WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення вищої нервової діяльності - Лекція

Порушення вищої нервової діяльності - Лекція

- Акустико-гностична афазія виникає при ушкодженні зони Верніке і характеризується порушенням складних форм звукового аналізу і синтезу. Хворий втрачає здатність пізнавати звуки і розуміти слова. Моторна функція мови таких хворих збережена, але, не розуміючи слів, хворі втрачають можливість контролювати свою мову і допускають в ній обмовки (парафазії). В тяжких випадках мова таких хворих стає зовсім не зрозумілою, являючи собою набір слів, не пов'язаних між собою за змістом (словесна мішанина).

- Акустико-мнестична афазія – виникає при ураженні середніх відділів вискової ділянки і полягає в тому, що хворий забуває назви предметів. Мова таких хворих по суті не міняється, але вона рясніє багатьма парафазіями та персевераціями.

При сенсорній афазії зазнає втрат не тільки усна мова, а й пов'язані з нею читання та письмо (алексія та аграфія).

Семантична афазія виникає при ушкодженні висково-тім'яно-потиличної ділянки і характеризується забуванням слів та утрудненням у використанні складних логіко-граматичних структур. Хворі можуть вільно спілкуватися із людьми, їхня мова є зрозумілою, хоча і бідною на іменники. Приховуючи свій дефект, хворі замінюють назви предметів їх описом: "рука" – "те, щоб писати", "стакан" – "те, щоб пити" тощо. Часто такі хворі не можуть уловити змістової різниці між висловами, побудованими із складних понять (наприклад "брат матері" і "мати брата"). Іноді при такі патології настає порушення лічби (акалькулія).

Слід пам'ятати, що розлади мови можуть виникати і при інших ушкодженнях нервової системи.

- При парезі або паралічі м'язів артикуляційного апарату, насамперед язика, мова стає нерозбірливою – дизартрія.

- При паркінсонізмі мова робиться маловиразною, монотонною, затухаючою.

- Захворювання мозочка супроводжується скандованою мовою.

- Порушується мова у дітей, які втратили в ранньому дитинстві слух, в таких випадках розвивається глухонімота (сурдомутизм).

IV. Розлади свідомості.Порушення свідомості прийнято поділяти на: 1) зміни свідомості і 2) пригнічення свідомості.

Зміни свідомості - продуктивні форми порушення свідомості, які характеризуються розладом психічних функцій, перекрученим сприйняттям навколишнього середовища і власної особистості. До них відносять: 1) делірій, 2) аменцію і 3) сутінкові розлади свідомості. Вони є провідними проявами більшості психічних захворювань і розглядаються в психіатрії.

Так, делірій характеризується: 1) ілюзіями - помилковим афективним сприйняттям навколишнього оточення і подій, власної ролі в них; 2) галюцинаціями; 3) мовними і руховими порушеннями. У стані делірію пацієнт активно бере участь у подіях, що йому відчуваються, (він може нападати, оборонятися, рятуватися; яскраво описувати "видимі" їм образи, "веде бесіду" з відсутнім співрозмовником).

Аменція характеризується: 1) незв'язністю (розірваністю) мислення; 2) порушенням орієнтування, сприйняття навколишніх предметів, подій і власної особистості; 3) хаотичним, безладним збудженням; 4) нецілеспрямованою руховою активністю. У випадку видужання пацієнт не пам'ятає (амнезія) про все, що відбувалося з ним.

Сутінковий стан свідомості характеризується: 1) порушенням орієнтування в навколишньому; 2) відчуженістю від реальних подій, що відбуваються; 3) поведінкою, заснованою на галюцинаціях (звичайно страхітливого характеру); 4) нерідко здійсненням агресивних проступків; 5) раптовим початком і припиненням. Епізод сутінкового стану амнезуєтся.

Пригнічення свідомості спостерігається при розвитку екстремальних станів, зокрема різного виду ком.

V. Розлади психіки. Психіка – це властивість високоорганізованої матерії - головного мозку, його здатність суб'єктивно відображати об'єктивну реальність. Психіка - чуттєво-емоційне реагування, за допомогою якого організм орієнтується в навколишньому середовищі і яке керує його поведінкою на основі умовних та безумовних рефлексів. Психіка людини - це продукт не тільки біологічного, але і соціального розвитку.

Психіка – це внутрішня єдність: 1) психічних процесів, 2) психічних станів і 3) психічних властивостей людини.

