чіткої локалізації, в) супроводжується афектними (загальне нездужання, хворобливий стан) і вегетативними (нудота, потовиділення, зменшення артеріального тиску) реакціями.

Вісцеральний біль - виникає у внутрішніх органах.

Для вісцерального болю х а р а к т е р н і:

1) афективні реакції (пригнічений емоційний стан, загальне нездужання, стан хвороби);

2) вегетативні реакції (нудота, потовиділення, падіння артеріального тиску);

3) рефлекторне скорочення скелетних м'язів (напруга м'язів черевної стінки, вимушена поза і ін.).

У залежності від локалізації виділяють наступні види болю:

1) Місцевий біль - локалізується в місці дії подразника, у ділянці розвитку патологічного процесу.

2) Проекційний біль - місце, на яке діє больовий подразник, не збігається із місцем відчуваєття білю. Наприклад, при ушкодженні міжхребцевих дисків відбувається стискання спинномозкових нервів. При цьому болить та ділянка тіла, яка інервується защемленим нервом.

3) Відбитий (ірадіюючий, рефлекторний) більпоширеннябольового відчуття із місця виникнення у віддалені ділянки.

Часто біль відбивається у ділянках периферії, які інервуються тим же сегментом спинного мозку, що і ушкоджений внутрішній орган. Якщо мова йде про поверхню шкіри, то біль відбивається у визначеному дерматомі (зону Захарівна-Геда для даного органа).

М о ж л и в і причини болей.

Біль викликають больові стимули - фактори, які обумовлюють сильне подразнення або ушкодження тканини. До них відносяться:

1) механічні больові стимули;

2) термічні больові стимули (температура вище 45°С);

3) хімічні больові стимули - ацетилхолін, серотонін, гістамін, кініни, простагландини Е2, субстанція Р, іони Н+ (при рН < 6), іони К+ (при концентрації понад 20 ммоль/л);

4) ушкодження нервових провідників.

Т е о р і ї механізмів болю.

1) Теорія інтенсивності. Її прихильники вважають, що в організмі відсутні спеціальні больові рецептори. Біль виникає в тому випадку, коли низькопорогові механо- і терморецептори стимулюються з інтенсивністю, яка перевищує визначений пороговий рівень. Якщо фактор діє із низькою або середньою інтенсивністю, то виникає тактильне або температурне відчуття, якщо ж інтенсивність висока - відчуття болю.

2) Теорія розподілу імпульсів. Її сутність полягає в тому, що больовий стимул викликає особливий хід нервових імпульсів, який відрізняється від поширення розрядів, характерних для дії неушкоджуючих факторів.

Loading...

 
 

Цікаве