WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патофізіологія травлення - Лекція

Патофізіологія травлення - Лекція

В залежності від кількості виділення шлункового соку і його якісних характеристик розрізняють: а) гіперсекрецію і б) гіпосекрецію.

Для гіперсекреції характерно:

1) збільшення секреції шлункового соку, як після вживання їжі, так і натще.

2) збільшення загальної кислотності і вмісту вільної кислоти – гіперацідітас і гіперхлоргідрія.

М е х а н і з м и: Таке явище виникає, як правило, в результаті підвищення тонусу блукаючого нерва і виділенням ацетилхоліну. Він: а) безпосередньо стимулює виділення НCl парієтальними клітинами, б) стимулює виділення тканиними базофілами гістаміну, який збуджує секрецію, в) стимулює виділення G-клітинами шлунку гастрину, який є сильним стимулятором утворення НCl.

Гіперсекреція шлункового соку зустрічається при гастритах, особливо гастриті В, виразковій хворобі, оскільки в їх розвитку приймає участь спеціальна бактерія (Helicobacter pilori), яка поселяється в антральному відділі шлунку і виділяє уреазу. Вона розкладає сечовину з виділенням аміаку. Аміак веде до місцевого збільшення рН, яке є стимулятором секреції гастрину.

Гіпосекреція характеризується: а) зменшенням секреції шлункового соку натще і після прийому їжі, б) зменшенням загальної кислотності або вона є нульовою – гіпоацідітас і анацідітас і в) зменшенням секреції або відсутність НCl – гіпохлоргідрія і ахлоргідрія.

Якщо залози шлунка втрачають здатність виділяти соляну кислоту і ферменти, то такий стан називається ахілією.

Такі явища зустрічаються при хронічних гастритах (всіх його видах: А -аутоімунному, В - хелікобактерному, С – рефлюкс-гастриті: закидання вмісту 12-палої кишки у шлунок, ідіопатичному: етіологія не вияснена), раках шлунка, пілоростенозі і пов'язані із гіпо- і атрофією клітинних структур залоз шлунка, їх руйнуванням. Іноді парієтальні клітини настільки змінюються, що набувають антигенних властивостей, і на них виробляються антитіла.

Порушення моторної функції шлунка.

Порушення моторної функції шлунка називають шлунковими дискінезіями.

Виділяють 2-а варіанти шлункових дискінезій: а) гіпертонічний – характерно підвищення тонусу шлунка (гіпертонія) і підсилення його перистальтики (гіперкінезія), пілороспазм – одна із форм дискінезії гіпертонічного типу. б) гіпотонічний – навпаки характеризується гіпотонією і гіпокінезією.

П р и ч и н и рухових розладів шлунка гіпертонічного типу є: а) підвищення тонусу блукаючого нерва, б) деякі харчові фактори (груба їжа, алкоголь), в) підвищення шлункової секреції, г) вплив біологічно-активних речовин і гормонів (гістаміну, інсуліну, мотиліну – гастроінтестинального гормону).

Н а с л і д к и: а) тривала затримка їди в шлунку, що, в свою чергу, сприяє підвищенню секреції і розвитку виразок слизової оболонки (порушення рефлексу Сердюкова), б) розвиток антиперистальтики шлунка, що призводить до диспептичних явищ (відрижки, тошноти, блювання), в) закрепи.

П р и ч и н и зменшення рухової активності шлунка: а) аліментарні фактори (жирна їжа), б) зменшення шлункової секреції (гіпоацидні гастрити), в) зменшення тонусу блукаючого нерва, г) дія гастроінтестінальних гормонів, які пригнічують моторику шлунка (гастроінгібуючий пептид, секретин і т.і.), д) загальне виснаження організму, е) гастроптоз (опущення шлунка).

Н а с л і д к и: а) зіяння пілоруса, б) зменшення часу перебування їди в шлунку, що веде до порушення її перетравлення, в) перевантаження тонкої кишки неперетравленими компонентами їжі, г) подразнення цими компонентами рецепторів кишки, що викликає посилення її перистальтики і виникнення проносів.

Тепер розглянемо одне із найпоширених захворювань ШКТ – виразкову хворобу.

В и р а з к о в а х в о р о б а.

Це хронічне захворювання всього організму, основною ознакою якої є наявність виразкового дефекту (виразки) у стінці шлунка чи 12-палої кишки, який не заживає тривалий час, а хвороба схильна до загострення (має циклічний, сезонний перебіг) і прогресування.

Характеризується диспептичним і больовим синдромами.

Поширене захворювання, яке має неухильну тенденцію до зростання.

Хворіють частіше у віці 25-50 років, чоловіки у 5-10 разів частіше жінок.

