WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патофізіологія травлення - Лекція

Патофізіологія травлення - Лекція

Лекція

Патофізіологія травлення

Недостатність травлення (мальдігестія) – такий патологічний стан шлунково-кишкового тракту (ШКТ), при якому організм адекватно не забезпечується поживними речовинами.

Класифікація недостатності травлення:

1) За масштабами порушення: а) загальна (тотальна) - порушення засвоєння всіх видів поживних речовин і б) селективна (парціальна) – порушення засвоєння окремих класів поживних речовин.

2) За клінічним перебігом: а) гостра, б) хронічна.

3) За етіологічним фактором: а) спадковообумовлена (вроджені аномалії розвитку і функції органів травлення), б) набута, яка поділяється на:

- аліментарну (вживання недоброякісної їжі, нерегулярне і незбалансоване харчування, зловживання алкоголем).

- інфекційного походження (вплив бактерій, бактеріальних токсинів, вірусів, найпростіших, гельмінтів)

- обумовлену дією фізичних факторів (травми, гостра променева хвороба),

- пов'язану із дією хімічних агентів (отруєння неорганічними і органічними речовинами),

- дисрегуляційну – різні види порушення нервової і гуморальної регуляції процесів травлення (психоемоційні зрушення, психічні захворювання, органічні захворювання ЦНС, ушкодження периферичних структур ВНС)

4) За патофізіологічним принципом розрізняють недостатність травлення, яка обумовлюється порушеннями: а) рухової функції ШКТ, б) секреторної функції, в) процесів всмоктування.

Недостатність травлення проявляється наступними синдромами: 1) Голодуванням. 2) Диспепсійним синдромом. 3) Обезводненням. 4) Порушенням кислотно-лужної рівноваги. 5) Кишковою аутоінтоксикацію. 6) Больовим синдромом.

Деяким із цих проявів присвячуються окремі лекції.

• Диспепсійний синдром включає в себе: а) анорексію, б) печію, в) відрижку, г) нудоту, д) блювання, е) метеоризм, є) закрепи і ж) пронос.

1) Анорексія – відсутність апетиту при об'єктивній потребі в харчуванні. Розрізняють наступні види анорексії:

- диспепсійну – виникає при захворюваннях органів травлення,

- інтоксикаційну – розвивається при гострих і хронічних отруєннях,

- нейродинамічну – розвивається внаслідок реципрокного гальмування центру апетиту при перезбудженні інших структур підкоркових центрів ЦНС (наприклад, лімбічної системи),

- нейроендокриннопатичну – обумовлену органічними ушкодженнями ЦНС (наприклад, гіпоталамуса) і ендокринними захворюваннями (гіпофізарна кахексія, адісонова хвороба).

2) Печія (pyrosis) – неприємне відчуття жару за ходом стравоходу. Розвивається в результаті попадання вмісту шлунку у стравохід (рефлюкс). Можлива при: а) надмірному утворенні шлункового соку, б) при функціональній недостатності кардіального сфінктера.

3) Відрижка (eructatio) – раптове, самовільне попадання в ротову порожнину газів із шлунка, іноді із незначною кількістю його вмісту. Можлива при накопиченні газів у шлунку, що спостерігається при: а) надмірному надходженні їх із їжею і напитками та при заковтуванні повітря (аерофагія), б) надмірному утворенні газів у самому шлунку, що можливо при тривалій затримці там їжі (виразка, рак шлунка).

4) Нудота (nausea) – своєрідне неприємне відчуття в епігастральній ділянці, грудях, роті, яке пов'язане із активацією парасимпатичної нервової системи і супроводжується загальною слабістю, пітливістю, підвищеним слиновиділенням, похолодінням кінцівок, блідістю шкіри, зниженням артеріального тиску (АТ).

5) Блювання (vomitus) – складний рефлекторний процес, який супроводжується викидом вмісту шлунку назовні через рот.

Розрізняють наступні патогенетичні варіанти блювання: А) центральне – пов'язане із збудженням центру блювання у довгастому мозку: а) органічного походження (менінгіти, енцефаліти, пухлини мозку); б) умовнорефлекторного походження (при збуджуючих сигналах від кори великих півкуль); в) вестибулярного походження (при розладах функції лабіринту), Б) гематогенно-токсичне – обумовлене безпосередньою дією на центр блювання токсичних речовин: а) екзогенного походження (чадний газ, алкоголь, токсини бактерій, медикаментозні препарати; б) ендогенного походження (токсичні продукти порушеного метаболізму при уремії, недостатності печінки, непрохыдносты кишечника), В) вісцеральне (рефлекторне) – при надходженні збуджуючих сигналів у центр блювання із певних рецепторних полів (шлунка, жовчних шляхів, очеревини і т.і.).

6) Закреп (obstipatio) – сповільнене, затруднене, систематично недостатнє спорожнення кишок. У розвитку такого стану розрізняють 2 механізми: а) спастичний – довготривалий спазм мускулатури кишечника (запальні, проктогенні, механічні і тосичні), б) атонічний – втрата тонусу м'язів стінки кишки (аліментарного походження - мало клітковини в їжі; неврогенного походження; гіподинамічного походження - тривале перебування хворих на ліжковому режимі; при аномаліях розвитку товстої кишки - х-ба Гіршпрунга; при порушеннях водно-солевого обміну - обезводнення).