Психічні процеси - різні форми єдиного цілісного відображення суб'єктомоб'єктивної дійсності (реальності). Основними видами психічних процесів є: а) відчуття; б) сприйняття; в) пам'ять; г) уявлення; д) мислення; е) мова; є) емоції, почуття; ж) увага; з) воля. Психічні процеси виступають первинними регуляторами поведінки. На основі психічних процесів формуються відповідні психічні властивості.

Психічні властивості - стійкі духовні якості індивіда, які створюються в процесі його тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання. До психічних властивостей відносять: 1) властивості інтелектуальної та емоційно-вольової сфери діяльності людини, такі як пам'ятливість, сприйнятливість, уважність, вдумливість, мовчазність, емоційність, а також 2) ті властивості, які формуютьхарактер та темперамент.

Психічні стани - тимчасові, актуальні, відносно стійкі рівні психічної діяльності, які проявляються з різною активністю. Особливим видом психічних станів єнастрій та натхнення.

Психічні хвороби - це розлади діяльності головного мозку, які проявляються порушенням психіки людини, а саме, характеризуються втратою здатності правильно відображати оточуючий світ та адекватно реагувати на різні життєві обставини.

При психічних хворобах порушення діяльності головного мозку за характером проявів та ступенем вираженості бувають різними.

Так, при захворюваннях, які викликаються неглибокими розладами функцій мозку, здатність до відображення та пізнання оточуючого світу, як правило, не порушується, і психічні розлади проявляються переважно у зміні самопочуття та важкості соціальної адаптації. Така група захворювань носить назву пограничних, оскільки вони займають проміжне положення між психічним здоров'ям та вираженими психічними розладами. До них відносяться, головним чином, неврози та психопатії.

Захворювання, які супроводжуються глибокими порушеннями діяльності головного мозку та проявляються змінами поведінки та мотивації хворого, складають другу групу - психози (в минулому хворих з такими розладами називали божевільними). До таких хвороб відноситься: 1) шизофренія; 2) маніакально-депресивний психоз; 3) епілепсія; 4) олігофренія і т. д., а також 5) хвороби, які виникають внаслідок травм головного мозку, інтоксикацій, судинної патології головного мозку.

Причини психічних захворювань поділяються на: 1) екзогенні та 2) ендогенні.Екзогенними можуть бути: інфекції, інтоксикації, травматичні ушкодження мозку, церебральні пухлини, психогенії, соматогенії. Ендогенні причини пов'язані із спадковістю, конституційними та віковими особливостями.

Найчастіше порушення психіки зустрічається при ушкодженні лобових часток.

У таких хворих: а) різко знижується інтелект, б) звужується коло інтересів, в) виникає байдужість до дотримання правил пристойності, г) вони стають неохайними, нечепурними, д) у поведінці визначаються риси пуерилізму (дитячості).

Поряд з брадипсихією (апатією, зниженням ініціативи, торпідністю психічних процесів, ослабленням пам'яті та уваги) у хворих спостерігаються характерні емоційні порушення: а) добродушність, б) ейфорія, в) морія (придуркуватість), г) пустотливість, д) схильність до банальних плоских жартів.

Часто у таких хворих спостерігається порушення мотивацій. Розрізняють: а) ненормально посилені мотивації (булемія, полідіпсія, гіперсексуалізм), б) ненормально ослаблені мотивації (анорексія, адіпсія, імпотенція, фригідність), в) штучно створені мотивації (наркоманія, алкоголізм, паління).

Критика щодо свого стану у хворих знижена.

При двобічному ушкодженні лобових часток та передніх відділів мозолистого тіла виникає а б у л і я (відсутність волі). Такі хворі стають зовсім індиферентними, байдужими.

При ушкодженні лімбічної системи відбуваються різкі порушення емоційної сфери, що проявляється розвитком: а) гіпотимії (депресивного синдрому), б) гіпертимії (маніакального синдрому).

VІ. Неврози.

Невроз - типова форма розладів функції нервової системи, яка виникає в результаті перенапруги і зриву вищої нервової діяльності (ВНД).

Патогенетичну основу неврозів складає порушення рівноваги основних нервових процесів: збудження і гальмування.

Неврози характеризуються: а) розладами ВНД, б) порушенням вегетативної регуляції функцій, які носять перманентний чи пароксизмальний характер, в) розладами нервової трофіки органів і тканин, г) розладами рухів та чутливості, д) зниженням загальної резистентності організму.

Loading...

 
 

Цікаве