Ускладнення виразки: а) кровотеча, б) перфорація, в) пенетрація, г) пілоростеноз, д) малігнізація (переродження в рак).

Е т і о л о г і я виразкової хвороби до сьогоднішнього дня цілком не вияснена. Вважають, що у виникненні виразок шлунка і 12-палої кишки мають значення слідуючі фактори риску:

1) психоемоційні перенапруження (як правило, пов'язані із довготривалими емоціями негативного характеру, які ведуть до тривалих спазмів кровоносних судин шлунка і порушення його кровопостачання),

2) стресові ситуації, які часто повторюються; вони є збуджуючими факторами для блукаючого нерва і стимулюють виділення глюкокортикоїдів, які мають пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунка і 12-палої кишки.

3) спадкова схильність: а) помічено, що у 40-60% хворих на виразкову хворобу, особливо у молодому віці, виявляються виразки у близьких родичів (наприклад, син і батько), б) у хворих із наявністю спадкових факторів, у шлункових залозах виявляється в 1,5-2 рази більше парієтальних клітин (продукують НСl), ніж у здорових, в) ознаками генетичної схильності є 0(І) група крові, г) дефіцит альфа-1-антитрипсину, фукоглікопротеїдів і муцину, які часто зустрічаютьсч у хворих з визковою хворобою, д) зниження синтезу ПГЕ1 і ПГЕ2 епітеліоцитами слизової оболонки, які є стимуляторами синтезу бікарбонатів, які за нормальних умов нейтралізують НCl.

4) погрішності в харчуванні (нерегулярне вживання їжі, незбалансована їжа, часте вживання гострої і грубої їжі, погане пережовування їжі: їда похапцем, швидка їда, відсутність зубів),

5) хронічний гастрит і дуоденіт з підвищеною секреторною активністю,

6) мікробний фактор (Helicobacter pilori),

7) шкідливі звички (паління, вживання сурогатних і міцних алкогольних напоїв)

Т е о р і ї патогенезу виразкової хвороби:

1) Судинна теорія Вірхова (виразка виникає внаслідок порушення мікроциркуляції і виникнення ішемії шлунка чи 12-палої кишки).

2) Механічна теорія Ашоффа (травмування грубою їжею слизової оболонки органа).

3) Запальна теорія Конечного (в основі виразкоутворення лежать запальні зміни слизової оболонки: гастрит, дуоденіт)

4) Пептична теорія Бернара-Рігелля (перетравлючий вплив шлункового соку на певні ділянки слизової оболонки органа).

5) Нервово-рефлекторна теорія Грекова-Стражеско (рефлекторні впливи на слизову оболонку шлунка при інших патологічних станах органів черевної порожнини: хронічний апендицит, коліт, хронічний холецистит).

6) Авітамінозна теорія Карісона (загострення виразок пов'язує із гіповітамінозами С, В, що буває весною)

6) Нервово-вегетативна теорія Бергмана (підвищення тонусу блукаючого нерва, надмірне виділення ацетилхоліну і гістаміну, що супроводжується гіперсекрецією шлункового соку, гіпермоторикою шлунка, порушенням його кровопостачання).

7) Корково-вісцеральна теорія Бикова-Курцина (провідна роль в утворенні виразок приписується порушенням умовнорефлекторної діяльності головного мозку, наприклад, при неврозах. В таких умовах відбувається розгальмування підкоркових центрів, зокрема в гіпоталамусі. Таке застійне вогнище збудження гіпоталямічної ділянки веде до збудження парасимпатичних ядер блукаючого нерва, що супроводжується вище згаданими змінами).

8) Ендокринна теорія Сельє (у випадку тривалого емоційного перенапруження відбувається збудження підкорки – гіпоталамуса і підвищення ним секреції кортиколіберину, який стимулює виділення передньою часткою гіпофіза кортикотропного гормону, який, в свою чергу, ініціює виділення глюкокортикоїдів корою наднирників. Вони посилюють секреторну функцію шлунку, збільшують кислотність шлункового соку, пригнічують утворення слизу мукоцитами, тормозять фізіологічну регенерацію слизової оболонки, що є передумовою виникнення виразки)

В цілому, на сьогоднішній день сформована концепція, згідно якої утворення виразки шлунка чи 12-палої кишки відбувається в результаті виникнення змін у спів- відношенні факторів "агресії" і "захисту".

До факторів "агресії" відносять підвищення кислотності і ферментативних здатностей шлункового соку в умовах порушення моторики шлунка і 12-палої кишки.

Зменшення захисних властивостей обумовлено зниженням продукції слизу, сповільненням процесів фізіологічної регенерації епітелію, порушенням мікроциркуляції і нервової трофіки слизової оболонки.

Loading...

 
 

Цікаве