7) Пронос (diarea) – часте випорожнення кишок рідкими каловими масами, в основі якого можуть лежати наступні механізми: а) осмотичний (підвищення осмотичного тиску кишкового вмісту), б) секреторний (активація секреції іонів натрію і хлору, що викликає підсилену секрецію води в просвіт кишок), в) гіперкінетичний (підвищення кишкової моторики), г) діарея, обумовлена підвищеною проникливістю стінок кишки (запалення).

8) Метеоризм – надлишкове скупчення газів в травному тракті за рахунок їх підвищеного утворення або недостатнього виведення. Розрізняють: а) аліментарний – пов'язаний із вживанням грубої їжі (багатої на клітковину і крахмал), б) метеоризм при розладах травлення (ферментопатії, поушення всмоктування, кишкові дисбактеріози).

Больовий синдром.

Біль часто супроводжує захворювання ШКТ. Розрізняють наступні механізми виникнення болі:

а) спастичний механізм – біль обумовлена спазмом гладкої мускулатури органів ШКТ, коли перетискається значна частина судин і виникає ішемія, при якій утворюється цілий ряд БАР, які подразнюють больові рецептори;

б) гіпотонічний механізм – розтягнення стінок органів ШКТ їх вмістом є причиною подразнення больових рецепторів;

в) вплив БАР (гістаміну, серотоніну, простагландинів, різного виду кинінів) на нервові закінчення. Підвищена кількість цих речовин утворюється при різних патологічних станах органів ШКТ (запалення: банальні і інфекційні, раковий ріст і т і.).

Порушення травлення в ротовій порожнині.

Причинами порушення травлення в ротовій порожнині є:

1) карієс зубів, 2) парадонтит, 3) порушення слиновиділення, 4) порушення жування

Карієс зубів – це патологічний процес, який характеризується демінералізацією і руйнуванням твердих тканин зуба (емалі і дентину) з прогресуючим утворенням дефекту у вигляді порожнин.

Поширенність карієсу складає 80-90%, а в деяких місцях земної кулі – 100%.

Е т і о л о г і я: 1) Ацидогенна мікрофлора – найбільше значення у пошкодженні зубів мають деякі штами стрептококів і лактобактерій.

2) Надлишкове використання харчових продуктів, які легко ферментуються у ротовій порожнині бактеріями. До них належать, в першу чергу, вуглеводи (сахароза, глюкоза, фруктоза). До речі, для експерименту запропоновані каріесогенні діети (до 65% сахарози), які викликають карієс у щурів, хом'ячків, мишей).

3) Недостатність вмісту в раціоні деяких речовин, зокрема, вітамінів групи В, кальцію, фосфору, мікроелементів (фтору, стронцію, молібдену).

4) Генетичні фактори (пов'язані із закладкою і розвитком зубів).

5) Зменшення захисних і трофічних функцій слини.

6) Загальні порушення в організмі фосфорно-кальцієвого обміну (гіпокальціємія, гіпофосфатемія).

П а т о г е н е з карієсу. Починається карієс із утворення зубного нальоту (зубної бляшки), яка складається із компонентів їжі, мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності. Мікроорганізми виділяють цілий ряд карієсогенних факторів:

1) органічні кислоти (молочна, піровиноградна), які розчиняють оксиапатити (мінеральні речовини) емалі і дентину, в результаті чого розвивається їх демінералізація.

2) речовини-хелатори (пептиди, амінокислоти), які утворюють сполуки із Са++ і виводять їх із складу оксиапатитів, викликаючи знову ж таки демінералізацію зубів.

3) протеолітичні ферменти – діють на білкові компоненти зуба, розчепляють їх, викликаючи руйнування емалевих призм, матриксу емалі і дентину.

В результаті всіх цих процесів відбувається пошкодження зуба і утворення у ньому порожнин. Пізніше карієс ускладнюється запаленням пульпи зуба – пульпітом.

Вперше увагу на роль мікроорганізмів у виникненні карієсу звернув Міллер (1890), сформулювавши хіміко-паразитарну теорію. Саме він запропонував зубну щітку і різні розчини (зараз пасти) для чищення зубів і підтримання гігієни порожнини рота. Існують і інші теорії виникнення карієсу: фізико-хімічна Ентіна (1939) (в основу каріозного процесу поклав зміни фізико-хімічних властивостей твердих тканин зуба), теорія Шарпенак (1958) (надмірне вживання вуглеводів вимагає великої кількості віт. В1, виникає гіпо- або авітаміноз В1, що писилює гліколіз з утворенням молочної, піровиноградної кислот, які мають пошкоджуючий вплив на тведі тканини зуба), нейротрофічна теорія Лукомського (1955) (порушення інервації зубів), зміни складу слини (порушення її трофічних, бактеріоцидних, буферних властивостей), концепція Рибакова (на кожному етапі розвитку, починаючи від закладки зубів, діють свої ендогенні і екзогенні фактори).

Loading...

 
 

Цікаве